Тема: розвиток етики бізнесу

Мета: Дослідити бізнес-етику в процесі еволюції суспільства з точки зору філософів-просвітників. Ознайомитись з етичними нормами, принципами ведення справи. Оцінити бар'єри дотримання етичних принципів.

План

1. Етика бізнесу.

2. Проблеми бізнес-етики.

3. Професійні та корпоративні кодекси.

Література:Етика бізнесу: навч. пос./С.М.Лихолат, І.Б.Гапій.-К.:Знання,2013, с.22-31.

Етика — це спроба надати загальну

значущість деяким нашим бажанням.

Бертран Рассел

Довіра подібна життю: раз згаснувши,

вона ніколи не воскресне.

Чермак-Новина Веслав

В усьому світі бізнес асоціюється якщо не з жорстокою, то принайм­ні, з жорсткою поведінкою його суб'єктів один до одного. Тобто, як взагалі можна вести мову про етику в умовах конкуренції, боротьби за виживання.

Рух західного світу за гуманні відносини пов'язаний з аналізом перспектив розвитку людства в XXI ст. Нестримний ріст матеріаль­ного виробництва і споживання без паралельного духовного росту продемонстрував згубність розвитку цивілізації у цьому напрямі. Тому пошук шляхів виходу з соціально-економічної кризи зосере­джується на морально-етичній сфері. Поволі відступає у небуття твердження про те, що бізнес і мораль — несумісні поняття. Почина­ють розглядати економіку, перш за все, як предметне відображення моральності. Ми — сучасники епохи, в якій етика стає "вступом" до економіки.

Зрештою, на рівні здорового глузду ми розуміємо, що для зростан­ня ефективності бізнесу потрібно "добре ставитись до людей", при­наймні намагатися їх зрозуміти.

З точки зору моралі, бізнес — лише модель, зліпок суспільних відносин. Моральні проблеми в ньому не складніші й не простіші, ніж у суспільстві в цілому. Егоїстичне начало притаманне людині загалом, а не лише бізнесу.Спільною цінністю для всіх категорій у бізнесі є прибуток. Отри­мання прибутку пов'язане з нормами та правилами гри.

Стосовно бізнесу ділова етика (етика бізнесу) визначає моральні критерії та параметри відносин між виробниками та споживачами, службовцями та менеджерами організацій, самими організаціями, підприємствами та державою.

Етика бізнесу — це правила, норми, що регулюють відношення суб'єктів бізнесу. До структури етики бізнесу належать: теорія мо­ралі, менеджмент, психологія, економіка. Етика бізнесу є однією з ряду "прикладних етик", таких як етика мас-медіа, біоетика тощо.

Поєднання етики та теорії бізнесу відбулось доволі вдало. Сьогод­ні етика бізнесу є певною мірою незалежною дисципліною, що вико­ристовує дані емпіричних і теоретичних досліджень практично всіх галузей сучасного бізнесу з метою, якщо і не надати бізнесу нового змісту, то хоча б здійснити "розширення свідомості" суб'єктів бізне­су. Подібне розширення ніколи не проходить без наслідків — найкра­ще їх видно в галузі стратегічного менеджменту: менеджери отриму­ють можливість краще адаптувати діяльність своїх компаній до вимог часу в довгостроковому режимі. Це, своєю чергою, пов'язане з основ­ним принципом етики бізнесу — в довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії. Бізнес стає набагато вразливішим від свого іміджу, а для його формування необхідно "бути хорошим" чи хоча б здаватися таким. Етика високого рівня — це запорука успіш­ного бізнесу.

Етика бізнесу є дуже молодою наукою. Останнім часом дедалі біль­ше бізнесмени цікавляться етичними питаннями. Відомо, що якщо

порушувати ті чи інші норми поведінки в бізнесі, то це може кошту­вати великих грошей і кар'єри. Визначального значення у бізнес-се-редовищі набуває довіра.

