Запитання

1.     Що собою представляла відбудована фортеця в Кодаку?

2.     Якими були гарнізон та офіцерський склад Кодаку?

3.     Що свідчить про те, що Кодак став адміністративним центром краю?

4.     За яким обставин виникла Микитинська Січ? Що собою представляє її фортеця?

5.     Якими були особливості Микитинської Січі?

6.     Що свідчить про ущемлення прав запорожців часів Микитинської Січі?

7.     У чому полягає особливість татарських нападів на українські землі першої половини 1640-х років?

8.     За яких обставин Б. Хмельницький прибув у запорозькі володіння?

9.     Як Б. Хмельницькому вдалося оволодіти Микитинською Січчю?

10. Як завершилася каральна експедиція проти Січі реєстрових військ?

11. Якою була реакція на повстання польської влади?

12. Як формувався запорозько-татарський союз для боротьби з поляками?

13. За яких обставин було проголошено Національно-визвольну війну українського народу проти польського гніту?

Розділ іі. Події Національно-визвольної війни у нашому краї.

 

 

Тема 6. Битва під Жовтими Водами та взяття Кодака.

 

Рух військ до Жовтих Вод. 21 квітня 1648 р. на Запорожжя з Черкас вирушає частина польського війська. Каральну експедицію очолив син гетьмана Стефан Потоцький, якому допомагав радник гетьмана С.Чарнецький та комісар реєстрового козацтва Я.Шемберк.Стефан Потоцький, рухаючись на південь, став табором біля Чигирина, а флотилію розташував в урочищі Цибульник (сучаснийСвітловодськ Кіровоградської області). Це був останній пункт, з якого кіннота суходолом рухалася неподалік від козацької флотилії на Дніпрі. Далі їх маршрути розгалужувалися на відстань до 80 км.

Зранку 26 квітня Стефан Потоцький вирушив на Січ з десятитисячним військом (кіннота, один реєстровий полк та обоз). Одночасно рушила по Дніпру і флотилія з чотирма полками реєстрових козаків (близько 5 тисяч чоловік) та двома полками найманців (1200 чоловік). На Січі війська мали об’єднатися 2 травня. Надалі С.Потоцький планував узгодженими діями кінноти, піхоти, артилерії і флоту захопити Січ і острови, де були повстанці.

Одержавши відомості про початок руху польських військ з-під Чигирина і Цибульника, Богдан Хмельницький зранку 27 квітня на чолі восьмитисячного козацького і 20-тисячного татарського війська у складі піхоти, кінноти, артилерії й обозу вирушив із Січі.

Козак

Значна частина татарського війська (до 6 тисяч чоловік) складалася з важкої панцирної кінноти і мала протистояти польським гусарам. Козацько-татарське військо рухалося Микитинським шляхом назустріч Стефану Потоцькому у напряму на Крилів. В авангарді війська були татари під керівництвом Тугай-бея.

Ю.Коссак. Зустріч Богдана Хмельницького з Тугай-Беєм

Повстання реєстровців. Знаючи про всі пересування ворога, Хмельницький послав назустріч флотилії загін запорожців. 27 квітня флотилія підійшла до Кодака. Комендант фортеці К.Гродзицький підсилив реєстровців однією мортирою з обслугою. 2 травня 1848 р. реєстровці прибули до Січі і розташувалися на правому березі Дніпра біля Кам’яного Затону, що навпроти Микитинської Січі. НаМикитинській Січі козаків уже не було, оскільки все військо вирушило в похід з Б.Хмельницьким. Каральний загін на чолі з полковником М.Кричевським та Барабашем без особливих труднощів захопив укріплення, збудовані на о.Бучки Б.Хмельницьким, які захищало всього 50 запорожців, і почав їх руйнувати. Проте під впливом агітації посланих Хмельницьким запорожців серед реєстрових козаків розпочалися хвилювання.

