1. «Постачальники», «виробники» і «споживачі» пасажирських перевезень.

Стосовно до пасажирських перевезень доцільно в якості «постачальника» перевезень використовувати соціальне замовлення адміністрації міста і регіону. Крім того, в поняття «постачальник» закладається матеріально-технічне забезпечення перевезень.

«Виробником» перевезень пасажирів є пасажирські автотранспортні підприємства і організації, а «споживачем» - пасажири.

Для проведення такого аналізу необхідно мати вичерпну, незалежну, своєчасну і об'єктивну інформацію про фактичні пассажиропотоках, що складаються на кожному з діючих маршрутів: про рухомий склад, його технічний стан, ступінь відповідності вимогам, що пред'являються до конкретних перевезень; про думки пасажирів, що користуються цими маршрутами, про ступінь задоволеності якістю перевезень на них; раціональності розміщення зупиночних пунктів і згідні конфігурації трас руху міського та приміського транспорту реальних умов перевезень, що склалися в конкретному транспортному або територіальному районі; правомірності встановлення тарифів на перевезення і багато іншого.

Отримати подібного роду інформацію можна при проведенні різних (як по цілям і завданням, так і за обсягами і ступенем охоплення досліджуваних об'єктів і явищ) обстежень на транспорті, що обслуговує пасажирські перевезення.

Виходячи з основоположних концептуальних засад логістики та системного підходу, процес доставки при перевезенні пасажирів можна представити у вигляді системи, що включає ряд підсистем (підсистему переміщення пасажирів і продажу квитків; підсистему формування пасажиропотоків; підсистему посадки і висадки пасажирів; підсистему подачі транспортних засобів та ін.) . Входом системи є потреба населення в перевезеннях і наявність певного числа, типу і технічного стану рухомого складу. Виходом системи є своєчасна і якісна доставка пасажирів до пунктів призначення. Зворотній зв'язок в даній системі здійснюється надходженням з лінії інформації про рух рухомого складу, дотриманні розкладу, інтервалів руху і відповідно числа рухомого складу потребам в перевезеннях. Нормальне функціонування системи може протікати тільки при ряді обмежень, основними з яких є: дотримання заданого швидкісного режиму руху автобусом, забезпечення комфортності поїздок, дотримання екологічних вимог, виконання фінансових показників роботи автотранспортних підприємств і ін. Метою досліджуваної системи є своєчасне задоволення попиту на пасажирські перевезення і доставку пасажирів до пунктів призначення з належною якістю. У процесі функціонування системи виникають проблеми, т. Е. Ситуації, що характеризуються відмінністю між бажаним і існуючим виходом. Існуючий вихід забезпечується існуючої системою організації перевезень.

2. Цикли і тривалість етапів процесу доставки пасажирів.

Циклом транспортного процесу називається закінчений комплекс операцій, необхідних для доставки пасажирів. При перевезенні пасажирів закінченим циклом транспортного процесу є рейс.

Час пересування складається з декількох окремих етапів. Для визначення часу пересування необхідно визначити в який момент починається пересування (початковий пункт) і в який часовий момент воно закінчується (кінцевий пункт). Всі початкові пункти пересування діляться на постійні і тимчасові (випадкові). Основним початковим пунктом будь-яких пересувань є місце, постійного проживання людини. Одночасно воно є і основним кінцевим пунктом його пересувань. Постійні початкові і кінцеві пункти пересувань мають стабільний характер. У всіх інших пунктах, в яких спрямовується людина під час своїх пересувань, і звідки починаються його зворотні пересування, він знаходиться тимчасово.

Щоб скласти математичний опис системи організації перевезень пасажирів, необхідно знати закономірності зміни ланок і елементів транспортного процесу, який складається з: підходу до зупинки транспорту, очікування транспорту, посадки в рухомий склад, переміщення в рухомому складі та руху пасажира після висадки до об'єкта тяжіння:

(1.1)

Тривалість етапу посадки в рухомий склад пов'язана з очікуванням транспорту. Необхідність очікування рухомого складу виникає через розбіжності часу між моментом виникнення потреби переміщення і моментом можливості її задоволення. Коли пасажир підходить до зупинки в момент прибуття автобуса, то час очікування t_оч = 0.

Тривалість відстою автобусів на кінцевих пунктах встановлюється диференційовано по годинах періоду руху (в години пік час стоянки скорочується) і визначається в залежності від протяжності маршруту, часу рейсу і умов руху. Простої на проміжних зупинках t_зп залежать в основному від типу рухомого складу і пассажирообміну зупинного пункту.

t_під- час підходу автобуса до маршрутці

t_від- час простоїв на проміжних зупинках прямо пропорційне числу вхідних і виходять пасажирів, а по годинах періоду руху коливається в залежності від пасажиропотоків.