14. Орфоепічні норми в системі українського вокалізму.

Основними нормами української літературної вимови є такі:

1.Під наголосом усі голосні звуки української мови виголошуються чітко, виразно, відповідно до написання, наприклад: буря [бур’я], закон [закон].

2.Голосні [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції вимовляються повнозначно і ясно, відповідно до написання: валюта [вал’ута], твору [твору].

3.Ненаголошені [е], [и] часто у вимові взаємно зближується і вимовляються як [еи] або [ие], наприклад, реквізит [реикв’ізит], підпис [п’ідпиес].

4.Ненаголошений [о] здебільшого вимовляється виразно і чітко, він ніколи не наближається до [а], як це властиво російській мові: охорона [охорона], польоти [пол’оти], сторін [стор’їн]. У позиції перед наголошеним складом з [у] ненаголошений [о] часто вимовляється як [оу]: костюм [коус’т’ум], полуда [поулуда].

5.Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко: хліб [хліб], досвід [досвід], сторож [сторож], мороз [мороз], об’їзд [обйї’зд], книжка [книжка], рідко [р’ідко], могти [могти].Зміна приголосних на глухі у цих позиціях, поширена в деяких українських говорах (а також властива російській вимові), є порушенням орфоепічних норм української літературної мови.

15. Морфемний склад слова.

Під морфемним складом слова розуміється сукупність значущих частин, що виділяються в слові. Морфема – елементарна, мінімальна одиниця мови.

Морфеми залежно від їх значення поділяють на дві основні групи: кореневі й афіксальні. Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова, без них не існує слова. Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжує нові лексичні одиниці. Афіксальні морфеми – службові, це факультативні морфеми, приєднуючись до кореня вони доповнюють і уточнюють його значення, вони можуть бути словотворчі та формотворчі. Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами, суфіксами, інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).

У складі простого слова української мови передбачаються позиції для чотирьох типів морфем – префікса, кореня, суфікса, закінчення. Крім цього, за позицією у структурі слова розрізняють ще такі афіксальні морфеми: інтерфікс, постфікс, конфікс.

Значущі частини слова

Частини слова	Правила	Приклади
1.Корінь	Головна значуща частина слова, яка містить у собі лексичне значення слова.	море, морський, моряк
2.Префікс	Значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів і нових форм слів.	ліс – узлісся
3.Суфікс	Значуща частина слова, що стоїть після кореня і служить для творення слів з новим значенням і нових слів.	голос – голосок, село – сільський
4.Інтерфікс	Сполучний голосний, що стоїть між двома коренями і служить для об’єднання двох основ.	чорнозем, пароплав
5.Постфікс	Різновид суфікса, виражений часткою -сь (-ся), яка стоїть після закінчення.	зустрілися, якась
6.Закінчення	Змінна частина слова, яка виражає його граматичні значення і служить для зв’язку слів у реченні.	книга , книги , книзі ,книг
7.Основа	Частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення.