27. Дієприкметник, морфологічні ознаки. Активні і пасивні дієприкметники. Форми на –но, то. Дієприслівник, його значення і синтаксична роль.

Дієприкметник - це неособова форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: змарнілий, забутий, написаний. У дієприкметнику поєднуються ознаки дієслова і прикметника. У реченні дієприкметник виконує переважно синтаксичну роль означення За дієслівними ознаками дієприкметники поділяються на:. Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомоги суфіксів: -уч- (-юч-) - від дієслів першої дієвідміни; -ач- (-яч-) - від дієслів другої дієвідміни: ведуть - ведучий (ведучий програми), сяють -сяючий. Ці дієприкметники становлять особливу проблему морфології сучасної української літературної мови. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від інфінітивної основи неперехідних дієслів за допомоги суфікса -л-: позеленіти - позеленілий, зів янути - зів 'ялий, зачерствіти - зачерствілий. Ці дієприкметники утворюються тільки від дієслів доконаного виду. Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів за допомоги суфіксів -н-,-ен-,-т-. За допомоги суфікса -н- творяться пасивні дієприкметники від інфінітивних дієслівних основ на -а: бажати - бажаний, плутати - плутаний, рубати - рубаний, розпиляти - розпиляний.

За походженням незмінні дієслівні форми на -но,-то утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу: написаний - написано, виконаний -виконано, вкритий - вкрито, политий - полито. Ці форми повністю втратили здатність виражати ознаку предмета і виражають дію неназваної чи невідомої особи, тому виступають головним членом безособових речень

28. Прислівник як частина мови. Групи прислівників за значенням. Питання про категорію стану і модальні слова.

Прислівник - це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос. Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприкметників, дієприслівників, прикметників та інших прислівників, виконуючи в реченні роль обставини. Вступаючи у смислові зв'язки з іменником, прислівники виконують синтаксичну роль означення. За значенням прислівники поділяються на такі розряди: обставинні; означальні; предикативні; модальні.

Обставинні прислівники вказують на різні обставини, за яких відбувається дія. Відповідно до цього вони поділяються на такі групи: 1. прислівники місця - означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки?: тут, там, внизу, вгорі, попереду, недалеко, навколо (довкола), поряд, поруч, близько; 2. прислівники часу - виражають різні часові значення: початкової чи кінцевої часової межі дії, періодичність дії і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки?: тепер, тоді, вранці, влітку, навесні, щоденно, щороку, щоліта, змолоду, споконвіку, донині, довіку, назавжди; 3. прислівники причини вказують на причину виконання/невиконання дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?: знічев 'я, зопалу, ненароком, спросоння, здуру, згарячу; 4. прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?: навмисне, напоказ, наперекір, зумисне, на зло. 5. прислівники способу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання як? яким способом?: по-київськи, по-українськи, по-новому, гуртом, уплав, жартома.

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або спосіб їх вияву, міру чи ступінь: весело сміятися, швидко бігти, робити по-нашому, страшенно блідий, зовсім вільно, дуже старанний.Серед означальних прислівників виділяють: 1. якісні (якісно-означальні) прислівники характеризують дію або іншу ознаку з боку якості й відповідають на питання як? Вони утворюються від якісних прикметників за допомоги суфікса -о, зрідка -е: прекрасний - прекрасно, сумлінно, весело, мудро, розумно, гаряче, добре. 2. кількісні (кількісно-означальні) прислівники передають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву ознаки і відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? наскільки?: дуже сумлінний, досить активний, трохи збентежений, приходив двічі.

Предикативні прислівники виражають: 1. стан природи: тепло, холодно, темно, тихо; 2. психічний чи фізичний стан істоти: сумно, радісно, досадно, соромно; 3. оцінювання якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності/недоцільності: біда, пора, лінь, гріх, диво.

Модальні прислівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення чи всьому реченню модальних відтінків - можливості/неможливості, ствердження, заперечення, порядок викладу думок: безперечно, звичайно, певно, можливо, нарешті, наприклад, по-перше, по-друге, отже.