14. Культура України кінця хviiі – п.П. Хіх ст.

• КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН[1769 - 1838]- див.ст.12

• ШЕВЧЕНКО ТАРАС (1814 - 1861) ]- див.ст

• Гулак-Артемовський Петро (1790 —1865) —український письменник, вчений, перекладач, поет.З 1838 р. став деканом словесного факультету Харківського університету. У 1841—1849  рр. був ректором цього ж університету. Писав байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади («Твардовський», «Рибалка»), перекладав твори класиків світової літератури: Жана Жака Руссо, Джона Мільтона, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфганга Гете та інші.

• Байка «Пан та собака» — найбільш гострий твір української літератури 19 століття. Ідейний зміст співзвучний тогочасним прагненням проти кріпацтва, проти ставлення до кріпака як до робочої худоби.

• КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО ГРИГОРІЙ [справжн. прізвище - Квітка, літ. псевд. Грицько Основ'яненко; 1778 - 1843] -перший видатний прозаїк нової української літератури, відомий громадсько-культурний діяч.

• Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя.

• Був комісаром у народному ополченні, повітовим предводителем дворянства (1817-28), згодом - головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському ун-ті.

• Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 - його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838).

• К.-О. був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Головним творчим принципом вважав “писання з натури”, орієнтацію на живу навколишню дійсність. Виступав з пропагандою народної теми в літературі, був переконаний в позастановій цінності особистості. Свої перші твори друкував у ж-лі “Украинский Вестник”, який видавав у 1816-17 разом з Р.Гонорським і Є. Філоматським. Писав українською і російською мовами. В 20-х рр. виступив з комедіями - “Приезжий из столиць”, или суматоха в уездном городе” (1827, опубл. 1840), “Дворянские выборы”, “Шельменко-денщик” та ін. Спираючись на літературну традицію, започатковану І. Котляревським, народну пісенність і гумор, К.-О. написав популярні і досі комедію “Сватання на Гончарівці” (1835) та п'єсу “Шельменко-денщик” (1840). Українські прозові твори К.-О. поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні (“Солдатський патрет”, “Мертвецький великдень”, “От тобі і скарб”, “Пархімове снідання”, “Підбрехач”, повість “Конотопська відьма”) та сентиментально-реалістичні повісті (“Маруся”, 1834; “Козир-дівка”, 1838; “Сердешна Оксана”, 1841; “Щира любов”). Серед кращих творів російською мовою - роман “Пан Халявский” (1840), повісті “Жизнь и приключения Столбикова” (1841), “Ганнуся”, “Панна Сотникивна”, історико-художні та етнографічні нариси “Головатый” (1839), “Украинцы” (1841), “История театра в Харькове” (1841), “1812 рік в провінції”, т.зв. фізіологічні нариси - “Ярмарка” (1840), “Знахарь” (1841). Кращі твори К.-О. од­ними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою “Сердешну Оксану”. Твори К.-О. перекладено на польську, болгарську, чеську та ін.мови. З К.-О. листувався Т, Шевченко. Поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш “До Основ'яненка” (“Б'ють пороги; місяць сходить”; 1839) та виконав ілюстрації “Знахар” і “Панна Сотниківна” до однойменних творів К.-О.

• МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО [1804-1873] - визначний український вчений-природознавець, історик, фольклорист, етнограф і письменник.

• Навчався на філологічному і природничому ф-тах Московського ун-ту. В 1827 захистив магістерську дисертацію. Деякий час працював викладачем Московського ун-ту і директором ботанічного саду; з 1833 - професор кафедри ботаніки.

• В 1834-35 - перший ректор Київського ун--ту св. Володимира, одночасно декан філософського ф-ту. Виношував плани залучення до викладацької роботи в ун-ті Т. Шевченка, М. Гоголя, М. Костомарова. В 1845 підтиском реакційних сил і зважаючи на стан здоров'я, вийшов у відставку. Жив у своїй садибі Михайлова Гора біля с. Прохорівки (тепер Канівський р-н Черкаської обл.) і займався науковою діяльністю.

