Гігієнічна оцінка якостi повiтря та ефективностi вентиляцiї

Показники ефективності вентиляції:

1. Органолептичні – суб’єктивне відчуття якості повітря у приміщенні людиною (свіжість, вологість, запах тощо).

2. Розрахункові:

а) Коефіцієнт аерації – співвідношення праці кватирок, які використовуються для провітрювання приміщення та площі підлоги (в нормі – 1:3 – 1:50).

б) Потрібний об’єм вентиляції – кількість свіжого повітря, яку слід подати в приміщення на 1 людину за 1 годину, щоб вміст вуглекислого газу не перевищував допустимого рівня (в нормі – 35-80 м³ на 1 людину.)

в) Фактичний об’єм вентиляції – кількість свіжого повітря, що фактично надходить у приміщення.

3. Фізичні:

а) Кратність обміну повітря – це число, що показує скільки разів протягом 1 години повітря приміщень змінюється на атмосферне (показник ефективності штучної вентиляції). Визначається за формулою (7):

V в.п. v · S · n · t

КОП = ––——– = –––————–; (7)

V V

де КОП – кратність обміну повітря;

V в.п. – об’єм вентиляційного повітря (м³);

V – об’єм приміщення (м³);

S – площа вентиляційного отвору (м²);

v – швидкість руху повітря (м/с);

n – кількість вентиляційних отворів;

t – час (3600 с).

Кратнiсть обміну повітря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2-3 разів на годину.

Приклад визначення ефективності вентиляції з кратністю обміну повітря

Довжина примiщення – 22,4 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є один вентиляцiйний отвiр круглої форми, дiаметр якого становить 40 см, швидкiсть руху повiтря складає 5 м/с, необхідна кратнiсть обмiну повiтря – 5.

Спочатку визначають площу вентиляцiйного отвору за формулою (8):

S = r² , (8)

де  = 3,14;

r –радiус вентиляцiйного отвору (м).

S = 3,14  (0,2) ² = 0,13 м².

Потiм визначають об'єм вентиляцiйного повiтря:

Vв.п. = S  v  t = 0,13 м² х5 х 3600 с = 2340 м³

Надалі визначають об’єм приміщення:

V = 22,4 м х 6 м х 3,5 м = 470 м³

Отже, визначивши об'єм вентиляцiйного повiтря та знаючи об'єм примiщення, вираховують кратнiсть обмiну повiтря (КОП):

V_в.п. 2340

КОП = –—–– = ––——– = 5.

V 470

Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї.

3. Хімічні:

а) Концентрація СО₂

Визначення ефективностi вентиляці за вмістом вуглекислоти:

Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.

Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.

Вміст вуглекислоти (СО₂) у повітрі розраховується за формулою (9):

А · 0,04

Вміст СО₂ (%) = ––—–––; (9)

В

де А – кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В – кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

0,04 – вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально–профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07–0,08%, допустимою – 0,1%.

Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi – 10 та 20 балончиків.

Кiлькiсть вуглекислоти у повітрі приміщення становить:

50 · 0,04

а) до провітрювання –––——–– = 0,2 %

10

50 · 0,04

б) після провітрювання –——––– = 0,1 %.

20

б) Окислюваність – кількість активного кисню, яка необхідна для окислення органічних речовин, що містяться в 1 м³ повітря приміщення (в нормі – не більше 4–6 мл/ м³.

5. Мікробіологічні – кількість мікроорганізмів в 1 м³ повітря приміщення (табл.. 5).

Таблиця 5