26. Психологія керівництва

Керівництво – це процес правового впливу, який керівник здійснює на основі влади делегованої йому державою або колективом.

– це особистість, яка перебуває у центрі групової активності. – це особистість, що здатна привести групу до поставленої мети

– це особ-сть, яку керівником визнала сама група. – це особ-сть, яка впливає на групові харак-ки, змінюючи їх.

– це особ-ть, яка має формальний статус керівника і керує груповою діяльністю

– це особ-ть, яка засвоїла характерні управлінські моделі повелінки.

– це особ-ть, яка має підтримку зі сторони членів групи і здатна впливати на їх поведінку не вдаючись до застосування зв сили та влади

Керівник наділений владними повноваженнями. Лідер є більш авторитетним, має доступ до проблем, потреб колективу,є більш інформованим, впливає на колектив силою харизми.

У науці управління психологи розрізняють управління і лідерство. Керівництво завжди пов'язане з владою, цей феномен, похідний від офіційних, формальних відносин, а лідерство породжене системою неформальних (неофіційних) відносин. Керівник, як правило, призначається ззовні, вищими інстанціями, одержуючи від них владні повноваження, у тому числі право на застосування позитивних і негативних санкцій. Виділяють три загальні риси керівництва і лідерства:

керівник та лідер виконують роль координаторів, організаторів членів соціальної групи;

керівник і лідер здійснюють соціальний вплив у колективі, тільки різними засобами;

керівник і лідер використовують субординаційні відносини, хоча в першому випадку вони чітко регламентовані, у другому - заздалегідь не передбачені.

Розбіжності між лідером і керівником:

керівник звичайно признається офіційно, а лідер висувається стихійно;

керівникові надаються законом певні права й обов‘язки, а лідер може їх не мати;

керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрігруповими стосунками;

керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.

27. Психологія лідерства

Лідер (від англ. leader - провідний) - це член групи, якому вона надає право приймати найвідповідальніші рішення, що стосуються інтересів усієї групи. Лідер - особистість авторитетна.

Лідерство - це вплив стосунків у процесі взаємодії, що ґрунтуються на особистісних характеристиках, де простежується факт домінування і підкорення.

Лідерство можна розглядати з позицій стилю, у зміст якого вкладаються поняття колегіальності, директивності, лібералізму, бюрократичності тощо.

Директивні лідери менше радяться, частіше застосовують накази. Колективні лідери використовують демократичний стиль керівництва. Бюрократичний стиль виявляється у жорсткому використанні законів та інструкцій, ліберальний стиль, навпаки, нехтує ними.

За змістом трудової діяльності всіх людей умовно поділяють на творців ідей і виконавців. Такий поділ стосується й лідерів. Слід зазначити, що рідко зустрічається керівник-лідер, який мав би здібності і творця, і реалізатора ідей.

За характером діяльності універсальне лідерство виявляється постійно, ситуаційне має тимчасовий характер.

Формальний лідер - керівник водночас може бути й неформальним. Але може бути й інакше. У групі є формальний керівник, наділений рисами і здібностями лідера, і в цій же групі інший член колективу посідає місце неформального лідера, діяльність якого може мати позитивний або негативний характер. Негативні лідери бувають двох типів: лідер-організатор і лідер-комунікатор. Лідер-організатор - це людина, яка відверто заважає справі, вона часто перебільшує, у звертанні використовує займенник "ми", не уточнюючи при цьому, хто мається на увазі. Однак слід зазначити, що негативний лідер-організатор безпечніший порівняно з негативним лідером-комунікатором, оскільки перший відвертий. Лідер-комунікатор тримається в тіні. На зборах він сидить в останніх рядах, на обличчі вираз "ну-ну, що ж із цього вийде". Листів не підписує, формуючи ряди "анонімників". Інформація, що надходить від нього, має характер роздумів, що змушує членів групи домислювати її з негативних позицій.

Для психологічного клімату колективу краще, коли, крім формального лідера, в групі є неформальний, але за умови, що між ними не виникають конфлікти.