1.3. Організаторська робота

59. Організаторська робота командира і штабу батальйону полягає у спрямуванні і координації діяльності підрозділів на забезпечення своєчасної і повної підготовки бою та здійснення контролю готовності до виконання поставлених завдань. Вона включає: організацію управління, взаємодії та всебічного забезпечення; підготовку управління, штабу батальйону та підрозділів; підготовку району бою; контроль готовності до бою.

60. Командир батальйону (роти) особисто відповідає за бойову готовність підрозділів батальйону (роти), прийняті рішення, правильне застосування та успішне виконання підлеглими підрозділами поставлених завдань, а також за успішне виконання батальйоном поставлених завдань у цілому.

Він зобов’язаний своєчасно приймати рішення на бій (дії), ставити завдання підпорядкованим (підтримуючим) підрозділам, організовувати взаємодію, управління та всебічне забезпечення, а також на безпосередню підготовку підрозділів до дій (бою), уміло керувати ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань.

Командир батальйону (роти) управляє підрозділами особисто та через своїх заступників (а командир батальйону і через штаб) шляхом віддання усних бойових наказів, розпоряджень, командами і сигналами. Накази, розпорядження та команди повинні віддаватися коротко і ясно. Він зобов’язаний завжди знати положення, характер дій і стан підпорядкованих підрозділів. У вирішальні моменти бою командир батальйону (роти) повинен перебувати на найбільш важливому напрямку і вчасно впливати на хід бою силами та засобами, які є в його розпорядженні.

Заступник командира батальйону відповідає за бойову підготовку підрозділів, проведення бойового злагодження і тактичних занять відповідно до характеру майбутнього бою (дій), а також за збір та узагальнення інформації про нові способи (форми) тактичних дій, нові зразки ОВТ, вивчення та узагальнення бойового досвіду і впровадження його в практику тощо. У разі відсутності командира батальйону виконує його обов’язки. Зобов’язаний знати рішення командира на бій (дії), усі віддані ним розпорядження, постійно знати в повному обсязі обстановку, завдання підрозділів і бути готовим взяти на себе управління батальйоном.

Начальник штабу батальйону є заступником командира батальйону, якому надано право віддавати накази від імені командира. Начальник штабу відповідає за бойову готовність і підготовку штабу, підрозділу зв’язку і розвідувального взводу батальйону, організацію і забезпечення безперервного управління підрозділами батальйону, розгортання системи управління і її стійке функціонування, за організацію бойового забезпечення.

Він є основним організатором роботи штабу і особисто відповідає за виконання всіх покладених на штаб завдань.

Начальник штабу зобов’язаний: знати рішення командира батальйону на бій (дії), віддані ним розпорядження та здійснювати контроль за їх виконанням; постійно знати обстановку, передбачати можливі її зміни і бути готовим доповісти командиру свої висновки і пропозиції; розроблювати бойові накази (розпорядження) командира; здійснювати контроль за виконанням відданих бойових наказів (розпоряджень); здійснювати контроль забезпечення підрозділів усім необхідним для бою; підтримувати постійну взаємодію між підрозділами; організовувати стійкий зв’язок, визначати порядок використання засобів зв’язку на всіх етапах бою і захист від радіоелектронного подавлення противником; забезпечувати приховане управління підрозділами; своєчасно представляти необхідні донесення вищому штабу, інформувати командирів підрозділів і сусідів про зміни в обстановці; вивчати бойовий досвід і доводити його до підлеглих; організовувати хімічний та радіаційний контроль. Він повинен організовувати розвідку наземного та повітряного противника, ставити завдання розвідувальному підрозділу, доводити до командирів підрозділів сигнали управління та розпізнавання.

Заступник командира батальйону (роти) з виховної роботи відповідає за організацію МПЗ, морально-психологічний стан особового складу, роботу з підтримки його високої психологічної стійкості і готовності до ведення бойових дій.

