Запитання

1.     Звідки і чому приходили у наш край козаки?

2.     Як розвивалося уходництво у нашому краї?

3.     Які найвідоміші уходницькі території знаходилися у нашому краї? Кому вони належали?

4.     Коли, в яких формах у краї почало розвиватися постійне господарювання козаків?

5.     Чим пояснюється проникнення у наш край військових загонів у XVI ст.? З кого вони складалися і хто їх очолював?

6.     Як реагували татари на проникнення козаків у Пониззя Дніпра?

7.     У чому проявляються успіхи боротьби козаків проти татар в середині XVI ст.?

8.     Що собою представляв військовий промисел козаків проти татар?

9.     У яких формах проявлялося згуртування козаків для боротьби з татарами?

10. Які найбільш відомі організаційні центри козацтва в Пониззі Дніпра у 1550-1570-х роках?

11. Що собою представляло Хортицьке укріплення?

 

Розділ і. Наш край у часи формування запорозького козацтва та його боротьби за свої права у складі Речі Посполитої.

 

 

Тема 2. Томаківська Січ.

Запорозька Січ. Є туманні свідчення, що Січі існували з 1530 –х рр., зокрема, в районі Переволочної. Проте більш-менш точні дані існують лише про Січі у районі Великого Лугу. Управлінський центр Січі розташувався у Великому Лузі на території сучасного Нікопольського району. За різних обставин у межах цього району (20-30 км) він п’ять разів змінював місце свого розташування, від чого Запорозька Січ у кожному випадку отримувала іншу назву: Томаківська (40-ві рр. XVI ст. - 1593 р.), Базавлуцька (1593 - 1639 рр.),Микитинська (1639 - 1652 рр.), Чортомлицька (1652 - 1709 рр.), Підпільненська (1734 - 1775 рр.).

Карта. Схема Січей і порогів

Схема розташування Січей

 

Зі сходу всі вони примикали до величезної заплави Дніпра шириною до 20 км, колись покритої віковічними лісами, крізь які пролягало безліч рукавів і проток. Для спорудження Січей запорожці вибирали досить зручні з точки зору оборони місця. В усіх випадках це були виступи — миси правого берега ріки в бік Великого Лугу, звичайно поблизу гирла невеликого правого допливу Дніпра — Томаківки,Чортомлика чи Базавлука. Усі Січі, таким чином, мали прямий зв’язок із степом "руського берега" і в той же час були неприступні з боку заплави Дніпра, де обмивались з двох-трьох боків глибокими річищами. В цих річищах й інших протоках Великого Лугу знаходився козацький флот.

 

Томаківська Січ. Перша Січ (Томаківська) виникла шляхом об’єднання кошових (малих) утворень (форпостів-мікросічей) козацтва, які до цього існували на прикордонній території та на Низу Дніпра. Припускають що перед її утворенням таких малих кошів було не менше 6-8. Із них 4 було на Низу Дніпра, і не менше 3-4 на українсько-татарському прикордонні.

Козак їде на Січ

Про час заснування Січі на Томаківському острові точних даних немає, проте в 70-х рр. XVI ст. козаки найчастіше жили саме на Томаківському острові.

Карта о. Томаківка

Деякі дослідники вважають, що Січ на Томаківському острові в гирлі р.Томаківка була заснована уже в 60—70-х роках XVI ст. Є дані, що Січ на Томаківському острові була побудована в 40-х роках ХVІ ст., тобто ще раніше, ніж виник городок Вишневецького на о.Хортиці. Діяла Січ до 1593 р., коли була зруйнована татарами.

 

Вибори кошового атамана

Томаківська Січ безперечно відіграла важливу роль в історії розвитку українського козацтва. Тут вперше склалося низове товариство, міцніла його внутрішня організація. З Томаківської Січі розпочалися морські походи козаків та їх виступи проти польсько гніту.

 

Походи козаків з Томаківської Січі. Ініціатором переможних походів проти татар з Томаківської Січі став гетьман БогданРужинський. У 1575 р. у відповідь на масштабний похід татар на Поділля Ружинський атакував татарські улуси у придніпровських та причорноморських степах, а потім вдерся через Перекоп у Крим. Документи свідчать про страшну різанину, вчинену запорожцями серед татарського населення, що примусило орду повернутися з походу. У Прогноях відбулася переможна для козаків битва з татарською ордою -– притиснувши ворога до озера, козаки Ружинського знищили значну частину війська, що перед тим пустошило подільські землі. 