4 травня реєстровці скликали “чорну раду”. Значну роль у її антипольській спрямованості відіграв сотник М.Топига. Барабаш,Караїмович та інші старшини, всупереч думці більшості реєстровиків, були проти переходу на бік повстанців. Суперечка перейшла у збройну сутичку, в якій керівники реєстровців зазнали поразки і були страчені. Реєстровці приєдналися до повстання і, обравши собі нового отамана - Филона Джалалія, попливли назад Дніпром на з’єднання з основними силами Б.Хмельницького.

8-9 травня 1648 р. вони без перешкод пропливли мимо Кодака (комендант не наважився обстріляти багатотисячне військо), піднялися до Мишуриного Рогу і по р.Омельник та її притоці Княжі Байраки підійшли до верхів’я р.Жовті Води, де 13 травня 1648 р. з’єдналися з Б.Хмельницьким.

Зустріч Б.Хмельницького з реєстровими козаками

 Початок битви. На основному театрі бойових дій події також розвивалися не на користь поляків. 29 квітня татари Тугай-бея зіткнулися з передовими підрозділами С.Потоцького і опівдні навально атакували основні сили поляків, що в цей час знаходилися на привалі в районі р. Жовті Води. 12 тисяч татар завдали значних втрат полякам, однак відступили після того, як по них був відкритий організований мушкетний та гарматний вогонь.

С.Потоцький зробив спробу відступити в напрямі до Чигирина, проте в кінці дня того ж 29 квітня до місця бою прибули основні сили козацько-татарського війська і змусили поляків стати табором. Крім військ Тугай-бея (близько 20 тисяч), на допомогу козакам прибуло близько 20 тисяч ногайських татар, втім, погано озброєних. Ногайська орда 8-9 травня залишила Жовті Води і пішла на з’єднання з основними силами кримського хана, тому участі в основних подіях не брала.

Протягом вечора і ночі сторони окопувалися і укріплювали власні табори. На березі ріки Стефан Потоцький викопав шанці, встановив на валах більше 10 гармат і вирішив дочекатися підходу головних сил.

Козацький табір в степу

Наступного дня, 30 квітня, українська піхота розпочала штурм польських укріплень, проте без особливого успіху,

Запорожці в бойовому наступі

оскільки для штурму у Хмельницького не було достатньо гармат. 1 травня 1848 р. польські війська в свою чергу атакували козацькі укріплення, і перебіг подій вказував, що швидкої перемоги добитися не вдасться. Усі пропозиції Хмельницького про переговори С.Потоцький відхиляв і не виходив з табору, щоб дати вирішальний бій, очікуючи підмоги.

Не виправдалися надії і на перехід реєстровців на бік повстанців. Бої продовжувалися з перемінним успіхом до 5 травня. Після цього Б.Хмельницький, який вже знав про повстання на флотилії, перейшов до облоги. Козакам вдалося перекрити постачання польського табору водою, і поляки змушені були вигнати з табору основну частину коней (близько 4 тисяч), яких не було чим годувати і поїти.

 

Переговори та штурм польського табору. Ситуація корінним чином змінилася після прибуття в табір Хмельницького 13 травня реєстрових козаків, у яких було близько 10 польових гармат.

Ожига - козацька скорострільна гармата XVII ст.

Запорожці біля гармати

Наступного ж дня на бік повстанців перейшли реєстровці С.Потоцького (близько 1600 чоловік). Залишені ними позиції зразу ж атакували запорожці, підтримані артилерією реєстровців та татарами. З великими втратами обложені відбили наступ. Не прибувала і підмога від М.Потоцького. Головні сили поляків, щоправда, 7 травня вирушили з Черкас на допомогу своєму авангарду, проте, дізнавшись про повстання реєстровців, 13 травня повернули назад.

Вважаючи своє становище безнадійним, С.Потоцький запросив мирних переговорів. 14 травня до польського табору прибули представники повстанського командування. Була досягнута домовленість про те, що С.Потоцький передає повстанцям артилерію з порохом та клейноди, а натомість отримує право безперешкодного відступу до Крилова. Козаки залишили заручників у польському таборі як гарантію виконання угоди у складі полковника М. Кривоноса та сотника М. Криси, проте останні з табору втекли, розв’язавши руки Б.Хмельницькому.