Він зобов’язаний знати бойове завдання батальйону (роти); обстановку, яка складається; безпосередньо організовувати і керувати МПЗ; доповідати командиру батальйону (роти) про морально-психологічний стан особового складу, організованості і бойової злагодженості військових колективів та пропозиції щодо організації МПЗ, а також про результати проведеної роботи; організовувати і здійснювати забезпечення підрозділів технічними засобами виховання; проявляти ініціативу і творчість у пошуку найбільш ефективних засобів, форм і методів впливу на особовий склад в інтересах виконання бойового завдання, здійснювати контроль за виконання норм міжнародного гуманітарного права.

Заступник командира батальйону з МТЗ (заступник командира роти з озброєння) відповідає: за бойову готовність безпосередньо підпорядкованих і доданих підрозділів та успішне виконання ними поставлених завдань; за організацію бою і здійснення управління ними; за забезпеченість підрозділів батальйону (роти) усіма необхідними для ведення бою (бойових дій) матеріально-технічними засобами.

Він зобов’язаний: завжди знати обстановку в необхідному для виконання своїх обов’язків обсязі, завдання батальйону (роти); доповідати командиру батальйону (роти), начальнику штабу про стан МТЗ, забезпеченість підрозділів батальйону (роти) матеріально-технічними засобами, стан і можливості штатних і доданих підрозділів; ставити їм завдання, контролювати їх виконання і надавати їм допомогу в підготовці до бою (дій); постійно знати де перебувають і які завдання виконують підпорядковані підрозділи та їх боєздатність; вчасно вживати заходів з відновлення необхідних запасів озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів.

Заступник начальника штабу батальйону відповідає за забезпечення командира і начальника штабу достовірними даними про положення та стан підрозділів, характер їх дій і ступені виконання поставлених завдань. Він зобов’язаний: своєчасно надавати довідкові документи (дані) для оцінки обстановки, організації управління і взаємодії; вести облік доз опромінення особового складу; брати участь у розробці необхідних бойових документів.

Головний старшина батальйону (головний сержант батальйону) підпорядковується командиру батальйону і є прямим начальником для всього рядового і сержантського складу батальйону.

Головний старшина батальйону (головний сержант батальйону) зобов'язаний: проводити за рішенням командира батальйону підготовку сержантського складу батальйону до виконання бойових та інших завдань; здійснювати контроль за виконанням головними сержантами рот (взводів) своїх обов’язків та поставлених перед ними завдань; за рішенням командира батальйону перевіряти несення бойового чергування особовим складом батальйону.

Головний сержант роти підпорядковується командиру роти і є прямим начальником для всього рядового і сержантського складу роти.

Головний сержант роти зобов’язаний: знати тактику дій роти в різних видах бою, досконало володіти основними видами ОВТ, які є на озброєнні роти; підтримувати бойову готовність та високу злагодженість роти для ведення бою, знати моральні та фахові якості військовослужбовців роти; знати позивні посадових осіб роти та батальйону, вміти готувати до роботи засоби зв’язку та пра­цювати на них у радіомережі командира роти та командира батальйону; вміти проводити вивірку прицільних пристроїв та приводити зброю до нор­мального бою, водити бойові машини, які є на озброєнні роти; проводити заняття з особовим складом підрозділу (поповненням) з відпрацювання елементів практичних дій у різних видах бойових дій; знати бойове завдання роти; у разі відсутності офіцерського складу роти прийняти командування ротою на себе.

Сержант з матеріального забезпечення підрозділу відповідає за організацію МТЗ бою; забезпеченість підрозділу всіма необхідними матеріально-технічними засобами для ведення бою (дій); облік, наявність і стан матеріально-технічних засобів у підрозділі. Він підпорядковується командиру підрозділу (заступнику командира підрозділу з МТЗ).