 

Битва з татарами

Саме після цього походу польський король Стефан Баторій наприкінці 1578 р.

Стефан Баторій , що започаткував легалізацію козацтва у Речі Посполитої

підтвердив права запорожців на землі, відвойовані в татар: нижче по Дніпру на південь від Орілі (на лівому березі Дніпра) і Тясмину (на правому березі Дніпра), а вниз до самих степів ногайських і кримських. Від самарських же земель козацькі володіння простяглися до самого Дону.

Карта України XVI - XVII ст.

У 1576 р. на Січ з подарунками прибула московська делегація з проханням напасти на татар, що пустошили московські землі. Історія повторилася – як тільки козаки напали на лівобережні улуси татар, орда повернула назад з московських земель. На Лівобережжі козакиРужинського її перехопили і розгромили, звільнивши невільників.

Сутичка запорожців з татарами

В тому ж році, щоб розчистити шлях запорожцям на море, запорожці зруйнували фортецю Іслам-Кермен, але під нею загинув іРужинський.

Через рік запорожці здійснили похід до Молдавії і посадили на місцевий престол свого ставленика Івана Підкову. Тоді козацьке військо очолював гетьман Яків Шах. Під керівництвом гетьмана Шаха 330 козаків склали ядро першої експедиціх Підкови у Молдавію. Пізніше Шах ходив для збору козаків на низ Дніпра. Він привів Підкові 600 козаків; крім того, ще 400 мали надійти пізніше.

У 1581 році запорожці захопили в полон двох татарських царевичів, коли ті після повстання проти хана ховалися від нього в степах. У 1585 р. був зроблений досить вдалий напад на кримські улуси, під час якого було захоплено понад 40000 коней і іншої худоби. Поступово в сферу впливу і діяльності запорожців тепер потрапляють землі не лише нижнього Подніпров’я, а й всього Степового Надазов’я.

 

 

Козацький постій XVII ст .

Серед найвідоміших справ початку 1580-х років були: напад на татарське посольство наприкінці 1582 року і зруйнування Тягина(Бендер) у 1583 році. У 1584-1585 роках запорожці буквально затероризували татар, практично безперервно, "вдень і вночі, влітку і взимку", нападаючи на їх улуси. На цей час нам з документів відома і чисельність козаків на Запорожжі: безпосередньо на Січі - кілька тисяч чоловік, але, при необхідності, чисельність козацтва могла бути збільшена до чотирнадцяти-п’ятнадцяти тисяч чоловік.

 

Козаки в степу

У 1586 році козаки змогли зупинити татарську орду на Таволжанській переправі через Дніпро. У наступних 1587-1589 роках запорожці неодноразово нападали на турецькі фортеці Причорномор’я і на Крим.

 

Початок польських репресій проти запорожців. Напади козаків на татар викликали погіршення стосунків між ними та Польщею. Наприкінці 1560-х років до татарських скарг прилучилася і Туреччина, оскільки в цей час запорозькі козаки на чолі зі знаменитим Самійлом Кішкою розпочали морські походи. Реагуючи на скарги, 1568 року до запорожців звернувся польський король Сигизмунд Август, вимагаючи їх повернення до замків. Козаки відмовилися це зробити. Тоді спеціальним універсалом у 1572 р. король ініціював створення реєстрового козацтва як оплоту боротьби проти Запорожжя. У квітні 1578 року королівський універсал зобов’язав усіх прикордонних з Запорожжям старост надавати допомогу князю Острозькому у справі вигнання запорожців з порогів. Всіх захоплених запорожців звелено було негайно стратити. Водночас суворо заборонялося перепускати запорожців “на волость”, тобто в українські землі під контролем польської влади, а також продавати їм селітру, порох, олово і навіть харчі. Одночасно король пропонував ханові напасти на Запорожжя з півдня.

Кампанія боротьби з Запорожжям провалилася, проте все ж частина запорожців покинула наш край і попрямувала на Дон.