15 травня повстанці розпочали потужний артилерійський обстріл польського табуру з переданих їм поляками гармат. Розпочався штурм, який тривав до пізнього вечора і був перерваний зливою.

Козацькі гармати середини XVII ст.

Відступ і розгром польського війська. Розуміючи, що наступної атаки його військо не витримає, С.Потоцький вночі 16 травня розпочав відступ в напрямку Крилова. За браком коней табірного прикриття не було. Відступаюче польське військо мало вигляд кінного чотирикутника, всередині якого рухалося 40 возів з пораненими та майном і піхота. Його зразу ж атакувала татарська кіннота, проте це поляків не зупинило – вони відповідали ефективними кавалерійськими контратаками. До світанку військова колона просунулася всього на 8-12 км уздовж урочища Княжі Байраки (до сучасного с.Григорівки П’ятихатського району). Козаки встигли перекопати дорогу і розмістили біля перекопу засідку з артилерії та озброєної вогнепальною зброєю піхоти.

Бій запорожців

Тоді поляки стали чотирикутником і почали спішно окопуватися. Втрати поляків від артилерійського вогню були дуже великими і опір відступаючих татарській кінноті поступово слабнув. Колона розпалася на окремі осередки опору, після чого прорватися з оточення вже намагалися лише окремі загони та поодинокі солдати. Свідки вказують на мужність польського війська – в безнадійному становищі поляки продовжували захищатися холодною зброєю і навіть камінням. Але татари вдарили на нашвидкуруч зроблене укріплення з чотирьох сторін і швидко його прорвали. Напівмертвого Стефана Потоцького взяли в полон, після чого рештки польського війська теж здалися До полудня 16 травня розгром було завершено, і татари тільки виловлювали окремих втікачів.

Пам'ятник героям визвольної війни українського народу в м. Жовті Води

Тяжко поранений С. Потоцький по дорозі до Криму помер, після чого був тимчасово похований у Кодаку. 50 шляхтичів, включаючи С.Чарнецького і Я.Шемберка, і приблизно 3 тис. жовнірів також були взяті в полон і передані татарам. Запорожців загинуло 150 чоловік. Козаки захопили 8 гармат з припасами, чимало різної зброї, кілька десятків корогв, бунчуки, литаври тощо. Визнаючи роль запорожців у цій перемозі, Б.Хмельницький послав на Січ товариству вдячного листа і подарунки — чотири коругви, два бунчуки, дві булави, шість гармат, котли, а також 1000 талерів на пиво товариству та 300 на Божу церкву.

Козацькі літаври XVII ст.

Після битви. Після розгрому С. Потоцького біля Жовтих Вод козацьке військо мало короткий перепочинок, використаний для підготовки війська до нових боїв. Повстанське військо постійно збільшувалося. До Жовтих Вод із Чигирина, Крилова і околиць прибуло приблизно 2 тисячі повстанців на допомогу запорожцям. Була сформована і козацька артилерія. Свої гармати козаки поставили на двоколісні лафети, чим значно збільшили їх маневреність у порівнянні з гарматами на возах. Козаки мали всього 26 гармат. При гарматах був загін з 300 козаків кінних і 500 піших під проводом М.Кривоноса.

Перемога під Корсунем 1648 р.

Сумісний парад українських та кримсько-татарських військ у Білій Церкві на честь перемоги на Жовтих Водах

 Облога Кодака. Після завершення Жовтоводської битви Б.Хмельницький не став здобувати фортецю Кодак.

Богдан Хмельницький

Він вважав, що не можна гаяти часу й займатися облогою фортеці, і тому свої основні сили кинув у наступ на західному й північному напрямках. 26 травня під Корсунем, а 23 вересня 1648 р. під Пилявцями повстанці здобули важливі перемоги над поляками.