Він зобов’язаний: постійно знати рівень забезпеченості та стан матеріально-технічних засобів, які є на зберіганні, у транспорті підрозділу, порядок їх завантаження (розвантаження) і підвезення (вивезення); організовувати та контролювати виконання заходів щодо підтримання матеріально-технічних засобів підрозділу в постійній готовності до бойового застосування (використання за призначенням); своєчасно виконувати розрахунки, витребувати та одержувати необхідні матеріально-технічні засоби, організовувати безперебійне забезпечення ними особового складу підрозділу; вести облік, правильне зберігання і своєчасне поповнення матеріально-технічних засобів; здійснювати постійний контроль за правильним застосуванням (використанням за призначенням) матеріально-технічних засобів.

Він повинен: забезпечувати наявність усіх матеріально-технічних засобів у підрозділі відповідно до бойового завдання, покладеного на підрозділ; оформляти заявки на матеріально-технічні засоби та організовувати їх отримання; вести облік матеріально-технічних засобів у підрозділі відповідно до вимог керівних документів; своєчасно видавати матеріально-технічні засоби в підрозділи; стежити за станом матеріально-технічних засобів у підрозділі, своєчасно вирішувати питання щодо їх обслуговування, оновлення або поповнення; організовувати поповнення матеріально-технічних засобів у ході бою (бойових дій); організовувати належне зберігання матеріально-технічних засобів підрозділу; організовувати і забезпечувати харчування особового складу під час виконання бойових завдань, передбачати запаси продовольчого майна на особовий склад, який перебуває на бойовому чергуванні або готується до нього; організовувати пункт бойового постачання підрозділу; організовувати заходи з обігріву особового складу.

61. Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій діяльності командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону щодо підтримання постійної бойової готовності підрозділів, підготовці їх до ведення бою (дій), твердому і безперервному управлінню ними під час виконання поставлених завдань.

Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збирання, вивчення, відображення, аналіз і оцінювання даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; організацію і підтримку взаємодії; організацію і виконання заходів морально-психологічного та всебічного забезпечення; практичну роботу підрозділів до дій і безпосереднє керівництво ними; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їх безпосередньою підготовкою до бою; організацію контролю виконання поставлених завдань під час бою та інші заходи.

Для виконання завдань управління в батальйоні створюється система управління.

62. До управління підрозділами, як процесу, ставляться вимоги, виконання яких є необхідною передумовою досягнення його мети. Основними з них є постійна готовність системи управління до виконання завдань, стійкість, безперервність, оперативність, якість, прихованість управління військами.

Постійна готовність системи управління досягається: твердим знанням командиром батальйону (роти), начальником штабу батальйону, іншими посадовими особами порядку виконання завдань, знанням своїх функціональних обов’язків; укомплектованістю штабу батальйону особовим складом та забезпечення їх засобами управління; злагодженістю у роботі посадових осіб і штабу батальйону; підтриманням бойової готовності структурних підрозділів батальйону; підтриманням командно-спостережного пункту батальйону (рот), засобів зв’язку у справному стані та забезпеченням їх безперебійної роботи; підтриманням стійкого зв’язку з підрозділами бригади (батальйону).

Стійкість управління полягає в підтриманні спроможності командира батальйону (роти) і штабу батальйону виконувати завдання управління за умов різких змін обстановки та впливу противника вогневими і радіоелектронними засобами, дій диверсійно-розвідувальних груп, повітряних десантів на елементи системи управління.

Безперервність управління полягає в підтриманні спроможності командира батальйону (роти) і штабу батальйону постійно здійснювати вплив на підрозділи в ході підготовки і ведення бойових дій, а також в отримуванні від них інформації про обстановку, яка склалася, і своєчасної доповіді про неї старшому командиру (начальнику).

Вимоги стійкості й безперервності управління тісно взаємозв’язані. Вони досягаються створенням системи управління батальйону (роти) та її оснащення технічними засобами управління з використанням фортифікаційних споруд; підтриманням командно-спостережних пунктів у постійній готовності до роботи та своєчасною зміною місць їх розташування у ході бойових дій; умілою організацією роботи особового складу на командно-спостережних пунктах; надійною охороною і обороною елементів системи управління; відновленням порушеного управління у стислі строки за будь-яких умов обстановки.