Формування ділової етики в нашій країні розпочалося в другій половині XVIII ст., коли відбувся поділ міського населення на купців і міщан. Бізнес-етика як окремий напрям науки виникла в XX ст. У 80—90-х роках XX ст. бізнес-етика стала частиною корпоративної культури і набула всесвітнього масштабу.

Вагому роль у формуванні ділової етики відіграло відношення суспільства до багатства, заможної людини, власності.

У становленні ділової етики велику роль відіграла релігія:

— протестантська — в європейських країнах, СІЛА;

— православна — в Україні, Росії, інших країнах СНД.

Пануючий у радянські часи тип підприємництва не лише не потре­бував трудової етики, а й навпаки, сприяв руйнуванню залишків тра­диційної української етики і зруйнував українського господаря.

Ділова етика в Україні на стадії зародження. Про стан вітчизняної ділової етики свідчать результати досліджень Рейні Петерсена у 1992—1994 pp. Вони виявили недоліки нашого молодого бізнесу, які, на його думку, є похідними від загального стану суспільної мо­ралі. Сюди належать: комплекс неповноцінності, боязнь ризикувати, психологія переможеного ще до початку роботи, сподівання на миттєві прибутки, рабська агресивність, підвищена конфліктність, потяг до обмеження конкуренції, відсутність іміджу ділової людини та ін. Частина з них нам дісталась у спадщину від радянської системи. Од­ні є "хворобою" росту молодої ринкової економіки, інші — поро­дженням нашої ментальності.

Нині намітились певні позитивні тенденції у зміні морально-етич­ного іміджу українських підприємців, а саме: поширення позитив­ного духу підприємництва; швидке освоєння молодими бізнесменами не лише азів ринкової економіки, а й правил ділової поведінки.

Звинувачення в неетичному веденні справ — це не лише штрафи, а й ризик втрати репутації. Гучні скандали міжнародного масштабу є нагадуванням суспільству про необхідність жорстких вимог до кор­порацій діяти етично.

Міжнародна практика визначення кращих компаній засвідчує, що найбільшої популярності набувають ті, які діють на засадах етики: соціально відповідально, досягаючи моральної згоди між усіма еле­ментами внутрішньої структури та зовнішнього середовища.

Міжнародний інститут ділової етики сформулював чотири сфери, в яких повинні діяти компанії, щоб встановити та зберегти свою ре­путацію:

1) чесна робота з інвесторами і споживачами;

2) поліпшення ситуації всередині колективу;

3) професійна робота над репутацією;

4) грамотна робота з нормативними актами й фінансами. Етичні дослідження в бізнесі передбачають аналіз конкретних

розповсюджених типів неетичної поведінки людей і компаній з метою демонстрації їх несприятливих наслідків, передусім економічних. Врешті, від неетичної поведінки страждають люди.

Проблеми бізнес-етики поділяють на внутрішні (нечесність на робочому місці, зловживання алкоголем, крадіжки, конфлікти інте­ресів, несправедливість з боку управлінського персоналу, розголошу­вання таємниць, підкуп тощо) та зовнішні (порушення правил еколо­гічної безпеки, зловживання у фінансових розрахунках, при найман­ні працівників, обдурювання споживачів).

Для того, щоб сформулювати моральні норми, прийнятні в усьому цивілізованому світі у сфері бізнесу, необхідно дотримуватись таких умов:

— нормативно закріпити найзагальніші соціально-прийнятні стандарти поведінки, що регламентують діяльність підприємця;

- створити політичну й економічну волю;

— створювати професійні об'єднання підприємців.

