69.Годівля молодняку овець.

Специфіка годівлі ягнят і молодняку овець залежить від віку, статі, живої маси та очікуваної продуктивності. Ягнят протягом першого місяця життя привчають до поїдання концентрованих (50 г на добу), сіна та інших кормів. Упродовж другого місяця по­живність підгодівлі збільшують до 0,2 к. од. і доводять на час від­лучення ягнят від вівцематок у 4-місячному віці до 0,6 к. од. Добо­ву даванку концкормів доводять від 100 г у другому до 400 г у чет­вертому місяцях життя, сіна — з 0,15 до 0,5 кг, силосу — від 0,2 до 0,5 кг, інших кормів (коренеплоди, трава) — до 1 — 1,5 кг напри­кінці періоду.Після відлучення від вівцематок норми годівлі ярок і баранчиків також поступово збільшують. У 4 — 6-місячному віці для ярок потріб­но на добу 0,7 — 0,9 к. од. (8 — 10 МДж обмінної енергії) та 100 — 110 г перетравного протеїну, а баранчикам — близько 1,1 — 1,2 к. од. (11 — 12 МДж обмінної енергії) та 115 — 120 г перетравного протеїну. Із досягненням 14 — 18-місячного віку ці потреби становлять відпо­відно для ярок і баранчиків — 1,1 — 1,2 і 1,6 — 1,8 к. од. (12 — 13 і 16 — 17 МДж обмінної енергії) та 115 — 120 і 180 — 190 г перетравно­го протеїну.

(1 Для забезпечення зазначених потреб залежно від пори року до раціонів молодняку вводять концентровані корми (яркам — до 300 — 400, баранчикам — близько 500 — 600 г), сіно (0,8 — 1 кг), силос (2 — 3), коренеплоди (1 — 1,5), зелені корми (4 — 6 кг). Утримання. Існують дві системи утримання овець — пасовищна й стійлова. Пасовищну зазвичай практикують у теплу вегетаційну пору року (кінець весни, літо, початок осені), а стійлову — в холод­ний невегетаційний період (кінець осені, зима, початок весни). Хоча бувають винятки: на стійловому утриманні вівці можуть перебувати в теплу пору року, а пасовищному з використанням запасу сухих рослин із літа — узимку. Пасовищна система утримання буває від- гінної форми, коли пасовища розміщені за межами господарства і мають сезонний характер (літні гірські пасовища — полонини, осін­ні передгірні тощо).

70.Особливості травлення свиней.

Шлунок свині за будовою є перехідним між простим шлунком м'ясоїдних і складним жуйних . При вході в шлунок знаходиться велике мішковидне випинан­ня — дивертикул, який значно збільшує об'єм шлунка сви­ней. Слизова оболонка шлунка поділяється на такі зони:страховідну, кардіальну, сліпого мішка, дна шлунка і пілоричну У стравохідній зоні залоз немає. Вона вкрита багато­шаровим плоским епітелієм. Слизові оболонки сліпого міш­ка і кардіальної зони вкриті циліндричним епітелієм і ма­ють залози, які виробляють слизистий секрет нейтральної або лужної реакції. В секреті немає ферменту пепсину та соляної кислоти. Будова залоз фундальної та пілоричної зон така ж, як і в м'ясоїдних. Фундальна зона виділяє кислий сік, багатий пепсином, хімозином та соляною кис­лотою, а пілорична — сік нейтральної реакції і фермент пепсин. Шлунковий сік у свиней виділяється безперервно.Секреторну діяльність шлункових залоз і травлення в шлунку свиней вивчали за допомогою фістульної методики та ізольованих шлуночків за Гейденнайном та І. П. Павловим. О. В. Квасницький запропонував методику полізонда для вивчення травлення в різних шарах вмісту шлунка сви­ні. Стінки полізонда мають три камери з багатьма отвора­ми. Полізонд вставляють через фістулу в шлунок. Його камери стикаються з трьома шарами шлункового вмісту. Рідкий вміст з різних шарів шлунка стікає донизу і зби­рається у відповідні судини. За допомогою полізонда можна одержувати шлунковий сік через будь-які проміжки часу і вивчати його активність перетравлення в різних ді­лянках шлунка протягом тривалого часу, без порушень процесу травлення.Корм у шлунку свиней, розміщує­ться горизонтально шарами. Спочатку заповнюється зона пілорус і дна, а потім кардіальна. Шлунковий сік просочує корм знизу вверх..У шлунку свині перетравлюються вуглеводи і білки корму. Вуглеводи перетравлюються за допомогою ферментів рослинних кормів і птіаліну слини. Найкраще цей процес відбувається в кардіальній зоні та сліпому мішку. В шлун­ку свині відбувається також молочнокисле бродіння.Фермент шлункового соку свиней хімозин звертає мо­локо, перетворює розчинний казеїноген у нерозчинний ка­зеїн, який випадає в осад, це відбувається при наявності кальцію. Кислотність шлункового соку у свині становить 0,3—0,4 %, причому чим більше виділяється соку, тим ви­ща його кислотність.Різні корми неоднаково впливають на шлункову секре­цію. На діяльність шлункових залоз у свиней впливав та­кож підготовка кормів до згодовузання. Встановлено, що шлункова секреція у них значно підсилюється при згодову­ванні їм силосованих кормів. Дріжджування їх поліпшує травні властивості шлункового соку у свиней (його кис­лотність і перетравну силу ферментів). Секреція шлункового соку підвищується умовно-рефлекторно на вид та за­пах корму. Шлункова секреція у свиней значно підсилю­ється, якщо тварина поїдає корм з апетитом. |У поросят раннього віку в шлунковому соку відсутня вільна соляна кислота (вікова ахлоргідрія), що слід вва­жати особливістю шлункового травлення у них. У цей період у поросят добре виражене кишкове травлення, яке і забезпечує високе перетравлення білків рослинного корму. Рання підгодівля сисунів значно приско­рює появу соляної кислоти в шлунку і скорочує період ві­кової ахлоргідрії у поросят. Кількість ферменту реніну у їх шлунковому соку збільшується до місячного віку, а по­тім зменшується.