Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПУ ЕКЗАМЕН.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
853 Кб
Скачать
☆

10. Біхевіоризм як псих школа….

Засновник вчення біхевіоризму, американський психолог Джон-Бродес Вотсон вважав, що предметом нової психології має бути не свідомість, а поведінка людини. У своїх поглядах він застосував вчення Івана Павлова про умовні рефлекси до теорії научіння, стверджуючи, що всю поведінку людини можна описати термінами «стимул» (зміна зовнішнього середовища) і «реакція» (відповідь організму на стимул).

Психолог Беррес-Фредерік Скіннер значно розширив класичну теорію умовних рефлексів, виокремивши серед них оперантні реакції, що виробляються організмом мимовільно. Конкретні реакції можна підсилити чи послабити, вдаючись до покарання чи заохочення. Він звертав увагу на асиметрію між позитивним і негативним підсиленням стимулів. За його твердженнями, негативне підсилення впливу часто викликає непередбачені, дивні, небажані наслідки, а позитивне зумовлює здебільшого бажані зміни: формує поведінку, підвищує самооцінку індивіда. Однак більшість керівників, недостатньо обізнана з цінними якостями позитивного підсилення стимулів, вважає його недостатньо дієвим. Для досягнення мети підсилення стимулів повинно відповідати таким вимогам:

- конкретність. Це означає необхідність спиратися на максимально можливий інформаційний зміст;

- невідкладність. Суть цієї вимоги полягає в тому, що будь-які дії, спрямовані на підсилення стимулів, слід здійснювати негайно;

- наявність механізмів зворотного зв'язку.

- всебічна увага до стимулів вищого кер-цтва.

- непередбаченість. Доведено, що несподівані заохочення спрацьовують краще, а малі винагороди часто є ефективнішими, ніж великі.

S – стимул.

R – реакція.

r – підкріплення.

«+» r – позитивне і негативне стимулювання (підкріплення).

11. Гуманістична психологія як псих школа..

Згідно з теорією гуманістичної психології особис­тість є унікальною цілісною системою, здатною до самоактуалізації, що притаманне тільки людині. Це вчення ґрунтується на таких основних положеннях: - людину слід вивчати тільки в цілісності; - кожна людина є унікальною, саме тому аналіз окремих випадків не менш важливий, ніж статистичні узагальнення; - головною психологічною реальністю є переживання людиною світу і себе в ньому; - людське життя слід розглядати як єдиний процес становлення і буття людини; - л є активною, творчою особистістю; - л має можливості до безперервного р-тку і самореалізації; - людина наділена певним ступенем свободи від зовн детермінації завдяки сенсу і цінностям, якими вона керується у своєму виборі.

При створенні цієї теорії психолог Карл-Ренсом Роджерс брав до уваги здатність кожної людини до особистісного самовдосконалення. Важливим компонентом її структури є Я-концепція, що формується у процесі взаємодії суб'єкта з навколишнім середовищем і є інтегральним механізмом саморегуляції поведінки людини.

Я-концепція - цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей, образ власного Я, який є установкою людини стосовно себе.

Я-концепція може бути позитивною, негативною і суперечливою. Задоволеність людини життям, відчуття нею щастя життя залежить від того, якою мірою її досвід, реальне Я та ідеальне Я співвідносяться між собою.

А Маслоу збагатив теорію зростання концепцією цілісного підходу до людини, згідно з якою основна потреба людини полягає в самоактуалізації, реалізації її потенційних можливостей, здібностей і талантів. У запропонованій А. Маслоу класифікації потреб і взаємозв'язків між ними вищі запити не можуть бути задоволені, доки не задоволені нижчі, а всі вони утворюють ієрархічну структуру, що визначає поведінку людини.

Концепція А. Маслоу дає змогу зрозуміти, яким вимогам повинна відповідати у своїй поведінці та ставленні до ін самоактуалізуюча особистість. Психо-ми хар-ками такої особистості вважають:

- активне сприймання дійсності, здатність орієнтуватися в ній; - прийняття себе та ін людей такими, як вони є; - безпосередність у вчинках і спонтанність у вираженні своїх думок і почуттів; - наявність почуття гумору; - розвинуті творчі здібності; - здатність брати на себе відповідальність, а не уни­кати її; - докладання максимуму зусиль для досягнення поставлених цілей;