Тема: стиль і манери бізнесмена

Мета: Ознайомитись з основними правилами формування позитивно­го іміджу. Дослідити заповзятливість як найвагомішу складову іміджу підприємця та його ділові якості. Виховувати якості які необхідні діловій людині.

План

1. Імідж ділової людини.

2. Зовнішній вигляд чоловіка.

3. Зовнішній вигдяд жінки.

4. Вечірній одяг.

Література: Етика бізнесу: навч. пос./С.М.Лихолат, І.Б.Гапій.- К.:Знання, 2013, с.88-106.

Самостійна робота №4

Підготуйте доповідь на тему: «Казуси й афронти, які змінили світогляд».

Стиль — одяг думки.

Філій Дармер

Стенхол Честерфілд

Стиль, як кришталь, від його чистоти залежить блиск.

Віктор Гюго

Манери людини — це дзеркало, в якому відображається її портрет.

Віктор Гюго

У зв'язку з багатьма змінами в політиці та економіці нашої країни з'явилися такі поняття, як "імідж" та "іміджмейкер".

Імідж — це самопрезентація, конструювання людиною свого обрй' зу. Це зовнішнє віддзеркалення людського зображення, так званий зріз його особистих характеристик. Стосовно підприємця — це оцінка

оточуючими його морально-особистісних, інтелектуальних, професій­них та етичних якостей.

Щоб бути привабливим, зовнішньої виразності недостатньо. Во­на — бажаний компонент іміджу, але не вирішальний.

Імідж — збірне поняття. Це вигляд, тобто та форма виявлення людини, завдяки якій "на люди" виставляють сильні особово-ділові характеристики. Серед них пріоритетними потрібно визнати вихо­ваність, ерудицію, професіоналізм.

Зовнішній вигляд, одяг, манери можуть розказати, де Ви працює­те, скільки заробляєте, на що розраховуєте у майбутньому.

Фахівця, який займається створенням образу, називають імідж-мейкером, або консультантом з іміджу.

Не бажано, щоб ваш імідж ставав предметом обговорення, щоб публіка вирішувала, які зміни Вам варто зробити, замість того, щоб сприймати Вас такими, якими Ви є. Добре продуманий імідж може і не стати основною причиною, через яку Ви, наприклад, отримаєте роботу, але завдяки чому Вас будуть уважно слухати і довіряти Вам. Добрий імідж усуває перешкоди між Вами та людьми, що мають різ­не становище в суспільстві, або людьми різного віку.

Вдалий імідж підкреслить усе найкраще, що у Вас є, додасть Вам впевненості бути самим собою в будь-якій ситуації.

Деякі поради щодо створення іміджу

Перший етап формування іміджу пов'язаний із підвищенням са­мооцінки. Ставлення до себе, закладене в самооцінці, впливає на успіх і в особистому житті, і в ділових стосунках. Людині притаман­не коливання самооцінки. Занижена самооцінка пригнічує людину, завищена — пов'язана з переоцінкою своїх можливостей.

Кожна людина має свої характерні особливості: зріст, статуру, риси обличчя. їх можна підкреслити або, якщо потрібно, замаскувати.

Після того, як підприємець переконається, що його зовнішній вигляд позитивно сприймається оточуючими, потрібно звернути ува­гу на манери, вміння спілкуватися, бути доброзичливим, привабли­вим, привітним, викликати довіру в оточуючих.

У формуванні якостей ділової людини перевага надається інтелек­туальним умінням та прийомам вольової регуляції поведінки.

Без живої ініціативи, новаторства, творчого підходу, заповзятли­вості неможливо вирішити проблеми в сучасному діловому житті.

У вітчизняній науці дослідження В. Денисюка, В. Лущика, Г. Що-№а спрямовані на виділення основних характеристик ділової люди-и. Серед інших визначального значення надають організованості, ВіДповідальності, практичності, раціональності, наполегливості, комунікабельності, компетентності, цілеспрямованості, порядності, Ясності.

М. Вудкок та Д. Френсіс визначили основні фактори, що обмежу­ють або зводять нанівець творчі та новаторські здібності підприємця: негативні стійкі звички; зайва напруженість; недостатня цілеспря­мованість; недостатні можливості; надмірна серйозність; неадекват­на методологія.

