26. Комплексна оцінка поживності кормів. Комплексна оцінка поживності кормів.

Протеїнова поживність - здатність кормів задовольняти потребу тварин в амінокислотах. Протеїнова поживність вимі-рюється у процентах та г/кг перетравного та «сирого» протеїну у природньому кормі і сухій речовині. У зв’язку з тим, що перетравність і використання протеїну залежить від співвідно-шення його до інших чинників живлення, визначають ще й такі показники комплексної поживності як протеїно-енергетичне

( перетравний протеїн, г : кормові одиниці) і для великої рогатої худоби - цукрово-протеїнове відношення та вуглеводно-протеїнове відношення:

Основний спосіб оцінки якості протеїнів та білків кормів - біологічний метод: він дозволяє за приростами маси тіла у молодих тварин визначати біологічну цінність різних протеїнів або білків, які згодовувалися на фоні стандартного раціону.

Біологічна цінність протеїнів - це ступінь використання перетравного протеїну. Для визначення біологічної цінності протеїнів застосовують формулу Томаса- Мітчелла: 

Коефіцієнт використання азоту протеїну =

Nкорму - Nкалу – Nсечі

= ____________________ х 100

N корму - N калу

Основу білкових речовин становлять амінокислоти, десять з яких є незамінимими (аргінін, валін, гістидін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, триптофан, треонін, фенілаланін). Вони повинні обов'язково надходити в організм з кормом. Найчастіше у кормах не вистачає трьох незамінних амінокислот - лізину, метіоніну та триптофану, які одержали назву критичних. Біологічна цінність протеїну залежить у першу чергу від наявності у кормах саме критичних амінокислот. 

Мінеральна поживність корму визначається кількістю мінеральних речовин, які надходять в організм тварини з кормами і частково з питною водою.

Крім загальної кількості мінеральних речовин, у раціонах тварин визначають співвідношення між окремими елементами. Співвідношення між кальцієм і фосфором повинно становити 1,5-2:1, тобто на одиницю фосфору потрібно 1,5-2 одиниці кальцію.

Вітамінна поживність корму. Вітаміни входять до складу кормів у дуже малих кількостях, але відіграють важливу роль у регулюванні процесів обміну речовин в організмі. Вони є в складі багатьох ферментів. Нестача вітамінів під час годівлі викликає порушення обміну речовин в організмі, сповільнює ріст, знижує продуктивність, плодючість, життєздатність приплоду, опірність організму тварин різним захворюванням.

27. Класифікація кормів.

Корми - це продукти рослинного і тваринного походження та промислового синтезу, що містять поживні речовини у засвоюваній формі і не мають шкідливого впливу на здоров’я, відтворювальні здатності тварин і якість одержуваної від них продукції.

Найбільше практичне значення мають класифікації кормо­вих засобів за джерелами одержання, цільовим призначенням і господарська класифікація. Класифікація кормових засобів за джерелами одержання (походженням):1) рослинного походження;

2) тваринного походження;

3) мікробіологічного синтезу;

4) хімічного синтезу;

5) мінеральні добавки;

6) комбіновані;

7) харчові відходи.

Класифікація кормових засобів за цільовим призначенням:1) корми (основа кормових сумішей і раціонів);2) суміші кормових засобів: кормосуміші, комбікорми, БМВД, премікси і власне раціони;3) добавки: макро- і мікродобавки (солі і сполуки макро- і мік­роелементів, вітамінів, препаратів амінокислот, жирів, фосфа­тидів, небілкових азотистих сполук, антибіотиків та лікарсь­ких препаратів, ферментів, антиоксидантів, стимул торів рос­ту тощо); 4) замінники молока для молодняку раннього віку тварин різ­них видів.Господарська класифікація кормових засобів:1) соковиті (вологи більше 40%: усі зелені корми та силосовані корми, сінаж, коренебульбоплоди, баштанні тощо);2) водянисті (вода у вигляді технологічних домішок: свіжий та кислий жом, післяспиртова барда, пивна дробина, картопляна мезга, рідкі дріжджі, вологий кукурудзяний глютен і т.ін.);3) грубі (більше 19% клітковини у CP: сіно, солома, гіллячко­вий корм, кошики соняшнику, стрижні качанів кукурудзи, трав'яне борошно низької якості, сухе листя);4) рослинні концентрати (зерно та насіння, макухи та шроти, млинові відходи, сухий жом і буряк, суха пивна дробина і картопля, трав'яне борошно високої якості тощо);5) тваринні (молоко і продукти його переробки; риба і рибне борошно; м'ясо і субпродукти, м'ясо-кісткове, кров'яне і кіст­кове борошно, м'ясний бульйон, кормові жири і т.ін.);6) мікробіологічні (кормові дріжджові та бактеріальні біомаси, антибіотики, препарати амінокислот і вітамінів, ферменти і закваски тощо);7) добавки хімічного синтезу (сечовина, аміачна вода і скрапле­ний аміак, амінокислоти, вітаміни, лікарські препарати та ін.);8) мінеральні (кухонна сіль; кальцієві добавки - крейда, чере-пашник; кормові фосфати; солі мікроелементів; цеоліти і бе­нтоніти тощо);9) комбіновані (комбікорми, ЗЦМ, БВМД, премікси, кормосумі-ші і раціони);10) харчові відходи (побутові харчові відходи і залишки з уста­нов громадського харчування).