У дотримуванні етичних принципів існують різноманітні бар'єри. Внутрішні бар'єри:

— скептичне ставлення до етики в бізнесі;

— песимізм (нічого тут не зміниш; крали і будуть красти);

— фаталізм (зло всесильне, воно перемагає завжди й усюди);

І— перекладання відповідальності на інших (я б із задоволенням, але ось інші...);

— невпевненість у своїй моральній послідовності;

— моральна нестриманість;

— страх стати неконкурентоспроможним;

— завищена самооцінка. Зовнішні бар'єри:

— закони, суспільна думка;

— підкуп чиновників;

— недобросовісність ділових партнерів;

— застосування силових методів у стосунках із партнерами;

— необов'язковість у ділових комунікаціях.

Останнім часом у багатьох компаніях з'явились кодекси етики — правила, якими керуються окремі організації, фірми. З їх допомогою вирішується широкий спектр питань.

Перші корпоративні етичні кодекси з'явилися у США на початку XX ст. Це були стислі формулювання ідей, наприклад: "Компанія дотримується стандартів системи вільного підприємництва". Широ­ко вони почали використовуватись у розвинутих країнах з 80-х років XX ст. Зараз їх мають 80 % фірм, що входять у перелік 500 найкращих компаній світу за версією журналу "Fortune".

Створення етичного кодексу — один із способів забезпечення ін­формативної відкритості та публічності компанії, свідчення дотри­мання високих стандартів корпоративної поведінки. Такий кодекс покращує імідж підприємства у зовнішньому світі, скорочує шлях організації до виходу на всеукраїнський та міжнародний ринки, до іноземних інвестицій тощо.

Етичний кодекс є зведенням правил і норм поведінки, які поділя­ють учасники групи.

Першими універсальними кодексами були зведення релігійних правил (Десять заповідей Божих), згодом виникли приватні кодекси, які визначали поведінку окремих соціальних груп (Кодекс самурая "Бушидо").

Розрізняють два види етичних кодексів — професійні та корпора­тивні.

Професійні кодекси регулюють відносини всередині професійної спільноти й ефективні для "вільних професій", де найбільш виражені професійні етичні дилеми (кодекс лікарів — клятва Гіппократа, ко­декси адвокатів, журналістів тощо). Ці кодекси регламентують по­ведінку спеціаліста у складних етичних ситуаціях, характерних для певної професії, підвищують статус професійної спільноти в соціумі, формують довіру до представника конкретної професії. Такий кодекс посилює значимість належності до професії, його прийняття може бути обрядом "посвячення у професію".

Корпоративні кодекси зорієнтовані на загальнолюдські принципи етики, на вічні та сучасні етичні норми, національні ідеї. Кодекс по­винен містити основні норми етики і правила ділової поведінки та відображати реальну ситуацію й специфіку фірми.

Кодекс корпоративної етики виконує три функції:

1) іміджеву — формування довіри до компанії ззовні (підвищуєть­ся інвестиційна привабливість компанії);

2) управлінську — регулювання поведінки в складних етичних ситуаціях;

3) розвиток корпоративної культури. Кодекс демонструє цінності компанії всім співробітникам, орієнтує їх на єдині корпоративні цілі.

Сьогодні немає чітко сформованого стандарту щодо наповнення кодексу. Як правило у ньому формулюється місія і завдання компанії,

її основні цінності (ідеологічна частина), фіксуються стандарти по­ведінки персоналу (нормативна частина).

У середньостатистичній компанії кодекс корпоративного управ­ління містить кілька ключових блоків: політика організації, вирі­шення конфліктних інтересів, підвищення якості життя, захист навколишнього середовища, благодійність тощо.

Прикладом змісту корпоративного кодексу є:

1. Загальні положення корпоративної ідеології.

2. Місія Компанії і корпоративні міфи.

3. Організаційна структура Компанії.

4. Мета та завдання Компанії.

5. Відповідальність.

6. Внутрішня політика.

7. Ритуали та традиції.

8. Висновки.

9. Додатки.

