7. Односкладні речення: означено-особові; неозначено-особові; узагальнено-особові; безособові; інфінітивні; номінативні та вокативні.

Односкладні означено-особові речення — речення, головний член яких виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу, також наказового способу і вказує особовим закінченням на означену особу. Нічого не хочу знати про твої особисті справи.

Односкладні неозначено-особові речення — речення, головний член яких виражений дієсловом третьої особи множини теперішнього чи майбутнього часу або ж формою множини минулого часу і називає дію, здійснювану неозначеними особами.А з яким звичаєм народним проводжають тут хлопців до військкомату!

Односкладні узагальнено-особові речення — речення, головний член яких виражений дієсловом другої особи теперішнього чи майбутнього часу (рідше — іншими особовими формами) і вказує на узагальнену особу.Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися.

Односкладні безособові речення — речення, головний член яких називає дію чи стан, незалежні від активного діяча. Тим часом розвиднілося, світало.

Односкладні інфінітивні речення – речення, головний член яких виражений синтаксично незалежним інфінітивом. Поблизу чути гомін, а людей не видно.

Номінативні речення – головний член в яких виражений іменником у називному відмінку.

Вокативні. Порівн.: Петре, іди сюди! / Петре! Іди сюди.

Неповне речення — речення, в якому одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю. наприклад: Кінець вертає в початок, як відчай – в надію . поділяються на кілька видів: власне-неповні та еліптичні. Власне-неповні у свою чергу поділяються на контекстуальні, ситуативні, парцельовані й обірвані.

8. Неповні речення: контекстуальні неповні речення; ситуативні неповні речення; обірвані; парцельовані; еліптичні.

Неповне речення — речення, в якому одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю. наприклад: Кінець вертає в початок, як відчай – в надію . поділяються на кілька видів: власне-неповні та еліптичні. Власне-неповні у свою чергу поділяються на контекстуальні, ситуативні, парцельовані й обірвані.

Котекстуальні неповні - це речення, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення. Найчастіше це речення з неназваним підметом (Вона одразу підвелася. Підвелася [вона], може, аж надто квапливо); або присудок :Я [кинувся] вдвері, авона [подалася] за мною в сад; другорядні члени: Подавай заяву. Садовенко вже подав.

У структурах ситуативних неповних речень пропущений член (головний чи другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий. Наприклад, у процесі спілкування двох чи більше осіб часто не називаються зрозумілі для мовців речі, наприклад: Потримай (портфель); Покажи (книгу);

Парцеляція – це мовленнєве членування єдиного системного цілого, внаслідок чого утворюються неповні речення, пор.: Ось і вечір. Вітрястий, погрозливий.

Незакінчені/обірвані речення — структури, в яких не виражені ознаки внутрішньої структурної організації і комунікативно-інформативної завершеності. вся інформація компенсується попередніми реченнями – контекстом.

Еліптичні речення - це структури, в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення. Найчастіше пропущеним є присудок двоскладного чи головний член односкладного речення, який установлюється лише приблизно. вони семантично повні, а структурно - неповні. Вище трохи — млин.

9. Поняття про ускладнені речення. Однорідні члени речення. Синтаксичні відношення між однорідними членами речення. Однорідні та неоднорідні означення. Узагальнюючі одиниці при однорідних членах речення. Поняття про відокремлені та уточнюючі члени речення. Умови відокремлення означень, обставин та додатків. Вставні конструкції, їх групи за значенням. Синтаксична роль звертань та вставлених конструкцій.

Ускладненими вважаються такі речення, до складу яких належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти.

Однорідні члени речення — це такі члени речення, що виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного.

Між однорідними членами речення встановлюються єднальні, протиставні та розділові відношення. Вони виражаються сполучниками сурядності.

Єднальні відношення виражають різні відтінки поєднання між однорідними членами, а саме: єднально-перелічувальні, приєднувальні, перелічувально-розділові, перелічувально-видільні тощо. Єднальний зв'язок виражають сполучники: і (й); та (в значенні і), та й, ні... ні, як... так і, не тільки... а(але) й, не лише... а(але) й.