28. Організація виробництва зелених кормів у господарствах, їх поживність і особливості використання для годівлі тварин. Зелені корми відносяться до соковитих кормів, вони мають високий вміст води (70-85%). Суха речовина в ранні фази вегетації характеризується високою поживністю, високим вмістом перетравного протеїну, вітамінів та інших поживних речовин. В 1 кг сухої речовини лучної трави міститься 1,13 корм. од., 115 г перетравного протеїну, 9,6 г кальцію, 4 г фосфору, 300-400 мг каротину.Однак в процесі вегетації рослин, їх поживна цінність значно змінюється. Так під час дозрівання рослини у них зменшується вміст каротину і протеїну, збільшується кількість клітковини, внаслідок чого знижується їх перетравність і споживання (Тому скошувати трави необхідно в оптимальні фази вегетації рослин.

Ефективність їх використання залежить від наступних умов:

Складу травосумішей в системі зеленого конвеєра, а також ботанічного складу пасовищного корму.

Строків косіння або згодовування в залежності від фази вегетації рослин.

Оптимального рівня клітковини в раціонах

Забезпеченості жуйних тварин крохмальом і кухонною сіллю.

Способів згодовування зелених кормів тваринам

Дотримання ветеринарних умов при згодовуванні бобових рослин жуйних тварин

Необхідно виявляти обережність при згодовуванні ряду кормів, які можуть накопичувати в своєму складі отруйні речовини (сорго, суданка); корми, що вирощуються поблизу автомагістралей можуть містити велику концентрацію свинцю; корми, які вирощувались на перевдобрених ґрунтах (нітрати); після дощу, або з росою (бобові культури).

Зелені корми використовуються як при випасанні тваринами, так і скошеною масою із годівниць.Але при стійловому літньому утриманні тваринам не вистачає вільного руху, що негативно може вплинути на їх фізіологічний стан. При використанні скошеного зеленого корму необхідно враховувати і обставини, при яких тривале його зберігання в купах може призвести до самозігрівання, особливо в тих випадках коли корм дуже подрібнений. Такий корм погано поїдається тваринами, а інколи це призводить до їх захворювання. Тому зелені корми потрібно використовувати свіжоскошеними, а довжина січки повинна бути не менше 10 –12 см. Як оцінюють трави? У першу чергу контролюють вміст сухої речовини, ботанічний склад, наявність шкідливих і отруйних речовин, фазу вегетації та ін.

Перша оцінка це господарська. Корми поділяють на три категорії: доброякісні, підозрілі, непридатні до згодовування. Доброякісні корми – ті, що згодовуються тваринам без особливих обмежень.До підозрілих кормів та тих, які потрібно згодовувати з пересторогою належать трави, які в певні фази вегетації накопичують отруйні речовини (сорго, суданка), з переудобрених азотом ґрунтів (накопичують нітрати), після заморозків (кукурудза, люпин), після дощу або з росою (конюшина, люцерна).

До непридатних до згодовування належать зелені корми, які містять шкідливі та отруйні трави більше 1% за масою, та корми, що довгий час зберігались в купах, уражених грибками, а також одержані з переудобрених ґрунтів.