- •2.Хімічний склад кормів Хімічний склад кормів для тварин
- •3. Перетравність поживних речовин кормів. Коефіціенти перетравності поживних речовин.
- •4.Методи вивчення обміну речовині енергії в організмі тварин.
- •6. Оцінка поживності кормів у вівсяних кормових одиницях.
- •7. Оцінка енергетичної поживності кормів в одиницях обмінної енергії.
- •8. Розподіл енергії корму в організмі тварин.
- •10.Протеїнову поживність кормів
- •11. Роль незамінних амінокислот в годівлі тварин.
- •12. Проблема кормового білку в тваринництві та шляхи її вирішення.
- •13. Особливості вуглеводневого живлення у тварин.
- •14. Мінеральна поживність кормів.
- •15. Роль макроелементів у годівлі тварин.
- •16. Роль мікроелементів у годівлі тварин.
- •17. Вивчення балансу мінеральних речовин в організмі тварин.
- •18. Вітамінна поживність кормів.
- •20. Характеристика вітамінних та мінеральні добавок.
- •22. Нетрадиційні джерела мінеральних речовин в годівлі тварин.
- •25. Зоотехнічний аналіз кормів
- •26. Комплексна оцінка поживності кормів. Комплексна оцінка поживності кормів.
- •27. Класифікація кормів.
- •29. Наукові основи приготування високоякісного силосу. Поживність комбінованого силосу.
- •36.Методи підготовки грубих кормів до згодовування.
- •37. Поживність зернових кормів та відходів їх переробки.
- •38. Поживність відходів олійногоекстракційного виробництва.
- •41.Поживність Харчових відходів.
- •42. Корми і кормові добавки мікробіологічного походження.
- •43.Поживність кормів тваринного походження.
- •45. Премікси, бвд,бвмд.Їх склад та використання.
- •47.Вплив якості кормів на продуктивність кормів.
- •48.Розрахунок річної потреби в кормах
- •49.Облік кормів та основні методи оцінки їх якості.
- •50.Комплексна оцінка поживності кормів.
- •52.Мікотоксини пліснявих грибів їх вплив на здоровя.
- •53.Особливості травлення в передшлунках жуйних.
- •54.Використання синтетичних азот вмісних речовин в годівлі жуйних.
- •55.Годівля бугаїв плідників.Норми і раціон.
- •57.Годівля корів в літній період. Особливості скл раціонів.
- •58.Годівля корів в зимово стійловий період.
- •60. Годівля сухостійний період.
- •61.Годівля телят до 6 міс.
- •62.Поживність молозива та його використання.
- •63.Годівля ремонтних телиць віком 6-18 міс.
- •65. Особливості годівлі корів у господарствах промислових типах.
- •66.Сучасні методи підвищення молочної продуктивності.
- •68. Годівля вівцематок.
- •69.Годівля молодняку овець.
- •70.Особливості травлення свиней.
- •71.Типи годівлі свиней.
- •72.Годівля кнурів-плідників.
- •76.Годівля підсисних поросят.
- •77.Годівля відлучених поросят.
- •78. Відгодівля молодняку свиней.
- •80.Відгодівля свиней до жирних кондицій.
- •81.Особливості складання раціонів для свиней.
- •83.Особливості годівлі свиней в господарствах промислового типу.
- •84. Особливості травлення у коней.
- •85.Годівля жеребців-плідників.
- •86. Годівля кобил.
- •87. Годівля молодняку коней.
- •94.Методи контролю повноцінності годівлі тварин.
- •96.Умови проведення раннього відлучння поросят від свиноматок.
- •97.Методи підвищення засвоєння мікроелементів.
- •98. Наслідки недокорму телят до 6 міс віку.
- •100.Метод авансованої годівлі дійних корів.
- •101.Вплив викосотемпературної обробки кормів на доступність амінокислот.
- •102. Роль не розчинних і розчинних протеїнів у передшлунках жуйних.
12. Проблема кормового білку в тваринництві та шляхи її вирішення.
Щорічний дефіцит перетравного протеїну для потреб тваринництва становить 20 - 25, а в окремі роки і більше відсотків. Через нестачу протеїну близько однієї третини використовуваних кормів не давали продукції. Це загострювало і проблему білкового харчування людей через недостатнє споживання тваринних білків високої біологічної цінності. Можна виділити три основні шляхи вирішення протеїнової проблеми:
Збільшення виробництва кормів з високим вмістом протеїну. Раціональне використання високоб елкових кормів. Застосування замінників протеїну в годівлі тварин.Питома вага бобових і бобово-злакових травосумішей необхідно довести до 75% від багаторічних трав, при цьому частка бобових в сумішах повинні бути не менше 40%.