Протиставні відношення виражають об'єднання двох протилежних, несумісних, контрастних однорідних членів. Однорідність виникає всупереч логічному значенню членів речення, оскільки вони сприймаються як протилежні, взаємовиключні. Таких членів у реченні, як правило, не більше двох. Протиставні відношення виражаються сполучниками: а, але проте, зате, однак, хоч, так, та (у значенні але), хоча. Сполучники а, але вказують на протиставлення одних предметів, явищ, дій, ознак іншим.

Розділові відношення між однорідними членами полягають у тому, що логічний зв'язок між ними передає роздільність, чергування або взаємовиключення понять, які входять до однорідного ряду. Такі відношення виражаються сполучниками: або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то... чи то, хоч... хоч.

Однорідні й неоднорідні означення

Однорідними називаються означення, які:

- виражають ознаку одного порядку — колір, розмір, матеріал тощо: В одну мить усі вікна в дівочій половині гуртожитку розчинялись, і поспішно висувались біляві, чорняві, руді, каштанові, кудлаті і прилизані голівки.

- однаково належать до того самого пояснювального слова і мають з ними безпосередній зв’язок: Запашна, співуча, гнучка і милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова.

Однорідні означення зазвичай можна, замінити одним словом: У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі (привабливі) фіалки. Однорідними є також епітети (означення в переносному значенні).

Неоднорідними називаються означення, якщо вони характеризують предмет із різних боків: Погідне блакитне небо дихало над землею теплом.

У реченні при однорідних членах може бути узагальнююче слово, яке є тим самим членом речення, що й однорідні члени. Узагальнююче слово виступає ніби замінником усіх однорідних членів. Якщо в реченні є узагальнююче слово, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них - тире.

Відокремлені уточнюючі члени речення слугують для уточнення, конкретизації, пояснення тих членів речення, до яких вони відносяться.Найчастіше уточнюючими членами бувають обставини місця і часу (Звідси, з високої Софіїної альтанки).

Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини способу дії, означення, присудок, підмет, додаток.

1. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (Ю. Яновський.)

2. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холоду, з росою добре жати. (І. Франко.)

Відокремлення додатків

Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, особливо, наприклад, на відміну від.

1. Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. (М. Стельмах.)

2. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на шкіпера. (М. Трублаїні.)

Відокремлення обставин

Відокремлюються з обох боків комами обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами.

1. Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі темної гордині. (М. Рильський.)

Вставним є слова (словосполучення, речення), які граматично не пов*язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо. Вставні слова не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення: Ти на мене пилинці не дозволила б, мабуть, упасти.

1. Впевненість або невпевненість виражається такими вставними словами, як: безперечно, безумовно, певна річ, правда, може, здається, правду кажучи, сподіваюсь та багатьма іншими.

Наприклад, порівняйте речення. Яна була радісною. – Яна, сподіваюсь, була радісною. – Яна, безперечно, була радісною.

2. Порядок висловлення думок виражають такі вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє, перш за все, нарешті, значить, таким чином, і так далі та інші.

Дуже часто, ці слова використовуються в діловому стилі мовлення під час складання планів та перелічення подій.

Приклад. Перш за все, для плідної роботи нашої компанії потрібно зробити яскраву рекламу.

3. Емоційне зображення сказаного можна висловити за допомогою таких слів: на жаль, на щастя, дивна річ, як навмисне, слава Богу та іншими.

Приклад. Дивна річ, я зміг набрати максимум на ЗНО з української мови та літератури!

4. Посилання на автора висловлення виражається таким чином: по-моєму, по-твоєму, як кажуть, взагалі, бачу та іншими вставними словами.

Приклад. На мою думку, він не встигне прибігти до школи до дзвоника.

5. Привернення уваги співрозмовника досягається за допомогою таких вставних слів: дивись, зверни увагу, зрозумійте, чуєш, між нами кажучи.

Приклад. Майте на увазі, від вибору вашої спеціальності залежить ваше майбутнє життя.