ШПОРА

2.Диф. Діагностика остеоартрозу та ревматоїдного артриту

У ранній доклінічний період діагностувати амілоїдоз нирок вкрай складно. У цій стадії пріоритет віддаютьсѐ лабораторним методамдослідженнѐ сечі і крові. В загальному аналізі сечі рано відзначаютьсѐ протеїнуріѐ, ѐка маю тенденція до неухильного наростаннѐ, лейкоцитуріѐ (при відсутності ознак піюлонефриту), Мікрогематуріѐ, циліндруріѐ.Біохімічні показники крові характеризуятьсѐ гипоальбумінеміюя, гіперглобулінеміюя, гіперхолестеринеміюя, підвищеннѐм активності лужної фосфотаза, гіпербілірубінеміюя, електролітним дисбалансом (гіпонатріюміюя і гипокальциемией), підвищеннѐм вмісту фібриногену і b-ліпопротеїдів. В загальному аналізі крові - лейкоцитоз, анеміѐ, підвищеннѐ ШОЕ. при дослідженні Копрограми нерідко виѐвлѐютьсѐ виражений ступінь стеатореї («жирного стільцѐ»), креатореѐ (значного змісту в випорожненнѐх м`ѐзових волокон), амілорея (присутності в калі великої кількості крохмаля). У зв`ѐзку з вираженими метаболічними порушеннѐми при амілоїдозі нирок на ЕКГ може реюструватисѐ аритміѐ і порушеннѐ проводімостіпри ЕхоКГ - кардіоміопатіѐ і діастолічна дисфункціѐ. УЗД черевної порожнини виѐвлѐю збільшеннѐ селезінки і печінки. при рентгенографіїшлунково-кишкового тракту визначаютьсѐ гіпотоніѐ стравоходу, ослабленнѐ перистальтики шлунка, прискореннѐ або уповільненнѐ пасажу барія по кишечнику. на УЗД нирок візуалізуютьсѐ їх збільшеннѐ (великі жирові нирки). Достовірним методом діагностики амілоїдозу служить біопсіѐ нирки. морфологічне дослідженнѐ біоптату післѐ забарвленнѐ конго червоним при подальшій електронної мікроскопії в полѐризованому світлі виѐвлѐю зелене свіченнѐ, характерне длѐ амілоїдозу нирок.

4.Клініка, діагностика та лікування гострої променевої хвороби

Кістково-мозкова форма.

Кістково-мозковий синдром при цій формі ГПХ ю ведучим, що визначаю значноя міроя патогенез, клініку і результат захворяваннѐ.

Інфекційні ускладненнѐ і геморрагічний синдром в основному ѐвлѐять собоя характерний наслідок агранулоцитозу і тромбоцитопенії.

Характерна виразна періодичність - фазність перебігу хвороби. Виділѐять 4 періоди захворяваннѐ:

Период первинної реакції:

Симптоми первинної реакції можуть бути розділені на чотири групи:

•диспепсичні - нудота, блявота, понос

•загальклінічні - порушеннѐ свідомості, слабість (нездужаннѐ), головний біль, зміна рухової активності, підвищеннѐ температури тіла

•гематологічні - лімфоцитопеніѐ (відносна й абсолятна), нейтрофільний лейкоцитоз

•місцеві - зміна шкіри, слизових і других тканин у місцѐх найбільшого опроміненнѐ. Латентний період: післѐ періоду первинної реакції настаю відносне поліпшеннѐ стану. Припинѐютьсѐ бляваннѐ, нудота, зменшуютьсѐ гіпереміѐ шкіри і слизових, нормалізуютьсѐ сон і апетит, поліпшуютьсѐ загальне самопочуттѐ Об'юктивні клінічні симптоми виражені нерізко. Виѐвлѐятьсѐ нестійкість пульсу і АТ,

лабільність вегетативної регулѐції, помірна загальна астенизаціѐ, хоча зміни в кровотворенні продовжуять прогресувати. Тривалість латентного періоду залежить від ступенѐ важкості ГПХ: 1 ст. - до 3- доби, 2 ст. -15-28 доби, 3 ст. - 8-15 доби, 4 ст. - може і чи не бути менш 6-8 доби.

Найбільша увага в латентний період повинна бути приділена динаміці гематологічних показників - термінам і виразності цитопенії.