Оперативність управління полягає у здатності командира батальйону (роти) і штабу батальйону виконувати завдання управління у стислі строки, в упередженні противника в діях, у швидкому реагуванні на зміни обстановки та своєчасному впливу на підрозділи в інтересах успішного виконання поставлених завдань. Оперативність управління досягається: постійним володінням командиром батальйону (роти) і штабом батальйону обстановкою; своєчасним прийняттям (уточненням) рішень та їх доведенням до підрозділів; ефективним функціонуванням елементів системи управління.

Якість управління полягає в здатності командира батальйону (роти) і штабу батальйону забезпечити ефективну реалізацію поставлених завдань з найменшими втратами та у визначені строки.

Якість управління досягається: обґрунтованістю прийнятих рішень, їх відповідністю можливостям підрозділів та меті бойових завдань; постійною готовністю системи управління до виконання завдань з управління підрозділами; стійкістю, безперервністю, оперативністю і прихованістю управління.

Прихованість управління полягає в збереженні в таємниці від противника відомостей, які використовуються для управління підрозділами, та місця командира підрозділу в бойовому порядку.

Вона досягається ретельним маскуванням командно-спостережного пункту батальйону (роти), комплексним застосуванням радіо- та дротових засобів зв’язку, умілим застосуванням сигнальних засобів в умовах безпосереднього вогневого контакту з противником.

Основою управління є рішення командира.

63. Система управління батальйону (роти) є організаційно-технічною основою управління підрозділами і включає органи управління, ПУ і засоби управління батальйону (роти).

64. Командно-спостережний пункт батальйону (роти) – це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами під час підготовки й у ході бою (дій). Командно-спостережний пункт повинен бути мобільним, мати надійний зв’язок і забезпечувати управління підрозділами в будь-якій обстановці на місці та в русі. Він розгортається в такому місці, яке забезпечує найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Командно-спостережний пункт не повинен вирізнятися в бойовому порядку, а для його розташування та переміщення необхідно вміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості й місцевих предметів.

65. На командно-спостережному пункті батальйону (роти) розміщуються командир батальйону (роти), його заступники, за винятком заступника командира батальйону з МТЗ (заступника командира роти з озброєння), офіцери штабу, а також командири доданих підрозділів.

Командир батальйону для управління підрозділами може висуватися ближче до лінії зіткнення з противником на машині управління (БМП – 1 командно-штабна або БМП (БТР), на якій з командиром працюють заступник начальника штабу, командир мінометної батареї (доданого артилерійського підрозділу) та авіаційний навідник.

Переміщення командно-спостережного пункту здійснюється тільки з дозволу старшого командира (вищого штабу) і проводиться швидко, приховано, організовано і не повинне збігатися в часі з вирішальними подіями в ході виконання поставленого завдання.

У разі виходу з ладу командно-спостережного пункту батальйону (роти) управління підрозділами здійснюється, як правило, з командно-спостережного пункту роти (одного зі взводів) другого ешелону. Командир, який прийняв на себе командування батальйоном (ротою), доповідає про це старшому командиру, повідомляє підлеглим, взаємодіючим підрозділам та сусідам.

66. Посадовими особами органу управління батальйону (управління роти) є штатні посадові особи, які наділені певними правами і обов’язками щодо управління штатними і доданими підрозділами – командир батальйону (роти), заступники командира батальйону (роти) і штаб батальйону.

Штаб є основним органом управління батальйону. Свою роботу він здійснює на основі рішення та вказівок командира, а також розпоряджень вищого штабу.

Головне завдання штабу полягає у забезпеченні своєчасного та повного доведення наказів і розпоряджень до підлеглих; у своєчасному зборі, узагальненні й аналізі даних обстановки, доповіді їх командиру батальйону і доведенні до вищого штабу.

