5. Темперамент у структурі особистості.

Темперамент - інди­відуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у по­рівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв.

Для вивчення індивіду­альності застосовують 4 типи темпераменту: Сангвінік - сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, х-ся високою активніс­тю, енергійністю, жвавістю та багатством виразних ру­хів, міміки. Він товариський, легко змінює одне занят­тя на інше. У проблемних ситуаціях поводиться адек­ватно і конструктивно. Як правило, добре навчається.

Флегматик - сильний, урівноважений, інертний тип вищої нервової діяльності, що х-ся спокоєм і рівним настроєм. Міміка і рухи флегматика невиразні. Він повільний і розважливий, довго розмір­ковує перед роботою, але послідовний і терплячий.

Холерик - сильний, неврівноважений тип нервової системи. Він активний, енергійний, швидкий, різкий, рвучкий, нестриманий. Схильний до швидких змін нас­трою, емоційних зривів, запальний, іноді агресивний.

Меланхолік - слабкий тип вищої нервової діяль­ності, який х-ють низький рівень психологіч­ної активності, сповільненість рухів, стриманість мови і швидка стомлюваність. Меланхоліку властива висока емоційна активність, глибина і стійкість емоцій, але зовні його риси виражені слабко.

Щоб визначити тип темпераменту людини, насампе­ред слід переконатися, що в неї наявні такі риси:

- активність. Про неї судять з того, наскільки енер­гійно людина прагне до нового, намагається вплинути на оточення і змінити його, перебороти перешкоди;

- емоційність. Виявляється в чуйності, прихиль­ності до впливів, швидкості, з якою відбувається зміна одного емоційного стану іншим;

- особливості моторики. Виявляються у швидкості, різкості, амплітуді м'язового руху.

Знання особливостей вияву різних темпераментів необхідне при виборі професії, комплектуванні вироб­ничих колективів, управлінні організацією, керуванні групою працівників. Так, люди з сильним типом нер­вової системи можуть виконувати відповідальну, склад­ну, напружену роботу, готові до екстрених дій, зберіга­ють витримку, самовладання. Люди зі слабким типом нервової системи - маловитривалі. Однак це компенсу­ється високою слуховою, зоровою чутливістю, що дає переваги при оволодінні професіями, які потребують неабиякої м'язово-суглобної чутливості рухового аналі­затора, точності окоміру.

6. Характер у структурі особистості. Акцентуації характеру.

Характер – індивідуальне співвідношення найбільш стійких, суттєвих властивостей особистості, які проявляються в поведінці людини:

а) у певних її стосунках:

– з собою (критичність, вимогливість, самооцінка тощо);

– з іншими людьми (індивідуалізм, колективізм, альтруїзм, егоїзм, доброта, жорстокість, ввічливість, грубість тощо);

б) у ставленні її до:

– праці (працелюбство, лінь, акуратність, неакуратність, відповідальність, безвідповідальність, організованість тощо);

–  об’єктів навколишнього світу (працелюбство, лінь, акуратність, відповідальність, організованість тощо);

В характері відображаються вольові (дисциплінованість, рішу­чість, готовність долати перешкоди тощо), емоційні (стриманість, гру­бість тощо) та інші якості особистості.

Акцентуація характеру - надмірна вираженість окре­мих рис та їх поєднань, які є крайніми варіантами нор­ми, межують із психопатіями. Залежно від міри вираз­ності розрізняють явні й приховані (латентні) акценту­ації характеру, які можуть переходити одна в одну під впливом різних чинників, серед яких важливими є особливості сімейного виховання, соціального оточен­ня, професійної діяльності, фізичного здоров'я. Також розрізняють такі типи характеру:

1) циклоїдний. Люди з таким характером схильні до зміни настрою, періодичних змін працездатності, актив­ності.

2)  гіпертимний (гіперактивний). Вирізняється під­вищеною доброзичливістю, товариськістю. Його носії з усіма однаково дружелюбні, намагаються не псувати стосунків з начальством.

3) лабільний. Його вирізняє психологічна вразли­вість, емоційна збудливість. Навіть незначна подія може змінити їх емоційний стан;

4) психастенічний. Людям з таким характером влас­тиві сумлінність, пунктуальність, замкнутість, раціо­нальність у спілкуванні, схильність до аналітичної ді­яльності. Відсутність твердої позиції компенсується прагненням усе досліджувати, відкладаючи висновки.

5) тип характеру, що застрягає. Виявляється він че­рез схильність до деспотизму, самореклами. Такі люди злопам'ятні, що зумовлено стійкістю і малорухомістю переживань;

6) демонстративний. Вирізняється зайвою метуш­нею, рекламуванням своєї роботи. Складається вражен­ня, що прагнення до успіху, мати гарний вигляд перед іншими - мало чи не єдина риса цього типу характеру.

7)   нестійкий. Найприкметніше в ньому - відсут­ність твердих внутрішніх принципів, недорозвиненість почуття обов'язку, інших вищих моральних якостей. Люди такого типу постійно прагнуть до миттєвих задо­волень і розваг.

8)  конформний. Ознаками його є незібраність, роз­губленість, несамостійність. Люди з таким характером можуть діяти тільки за чиєїсь підтримки;

9)  екстравертивний. Його відзначає висока контактність, відкритість до інформації;

10) інтровертивний. Людям із таким характером властиві низька контактність, відірваність від реаль­ності, схильність до філософських роздумів, намагання уникати конфліктів.

У житті найпоширеніші змішані форми акцентуацій характеру:

- проміжні типи, які є результатом одночасного розвитку кількох типових рис;

- амальгамні типи, тобто нашарування нових рис характеру на його сформовану структуру.