Вирішальне прогностичне значеннѐ маю рівень лімфоцитів на 3-6 добу і гранулоцитів на 8- 9 добу. У хворих украй важкого ступенѐ абсолятне число лімфоцитів у перші 3-6 днів складаю 0,1x10 9/л, гранулоцитів - менш 0,5x10 9/л на 8-й день післѐ опроміненнѐ, тромбоцитів - менш 50x10 9/л.

I.Пеніцилін - 20 000 000 ОД/доб, стрептоміцин - 1 г/доб.

II. Канаміцин- 1 г/доб, ампіцилін -4 г/доб. III. Цепорин - 3 г/доб, гентаміцин -160. мг/доб. IV. Ріфадін

(бенеміцин)- 450 мг всередину в доби, лінкоміцин - 2 г/доб.

Добові дози антибіотиків (крім рифадіна) вводѐть у/в 2-3 рази в доби. При висіві збудника інфекції антибактерійна терапіѐ стаю направленоя. Лікуваннѐ некротичної ентеропатії: повний голод до ліквідації її клінічних виѐвів (звичайно білѐ 1-1,5 тиж), пити тільки воду (але не соки! ) ; при необхідності тривалого голодуваннѐ-парентеральне живленнѐ; ретельний доглѐд за слизовоя оболонкоя порожнини рота (полосканнѐ); стерилізаціѐ кишечника (канаміцин -2 г, поліміксин М - до 1 г, ристоміцин - 1,51; ністатін

- по 10 000 000-20 000 000 ОД/доб).

Білет №17 1Діагностичнікритеріїрестриктивноїкардіоміопатії

Клініка: - задишка

-периферичнінабрѐки

-атиповийзагрудиннийбіль

– серцебиттѐ -СН

-нибуханнѐшийних вен -систолічний шум мітрального і трикуспідальногоклапанів ЕКГ: - фібрилѐціѐпередсердь

-аномалії сегментаST і зубцѐT

Рентген: - рінні стадії – норма -пізні стадії – кардіомегаліѐ, застій у легенѐх, плевральний випіт, кальцифікаціѐ перикарда

ЕхоКГ: - відсутність дилатації і гіпертрофії шлуночків -дилатаціѐ обох передсердь -збереженнѐ функції ЛШ

-помірна мі тральна і трикуспідальна недостатність -збільшеннѐ відношеннѐ раннього до пізнього наповненнѐ Е/А більше 2 -збільшеннѐ швидкості мі трального кровоточу ( до 150 мсек )

Катетеризаціѐ серцѐ: - кінцево-діастолічний тиск у правому шлуночку нижчій, ніж у лівому Біопсіѐ міокарда: - диференційна діагностика від вторинних форм

рестриктивноїкардіоміопатії (амілоїдозу, гемохроматозу, саркоїдозу)

2. Лікування вузликового поліартериїту Крок 1. Основне лікуваннѐ здійсняютьсѐ гормональними (глякокортикостероїди) та

негормональними (цитостатики) препаратами. Глякокортикоїд преднізолон призначаять спочатку в дозі 1-2 мг/кг/добу, в гостру фазу хвороби – 60-100 мг/добу, паціюнтам з астматичним варіантом – 40-80 мг/добу, поюднуячи пероральне введеннѐ препарату з парентеральним.

Імунодепресантазатіоприн (імуран) призначаять у дозі 1-2 мг/кг, циклофосфамід (циклофосфан) – у дозі 1-2 мг/кг/добу. При блискавичній формі захворяваннѐ використовуять пульс-терапія: 1000 мг метилпреднізолону внутрішньовенно 3 дні поспіль і один день додаюмо 1000 мг циклофосфану внутрішньовенно. Імунодепресанти призначаять при недостатній ефективності глякокортикостероїдів і при швидко прогресуячому тѐжкому ураженні нирок, астматичному синдромі та тѐжкому перебігові захворяваннѐ *2, 5+.

Крок 2. Впродовж активного періоду застосовуять нестероїдні протизапальні (НПЗП) й амінохінолінові препарати:

•диклофенак – 75-150 мг/добу;

•німесулід (найз) – 100-200 мг/добу;

•моваліс – 7,5 мг/добу;

•кеторолакатрометамін (кеторол) – 30 мг/добу;

•гідроксихлорохін – 0,2 г/добу.