Уміння красиво стояти, сидіти, рухатись — необхідні атрибути позитивного іміджу.

Психологи вважають, що в очах бізнесменів рішуча хода, правиль­на постава свідчать про вміння поводити себе, про надійність ділово­го партнера.

Гарна постава — це рівна спина, ненапружені розправлені плечі, високо піднята голова. Для того, щоб виробити і зберегти правильну поставу, ходу, важливо бути у хорошій фізичній формі. Необхідно вчитися красиво ходити, вміти легко та гарно підніматись і спускатись сходами.

Необхідно вміти правильно сидіти, особливо жінці. Не варто кла­сти ногу на ногу, коли сидите на стільці чи в низькому кріслі. Ноги треба тримати, притиснувши коліна одне до одного, трохи схиливши вбік, чи легко схрестити ноги в щиколотках. Якщо Ви сидите, по­клавши ногу на ногу, не треба розкачувати нею та обіймати руками коліно.

При посадці в автомобіль жінка спершу сідає на сидіння, а потім переносить ноги; виходячи з авто, навпаки, спочатку ставить ноги на асфальт, а потім підіймається з сидіння.

Дуже часто людина не знає, як тримати руки. Тримати одну руку в кишені піджака не суперечить правилам етикету. Проте, щоб три­мати обидві руки в кишенях штанів під час розмови з іншою людиною, не може бути й мови!

Негарно розмахувати руками під час ходи або енергійно жестику­лювати під час бесіди. Стукати по столу вульгарно, не говорячи вже про те, що це не аргумент у суперечці.

Усі жести повинні бути стриманими й доцільними.

Небажано сидіти в кріслі або на дивані "розкинувшись", відкинув­ши голову на подушки; розгойдуватися на стільці; сидіти на краю стільця, крісла; гойдати колінами під час розмови.

Усі рефлекторні дії обов'язково потрібно контролювати. Позіха­ти — це моветон. Вихована людина у цьому разі завжди прикриє рот рукою і обов'язково вибачиться. Кашель, як правило, стримати дуже важко, тому треба також прикривати рот, при різкому кашлі — ко­ристуючись носовичком. Висякатись потрібно тихенько. Неприпу­стимо постійно "шмигати" носом або гучно сякатися.

Прикрим явищем є також і гикавка, позбутися її краще, вийшов­ши в приміщення, де немає людей.

Руки тримайте в спокої, не смикайте постійно ґудзики, рукав співрозмовника. Жінці не гарно гратися каблучкою, сережками або накручувати на палець волосся. Не слід "стріляти" суглобами пальців га постійно що-небудь бубоніти.

Розмовляючи, не знизуйте плечима, як правило це дратує співрозмовника.

Нечемно вказувати пальцем, особливо на людину; слинити пальці, перегортаючи сторінки; використовувати нігті замість зубочистки; часто дивитися на годинник, розмовляючи з гостем; підтягувати штани, а жінці панчохи, колготи.

Специфіка підприємницької діяльності ставить досить високі ви­логи до зовнішнього вигляду її учасників. Зовнішній вигляд ділової людини — це перший крок до успіху, образно кажучи, костюм потен­ційного партнера є кодом, який свідчить про рівень надійності та респектабельності. Рокфеллер, наприклад, розпочав свій бізнес з то-), що придбав собі на останні гроші дорогий костюм і став членом эльф-клубу.

Охайний, зі смаком одягнений, підтягнутий — це образ ділової людини. Справа не у вишуканості смаку, секрет в іншому — зовнішність такої людини свідчить про вимогливість до себе й повагу до інших.

Зовнішній вигляд ділового чоловіка

У підприємців виробився певний стереотип щодо одягу. В офісі та їа офіційних зустрічах необхідний діловий костюм, обов'язковим елементом якого є піджак. Він може бути однобортним, двобортним, або класичного стилю. Костюм може бути однотонним, смугастим картатим без контрастів.

На ділові переговори рекомендується одягати однокольорові костюми сірого, темно-сірого, темно-синього кольорів.