Однак фортеця не була полишена без контролю. Біля неї постійно перебували козацькі та татарські підрозділи. Додаткові загони для блокування гарнізону Кодака були направлені Хмельницьким після Корсунської битви. Блокада Кодака була все ж не дуже щільною, і тому гарнізон не втрачав зв’язку з основними силами польського війська. Є свідчення, що козаки пробували штурмувати фортецю, але невдало і з великими втратами.

У вересні 1648 р. Б.Хмельницький направляє до Кодака для його здобуття три добірні козацькі полки, очолювані полковниками Я.Вовченком, П.Шумейком та М.Нестеренком.

Козаки. Гравюра XVII ст.

Козацьке військо у поході. О. Сластьон

Важко сказати про обставини облоги Кодака, але ясно, що вона не тривала довго. В “Історії русів” описується потужний штурм Кодака. Повстанці пішли на приступ з боку степу, але це був маневр, який відволікав увагу ворога. Головний удар було завдано з боку Дніпра. Проповзши берегом ріки під саму фортецю, козаки вдарили від причалу. Після цього посилили тиск й ті загони, що наступали з боку степу. Кодак було взято.

Проте більшість дослідників вважає, що такого потужного штурму не було, і фортецю було взято без кровопролиття. Попри всі хвальковиті заяви польських воєначальників, вони швидко підняли білий прапор. До нашого часу дійшов текст угоди про капітуляціюкодацького польського гарнізону, що сталася 1 жовтня 1648 р. Фортечні гармати були вивезені до Чигирина і Переяслава. На деякий час Кодак утратив свою значущість як військовий об’єкт на Дніпрі.

 

Додаткові матеріали.

 

Місце битви під Жовтими Водами. До цього часу місце Жовтоводської битви археологами точно не встановлено, попри те, що в багатьох джерелах є досить точні вказівки відносно того, де вона відбувалася. Так, польський дослідник ХІХ ст. М.Дубецький вказує навіть координати розміщення польського табору: 48 градусів 29 хвилин північної широти та 51 градус 20 хвилин східної довготи. У 1991 р. за вказаними координатами (широти, яка припадає на сучасний автодорожний міст через річку, оскільки дані довготи є явно помилковими і відносяться до басейну Каспійського моря) археологічна експедиція Дніпропетровського державного університету на чолі з В.Костенко здійснила пошуки польського табору. Проте ніяких слідів перебування польського війська і бойових дій знайдено не було.

Д.Яворницький, О.Поль та ряд інших дослідників вважають, що битва відбувалася неподалік півострова, який утворюють дві гілки ріки Жовті Води (власне Жовта та Очеретна балка). У ХVII ст. півострів був густо вкритий лісом і взагалі представляв собою непрохідні нетрі, що затруднювало організовані дії польського війська. Зараз в цьому районі знаходиться село Жовте. Проте це розміщення не узгоджується з описом дій польського війська під час відступу на Крилов через Княжі Байраки.

На основі реконструкції шляху польського війська до Жовтих Вод та спогадів учасників битви сучасні дослідники встановили, що найбільш вірогідним розміщенням польського табору і відповідно основних дій Жовтоводської битви є місце поблизу Княжих Байраків (4-6 км на захід) на правому березі лівого розгалудження верхів’я р.Жовтої, південніше сучасного села Пахарівки та західніше сучасних сілДмитрівка і Жовтоолександрівка П’ятихатського району. Орієнтовні координати місця початку Жовтоводської битви – 48 градусів 34 хвилини північної широти і 33 градуси 38 хвилин східної довготи. Завершення Жовтоводської битви відбулося у районі, обмеженому сучасними селами Попельнасте, Грамівка, Холодіївка, Григорівка. Поблизу останнього села знаходився і командний пункт Б.Хмельницького на завершальному етапі битви. Проте археологічних досліджень у вказаному районі поки що не проводилося.