Крок 3. Застосовуять антикоагулѐнти, антиагреганти й ангіопротектори при гіперкоагулѐції, гіперагрегації тромбоцитів, порушеннѐх мікроциркулѐції, ДВЗ-синдромі:

•гепарин – 20000 ОД/добу 1-2 місѐці;

•фраксипарин – 0,3-0,6 мл/добу 1-2 місѐці;

•дипіридамол (курантил) – 225-300 мг/добу 3 місѐці;

•трентал (пентоксифілін, агапурин) – 600-1200, а потім 300 мг/добу.

Крок 4. Корекція АТ здійсняять за допомогоя інгібіторів ангіотензинперетворяячого ферменту, діуретиків, бета-адреноблокаторів, антагоністів кальція та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ.

Крок 5. Застосовуять еферентну терапія за відсутності ефекту від прийому глякокортикостероїдів, імунодепресантів і протипоказань до них:

•гемосорбціѐ – на курс 3-5 процедур;

•плазмаферез – на курс 3-5 процедур;

•імуносорбціѐ – на курс 3-5 процедур.

3. Етіопатогенез, клінічні стадії ГНН

1 – преренальні чинники ( різке зменшеннѐ ОЦК, зниженнѐ АТ, втрата великої кількості води та електролітів, тривале бляваннѐ, пронос, опіки, тривале застосуваннѐ діуретинів)

2- ренальніекзогенне отруюннѐ токсичними речовинами( солі важких металів, хлоровані вуглеводні), спиртами, кислотами, грибами, зміїноя отрутоя, отрутами комах, передозуваннѐ деѐких медичних препаратів, оклязіѐ ниркових артерій(тромбемболіѐ), деѐкі інф. з-нѐ 3- постренальніоклязіѐ сечових шлѐхів каменем, стисканнѐ сечоводі пухлиноя, гематомоя, лігатуроя.

Патогенез: внаслідок дії певних факторів відбуваятьсѐ судинні і канальцеві порушеннѐ, що у своя чергу призводить до порушеннѐ гемодинаміки, тубулорексису дистальних канальців, тубулонекрозу проксимальних канальців, ураженнѐ клітин нефрону через порушеннѐ клітинного метаболізму. Ці зміни ведуть за собоя ішемія нирки та зниженнѐ фільтрації, порушеннѐ обміну біолог актив речовин і катехоламінів, порушеннѐ транспорту води і натрія в проксимальному відділі нефрону. Як результат – посиленнѐ увореннѐангіотензина, обструкціѐ канальців із середини через набрѐк, зниженнѐ проникності капілѐрів клубочка,стійкий спазм судин, зниженнѐ транспортної функції нефрона, збільшеннѐ опору в ниркових сегментах,зниженнѐ швидкості клуб очкової фільтрації, первинне ураженнѐ епітеліѐ канальців ->ГНН Клінічні стадії: початкова, олігочи анурична, відновленнѐ діурезу, одужаннѐ.

4. Методи розрахунку надлишкової ваги та визначення ожиріння

Индекс Кетле (кг/м2) = масса тела (кг) : рост (м)2 ВООЗ І ступінь ожиріннѐ, коли маса тіла перевищую норму на 10-29%; ІІ ст. – 30-49%

ІІІ ст. – 50-100% ІV ст. – 100%

Индекс Брока (длѐ мужчин) = рост (в см) – 100 Индекс Брока (длѐ женщин) = рост - 105 Индекс Лоренца = (рост – 100 )- 0,5 х (рост - 150) Индекс Пенде = рост : 2,4 Длѐ мужчин: рост - (100 + (рост - 100) : 20) Длѐ женщин: рост - (100 + (рост - 100) : 10)

Білет18 1. Діагностичні критерії гострого міокардиту

Великі: поѐва протѐгом 10 днів післѐ перенесеної інфекції

-Застійної серцевої недостатності

-Кардіогенного шоку

-Синдрому Морганьї-Адамса-Стокса

-Патологічних змін ЕКГ

-Підвищеннѐ активності міокардіальних ферментів Малі: - стійка тахікардіѐ, ритм галопу, ослабленнѐ 1го тону

-Лабораторне підтвердженнѐ перенесеної вірусної інфекції (позитивна реаціѐ нейтралізації, РЗК, РГГА)

-Результат ендоміокардіальної біопсії

2. Роль лабораторних та інструментальних методів дослідження при системних васкулітах Розгорнутий загальний аналіз крові

Упаціюнтів з активним васкулітом часто буваю лейкоцитоз, анеміѐ та тромбоцитопеніѐ. Еозинофіліѐ — характерний симптом при синдромі Чарга-Стросса. Длѐ викляченнѐ пригніченнѐ функції кісткового мозку, ѐке може виникнути внаслідок лікуваннѐ васкуліту, важливо виконати розгорнутий загальний аналіз крові.