Невдовзі була прийнята спеціальна сеймова конституція, спрямована проти Запорожжя. Заходи для виконання сеймової конституції були затверджені королівським універсалом від 25 липня 1590 року. Без письмового дозволу у степ з українських земель нікого не пускали. Усіх же тих, хто приходив із Запорожжя для купівлі провіанту й інших припасів або для продажу чогось, належало негайно заарештовувати і страчувати. Більше того, смертній карі підлягали навіть ті урядники, які у чомусь потурали козакам. Для ізоляції Запорожжя наказано було збудувати в урочищі Кременчук, тобто недалеко від порогів, дерев’яну фортецю з постійною залогою. Наприкінці ХVI ст. польському уряду нарешті вдалося добитися постійного чергування реєстрового козацтва на порогах. З того часу воно і стало називатися Запорозьким Військом.

Козацький жупан з п істолем та шаблею XVII ст .

 

Виступ К.Косинського. Посилення спроб польської влади приборкати запорозьке козацтво викликало перший організований виступ запорожців на захист своїх прав, який очолив К.Косинський.

 

К. Косинський

Криштоф Косинський був шляхтичем, і в якості козацького вожака охороняв дніпровські переправи наприкінці 1580-х років. Польська влада намагалася його використати для встановлення контролю над козаками. Проте ця спроба не вдалася, оскільки козаки були обурені тим, що їм не заплатили за участь у бойових діях, а у самого Косинського магнати відібрали маєток. Всі ці образи вилилися у перший організований виступ запорозького козацтва проти поляків.

 

Запорозьке військо

Події 1591-1592 рр. відбувалися досить далеко за межами нашого краю. Назад у Придніпров’я козаки повернулися під тиском польський військ і після підписанням угоди між обома сторонами 10 лютого 1593 року.

Відійшовши на Січ і розійшовшись по домівках, козацтво протягом лютого-квітня відпочивало і готувалося до нових дій. Косинський спробував забезпечити собі підтримку Росії, просячи прийняти українські землі під владу царя. Цар відмовився, проте з Москви на Січ були надіслані гроші і харчі, в яких козаки мали велику потребу.

Займаючись постійними промислами на Запорожжі, козаки продовжували тероризувати своїх ворогів у порубіжних маєтностях. Влітку 1593 року, закінчивши приготування, двотисячне козацьке військо на чолі з Косинським вирушило з Січі вгору вздовж Дніпра і підійшло до Черкас. За не зовсім зрозумілих обставин К.Косинський під час облоги черкаського замку загинув, проте козаки на чолі з кошовим Г.Лободою у повторному поході домоглися від Вишневецького прийняття практично всіх своїх умов, що зафіксовано угодою у серпні 1593 р. Запорожці забезпечили собі вільний прохід і відхід за пороги, власне самоврядування і повернення майна, найбільш цінного - борошна, човнів і коней.

Після угоди з Вишневецьким запорожці направили до Києва двох своїх посланців. Однак замковий уряд піддав їх арешту і тортурам, а потім ініціював масове пограбування козаків, які перебували в Києві. Почувши про це на Січі, запорожці швидко зібралися, тепер уже у похід на Київ.

 

Зруйнування Томаківської Січі татарами. Козаки з Січі вирушили на Київ, щоб покарати винних у образі своїх представників. Військо козаків, що досягало 4 тисяч і мало на озброєнні гармати, оточило Київ і почало облогу.

Скориставшись походом козаків до Києва, кримський хан на чолі великого війська вдерся на Запорожжя і підступив до Січі. Напад був не випадковим. Готуючись до походу на Угорщину, кримський хан Казі-Гирей намагався забезпечити тили своєї держави. Він уклав мир з Московською державою, який мав метою нейтралізувати і запорозьке козацтво.

 

 

Напад туркі в на слов'ян . Гравюра XVII ст.

На Січі ханське військо зустріло запеклий опір козацької залоги, яка налічувала всього близько шестисот чоловік. Все ж вона не змогла протистояти противнику і була змушена рятуватися вночі на човнах, попливши вгору по Дніпру. Вступивши у спорожнілу Січ, татари зруйнували всі її укріплення.

Козацька вежа. Реконструкція

Запорожець на посту

Козацьке військо зняло облогу з Києва і поспішило на Січ, але знайшло там вже лише руїни. Протягом зими відбувалися постійні сутички запорожців з татарами. Бажаючи перед далеким і довгим походом послабити козацтво, татари сім разів нападали на запорозькі землі, захопивши 2000 коней і багато різного майна. У одному з випадків запорожці визнали винним одного з своїх старшин - СеменаКорноуха, бо "зле стеріг" Січ, і стратили його. В умовах зруйнованої січової фортеці запорозькому козацтву важко було організувати ефективну оборону. Відтак в тому ж 1693 році була заснована нова Січ на о. Базавлуці.

