17. Семінарські і практичні заняття у вищій школі

Семінар — вид навчальних занять практичного х-ру, спрям. на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретич. матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Технологія орг-ї та проведення сем. занять передб. попереднє визначення науково-педагогічним працівником теми, осн. питань, які винесено на обговорення, ознайомлення зі списком літератури для опрацювання та методичними рекомендаціями щодо систематизації результатів цієї роботи.

Безпосередньо на заняттях обговорюють основні проблеми теми, провадять дискусію, заохочують активність студентів, підбивають підсумки, оцінюють діяльність студентів.

Різновиди семінарських занять:

■ семінар запитань і відповідей;

■ семінар — розгорнута бесіда: передбачає попередню підготовку студентів з визначених завдань;

■ семінар — колективне читання: студенти зачитують тексти, коментуючи їх зміст з позицій розвитку сучасної науки;

■ семінар, що передбачає усні відповіді студентів з подальшим їх обговоренням;

• семінар-дискусія: студенти, маючи програму, завчасно готуються до дискусії та розгортають її безпосередньо на занятті;

• семінар, що передбачає обговорення й оцінювання письмових рефератів студентів;

■ семінар-конференція: студенти завчасно готують доповіді, виступають з ними, відповідають на запитання колег;

■ семінар — розв'язання пробл. завдань: проводять на основі ств. проблемних ситуацій, виокремлення пробл. завдань і праці над їх розв'язанням;

Практичні заняття покликані поглибити, розширити, деталізувати знання отримані на лекції в узагальненій формі, сприяти виробеню навичок професійної діяльності.

Структура практичного заняття:

1. Виступ викладача

2. Відповіді на питання студентів по незрозумілому питанні

3. Практична частина (тренувальні вправи, доповіді, прослуховування рефератів і т.д.)

4. Заключне слово викладача.

Практичні заняття незалежно від їх конкретних особливостей значною мірою забезпечують відпрацювання умінь та навичок прийняття практичних рішень у реальних умовах виробництва, що мають в основі теоретичний фундамент.

18. Самостійна робота студентів як розвиток і самоорганізація тих, хто навчається

Самостійна робота – це запланована робота студентів виконана за завданням і методичним керівництвом викладача але без його участі.

Самостійна робота як діяльність учіння має дві основні мети: розвиток самостійності як якості особистості та засвоєння студентами професійних знань, форм. в них фахових умінь та навичок.

Самостійність співвідноситься з самореалізац-ю особистості, з її активністю щодо внут. спонукання без зов. примусу, з відносною незалежністю. 

На 1 год. аудиторського навчання повинно припадати 3,5 год самостійної роботи.

Осн. умови успішного виконання самостійної роботи: - мотивованість навчального завдання;

- чітка постановка навчальних завдань;

- чітке визначення викладачем форм звітності, обсягу роботи, терміну виконання;

- визначення видів консультативної роботи.

Самостійну роботу студентів можна класифікувати за різними критеріями:

1. З урахуванням на місце і час проведення, х-р керівництва і спосіб здійснення контролю за її якістю з боку викладача можна виокремити:

а) самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях; б) позааудиторну самостійну роботу (3-4 години на день, у т.ч. й у вихідні); в) самостійну роботу під контролем викладача - індивідуальні заняття з викладачем.

2. За рівнем обов'язковості виокремлюють:

а) обов'язкову, окреслену навчальними планами і робочими програмами (викон. домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які викон. під час ознайомлювальної, навчальної, вироб., переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт );

б) бажану (участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт ін. студентів тощо);

в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах).

3.3 огляду на рівень прояву творчості студентів виокремлюють:

а) репродуктивну самостійну роботу, що здійснюється за певним зразком (розв'язування типових задач, заповнення схем, таблиць);

б) реконструктивну самостійну роботу, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.

в) евристичну самостійну роботу спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інф-ї, її структурування і викорис. в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв'язання творчих завдань).

г) дослідницьку самостійну роботу, яка орієнтована на проведення наук. досліджень