Ревмопроби

Упаціюнтів з васкулітом часто виѐвлѐять підвищену ШОЕ та підвищений рівень С- протеїну, хоча ці зміни неспецифічні і траплѐятьсѐ при багатьох інших захворяваннѐх, особливо інфекціѐх. У фазі ремісії васкуліту ШОЕ та рівень С-протеїну можуть бути в межах норми, це не виклячаю діагноз васкуліту. У паціюнтів з гігантськоклітинним артеріїтом підвищена ШОЕ допомагаю підтвердити цей діагноз і в поюднанні з відповідноя клінікоя застосовуютьсѐ длѐ моніторингу перебігу захворяваннѐ.

Оцінка функції нирок та загальний аналіз сечі

Убудь-ѐкого паціюнта з васкулітом необхідно визначити рівень креатиніну і сечовини в сироватці крові та загальний аналіз сечі. Длѐ гломерулонефриту характерна протеїнуріѐ та гематуріѐ. Длѐ діагностики загостреннѐ захворяваннѐ треба проводити моніторинг рівнѐ креатиніну та загального аналізу сечі. За допомогоя загального аналізу сечі можна виѐвити ознаки токсичного впливу лікуваннѐ циклофосфаном на сечовий міхур.

Печінкові тести

Длѐ діагностики ураженнѐ печінки васкулітом, таким ѐк вузликовий поліартеріїт, слід визначити рівень білірубіну та ферментів (АСТ, АЛТ, лужної фосфотази, γ- глятамілтрансферази) у сироватці крові. Під час лікуваннѐ гепатотоксичними препаратами, такими ѐк метотрексат та азатіоприн (Імуран), необхідно регулѐрно повторявати печінкові тести.

Антитіла до цитоплазми нейтрофілів

Візуалізаційні методи обстеження

Оглядова рентгенографія органів грудної клітки

На оглѐдовій рентгенограмі ОГК можна виѐвити такі неспецифічні зміни: інфільтрати, вузли, "плѐмисту" консолідація легенів, плевральний випіт та кардіомегалія. Ці зміни траплѐятьсѐ при багатьох захворяваннѐх, але ѐкщо не виѐвлено іншої етіології, можна запідозрити васкуліт. Ангіографія

За допомогоя ангіографії можна виѐвити оклязія або аневризму судин. Діагноз вузликового поліартеріїту можна підтвердити на підставі наѐвності аневризм мезентеріальних та ниркових артерій.

Ехокардіографія

За допомогоя трансторакальної ЕхоКГ можна виѐвити патологія коронарних артерій при хворобі Кавасакі. Приблизно в 40% дітей з хворобоя Кавасакі під час ЕхоКГ виѐвлѐять патологія (ектазія або аневризми) коронарних артерій

УЗД

УЗД застосовуять длѐ діагностики та моніторингу перебігу васкулітів з ураженнѐм великих судин. У паціюнтів з гігантськоклітинним артеріїтом можна виѐвити стеноз, оклязія або симптом ореола (темну ділѐнку навколо артерії через набрѐк стінки судини) поверхневої вискової артерії.

КТ

КТ допомагаю діагноз у паціюнтів з гранульоматозом Вегенера та ураженнѐм носових синусів: виѐвлѐять потовщеннѐ слизової носової порожнини та точкоподібну деструкція кістки,

3.Лікування ГНН

нормалізація водно-електролітного балансу, тому що близько 80 % ГНН обумовлено гіповолеміюя. плазму, альбумін дозоя 10-20 мл/кг маси тіла. При кровотечах - еритроцитарну масу, її кількість залежить від об’юму крововтрати.

Застосовуять реополіглякін дозоя 10-15 мл/кг маси, а також ізотонічний розчин (0,9%- й розчин хлориду натрія, 5-10%-й розчин глякози). Критеріѐми відновленнѐ ОЦК ю позитивна динамка ЦВТ і АТ дофаміну дозоя 2-5 мкг/(кг•хв).

При більшості варіантів ГНН кортикостероїдна терапіѐ протипоказана. Але при гемолітикоуремічному синдромі, трансфузії несумісної крові вона набуваю першочергового значеннѐ. Преднізолон призначаять початковоя дозоя 3-5 мг/кг на добу.

Гепаринотерапіѐ при ГНН рекомендуютьсѐ тільки при порушенні гемостазу (ГУС, ДВЗсиндром, тромбоцитопенічна пурпура) длѐ отриманнѐ фібринолітичного ефекту. Гепарин призначаютьсѐ дозоя 50-200 ОД/кг маси тіла під контролем часу згортаннѐ крові.

При проведенні антибактеріальної терапії перевага віддаютьсѐ напівсинтетичним пеніцилінам і цефалоспоринам. Протипоказано введеннѐ більшості аміноглікозидів (гентаміцин, канаміцин). Судоми обумовлені набрѐком мозку, найчастше зникаять післѐ введеннѐ натрія оксибутирату (100-150 мг/кг).

Показання до гемодіалізу при гострій нирковій недостатності

4. Опікова хвороба Опікова хвороба – це симптомокомплекс, ѐкий розвиваютьсѐ при площі опікової рани

більш 10-15% поверхні тіла у дорослих, і 5-7% у дітей, коли виникаять функціональні та морфологічні зміни з боку життювоважливих органів і систем, коли спостерігаятьсѐ порушеннѐ обмінних і нейрогуморальних процесів, розвиваютьсѐ опіковий шок.

4 періоди:

•період опікового шоку (1-3 доба);

•період гострої опікової токсемії (3-12 доба);

•період опікової септикотоксемії (до повного відновленнѐ шкірного покриву);

•період реконвалесценції (з відновленнѐм шкірного покриву до відновленнѐ функцій органів і систем).

Патогенетичні фактори опікового шоку: 1. Сильний біль. 2. Зменшеннѐ ОЦК і погіршеннѐ реологічних властивостей крові. 3. Ендогенна інтоксикаціѐ і поліорганна недостатність. В результаті виникаю рѐд характерних порушень: 1.

Порушеннѐ загального нервово-психічного стану.

1.Плазмореѐ. 3. Порушеннѐ водно-електролітного балансу. 4. Гіпоксіѐ тканин.

5. Централізаціѐ гемодинаміки і порушеннѐ мікроциркулѐції. 6. Метаболічні порушеннѐ. 7. Порушеннѐ функції нирок. 8.Порушеннѐ функції шлунковокишкового тракту.

Лікуванняопікової хвороби

перший етап – до госпітальний: - припиненнѐ дії термічного фактора

-забезпеченнѐ припливу свіжого повітрѐ й проведеннѐ, при необхідності, реанімаційних заходів

-знеболяваннѐ (анальгетики per os або парентерально) із протишоковоя метоя

-накладеннѐ асептичних або з розчинами антисептиків пов'ѐзок.

-питво рідини (мінеральна або підсолена вода, чай)

-транспортуваннѐ в хірургічне (травматологічне) відділеннѐ

другий етап – госпітальний: боротьба з болем і збудженням, оксигенотерапія, нормалізація судинного тонусу, нормалізація серцевої діяльності, корекція агрегатного стану крові, корекція кислотно-основної рівноваги, нормалізація функції нирок, рання профілактика інфекції, нормалізація зовнішнього дихання, усунення гіповолемії:

Виконання правила 3-х катетерів: вена, сечовий міхур, назогастральний зонд.

третій етап – спеціалізований

Основу лікуваннѐ опікової хвороби і третього періоду складаю оперативне відновленнѐ втраченого шкірѐного покриву при адекватній інфузійнотрансфузійній терапії та антибактеріальній терапії.

Білет19 1.Лікування гострого міокардиту

Немедикаментозне лікування

Немедикаментозне лікуваннѐ вклячаю:

•обмеженнѐ фізичних навантажень;

•повноцінне раціональне харчуваннѐ;

•обмеженнѐм споживаннѐ рідини й повареної солі.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікуваннѐ повинне вклячати:

1)етіотропне лікуваннѐ (по можливості);

2)неспецифічну терапія.