 

Додаткові матеріали.

 

Що означає слово “Січ”? Історично термін "Січ" вживається в літературі в кількох близьких між собою значеннях. Перше з них, найвужче - це укріплення, в якому зосереджувалась основна частина запорозького козацтва. Друге значення терміну - організація, яка об’єднувала в своїх лавах всіх козаків. І третє значення терміну - це територія, яка перебувала під контролем даної козацької організації. Водночас слід зауважити, що термін Січ є дещо модернізованим і не зовсім точним щодо початкової історії козацтва. Запорожці називали свою організацію Кошем, а назва Січ з’являється з середини XVII ст. З самого початку були поширені також більш загальні назви - "Низ" і, відповідно, "низові козаки", або просто "Запороги", "Військо Запорозьке".

 

Устрій першої Січі. Оскільки створення Січі було ініційовано військовим станом - українським козацтвом, то основи її устрою спиралися на військовий елемент, який і визначав її характер: виникла військово-демократична республіка з адміністративно-військовою та судовою владами. Провідна роль військового елементу в цій республіці проявлялася в тому, що козацька військова адміністрація контролювала всі сфери життя, а кожен козак був не тільки громадянином, а й воїном. Цей шлях побудови української державності у поєднанні з її демократичними засадами є унікальним у світовій практиці.

Законодавчою владою Запорозької Січі була Рада Січі, виконавчою - гетьман із своєю адміністрацією, а судовою - суди малих кошів, яких було 6-8 і відповідно стільки ж - кошових отаманів. Посади кошового отамана Січі тоді ще не існувало. Про курені бракує будь-якої інформації, хоча малі коші виникли шляхом об’єднання територіальних козацьких громад. Збройні сили Січі складалися з формувань кошів і отримали назву Війська Запорозького.

 

Місце розташування першої Січі. Бучки - або острів Буцький, Дніпровський, Городище, Томаківка - один з найбільших островів в Пониззі. Про нього є згадки в щоденнику Е. Лясоти та "Описі України" Г.Л.Боплана. З середини XVI ст. по 1593 р. на о. Томаківці знаходилась Запорозька Січ, яка була зруйнована нападом татар. Хоча козаки перенесли Січ на о.Базавлук, поселення тут залишилося, про що свідчить карта Литви князя Радзивілла 1613 та 1633 рр. В XX столітті тут виникло с. Острів, яке увійшло до складу м. Марганець.

Томаківський або Буцький острів (тепер острів Городище) є своєрідним явищем на низовому Дніпрі. Островом його можна назвати досить умовно, оскільки ця територія є власне частиною високого правого берега Дніпра, відрізаною від материка покрученою протокою Ревун і лиманом. З боку заплави Дніпра цю височину до спорудження Каховського водосховища омивав рукав Дніпра — Річище. Острів має значні розміри — понад 300 га. Тепер більша його частина зайнята садами господарств с. Мар’ївка Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.

 

Господарство запорожців. На новоосвоєних землях, насамперед у північній частині території Війська Запорозького Низового, де було безпечніше від ординців, козаки займалися хліборобством, городництвом, садівництвом, різними ремеслами. Вони орали цілину, прокладали шляхи, засновували поселення, будували мости, укріплення, млини тощо.

Козацькі чабани випасали великі отари овець та кіз, при зимівниках тримали корів, у жилах яких була значна домішка крові диких турів, винищених у XVI—XVII ст.

На землях, котрі освоювали козаки, розвивалися різні ремесла. Серед воїнів, як свідчили сучасники — автори XVI—XVIII ст., були теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці тощо. Практично кожен козак був і торговцем.

 

Подорож шляхтича Зборовського на Томаківську Січ. Опис Запорозької Січі на Томаківці дійшов до нас завдяки подорожі СамійлаЗборовського. 1581 року Зборовський зі своєю свитою в кілька десятків шляхтичів опинився за дніпровськими порогами. Події, які відбувалися там, були описані одним із супутників магната. Нижче Хортиці на подорожніх, яких супроводжував загін козаків, налетіла хмара сарани, від якої загинуло кілька коней. Нижче урочища Микитиного Рогу Зборовського зустріла спеціальна депутація запорожців. Вони і провели магната на Січ, яка знаходилася на острові Томаківці. За описом, острів був настільки великим, що на ньому могли розміститися навіть двадцять тисяч чоловік і тисячі коней. На ньому також було велике озеро, багате рибою.