 

Польський та козацький табори під час Жовтоводської битви. Досить довго побутувала думка, що Б.Хмельницький наперед розрахував місце Жовтоводської битви і зосередив у цьому районі війська, дочікуючись поляків. Так, Д.Яворницький у “Історії запорозьких козаків” стверджує, що Б.Хмельницький розрахував зупинку польського війська на Жовтих Водах, виходячи з наявності тут води та корму для коней та розміщення Жовтих Вод на тракті від західної окраїни запорозьких вольностей у Січ. На його думку, запорозьке військо задовго до підходу поляків розмістилося на берегах р.Жовтої, створивши міцний табір та окопавши його чотирикутним ровом, і очікувало в таборі підходу поляків.

Однак сучасні дослідники однозначно доводять, що початок битви при Жовтих Водах носив зустрічний характер, і ніякого козацького табору до підходу поляків тут не було. Слід мати на увазі, що виступ війська Б.Хмельницького з Січі був вимушеним. Адже згідно запорозько-кримських домовленостей, спільний виступ мав відбутися значно пізніше, у травні. Лише вісті про виступ польського війська на Січ примусили Б.Хмельницького розпочати похід раніше і без допомоги основних сил кримського хана.

Оскільки зустріч ворогуючих сторін носила неспланований характер, то і побудова військових таборів відбувалася вже в процесі бойових дій. Є досить детальний опис польського табору. Поляки влаштували біля лівого берега Жовтих Вод подовгасте коло земляних укріплень. Вихід з табору знаходився з південного боку і був захищений шанцями у вигляді півкіл, внутрішнім боком обернених до поля. Шанців було 6, по 3 з кожного боку, вони йшли паралельно один одному, утворюючи чотири ряди укріплень. Окрім того, було ще 6 допоміжних шанців, які посилювали оборону табору. Основне земляне укріплення (рів та вал) охоплювало табір великим колом перетином 234 сажні з півдня на північ і трохи більше зі сходу на захід. На валах було виставлено близько 10 гармат. Табір був добре укріплений, і тому за відсутності важкої артилерії взяти його штурмом військо Хмельницького не змогло.

Що стосується козацького табору, то його детального опису немає. Дослідники вважають, що він являв собою шанці, з’єднані ходами сполучення. Проте ці шанці були також добре укріпленими, тому що кілька контратак поляків, проведених для їх захоплення, нічого не дали. Скоріш за все, шанці знаходилися дуже близько до польського табору – на відстані 300-500 м, тобто зразу за межею дальності дії польської артилерії.

 

 

Роль татар у перемозі при Жовтих Водах. За умовами запорозько-кримських домовленостей, вже в перших боях з поляками мала взяти участь велика армія кримського хана. Виконуючи свої союзні обов’язки, кримський хан Іслам-Гирей ІІІ з 11 травня по 11 червня 1648 р. здійснив з 87-тисячним військом похід на Україну. Хоча військо пересувалося зі швидкістю до 90 км на добу, воно не встигло взяти учать ні в Жовтоводській, ні в Корсунській битвах. Основною причиною запізнення була необхідність протистояти донським козакам, які постійно нападали на Крим. Слід сказати, що донське козацтво в цілому займало ворожу позицію щодо союзу запорожців та татар і постійно заважало планам Б.Хмельницького, нападаючи на кримські землі саме тоді, коли татари йшли на допомогу українським військам.

Проте і наявні сили татар під час битва на Жовтих Водах відіграли дуже велику роль у перемозі над поляками. Татарська кіннота ліквідувала стратегічну перевагу польського війська над козаками у кавалерії. Раніше козацькі повстання зазнавали поразок саме тому, що не мали кавалерії, яку можна було протиставити польській. Першокласна козацька піхота змушена була захищатися в таборі, що позбавляло її стратегічної ініціативи і зрештою примушувало капітулювати після тривалої облоги.

У Жовтоводській битві вперше проявилися переваги союзу татарської кінноти та козацької піхоти. Під тиском переважаючих сил татар польське військо саме вимушене було захищатися в таборі, однак, не маючи піхоти, рівноцінної козацькій, досить швидко зазнало розгрому.

 

Умови, на котрих польський гарнізон під командою полковника Криштофа Гродзецького здав Кодак українському війську.