4. Присудок як граматична категорія речення. Простий, складений і подвійний, дієслівний та іменний присудки.

Присудок виступає організаційним, композиційним і смисловим центром речення та виражає два значення:

-конкретне, лексичне (дію суб'єкта, його ознаку, стан, родове поняття тощо);

-граматичне - віднесеність предмета, що конкретизується, до дійсності.

Присудки поділяються:

-за будовою (простий, складений, складний (подвійний)),

-за морфологічною реалізацією структури (дієслівний та іменний).

У простому присудку поєднуються основне та граматичне значення в одному компо­ненті.

Різновидами простого присудка виступають:

1. особово-дієслівний;

2. нульовий;

3. інфінітивний;

4. вигуковий.

Складений присудок - це сполучення повнозначного слова з дієсловом-зв'язкою. За­лежно від морфологічного вираження повнозначної частини мови розрізняють:

-дієслівний складений присудок – поєднання допоміжного дієслова та суб’єктного інфінітива.

(позначає дію, виконавцем якої є підмет)

-іменний складений присудок,

-прислівниковий складений присудок (інколи його відносять до різновидів іменно­го складеного присудка).

Складний присудок складається з двох повнозначних компонентів: дієслова й імені.

5. Підмет, особливості його реалізації. Номінативний та інфінітивний, складений підмет.

Підмет означає предмет, якому з боку присудка приписується предикативна ознака. Підмет є завжди означуваним і виступає в двоскладному реченні носієм ознаки.

Номінативні однослівні підмети морфологічно виражаються:

-Іменниками

-Займенниками

-Числівниками

-Прикметниками

-Дієприкметниками

-Прислівниками

-Інфінітивами: Жити – Вітчизні служити.

-Фразеологізмами та фразеологізованими сполуками

-Прізвище ім’я по-батькові – це простий підмет.

Інфінітивний підмет:

-Простий-складений

-Власне інфінітивний: Керувати – це визначати.

-Інфінітивно-іменний: інфінітив + залежне слово

Складений підмет є цілісною сполукою з двох або більше елементів: Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Рильський).

Складений підмет виражається нерозкладним (цілісним) словосполученням і за вираженою семантикою має такі основні (ядрові) різновиди:

1)соціативний (значення сумісності); 2) вибірковості;

3) кількісної номінації та ін.

6. Другорядні члени речення: означення (узгоджене й неузгоджене), прикладка; додаток (прямий та непрямий); обставина та її різновиди; детермінант. Поняття про синкретичні члени речення.

Другорядними називаються члени речення, що пояснюють головні або інші другорядні члени й синтаксично залежать від пояснювальних слів. Другорядні члени речення поділяються на означення, додатки та обставини.

Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох?: Візьми моє маленьке я. Скоро народився і третій син. Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку: Батьківська тепла і привітна хата давно, давно заждалася тебе. Неузгоджені означення приєднуються до означуваного іменника керуванням (народ України) або приляганням (прохання заспокоїтись).

Прикладка — різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Прикладка дає іншу, паралельну назву означуваному: Слався й ти, могутня Дніпро-ріка. Всіх владарка-ніч покорила.

Додаток означає предмет, який є об’єктом дії. Відповідає на питання непрямих відмінків. Додатки бувають прямими і непрямими. Прямий додаток означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо; виражається формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка: Море било й гризло його як прибережну скелю. Непрямий додаток означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії; виражається непрямими відмінками: Ніч осіння на дощ та туман багата.

Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію або ознаку з погляду їхньої якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети, причини. Обставини поділяються на такі групи:

- ступеня і способу дії (як? у який спосіб?): Іван заговорив достойно та урочисто.

- місця (де? куди? звідки?): Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета.

- часу (коли? відколи? доки?): Другого дня рано небо було синє надзвичайно, садок був веселий, барвінок усміхався.

- причини (чому? через що? з якої причини?): Тарас аж крякнув з досади, спересердя.

- мети (для чого? з якою метою?): Роман наготувався стрибнути на допомогу.

- умови (за якої умови?): Отак жив Чіпка, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах;