1.4. Підготовка району бойових дій підрозділів

68. Підготовка району бойових дій (бою) здійснюється з метою створення сприятливих умов для своєчасного та організованого розгортання батальйону (рот), успішного виконання визначених завдань, забезпечення живучості та швидкого відновлення боєздатності підрозділів, організованого і безперебійного забезпечення та управління ними.

69. Під час завчасної підготовки району бойових дій (бою) визначаються та вивчаються: основні та запасні шляхи, дороги в смузі висування бригади, переправи через водні перешкоди, вихідні рубежі, рубежі регулювання руху, райони привалів і відпочинку, станції завантаження та розвантаження, райони зосередження підрозділів, базові райони, оборонні рубежі та позиції, напрямки і рубежі розгортання контратак, місця розгортання командо-спостережних пунктів, позиції підрозділів охорони (блокпостів), позиційні райони і вогневі позиції артилерії, сил і засобів ППО.

Під час безпосередньої підготовки району бойових дій (бою) силами і засобами старших командирів та батальйону (роти) здійснюється: підготовка мережі шляхів маневру, підвезення й евакуації, переправ через водні перешкоди, вихідних рубежів, рубежів регулювання руху, районів привалів і відпочинку, станцій навантаження і розвантаження; перевірка місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів; підготовка оборонних позицій, рубежів розгортання для контратак (вогневих рубежів); місць розгортання командно-спостережних пунктів, блокпостів, вогневих позицій артилерії, засобів ППО, районів зосередження, базових таборів; створення системи інженерних загороджень; розгортання складів, сховищ ракет, боєприпасів, запасів матеріально-технічних засобів. Крім того, проводяться заходи щодо запобігання пожежам і повеням, а також санітарно-епідеміологічні заходи тощо.

Розділ 2. РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ

2.1. Загальні положення

70. Розташування на місці – організоване розміщення підрозділів батальйону (роти) у вихідному районі, районі зосередження, районі очікування, районі відпочинку, базовому районі, визначеному районі та в інших.

Батальйон (рота) при розташуванні на місці повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу противника, здійснення маневру до нового району і до виконання інших завдань, які раптово виникають.

71. Район розташування призначається на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує захист підрозділів від ЗМУ та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосереджене і приховане їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі санітарно-епідемічні умови. Необхідно уникати розташування підрозділів поблизу населених пунктів, важливих об’єктів, по яких противник може завдати масовані вогневі удари та застосувати ЗМУ.

За умов холодної пори року або тривалої непогоди, якщо немає часу на улаштування укриттів поза населеними пунктами, розташування підрозділів здійснюється в населених пунктах; при цьому цивільне населення евакуюється з районів розташування підрозділів.

72. Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу з району не робити зайвих пересувань.

Район розташування батальйону включає позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони, механізованих (танкових) рот, райони розташування мінометної (артилерійської) батареї, гранатометного і протитанкового підрозділів, підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Розміри району для розташування батальйону на місці можуть бути до 10 км².

Порядок розміщення підрозділів батальйону залежить від характеру майбутніх дій, тривалості перебування в районі, умов обстановки і характеру місцевості.

У батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу. Він перебуває у районі розташування своєї роти в постійній готовності до виконання завдань, які раптово виникають, у тому числі й для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

Механізована (танкова) рота в указаному їй районі розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, БМП (БТР) повинна бути 100 – 150 м, між взводами – 300 – 400 м, між ротами – 1 – 1,5 км.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, перебуваючи в постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються з механізованими ротами.

Підрозділ ППО займає вогневі позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи МТЗ батальйону розміщаються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

73. Під час усвідомлення завдання на розташування на місці командир батальйону (роти) особливу увагу звертає на заходи, що проводяться старшим начальником в інтересах розвідки району майбутнього розташування підрозділів.

Під час оцінювання противника визначається можливість завдання ударів по підрозділах при розташуванні в зазначеному районі, а також імовірність дій у ньому диверсійно-розвідувальних груп противника та незаконних збройних формувань (далі – НЗФ). Оцінюючи місцевість, командир батальйону (роти) вивчає її захисні та маскувальні властивості, можливість їх використання для захисту військ, насамперед від високоточної зброї, умови для дій ТакПД і диверсійно-розвідувальних груп противника.

У рішенні на розташування на місці командир батальйону (роти) визначає: на що зосередити основні зусилля; місця (райони) розташування з визначенням порядку дій щодо їх зайняття; склад, завдання і порядок зміни чергового підрозділу і добового наряду; основні питання управління і взаємодії; порядок організації охорони та інші завдання за видами забезпечення, у тому числі щодо використання місцевих ресурсів.

Під час постановки завдань на розташування командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

штатним і доданим підрозділам – основні та запасні райони (місця) розташування (якщо батальйон у середині основного району бригади, то запасні райони не призначаються), порядок їх зайняття та інженерного обладнання, а підрозділу ППО, крім того, – і стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені бойової готовності;

охороні – склад, позицію охорони (маршрут руху патрульних) та час її зайняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв’язку і доповіді про противника, порядок зміни, пропуск та відгук;

черговому підрозділу – склад, до яких дій бути готовим, район розташування, порядок взаємодії під час відбиття раптового нападу противника та сигнали відгуку.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додатково погоджує дії підрозділів батальйону (роти) під час зайняття зазначеного району з силами і засобами комендантської служби; підрозділів батальйону (роти), органів охорони і чергового підрозділу під час відбиття нападу противника.

