34. Функції управління та їх психологічний зміст.

Функції управління виражають психологічну спе­цифіку управлінської праці, систему відносин в органі­зації. Адже через психологічний зміст функцій управління реалізується механізм диференціації та інтеграції праці, а психологія функцій характеризує процес уп­равління.

Психологічний зміст управлінської діяльності роз­кривається через структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку. Однак дотепер ще не дос­татньо обґрунтовано поняття «функції управління»: те­орія управління ототожнює його з поняттями «роль», «коло обов'язків»; теорія організації тлумачить як таке відношення частини до цілого, за якого існування та зміна частини забезпечують існування та розвиток ціло­го; системний аналіз — як характеристику, що визначає зміну станів, призначення й необхідність існування пев­ної системи.

Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, ці­леспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

На думку радянських учених В. Рубахіна й А. Філіпова, найраціональнішим є поділ функцій управління на основні та спеціальні. До основних функцій управлін­ня вони зараховують:

— визначення цілей та головних напрямів діяльності, перспектив розвитку колективу та виробництва загалом;

— створення згуртованого, дисциплінованого колек­тиву та налагодження виробництва;

— формування раціональної організаторської струк­тури, розподіл функціональних обов'язків, сил і коштів у колективі тощо.

Спеціальні функції представлені планово-економіч­ною, кадровою і технолого-управлінською.

Ефективність управлінської діяльності залежить від розуміння керівником управлінських функцій, завдань, способів стимулювання та об'єднання зусиль працівни­ків на досягнення цілей організації. Кожна управлін­ська дія, будучи пов'язаною з відображенням дійсності у свідомості суб'єктів управління, вибудовується з ураху­ванням індивідуальних можливостей і здібностей люди­ни при розподілі роботи, досягненні поставлених цілей, виробленні та прийнятті управлінських рішень, має психологічні особливості. Віддаючи належне чеснотам особистості

Психологія відіграє важливу роль в ефективному здійсненні функцій управління.

35. Психологічні особливості планування та прийняття управлінських рішень.

Планування і прийняття управлінських рішень є процедурами, спрямованими на виявлення розбіжностей між поточним станом справ в організації і його ідеальним баченням, коли встановлюється і розв'язується міра не­узгодженості між належним і наявним станом речей.

Планування є однією з пріоритетних функцій уп­равління, яка охоплює процес підготовки до змін, фор­мування майбутніх варіантів дій. Результатом плану­вання є план — система взаємопов'язаних, об'єднаних загальною метою завдань, що передбачають терміни, порядок, послідовність, умови, ресурси (людські, еко­номічні, соціальні) та результат виконання. Він міс­тить компоненти, які потребують розв'язання: що пот­рібно робити, хто, як і коли буде виконувати цю роботу, якого ефекту (результату) від неї чекати. Складаючи план, керівник повинен уміти прогнозувати і оцінювати майбутнє, готуватись до нього. Потрібно враховувати по­тенційні можливості організації (здібності та професійну підготовленість учасників управління, морально-психо­логічний клімат в організації тощо), зміни зовнішнього середовища (вплив на становище організації поведінки клієнтів, конкурентів, зміни законодавства тощо).

Успішна реалізація планів передбачає ефективну сис­тему комунікацій, участь у діяльності організації всіх співробітників. Тому, перш ніж затвердити план, розроб­ляти стратегію дій або вносити в неї корективи, керівник повинен оцінити ділові та комунікативні можливості ор­ганізації.

Особливо важливим для діяльності організації, ус­танови є вміння керівника визначити її загальну кон­цепцію, стратегію. Без цього неможливо з'ясувати мі­сію організації, встановити чіткі довгострокові цілі, сформулювати зрозумілі спільні кроки, спрямовані на їх досягнення.

Стратегія — довгостроковий курс розвитку організації, який грунтується на ус­відомленні сутності виробничо-господарської та соціальної ді­яльності, способів досягнення її цілей. Це лише загальна схема дій, структуру-вати і деталізувати яку має планування. Процес плану­вання охоплює не тільки організаційні, матеріальні, технічні, технологічні, фінансові, кадрові, а й психоло­гічні чинники: з'ясування та узгодження намірів (орга­нізація повинна координувати рух усіх її підрозділів в одному напрямі або до однієї системи цілей), участь у реалізації намірів (співробітники мають поділяти основні положення стратегії), створення структури прий­няття оперативних рішень.