36.Методи підготовки грубих кормів до згодовування.

три групи: фізико-механічні — подрібнення, запарювання, заварювання, здобрювання, гранулювання, екструду-вання, автоклавування; біологічні — самозігрівання, силосування, дріжджування, обробка ферментними препаратами; хімічні — вап-нування, кальцинування, обробка лугами, кислотами та ін.

Подрібнення соломи на січку — найпоширеніший спосіб підгото-вки її до згодовування. Січку перед використанням зволожують під-соленою водою, здобрюють подрібненими коренебульбоплодами, концкормами, а також заварюють, запарюють, обробляють хімічни-ми речовинами тощо. Для великої рогатої худоби солому подрібню-ють на часточки завдовжки 4 – 5, овець і коней — 2 – 3 см.

Січку заварюють окропом, що підвищує її смакові якості та по-їдання. На 100 кг січки витрачають до 100 л кип’яченої води. Вуг-леводи соломи при температурі 80 – 90 °С карамелізуються, і січка набуває приємного арома, Запарюють січку у спеціальних місткостях, пропускаючи через зволожену масу пару від котлів-пароутворювачів протягом 30 – 40 хв, і залишають під парою закриту місткість на 4 – 6 год.

Згодовують січку теплою, при температурі 30 – 35 °С.

Заслуговують на увагу термічна обробка соломи в автоклавах (баротермічна), гранулювання та екструдування. При термічній об-робці солома стає м’якою, набуває приємного запаху, знешкоджу-ється від токсинів мікроорганізмів.

Для самозігрівання січку змочують водою (60 – 70 % від маси со-ломи), щільно укладають у спеціальні ящики чи облицьовані ями, накривають кришкою, на яку кладуть гніт (вантаж) і залишають на 3 – 4 дні. У вологій соломі підвищується температура до 50 °С і ви-ще, вона стає м’якою і має злегка прілуватий запах. Її згодовують великій рогатій худобі, але не рекомендується давати коням.

37. Поживність зернових кормів та відходів їх переробки.

Усі зернові корми, які використовують у годівлі сільськогоспо-дарських тварин, належать до концентрованих із вмістом великої кількості легкоперетравних поживних речовин. За їхньою допомо-гою балансують раціони за вмістом енергії, протеїну, амінокислот.

Зернові корми залежно від вмісту і складу поживних речовин поділяють на три групи: злакові (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця, жито, просо та ін.), бобові (горох, люпин, соя, кормові боби, вика, со-чевиця тощо) й олійні (насіння соняшнику, льону, ріпаку.

Зерно злакових культур — це переважно енергетичний корм. У ньому міститься 84 – 88 % сухої речовини, 10 – 14 — протеїну, 2 – 3 — жиру (овес і кукурудза 4 – 6 %), 60 – 70 — безазотистих екс-трактивних речовин, представлених переважно крохмалем, і 2 – 4 %

золи. Рівень клітковини у голозерних коливається в межах 2 – 3 %, а у плівчастих (ячмінь, просо, овес) — 5 – 9 %. Поживність 1 кг зер­на злаків становить 1 – 1,3 к. од. із вмістом 67 – 106 г перетравного протеїну. Протеїни злакових мають невисоку біологічну цінність, тому що бідні на лізин, метіонін, триптофан та інші незамінні амі-нокислоти.

Зерно бобових культур є протеїновим кормом. Воно містить 84 – 85 % сухої речовини, 22 – 40 — протеїну, 1,2 – 1,9 — жиру і 30 – 35 % безазотистих екстрактивних речовин. Кількість кліткови-ни коливається в межах 4 – 7 %, і вона має високу перетравність — 60 – 85 %. Поживність 1 кг зернобобових становить 1,1 – 1,4 к. од. і 195 – 290 г перетравного протеїну. Зерно бобових порівняно із злаками має більше вітамінів групи В та мікроелементів.

Залишки борошномельного виробництва (висівки, борош-няний пил, зернова січка, рисова мучка) одержують при розмелю-ванні зерна на борошно чи переробці на крупу.

При виробництві борошна зерно перед розмелюванням очища-ють від сторонніх домішок і одержують побічний продукт — зернову січку. До неї входять бите і щупле зерно, насіння бур’янів, частинки соломи, колосків, землі тощо. Поживність зернової січки коливаєть-ся в межах 0,4 – 0,9 к. од. Згодовують її переважно птиці. Якщо до-мішок землі невелика кількість, зернову січку дають великій рога-тій худобі, вівцям, свиням у вигляді кормового борошна.

У процесі обробки кормового зерна перед розмелюванням на спеціальній оббивній машині відокремлюють оболонку і зародок із частиною алейронового (білкового) шару й одержують висівки. У них (крім вівсяних) більше протеїну, жиру, клітковини, мінераль-них речовин та вітамінів і менше БЕР, ніж у зерні.

Найширше в годівлі тварин використовують пшеничні висівки. Вони містять 15,1 % протеїну.