На штаб покладаються такі завдання: забезпечення бойової готовності підрозділів; безперервне добування, збирання, вивчення та оцінювання даних обстановки; підготовка необхідних розрахунків і пропозицій командиру для прийняття рішень; оформлення бойових наказів і розпоряджень; здійснення заходів щодо організації взаємодії під час виконання поставлених завдань; організація всебічного забезпечення і захисту військ; контроль за виконанням підрозділами поставлених завдань; ведення обліку особового складу, зброї, техніки, ракет і боєприпасів усіх видів, пального й інших матеріальних запасів; здійснення укомплектування підпорядкованих підрозділів особовим складом, ОВТ, поповнення матеріальними засобами та ведення обліку доз опромінення особового складу; інформування командирів підпорядкованих, взаємодіючих підрозділів і сусідів про нові дані обстановки; організація системи управління військами, забезпечення її стійкого функціонування; організація і контроль за забезпеченням прихованого управління військами і збереженням у таємниці заходів, які плануються; вивчення, узагальнення і доведення бойового досвіду до підпорядкованих підрозділів, а також удосконалення способів управління.

67. Засоби управління включають засоби зв’язку, засоби автоматизації управління, технічні засоби прихованого управління військами, засоби обробки інформації.

Засоби зв’язку включають обладнання (технічні засоби) для обміну інформацією в системі управління військами. Зв’язок у батальйоні (роті) організується відповідно до рішення командира і вказівок начальника штабу полку (батальйону). За організацію і стан зв’язку відповідає начальник штабу батальйону (в роті – командир роти). Безпосередньо організує зв’язок і відповідає за його стійку роботу начальник зв’язку батальйону. Командир батальйону (роти) і начальник штабу батальйону за будь-яких умов обстановки зобов’язані мати при собі засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний і стійкий зв’язок зі старшим командиром, командирами штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів, та вміти особисто вести переговори по засобах зв’язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо-, проводові, рухомі і сигнальні засоби зв’язку.

Під час виконання поставленого завдання всі команди по радіо передаються відкритим текстом, з використанням переговорних таблиць, при цьому найменування підрозділів і посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості відносно орієнтирів, а також умовними (кодованими) найменуваннями.

Проводові засоби зв’язку застосовуються самостійно та в комплексі з радіозасобами під час розташування батальйону на місці, у вихідному районі і в обороні.

Рухомі засоби зв’язку застосовуються в усіх видах бою (діях), а також під час переміщення і розташування підрозділів на місці.

Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передачі команд, сигналів оповіщення, розпізнавання, управління і взаємодії.

Для підтримки взаємодії між сусідніми підрозділами використовуються радіозасоби цих підрозділів, а також проводові і рухомі засоби правого сусіда.

Засоби автоматизації управління призначені для підвищення ефективності управління підрозділами (оперативності, надійності і якості управління) з метою найбільш повного використання їх бойових можливостей. Вони повинні забезпечувати: інформаційний обмін між командно-спостережним пунктом підрозділу і пунктами управління старшого командира (начальника); автоматизацію передачі сигналів і команд управління, взаємодії та оповіщення; скорочення часу збору, обробки і передачі даних обстановки; підготовку даних для затвердження рішення і планування дій; відображення і документування інформації.

Засоби автоматизації управління використовуються на основі вказівок командира і розпоряджень вищого штабу. Відповідальність за впровадження, використання і надійну роботу засобів автоматизації, а також за захист циркулюючої в них інформації покладається на начальника штабу батальйону.

Відповідальність за безпосередню підготовку та використання засобів автоматизації управління покладається на начальника зв’язку батальйону.

Технічні засоби прихованого управління військами призначені для забезпечення збереження в таємниці від противника змісту інформації, яка передається по каналах та лініях зв’язку. До них належать копіювальні і шифрувальні машини, апаратура засекреченого зв’язку.

Засоби обробки інформації і проведення розрахунків призначені для підвищення оперативності управління і включають електронно-обчислювальні машини, розрахункові лінійки, таблиці, графіки, номограми тощо.