3. Речення як багатоаспектна одиниця. Ознаки речення. Граматичні категорії речення. Поняття про предикативність. Суб’єктивна та об’єктивна модальність. Класифікація речень у сучасній українській мові.

Речення — багатоаспектна одиниця, виділення якої базується на таких ознаках, які репрезентують його структурно-семантичну єдність:

1) самостійність функціонування;

2) предикативність;

3) інтонаційна оформленість та смислова завершеність;

4) граматична організованість.

Граматичні категорії класифікують на категорії слів, куди відносять частини мови, категорії словесних форм (час, рід, відмінок, число і т. ін.), категорії словесних позицій (члени речення) і категорії словесних конструкцій (речення).

Предикати́вність (від лат. praedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної реальності. Це комплексна категорія, що виражає співвіднесеність змісту речення з реальною дійсністю і відбивається у зв'язку підмета і присудка, які становлять граматичну основу речення.

Об'єктивна модальність – це стосунок повідомлюваного до дійсності, а суб'єктивна – ставлення мовця до повідомлюваного, оцінка висловленого.

Речення класифікуються за будовою й типами синтаксичних зв'язків на прості і складні: «Наближалась весна» (М.Хвильовий); «Навально сунула чорною хмарою німецька орда, і не було чим зупинити» (А.Головко). Прості розподіляються на неускладнені й ускладнені: «А потім раптово впали сніги» (О.Гончар); «Я вчув Бояна спів із давнини у перший день, у першу мить війни» (П.Воронько). Складні речення поділяються на сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і безсполучникові: «Весна бажаная прийшла, і з нив веселими струмками Вода цілюща потекла» (С.Черкасенко); «Цього року старожили не бачили різдвяних зір, бо небо стояло в сірій сорочці будня» (М.Хвильовий); «Дзвенять затьмарені трамваї, хриплять розпачливо гудки» (Ю.Клен). Окремо виділяються багатокомпонентні складні речення з різними типами зв'язків (складні синтаксичні конструкції): «Вже сонце сховалося за обрієм, почало вечоріти, як зібралася вся козацька сила в одне місце» (А. Чайковський). За головними членами речення класифікуються на двоскладні та односкладні: «Добирався Баглай до міста на попутних» (О.Гончар); «Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять» (Л.Костенко). Односкладні речення поділяються на означено-особові: «Розплети задуму на полотнах сонця» (М.Хвильовий), неозначено-особові: «Женуть селян у колективи, збирають по повітах продналог» (Ю. Клен), узагальнено-особові: «Не дрімай! Бери кайло — Довбай!» (С. Черкасенко), безособові: «Не спалось Онисьці» (Є.Гуцало), інфінітивні: «З б р о ж е к. Як мені розуміти пана патрона?» (М. Куліш), номінативні: «Весна» (О.Кобилянська).

Другорядні члени сприяють поділу речень на непоширені і поширені: «Ми летимо» (М.Вінграновський); «Дмитро рвався відчинити двері» (А.Чайковський).

Наявність усіх членів речення або пропуск їх у мовному потоці дає змогу класифікувати речення на повні і неповні: «Почалася нова смуга в Єльчиному житті» (О. Гончар); «Ми його спитали, чи ловлять у селі рибу. — Ловлять, — охоче відказав хлопчина. — В Стиру й на озері. — А Стир далеко? — Та чому ж далеко? Близько» (Є. Гуцало).