Важлива роль відводиться таким культурам, які за вмістом протеїну не поступаються бобовим. Розширюються посіви таких високобілкових кормових культур, як люцерна, амарант, галега східна, буркун, серадела, вика волохата. Зернофураж власного виробництва планується згодовувати тільки в збалансованому вигляді за рахунок білка зернобобових, трав'яного борошна, білково-вітамінних добавок. Зростає виробництво і вдосконалюється рецептура комбікормів, БВМД. Важливе місце приділяється вдосконаленню технологій заготівлі трав'яних кормів. Буде збільшено виробництво силосу, обробленого азотовмісними добавками і консервантами, зерносенажа, зневоднених зелених кормів. Питома вага кормів вищого і першого класів повинен становити не менше 75%. p Для компенсації відсутніх ресурсів білкового сировини належить більш широко використовувати вторинні ресурси переробної, харчової, мікробіологічної та хімічної промисловості. Йдеться про збільшення виробництва шротів, особливо ріпакової, раціональному використанні залишків бродильних виробництв (барди, пивної дробини та ін), молочної та м'ясної промисловості. Більш широко планується використовувати досягнення біотехнології, зокрема, продукції мікробіального синтезу: амінокислот, кормових дріжджів. Використання небілкових азотистих добавок в годівлі жуйних тварин. У протеїновому харчуванні жуйних важливу роль відіграють аміди - азотовмісні речовини небілкового характеру. Більшість з них, так само, як і білки корму, мікрофлора розщеплює до аміаку, який потім використовує для синтезу амінокислот, а потім і свого бактеріального білка. Це положення має велике практичне значення, так як з'явилася можливість використовувати небілкові азотисті сполуки в годівлі великої рогатої худоби, овець при недоліку протеїну в раціонах. В якості небілкових азотистих добавок використовують карбамід (сечовину), біурет, фосфат сечовини, амонійні солі сірчаної..., фосфорної кислот та інші.
13. Особливості вуглеводневого живлення у тварин.
Здатність корму забезпечувати тварин легко ферментуючими вуглеводами та клітковиною називають вуглеводною поживністю.
Вуглеводи представляють групу поживних речовин, що найбільш широко приймає участь в обміні речовин, яка необхідна для більшості обмінних реакцій в організмі тварин, зокрема для забезпечення організму енергією, синтезу жиру тіла, для переамінування амінокислот. В результаті цих перетворень звільнюється тепло, більша частина якого використовується для підтримання температури тіла тварин. У складі тіла тварин вуглеводи містяться в незначній кількості (у формі глюкози та глікогена) головним чином як структурні елементи, а також як складові частини деяких біологічно активних речовин (ферментів, гармонів, імунних тіл).
Всі вуглеводи кормів діляться на дві великі групи - прості вуглеводи, нездатні до гідролізу, і складні, що гідролізуються до простих.
Важливе значення має крохмаль, як резервний матеріал рослин, він накопичується у великих кількостях (до 60-70% від сухої речовини) в насінні, плодах та бульбах. Мало крохмалю в стеблах та листях - біля 2%. Особлива форма крохмалю - інулін - в великих кількостях виявлена в бульбах топінамбуру - земляної груші.
Цукри в рослинних кормах містяться у вигляді моносахаридів (глюкоза, фруктоза) і дісахаридів (мальтоза, тростниковий цукор). Цукри накопичуються у великих кількостях (до 22%) у вигляді резервних речовин в коренях цукрового буряку, моркви і в рослинах сорго. До 13% цукру міститься в сухій речовині молодих злакових трав. Єдиний представник цукрів тваринного пожодження - лактоза (молочний цукор).
Особливе значення серед усіх вуглеводів для с.-г. тварин має клітковина (целюлоза). Тварини безпосередньо не здатні перетравлювати клітковину, так як ферменту, що розцеплює її у них немає. Він міститься у нижчих організмів - грибів, плісеней, бактерій і т.д. У жуйних тварин мікроорганізми передшлунків, особливо рубця, перетравлюють клітковину із зброжуванням до жирних кислот (оцтової, пропіонової, масляної, оксімасляної, молочної, янтарної) та інших продуктів (метан, вуглекиский газ, водень). Крім того, клітковина забезпечує нормальну перестальтику кишечника. З віком рослин клітковина пропитується інкрустуючими речовинами (лігніном) і поживна цінність рослин різко знижується. Крім того, наявність великої кількості клітковини в кормах негативно впливає на перетравність інших поживних речовин, що містяться в цьому кормі.