Для організації відбиття можливого нападу наземного противника визначаються: штатним і доданим підрозділам – завдання, маршрути висування, позиції (рубежі); мінометному й артилерійському підрозділам – вогневі позиції та порядок підготовки рубежів розгортання (вогневих позицій) і виходу на них, порядок проведення маневру підрозділами і вогнем. Для відбиття нападу повітряного противника командир батальйону (роти) визначає, які чергові вогневі засоби мають бути в підрозділах і вказує порядок ведення вогню.

Командир батальйону (роти) здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням ОВТ, поповненням підрозділів ракетами, боєприпасами й іншими матеріальними засобами і дотриманням високої бойової готовності підрозділів.

74. До виходу батальйону (роти) у призначений район старшим начальником організується його рекогносцировка. До складу рекогносцирувальної групи, яка висилається старшим командиром, входять один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування рот, інших штатних і доданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, вогневі позиції підрозділу ППО, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують і позначають під’їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням і нумерацією підрозділів та прізвищами їх командирів.

Результати рекогносцировки доповідаються командиру батальйону (роти). На основі доповіді старшого групи, яка здійснювала рекогносцировку, командир уточнює своє рішення і завдання підрозділам.

Підрозділи займають райони розташування у міру підходу з маршу, відразу розосереджуються і маскуються. Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у визначеному районі не допускається.

При розташуванні батальйону (роти) у районі, звільненому від противника, командир батальйону (роти) заздалегідь організує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів. Виявлені мінні поля, заміновані об’єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. У разі необхідності на шляхах руху проробляються проходи або позначаються об’їзди. За наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих через санітарно-епідемічний стан, виставляються відповідні знаки.

75. Підрозділи під час розташування на місці охороняються безпосередньо методом патрулювання, а в разі загрози нападу противника – і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами (полками, батальйонами) на вказаних їм рубежах і в смугах (на позиціях). Охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги та підступи до району розташування. У ротах організовується безпосередня охорона.

Командно-спостережний пункт батальйону обладнується з урахуванням ефективного управління підрозділами під час перебування в районі розташування і виходу з нього. У батальйоні (роті) організуються дротовий зв’язок між командно-спостережними пунктами, спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, РХБ зараження, застосування запалювальної зброї, а також проводяться заходи маскування.

76. Штаб батальйону при розташуванні на місці розробляє бойовий наказ, схему охорони й оборони району розташування, донесення про бойовий і чисельний склад, донесення щодо тилового забезпечення, заявки на матеріальне забезпечення підрозділів.

77. Інженерне обладнання районів розташування починається негайно з прибуттям у них підрозділів, а по можливості і завчасно. У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а за наявності часу влаштовує бліндажі і сховища. Для ОВТ, зенітних і чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також ракет, боєприпасів, пального й матеріальних засобів обладнуються окопи й укриття. Місця розташування підрозділів, ОВТ, позиції охорони і чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються. З метою забезпечення маневру розвідуються наявні дороги. У районі розташування і на підступах до нього розвідуються і підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього і маневру під час відбиття нападу противника. Радіо- і тепловипромінювальні об’єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються оманні об’єкти (теплові пастки). Маскування перевіряється візуальним спостереженням.

У населених пунктах підрозділи розташовуються, як правило, ближче до окраїн. Як укриття використовуються підвальні приміщення будинків, місцеві сховища та інші міцні споруди.

78. У батальйоні (роті) для охорони особового складу й ОВТ призначається добовий наряд, склад якого визначається старшим командиром. Кількість змін днювальних і порядок їхньої зміни повинні забезпечити охорону особового складу й ОВТ у всьому районі розташування батальйону (роти). Черговий по батальйону (роті) забезпечується засобами зв’язку з командиром підрозділу, штабом батальйону і підрозділами охорони.

У районі розташування обмежується пересування особового складу і техніки. Особовому складу батальйону (роти), який не несе службу в добовому наряді і не виконує завдання в складі підрозділів охорони, забороняється вихід за межі району розташування.

Дороги в місці розташуванні батальйону (роти) у разі потреби обладнуються покажчиками напрямку руху, а також дорожніми знаками, які позначають допустиму швидкість руху машин. Забороняється робити написи або виставляти покажчики на місцевості з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

79. Зміна району розташування батальйону (роти) здійснюється за вказівкою старшого командира. У разі раптового застосування противником ЗМУ, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування і якщо немає можливості вчасно доповісти про це старшому командиру, зміна району може проводитися за рішенням командира батальйону (роти), з подальшою доповіддю про це старшому командиру.

Для виходу роти з району, який дистанційно заміновано, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування мін та іншими способами пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно.

80. У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, сніжні лавини, повені і селеві потоки. Для укриття особового складу й ОВТ використовуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

81. У лісі батальйон (рота) розташовується уздовж доріг і просік. На випадок виникнення лісової пожежі підготовлюються шляхи виходу в запасні райони. Гасіння пожежі і рятувальні роботи здійснюються черговим підрозділом, а за потреби і додатково виділеним особовим складом.

82. Узимку для розташування батальйону (роти) вибираються райони, які захищені від вітру. Особлива увага приділяється підтриманню в прохідному стані доріг для виходу підрозділів із районів розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені й опалювані укриття. Двигуни машин за потреби періодично прогріваються. При цьому вживають заходів для запобігання отруєнню особового складу відпрацьованими газами, переохолодженню і обмороженню.