Колір та фактура тканини піджака або костюма змінюється залежно від пори року: літом кольори світліші, а тканина тонша, ніж зимою, чорний костюм призначений тільки для урочистих заходів і траурних подій.

Нижній ґудзик піджака ніколи не застібається. Усі інші в офіційній обстановці обов'язково мають бути застебнуті. Танцюють теж інше у застебнутому піджаку. Розстебнути його, за правилами етикету, можна, коли сидять за столом або у глядацькій залі. Знімати піджак на офіційних заходах можна тільки після того, як це зробила перша особа на прийомі. У гостях можна зняти піджак, не очікуючи, коли це зробить господар, однак вихована людина завжди запитає дозволу.

Решта компонентів одягу підбирається під костюм. Особлива увага приділяється краватці. Правило підбору дуже просте: краватка повинна гармоніювати за кольором із костюмом, сорочкою або бути контрастною.

Якщо сорочка однотонна (крім білої), бажано, щоб краватка поєд­нувалася з нею за кольором. У всіх інших випадках краватка має бути темніша за сорочку і світліша за піджак.

Готуючись до ділових переговорів, краще одягти сіру, синьо-черво­ну, темно-бордову краватку. Дуже елегантний вигляд створює комп­лект краватки та носовика, кінчик якого виглядає з нагрудної кишені.

До вечірнього темного костюма пасує шовкова краватка. Краватку-метелик одягають тільки на офіційні заходи, а чорну крепову крават­ку — на похоронну чи поминальну церемонії.

Ширина краватки, як правило, має бути прямо пропорційна роз­міру піджака (кремезніший чоловік має одягнути ширшу краватку). Вона не повинна торкатися пояса штанів. І головне, краватка повин­на бути зав'язана охайно та правильно.

Одягати різнокольорові або дуже темні сорочки до ділового костю­ма не рекомендується. Ідеальною вважається біла сорочка. В інших випадках бажано, щоб сорочка гармоніювала за кольором із піджаком та краваткою.

Свіжість сорочки — головна ознака гарного тону.

Зовнішній вигляд підприємця не буде повним, якщо не згадати про взуття, шкарпетки та деякі аксесуари.

Універсальним за кольором вважається чорне взуття. Воно пасує до будь-якого костюма. Влітку до світлого костюма можна одягти світле взуття, але в жодному разі не сандалі. Лаковані черевики на тонкій підошві одягають зі смокінгом чи фраком. І, звичайно, взуття має бути чистим і охайним.

В ідеалі шкарпетки мають бути темніші за брюки і світліші за взуття. Довжина шкарпеток повинна бути такою, щоб не оголювати ноги.

Бажано, щоб головний убір гармоніював із верхнім одягом. Капе­люхи навесні та влітку носять світлі, восени і взимку — темні.

Шарф, рукавички треба добирати за кольором іншого одягу. Кла­сичним поєднанням є, коли головний убір, взуття і рукавички одна­кові за кольором.

Не варто шокувати своїх партнерів великою кількістю прикрас.

Не можна, щоб із кишень виглядала ручка, олівець, гребінець, окуляри тощо, кишені не повинні випинатися.

Зовнішній вигляд ділової людини доповнює зачіска. Звичайно, все залежить від індивідуальних смаків, однак охайна зачіска та чисте волосся мають бути завжди.

Журнал "Models of the seasons" рекомендує чоловікам дотримува' тись таких правил:

— обирайте піджак класичного "англійського" фасону (із двома шліцами ззаду). На відміну від "європейського" (без шліц) і "амери­канського" (з однією шліцою) він дозволяє своєму власнику не тільки елегантно стояти, а й елегантно сидіти;

— штани повинні бути такої довжини, щоб спереду заледве торка­лись взуття, а ззаду доходили до каблука;

— сорочка допускається тільки з довгими рукавами. Не варто одягати нейлонових і трикотажних сорочок;

— комір сорочки повинен бути на 1—1,5 см вище коміра піджака;

— ремінь, звісно, виключає підтяжки та навпаки;

— жилет повинен бути такої довжини, щоб ні сорочка, ні ремінь не виступали;

— шкарпетки до ділового та святкового костюма підбирають в тон, але в жодному разі не білі.