• Живучи в Україні, М. підтримував тісні творчі та особисті зв'язки з Т. Шевченком, П. Гулаком-Артемовським, Є. Гребінкою, М. Костомаровим, М. Щепкіним, А. Міцкевичем та ін. визначними діячами науки і культури. За наукові заслуги М. був обраний членом Київського, Московського, Петербурзького, Новоросійського ун-тів та багатьох наукових товариств, а з 1871 - член-кореспондент Петербурзької АН. М, - вчений-енциклопедист широкого діапазону - від історії до ботаніки. Як історик М. був прихильником панівного тоді романтизму та ідеї народності.

•      Обстоював державно-правовий зв'язок між княжим і козацько-гетьманським періодом історії України, довів безпідставність твердження М. Погодіна про “великоруське” населення Київщини за княжої доби (“Нарис Києва” і “Листи про Київ до М. Погодіна”). Численні праці М. з історії Київської держави, козаччини, Гетьманщини, гайдамацького руху (“Історичні листи до козаків придніпровських”, “Листи про Б.Хмельницького”, 1859; “Дослідження про гетьмана Конашевича-Сагайдачного”, “Про Лаврську Могилянську школу”, “Бубнівська сотня”, тт. 1-2, 1848-49; “Розповідь про Коліївщину”, “Вісті про гайдамаків” та ін.) мали важливе значення для розвитку української історичної науки. М. - автор цінних праць з археології - “Українські стріли найдавніших часів”, “Археологічні записи про Київ та околиці”. М. поклав початок українській фольклористиці виданням збірників “Малоросійські пісні” (1827), “Українські народні пісні” (1834), “Збірник українських пісень” (1849). Фольклорні видання М. викликали великий інтерес до українського фольклору серед представників інших слов'янських народів. Як мовознавець опублікував низку статей про класифікацію слов'янських мов. М. був засновником і видавцем альманахів “Денниця” (1830-34), “Киевлянин” (1840, 1841, 1850), “Украинец” (1859,1864). М. - автор віршованого перекладу “Слова о полку Ігоревім” українською і російською мовами. Йому належить видання і дослідження найдавніших літературних пам'яток Київської Русі - “Руської Правди”, “Повісті минулихліт”. Опублікував багато цінних документів - грамот, універсалів, актів тощо.

• ОСТРОГРАДСЬКИЙ МИХАЙЛО [1801 -1861(1862)]-видатний український математик і педагог, академік Петербурзької (з 1830), Паризької (з 1856), Римської і Турінської АН. Походив з козацько-старшинського роду на Полтавщині. У 1816-20 навчався в Харківському ун-ті у відомих математиків Т. Осиновського і А. Павловського. В 1922-28 вдосконалював свої знання у Французькому коледжі у Парижі, де слухав лекції А.-М. Ампера, П.-С. Лапласа, 0.-Л. Коші, Ж. Фур'є. З 1828 - професор офіцерських курсів морського кадетського корпусу, а з 1830 - Інституту інженерів шляхів сполучення, з 1832 - Головного педагогічного інституту, з 1840 - Головного інженерного училища, з 1840 - Головного артилерійського училища,

• О. був у тісній і тривалій дружбі з Т.Шевченком. Помер у Полтаві. Автор бл. 40 наукових праць. Основні роботи О. присвячені математичному аналізу, аналітичній механіці, математичній фізиці; відомі також його праці з теорії чисел, алгебри та теорії ймовірностей, О. належить відкриття формули перетворення інтеграла по об'єму в інтеграл по поверхні, названої його іменем.

• КАРАЗИН ВАСИЛЬ [1773 - 1842] - український вчений, винахідник, громадський діяч. Навчався у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі (інституті) в Петербурзі.

• З ініціативи К. було засновано Харківський університет (1805) та створено філотехнічне Товариство (1811-18) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні.

• Неодноразово активно виступав проти колоніальної експлуатації України Російською імперією. Був прихильником перебудови державного устрою Росії на засадах конституційної монархії. В 1820-21 за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку. Помер у Миколаєві, де і похований. К. автор ряду важливих відкриттів у галузі техніки, хімії, агрономії, селекції та ін. Йому належать бл. 60 наукових праць. У Харкові К. встановлено пам'ятник.