Далі щоденник подорожі Зборовського описує повсякденне життя запорожців. Зборовському разом з усіма доводилося займатися полюванням. В степу його загін ще раз потрапив під хмару сарани, від чого багато коней загинуло. Між тим, запорожці дізналися, що татарські кочовища наблизилися до території їхніх промислів і вирішили напасти на татар. Іншим клопотом, причому клопотом постійним, було добування солі. Оповідач повідомляв, що у козаків було вдосталь і риби і птиці, але для їх збереження було потрібно багато солі. Запорожці добували сіль десь на островах біля дніпровського лиману. Ця справа була небезпечною, оскільки турки патрулювали узбережжя на галерах. Козацьким човнам доводилося непомітно пробиратися повз них. А на випадок сутичок промисловиків завжди супроводжували добре озброєні військові підрозділи, які у випадку необхідності прикривали їх вогнем.

 

Дослідження першої Січі. Основним центром зосередження запорожців у 60—80 роки XVI ст. була напевно Січ на Томаківському острові, хоч Я.Шах ходив і на Хортицю, де поновлював якісь укріплення.

З часів гетьмана Самійла Зборовського (1581) зберігся опис Томаківської Січі, коли тут мешкало уже понад 3000 козаків. Саме укріплення (Січова фортеця) знаходилось на південному кінці острова, доступ до нього був обмежений з півдня заплавою Дніпра і урвищами над Річищем; з півночі Січ ховалась за підвищенням, яке татари називали "Томак" (шапка), звідки й сама назва острова.

Більш докладні дані про укріплення Томаківської Січі дають археологічні обстеження. В 1882 р. на Томаківському острові побував А.Кащенко, потім рештки укріплення описував Д.І.Яворницький; в 1953 р. тут проводив деякі роботи Ф.Б.Копилов. За даними Кащенка і Яворницького, укріплення цієї Січі знаходились у південній частині острова, де прилягали до берега р. Річище. Вони мали вигляд прямокутника в плані; складалися з валу і рову перед ним. Висота цих валів з боку рову, за замірами Яворницького, сягала 3-3,5 сажнів. Ширина валу в основі, який траншеєю перерізав під час досліджень Копилов, дорівнювала 11 м. Вал і рів оточували городище з трьох боків, а четвертим боком воно спиралося на високі відслонення над р. Річище. Дані про розміри городища у різних авторів неоднакові. У Кащенка його довжина понад Річищем дорівнювала 300 сажнів, а у Яворницького — лише 95.

Під час досліджень в 1990 р. ніде, ні на поверхні розораних городів, ні у відслоненні берега та різних заглибин на терасі жодних решток матеріальної культури козацьких часів виявлено не було. Нема тут тепер також ніяких решток валів і ровів, описаних А.Кащенком, Д.І.Яворницьким і Ф.Б.Копиловим. Звідси деякі дослідники роблять висновок, що Томаківська Січ і її найближчі околиці знаходяться під водою. Розмив берега, однак, ще далеко не досягнув кургану на підвищеній частині острова, де знаходиться козацький цвинтар, хоча ні хрестів, ні надгробків того часу тут тепер уже немає.

Спроби більш детально локалізувати місце Січі на дні Каховського моря, на жаль, позитивних результатів не дали. За свідченням місцевих рибалок, її рештки тепер лежать трохи на схід від сучасного села Комуна на віддалі кількох сотень метрів від берега. Отже для вирішення проблеми точного її розміщення необхідні додаткові дослідження, в тому числі із застосуванням методів підводної археології.

Туристам на острові Городище (Буцькому) тепер звичайно показують пам’ятну стелу, встановлену тут, як і біля інших СічейНікопольщини, стараннями П.М.Богуша в період святкування 500-річчя українського козацтва в 1990 р. На ній вибитий напис: “На цьому місці з 40-х рр. XVI ст. до 1593 р. знаходилась запорозька Буцько-Томацька Січ, яка подавала допомогу повсталим селянам і козакам в кінці XVI ст.".