Зовнішній вигляд ділової жінки

Жінка має значно більше можливостей у виборі фасону одягу та тканини, ніж чоловік. Основне правило, яке їй варто пам'ятати, — одяг повинен відповідати часу та обставинам.

Діловий одяг жінки відрізняє класичний крій та не дуже яскраві кольори.

Не бажано ходити в одному й тому ж одязі два-три дні підряд. Можна замінити або додати лише одну деталь (хустку, жилет) і ко­стюм набуде іншого вигляду.

Нині у повсякденному діловому гардеробі можуть бути не лише сині та чорні англійські костюми, а й різнокольорові спідниці (від міді до максі), брюки, різноманітні жилети, блузи, плаття.

Щодо кольору, то з ним не потрібно занадто експериментувати, пам'ятаючи правило: "все добре в міру". Надто яскравий одяг у будь-якому офісі, офіційній установі буде моветоном. Оливковий, зелений, бежевий, коричневий, рубіновий, теракотовий — чудова альтернати­ва чорному та темно-синьому кольорам. Особливої уваги заслуговує золотисто-жовтий, цей колір майже ніколи не виходить з моди, тому Що вважається кольором успіху та благополуччя.

Не останню роль у зовнішності ділової жінки відіграють зачіска, макіяж, взуття та аксесуари. Вони повинні органічно доповнювати Діловий костюм.

Волосся повинно бути чистим, зачіска — строгою та елегантною. «є варто фарбувати волосся в авангардні кольори, колір волосся по­винен гармоніювати з кольором шкіри обличчя й очима.

Косметика, макіяж завжди підкреслюють характер жінки. Ден- макіяж має бути неяскравим. Користуватися парфумами треба тРимано, запах має бути ледь відчутним. Діловим жінкам краще

надавати перевагу парфумам солідних фірм, це справляє позитивне враження.

Каблучки, сережки, браслети, ланцюжки — все це завжди підкрес­лювало зовнішність жінки. Не радять носити одночасно багато при­крас.

Зовнішній вигляд жінки-підприємця доповнюють також взуття та сумочка.

Краще вибирати взуття з середньою висотою підборів (4—6 см). Чорний колір взуття вважається класичним. Дуже вишукано, коли взуття гармоніює з кольором одягу або сумочки чи паска. Зазвичай стандартним взуттям є туфлі (якщо спекотно, можна одягати босоніж­ки зі закритим носком).

У більшості розвинутих країн обов'язковим елементом ділового одягу жінки є панчохи чи колготи незалежно від пори року. Бажано, щоб колір панчіх не був дуже контрастним із одягом.

Невід'ємною складовою зовнішнього вигляду ділової жінки є су­мочка. Найчастіше вона зберігає "секрети" краси та гігієни. Однак ділова жінка має справу з паперами, які повинні бути у належному стані, тому потрібно мати папку або портфель.

Поради:

• Правило номер один щодо вибору ділового костюма — він має Вам подобатись. Це важливо не тільки тому, що Ви будете в ньому більшу частину дня, а й тому, що улюблений костюм дає почуття комфорту й упевненості.

• Якщо на фірмі, в організації Ви новачок, не носіть дуже претен­зійний та дорогий одяг, це може привернути до Вас зайву увагу.

• "Золоте правило" ділового стилю: підлеглому не можна одяга­тися краще, ніж дозволяє зарплатня, а тим більше — краще, ніж керівник.

Одяг для прийомів, вечірній одяг

Ділове життя не вичерпується лише роботою в офісі, організації» діловими зустрічами. Життя підприємця — це й офіційні прийоми, протокольні заходи.

На офіційні прийоми, які починаються до 20 год, чоловікам реко­мендується одягати повсякденний діловий костюм або костюм не­яскравого кольору. На прийоми, що починаються після 20 год або стосуються національних свят, чи високопоставлених осіб (президен­та, міністра), потрібно одягати костюм чорного або будь-якого темно­го кольору.

На всі види прийомів бажано одягати білу (не трикотажну) сороЧ" ку з накрохмаленим або м'яким комірцем і краватку. Взуття не т№' винно бути на товстій підошві.

