Структура санітарно-епідеміологічних станцій різних рівнів підпорядкування

Головний державний санітарний лікар (відповідно Центральної, обласної, міської чи районної СЕС)

Організаційно-методичний відділ

Санітарно-гігієнічний відділ

Санітарно-гігієнічна лабораторія

Епідеміологічний відділ

Бактеріологічна лабораторія

Дезінфекційний Відділ

Відділення гігієни харчування

Фізичні, інструментальні методи дослідження

Протиепідемічне відділення: - група кишкових інфекцій; - група гострих респіраторних інфекцій; - група туберкульозу

Відділення бактеріологічних аналізів виділень хворих, бацилоносіїв

Відділення профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації

Відділення гігієни праці

Санітарно-хімічні методи дослідження повітря, води, ґрунту, харчових продуктів

Відділення паразитарних інфекцій

Відділення бактеріологічних аналізів води, харчових продуктів, повітря

Відділення камерної дезінфекції та санітарної обробки

Відділення комунальної гігієни

Гідробіологічні методи дослідження води поверхневих водойм

Відділ (відділення) особливо небезпечних і карантинних інфекцій (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

Паразитологічне відділення

Відділення евакуації і вогнищевої дезінфекції

Відділення гігієни дітей та підлітків

Токсикологічна лабораторія (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

Вірусологічна лабораторія (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

Дезінфекційна станція (на госпрозрахункових засадах у великих містах, обласних центрах)

Токсикологічне відділення (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

Лабораторія радіаційної гігієни (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

Лабораторія особливо небезпечних інфекцій (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

Відділ (відділення) радіаційної гігієни (лише в Центральній, обласних, міських СЕС)

3. Спектральний склад сонячного випромінювання. Характеристика фізичних властивостей та біологічної дії видимого та інфрачервоного випромінювання. Зрушення у стані здоров'я та захворювання, що виникають внаслідок дії недостатньої і надлишкової сонячної радіації та їх профілактика

Спектральний склад сонячного випромінювання.

Сонячна радіація – це потік корпускулярних частинок і електромагнітного (фотонного) випромінювання. Внаслідок сонячної активності утворюється велика кількість корпускулярних частинок, що рухаються зі швидкістю від 300 до 2000 км/сек та досягають атмосфери Землі за 2 доби, однак затримуються за допомогою його магнітного поля. Утворюється також електромагнітне випромінювання, що рухається зі швидкістю 300 000 км/сек та досягає Землі за 8 хв.

Корпускулярні частинки: α- частинки, β- частинки, протони, електрони, нейтрони, позитрони тощо.

Електромагнітний склад:

• γ-випромінювання (довжина хвилі <0,1 нм) затримуються

• рентгенівське випромінювання (0,1-10 нм) магнітним

• крайній, канцерогенний ультрафіолет (10-120 нм) полем Землі

• ультрафіолетове випромінювання (120-400 нм; 0,6-3% досягає Землі, інша частка розсіюється)

• видиме (400-760 нм; 40% досягає Землі)

• інфрачервоне (760-10 000 нм, 59% досягає Землі)

• далеке інфрачервоне (10 000-100 000 нм)

• радіочастоти (>100 000 нм)

Фізичні властивості, біологічна дія і, відповідно, можливі порушення у стані здоров'я, які виникають при недостатній або надлишковій дії випромінювання, залежать від того, хвилі якої довжини переважають у складі сонячної радіації в даній місцевості. Корпускулярні частинки та хвилі, що мають довжину менше за 280 нм повністю поглинаються киснем і озоном у верхніх шарах земної атмосфери. Проте, забруднення атмосфери промисловими викидами, особливо фреоном, сприяє руйнуванню і потоншенню озонового шару атмосфери, появі в цих регіонах так званих “озонових дір”, крізь які до поверхні землі проникають небезпечніші для всього живого, з меншою довжиною хвилі УФ промені.

Кількість сонячного випромінювання, що досягає Землі, називається світловим кліматом та залежить від природних та антропогенних факторів. Залежно від забезпечення ультрафіолетом, на Землі виділяють зони:

УФ-ДЕФІЦИТА (північні регіони, >57 широти)

УФ-КОМФОРТА (42-57 широты)

УФ-НАДЛИШКУ (південні регіони, <42 широти)

Інтегральний (сумарний) потік радіації Сонця вимірюється піранометрами (наприклад, піранометр Янишевського) і виражається в мкал/см²хв.