Кодекси повинні відображати реальну ситуацію та специфіку ор­ганізації, де вони приймаються. Кодекси, що складаються зі загаль­них положень, не приносять користі та швидко забуваються. Неефек­тивними є кодекси, що складаються "на замовлення" сторонніми особами, які знайомі зі специфікою компанії лише поверхово. Ефек­тивними є кодекси, які складаються всередині організації, виносять­ся на обговорення тощо. У кодексі бажано відображати реальні, а не декларативні стандарти, писати його доступною мовою, виділяти головне, можна зробити його афористичним, з гумором.

Отже, етичний кодекс має стати унікальним документом органі­зації. Щоб він працював, кодекс має бути прийнятим усіма праців­никами компанії, стати основним документом, основою корпоратив­ної гордості.

Безумовно, наявність етичного кодексу не гарантує високомораль­ної поведінки. Тому на підприємствах організовують просвітницьку роботу, працюють "програми етичної освіти", інструкції щодо по­ведінки в специфічних ситуаціях, вироблені санкції за порушення кодексу. Це свідчення того, що етичні норми, сформульовані в ко­дексі, не лише політика, а й практика утвердження етичної поведін­ки. Відповідальність за її функціонування несе керівництво, почина­ючи з вершини ієрархії.

Іноді кодекси підписуються кількома компаніями. Здебільшого Цей документ не має додаткової до існуючих нормативних актів юри­дичної сили, але може означати для інвестора набагато більше, ніж Десятки законів.

З давніх часів відомо, що найважливішою сферою в людських сто­сунках є довіра.

Походження слова довіра зазвичай пов'язане з коренем "віра". Вірити у "щось", "бути надійним" — ці два значення утворюють одне з класичних визначень релігійної віри, що належить Апостолу Павлу: "Віра — впевненість у незримому та здійснення бажання". Психоло­гічно це можна пояснити як "надійну надію".

Проте, щоб виникло оптимістичне очікування, з'явилася опора, мають існувати умови, що дозволяють сформувати психологічну го­товність покладатися на іншого.

У сучасній науковій літературі до факторів міжособистісного рів­ня належать такі характеристики того, кому довіряють:

— порядність — репутація чесної та відданої своєму слову людини. Це вміння триматися незалежно від ситуації, не принижувати гідність іншої людини;

— компетентність — це поінформованість, обізнаність, автори­тетність, володіння спеціальними знаннями та навичками міжосо­бистісного спілкування, які необхідні для виконання зобов'язань;

— послідовність — надійність, передбачуваність, здоровий глузд;

— лояльність — форма підтримки явищ, процесів, подій, діяль­ності певних людей, фірм;

— відкритість — психологічна доступність, готовність ділитися з іншими ідеями, інформацією.

Тобто, довіра одних людей пов'язана з очікуванням від інших нормальної, чесної поведінки та співробітництва.

Діловий партнер, що не викликає довіри, — це ненадійний, непо­рядний, закритий у спілкуванні, некомпетентний, нелояльний, не-передбачуваний партнер.

Втратити довіру — це втрати кредити, клієнтів. Тепер дедалі біль­ше підприємців керуються принципом: "Чесним бути вигідно".

А чи знаєте Ви, що...

• Порушення етич­них норм ведення бізнесу менеджерами чи праців­никами компанії спричи­нило 37 % найбільш резо­нансних випадків комер­ційного краху в Європі.

• Зорієнтовані на до­тримання міжнародних стандартів корпоративні кодекси сприяють поліп­шенню інвестиційного клімату в країні.

http://www.ifc.org/

інвесторів упродовж 2001 р. досягли у перерахунку на одну акцію від 85 дол. до 30 центів. Безпрецедентний випадок у фінансовому світі — виявилось, що значна частина прибутку і доходу були фіктивними, а втрати не вказувалися у фінансових звітах. Виявлено шахрайські методи маніпулювання бухгалтерськими показниками. Обґрунтуйте відповіді на питання:

1. Чи українське законодавство регулює такі процеси?

2. Як запобігти подібним скандалам з точки зору етики?