4. Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави у іх-хіv ст.

• НЕСТОР (бл. 1055 - бл. 1113) - видатний український письменник і літописець. У 1074-78 -ченець, ієродиякон Києво-Печерського монастиря. В “Читанні про життя і згублення... Бориса і Гліба” Н. закликав князів боротись за єдність українських земель. Н. - автор твору “Житіє Феодосія, ігумена Печорського” (бл.1091). На думку М. Грушевського, І. Крип'якевича, Д. Дорошенка Н. був автором і упорядником “Повісті минулих літ” (бл. 1113-14). Помер і похований в Києво-Печерському монастирі.

• АЛІМПІЙ (Аліпій, Олімпій) ПЕЧЕРСЬКИЙ (бл. 1050-17.8.1114) - київський мозаїст і живописець, монах Києво-Печерського монастиря. Навчався у візантійських майстрів. За даними Києво-Печерського Патерика з 1084 брав участь у розписі Успенського собору у Києво-Печерській лаврі. Існує припущення, що А. виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві (зруйнований у 1934). Малював ікони, які до наших часів не збереглися.

5. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав

• Володимир Ольгердович (1331 - 1398) - Князь Київський (1362-1394 рр.), князь Копильський (1395 — після 1398 рр.).

• Перший Київський князь (1362-1394) із династії Гедиміновичів, син Великого князя Литовського Ольгерда. Охрещений матір'ю за православним обрядом, вихований на слов'янських звичаях і традиціях, він не був сприйнятий в Києві як чужинець і швидко порозумівся з місцевим боярством. В нечисленних документах, що збереглися з тих часів, Володимир Ольгердович іменує себе "З Божої ласки князь Київський".

• Як володар Київського князівства провадив самостійну політику, карбував власну монету. Виступив проти політики обмеження удільних князів і, програвши війну з Вітовтом, мусив уступити Київське князівство. Вигнаний з Києва Вітовтом, отримавши замість нього Копил. В останнє підписався під миром Вітовта з Орденом у 1398 р. Його старший син Олелько Володимирович займав Київський престол у 1440-1455 рр. А середній син Іван Володимирович став засновником роду Більських.

• Деякі дослідники припускають, що Володимир був у залежності від татарського хана. Дане твердження виникло у звязку з присутністю на його монетах татарських символів. Проте, це не "тамга" символ татарської державної влади, а "плетінка" символ успіху.

• Згідно пом'яника перед смертю став ченцем.

• СВИДРИГАЙЛО (Швидригайло; православне ім'я - Лев; р. н. невід. - 1452) - великий князь литовський (1430-32). Син Ольгерда Гедиміновича, молодший брат Ягайла. У 1386 разом із Ягайлом охрестився за католицьким обрядом, узявши ім'я Болеслав. У 1400-02 -князь подільський, перед 1408 - князь брянський. У 1408 на чолі групи сіверських і верховських князів та бояр перебрався до Московщини. У 1409 покинув московську службу й повернувся до Литви, де був схоплений і ув'язнений у Кременці. У 1418 звільнений князем Дашком Острозьким. У 1419 отримав у володіння Чернігів, Новгород-Сіверський і Трубчевськ.

• Після смерті Вітовта (1430) С. проголошений великим князем литовським. У 1430 польські війська розбили загони намісників С. і захопили Західне Поділля. У 1431 виступив проти Ягайла, який влітку здобув Кам'янець, Володимир і взяв в облогу Луцьк. Воєнні дії між військами С. і Ягайла завершилися укладенням дворічного перемир'я.

• У 1432 внаслідок змови литовських і польських панів на чолі з Сигізмундом Кейстутовичем С. усунено з великокнязівського престолу. Вів тривалу боротьбу з Сигізмундом за владу в Великому князівстві Литовському, в якій його підтримували українські князі (відмовилися визнати верховенство Сигізмунда і, за твердженням літописця, посадили С. на “велике княжіння Руське”). Втім, ця боротьба не була суто національною, оскільки серед прихильників С. було чимало литовських князів і панів. У 1435 війська С. зазнали поразки від полків Сигізмунда у битві на р. Святій (Свента) під Вількомиром (1.9.1435). Невдовзі на боці С. залишилось тільки Східне Поділля.

• С. покинув Литву й повернувся лише після смерті Сигізмунда (1440), отримавши у володіння Волинь і зберігши титул великого князя. Помер у Луцьку.

• Острозький Костянтин Іванович (1460 —1530) — волинський князь (батько Острозького Костянтина-Василя), староста брацлавський, звенигородський і вінницький (з 1497), великий гетьман литовський (1497—1500, 1507—1530), маршалок волинський і староста луцький (з 1499), каштелян віленський (1513-1522), каштелян троцький (1522-1530). Він брав участь в успішних кампаніях проти татар і Московської Держави. За його перемогу біля Очакова проти сил Махмет-Гірея він був нагороджений званням Великого Гетьмана Литовського з 10 серпня 1497. Він був першою людиною, яка одержала це звання.

• В битві над Ведрошею 14 липня 1500 литовсько-польське військо під керивництвом Костянтина Острозького зазнало поразкі від московського війська. Князь був полонений. В 1506 році Василь III змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність. Отримавши свободу руху йому вдалось втекти до Литви в 1507.

• Сигізмунд I Старий повернув князеві чин Великого Гетьмана Литовського в 1507. 1508 року під Слуцьком і 1512 року під Вишневцем князь розгромив кримських татар.

• 1513 року почалась нова війна з московитами. 8 вересня 1514 року в битві під Оршою військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.

• 2 серпня 1519 відбулася битва під Сокалєм, де татари завдали поразки війську Костянтина Острозького. У 1527 році на Київщині військо Костянтина Острозького перемогло кримських татар.

• Князь був православним та вживав руську мову. Помер 11 вересня 1530 в Турові, похоронено в Києво-Печерській лаврі.

• ДРОГОБИЧ ЮРІЙ (Дробицький Георгій; Котермак Юрій, син Доната; бл. 1450 – 4.2.1494) -український вчений 15 ст., доктор філософії (з 1478) і медицини (з 1482). Н. в м.Дрогобичі. Навчався у Краківському ун-ті (з 1468 або 1469), де йому в 1470 було присвоєно ступінь бакалавра, а в 1473 - магістра. Викладав медицину, філософію і астрономію в Булонському ун-ті, в 1481-82 -ректор цього навчального закладу. В 1487 (за іншими даними -1488) - професор Краківського ун-ту. В 1483 в Римі вийшла книга Д. “Прогностичні судження...” - перший друкований твір українця, виданий за кордоном.