- •Основні закони гігієни Перший закон гігієни
- •Другий закон гігієни
- •Методи гігієнічних досліджень
- •Специфічні методи гігієнічних досліджень
- •Структура санітарно-епідеміологічної служби україни
- •Структура санітарно-епідеміологічних станцій різних рівнів підпорядкування
- •Спектральний склад сонячного випромінювання.
- •Фізичні властивості та біологічна дія інфрачервоного випромінювання
- •Фізичні властивості та біологічна дія видимого випромінювання
- •Фізичні властивості та біологічна дія ультрафіолетового випромінювання
- •Зорові функції
- •Гігієнічна оцінка штучного освітлення
- •Норми загального штучного освітлення (бНіП іі-69-78 та бНіП іі-4-79)
- •Значення коефіцієнта е.
- •Найменша висота підвісу світильників загального освітлення над підлогою (м).
- •Оптимальне співвідношення відстані між світильниками і висоти їх над досліджуваною поверхнею (l/н)
- •Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм
- •Гігієнічна оцінка якостi повiтря та ефективностi вентиляцiї
- •Мікробіологічні показники чистоти повітря закритих приміщень
- •Основні функції води:
- •Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:
- •Епідеміологічне значення води
- •2. Поверхневі води:
- •Гігієнічні показники забруднення води
- •Гігієнічне значення ґрунту
- •Показники санітарного стану ґрунту
- •Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища
- •Формули для розрахунків забруднення атмосферного повітря.
- •Фізіологічна потреба в основних харчових речовинах
- •Методика визначення показників енергетичної адекватності харчування Вимірювання маси тіла і росту людини
- •Нормальна маса тіла у віці 25-30 років
- •Методика визначення нормальної маси тіла
- •Оцінка стану харчування за величиною вмі (у залежності від статі)
- •Вимірювання товщини шкірно-жирової складки
- •Оцінка товщини підшкірно-жирової складки (мм) дорослого населення
- •Методика визначення вітамінної адекватності харчування Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму
- •Функціональні проби визначення гіповітамінозів с. Визначення резистентності капілярів.
- •Язикова проба з реактивом Тільманса
- •Визначення темнової адаптації
- •Методи визначення енерговитрат організму
- •Розрахунок потреб в харчових речовинах (мал. 25.1)
- •Ступеhi якості харчових продуктів
- •Паразитологічне дослідження м’яса
- •Паразитологічне дослідження риби
- •Санітарна експертиза молока та молочних продуктів
- •Органолептичне дослідження молока та молочних продуктів
- •Фізико-хімічне дослідження молока та молочних продуктів Визначення густини (питомої ваги) молока
- •Визначення кислотності молока
- •Визначення жирності молока
- •Визначення спроб фальсифікації молока
- •Мікробіологічні показники молока
- •Радіологічний контроль молока та молочних продуктів
- •Санітарна експертиза м’яса та м’ясних продуктів
- •Органолептичне та хімічне дослідження м’яса
- •Паразитологічне дослідження м’яса
- •Санітарна експертиза риби та рибних продуктів
- •Паразитологічне дослідження риби
- •Допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90sr у м’ясних та рибних продуктах (Бк/л і Бк/кг)
- •Санітарна експертиза консервів
- •Дефекти зовнішнього вигляду консервів
- •Визначення герметичності консервів
- •Витримка консервів у термостаті
- •Показники якості мяса, риби
- •Визначення борошняних шкідників
- •Визначення металевих домішок
- •Санітарна експертиза хлібних виробів Органолептичне дослідження хліба
- •Фізико-хімічні дослідження хліба Визначення пористості хліба
- •Визначення кислотності хліба
- •2. Вторинні анемії:
- •3. Злоякісні новоутворення.
- •Заходи щодо профілактики харчових отруєнь
- •Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку
- •6) Гігієнічне нормування: дотримання на виробництві встановлених гдр вібрацій.