Для офіційних раутів традиційно використовують фрак і смокінг.

Фрак — це чоловічий парадний костюм, тип сюртука з вирізаними спереду полами та довгими вузькими фалдами ззаду. Фрак одягають виключно в урочистих випадках — на офіційні прийоми, парадні обі­ди, бали. Ходити вулицями у фраку без пальта або плаща не можна.

Обов'язковим доповненням до фрака є чорні брюки без обшлагів, із шовковими галунами по бокових швах. Під фрак одягають білий пікейний жилет, білу накрохмалену сорочку (або маніжку), білу краватку-метелик, чорні шкарпетки й лаковані чорні туфлі на тонкій підошві.

Пам'ятайте, що фрак з чорним суконним жилетом і чорною краваткою-метеликом — це уніформа офіціанта.

Смокінг — піджак із чорного сукна з довгими, обшитими шовком бортами. Він буває однобортним і двобортним. Під смокінг одягають білу сорочку, чорний жилет, краватку-метелик, темні шкарпетки, чорні черевики, брюки з атласними галунами на бокових швах. Смо­кінг не одягають на заходи, що починаються до 17 год.

Як правило у запрошеннях завжди вказується, в якому одязі тре­ба прийти на прийом. Якщо у лівому нижньому кутку запрошення зазначено "white tie", — це означає фрак; "Ыаск tie" — смокінг; "dark suite" — це також фрак, а якщо "dress" — це означає діловий ко­стюм.

Жіночий одяг для прийомів також має свої особливості.

Збираючись на офіційний прийом, потрібно надати перевагу одягу з чіткими лініями крою та неяскравих кольорів. Можна з'явитись у вовняній спідниці з блузою, у сукні звичайної довжини, у сукні-костюмі або костюмі. Якщо прийом починається до 20 год, краще дотримуватися класичного стилю, рукави — довгі або "труакар", виріз — невеликий, можливий капелюшок. Запрошені жінки капелю­шок не знімають, а господиня прийому повинна бути без капелюшка.

Сукня й аксесуари мають бути витримані в одній кольоровій гамі. Не варто поєднувати в ансамблі більше двох кольорів.

На прийоми й обіди після 20 год одягають вечірні сукні — більш ошатні й відкриті, з рукавами чи без, довільної довжини (краще мак-сі). Капелюшок до вечірньої сукні, як правило, не одягають.

Шовкові, мереживні або лайкові рукавички знімають тільки перед початком їжі. Довжина їх, як правило, залежить від довжини рукава: Що коротший рукав, то довші рукавички. Одяг доповнює сумочка: на Денні прийоми — шкіряна, на вечірні — невелика із парчі, замші.

Туфлі на прийоми одягають шкіряні або замшеві, на будь-яких підборах, а на вечірні прийоми — обов'язково вечірні.

Не можна з'являтися на урочистості без панчіх, навіть якщо дуже Спекотно.

Готуючись до прийому, треба приділити більше уваги зачісці та макіяжу. До вечірньої сукні пасує урочиста зачіска (більш складна, ніж на щодень). Макіяж має бути більш яскравим, а парфуми обов'яз­ково вишукані, проте у невеликій кількості.

Незважаючи на всі поради, кожна людина у своєму житті поми­ляється.

Казуси — це мимовільні помилки. Наприклад: познайомитися з кимось двічі, перекинути келих із вином, випустити з рук виделку чи ніж.

Казуси — це щось із багатозначних проявів життєвої тупості кож­ного з нас. Якої б високої думки про себе Ви не були, від казусів ніхто не застрахований.

Афронти — це дії попередньо сплановані та свідомі, коли одна особа не тільки свідомо порушує правила гарного тону, щоб виказати свою неповагу, а ще й підкреслює це: демонстративно не подає руки для привітання; наділяє свого опонента образливим епітетом; відси­лає назад подарунок, листівку; з неповагою говорить про близьких співрозмовника тощо.

Казус і афронт іноді можна сплутати. Тому, спілкуючись з іншою людиною, потрібно пам'ятати, що недбалість у манерах завжди сприй­мається негативно, а іноді викликає серйозні труднощі у взаєми­нах.