- •1.Стоматологічна поліклініка повинна мати наступний (основний) перелік приміщень:
- •2.Гігієнічною основою експлуатації приміщень є:
- •3.Для дотримання основних вимог санітарно-протиепідемічного режиму необхідно:
- •1.Системи будівництва стоматологічних поліклінік
- •2.Порядок замовлення, санітарної експертизи та погодження проектів забудови стоматологічних поліклінік
- •1. Корпускулярні:
- •2. Хвильові:
- •Фізичні властивості
- •62.Гігієнічні аспекти Чорнобильської катастрофи та ліквідації її наслідків.
Визначення кислотності молока
Кислотність молока зумовлена вмістом у ньому молочної кислоти, фосфорнокислих та молочнокислих солей, білків тощо. Кислотність виражається у градусах Тернера і є важливим показником свіжості молока.
Градус Тернера (°Т) являє собою кількість мілілітрів 0,1 н. розчину лугу, що витрачається на нейтралізацію кислот в 100 мл молока.
Для визначення кислотності у конічну колбу піпеткою вносять 10 мл молока і додають 10 мл дистильованої води та 3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Суміш титрують 0,1 н. розчином їдкого натру до появи рожевого забарвлення, яке не зникає протягом однієї хвилини. Кількість мілілітрів 0,1 н. розчину їдкого натру, що пішла на нейтралізацію 10 мл молока, множать на 10 і таким чином визначають кислотність досліджуваного молока.
Згідно з ДСТУ–2661–94 кислотність молока 1 сорту повинна становити 16-18°Т, кислотність молока 2 сорту – 19-21°Т, для білкового – до 25°Т.
Слід відмітити, що орієнтовним методом перевірки молока на свіжість є проба на кип’ятіння. У тонкостінну пробірку наливають 4-5 мл молока і, постійно перемішуючи, нагрівають його на спиртівці або газовій плиті протягом 1 хвилини (можна нагрівати пробірку впродовж 2 хвилин на водяній бані).
Якщо досліджуване молоко несвіже і, отже, його кислотність перевищує 25-27°Т, то при кип’ятінні воно звертається.
Визначення жирності молока
Жирність молока визначається з використанням спеціального приладу – бутирометра (або жироміра) за допомогою кислотного метода Гербера, що передбачає застосування як емульгатора жирів концентрованої сірчаної кислоти, котра зменшує адсорбцію ліпідів білками і, згодом, жирові кульки зливаються у суцільний шар жиру.
Процес злиття жирових кульок і вилучення шару жиру посилюється при додаванні до суміші амілового або ізоамілового спирту, а також при підігріванні жироміра та його центрифугуванні.
Для визначення вмісту жиру в молоці у бутирометр наливають (бажано з автоматичної піпетки) 10 мл сірчаної кислоти з питомою вагою 1,81-1,82 г/см3 і дуже обережно, не допускаючи змішування рідин, піпеткою Мора наливають молоко, необхідний об’єм якого указаний безпосередньо на піпетці. Потім, також автоматичною піпеткою, додають 1 мл амілового спирту.
Бутирометр закривають гумовим корком з одним шаром марлі і струшують та перевертають, підтримуючи при цьому пробку, до повного розчинення білкових речовин молока. Після цього жиромір ставлять на 5 хвилин на водяну баню при температурі води 65-70°С.
Далі, жироміри з різними пробами молока розміщують у металеві патрони центрифуги, вставляючи їх таким чином, щоб вузька частина жиромірів була повернута до центру, а самі жироміри розміщувались один проти одного. Закривши кришку центрифуги, проводять центрифугування протягом 5 хвилин зі швидкістю понад 1000 обертів за хвилину.
Після центрифугування жиромір виймають із центрифуги і поміщають на 3 хвилини в гарячу воду, щоб повністю зібрати жир. Після цього його виймають, утримуючи пробкою вниз. Межа жиру повинна знаходитися на рівні очей. Гвинтоподібним рухом пробки вверх і вниз установлюють нижню межу стовпчика жиру проти цілої поділки шкали і від неї відраховують кількість поділок до нижньої точки меніска верхньої межі жиру. Десять малих поділок жироміра відповідають 1% жиру в досліджуваному молоці.
Згідно з ДСТУ–2661–94 вміст жиру у молоці повинен знаходитися у межах від 1 до 6,0%залежно від ґатунку молока .