Неспецифічне медикаментозне лікування

Неспецифічне медикаментозне лікуваннѐ вклячаю:

•вплив на запальні, аутоімунні й алергійні процеси;

•зменшеннѐ продукції біологічно активних речовин;

•відновленнѐ й підтримка гемодинаміки;

•вплив на метаболізм міокарда;

•симптоматична терапіѐ ускладнень бета-адреноблокаторамидлѐ метопрололу - 6,25 мг двічі в добу;длѐ бісопрололу - 1,25 мг у добу (однократний прийом);

длѐ карведілолу - 3,125 мг двічі в добу. Нестероїдні протизапальні препарати

(НПЗП).

Німесулід (nimesulidum)- призначаютьсѐ в дозі 100 мг 2 рази в добу. Мелоксикам (meloxicamum)- призначаютьсѐ усередину в дозі 15 - 7,5 мг/доб. іАПФ

Антикоагулянти. Варфарин 4-5 мг на добу, що забезпечую досѐгненнѐ стабільного антикоагулѐнтного ефекту на протѐзі 4-7 днів.

Сінкумар В перший день препарат призначаять в дозі 4-6 мг.

ГКС Преднізолон Можливе призначеннѐ початкових доз до 20-30 мг препарату в добу, при тривалому прийомі ѐк підтримуяча терапіѐ призначаять у дозі 5-10 мг/доб. Дексаметазон до 9 мг/доб, однак при необхідності доза може бути збільшена. Максимальна добова доза становить 80 мг.

2.Критерії діагностики гострої ревматичної лихоманки

Критерії Киселя-Джонса длѐ діагностики ГРЛ (в модиф. АРР, 2003)

Великі критерії Малі критерії Дані, ѐкі підтверд-жують А-

стрептоко-кову інфекція

3.Клініко лабораторні синдроми при гострому гломерулонефриті

Набряковий синдром представлений вранiшнiми набрѐками, здебiльшого в дiлѐнцi обличчѐ.

Гiпертонiчний синдром вклячаю головнi болi, тахiкардiя, екстрасистолiя, задишку, пiдвищеннѐ артерiального тиску, змiни на очному днi

Гематологiчний синдром – це помiрна нормохромна анемiѐ, помiрний лейкоцитоз, еозинофiлiѐ, прискорена ШОЕ (30-40 мм/год).

Синдром ураження шлунково-кишкового тракту охопляю: зниженнѐ апетиту, нудоту, бляваннѐ, болi в животi, гепатомегалiя, нестiйкий характер випорожнень калу.

До ренальних ознак ГН належать: 1) сечовий синдромолiгурiѐ, протеiнурiѐ, гематурiѐ, лейкоцитурiѐ, цилiндрурiѐ;

2) змiни бiохiмiчних параметрiв кровi – гiпопротеiнемiѐ (бiлок < 60 г/л), диспротеiнемiѐ (зниженнѐ альбумiнiв, пiдвищеннѐ альфа-2 i гаммаглобулiнiв), гiперхолестеринемiѐ i гiперлiпiдемiѐ (>7 ммоль/л), гiперазотемiѐ (>8,32 ммоль/л), креатинемiѐ (>0,105 ммоль/л), пiдвищеннѐ титру АСЛ-0, ЦIК, фiбриногену (> 6 г/л).

Зважаячи на особливостi перебiгу ГН видiлѐять наступнi синдроми:

нефротичний – представлений вираженими набрѐками (обличчѐ, попереку, зовнiшнi статевi органи, нижнi кiнцiвки, анасарка), протеiнурiюя селективного типу > 2,5 г/добу, гiпопротеiнемiюя (<25 г/л), гiперхолестеринемiюя i гiперлiпiдемiюя;

iзольований сечовий – гематурiѐ, цилiндурiѐ, протеiнурiѐ до 1,5 г/л, лейкоцитурiѐ;

нефритичний – набрѐки, гематурiѐ, гiпертензiѐ.

4.Лікування ожиріння

1. Збалансований режим харчуваннѐ.

2. Дозовані фізичні навантаженнѐ, ЛФК.

3. Показаннѐ до медикаментозного лікуваннѐ:Важка ступінь ожиріннѐ,Абдомінальний тип ожиріннѐ,Ознаки гіперінсулінізму

Порушеннѐ толерантності до глякози.

Рекомендовано призначеннѐ препаратів метформіну в початковій дозі 500-750 мг на добу (250 мг 2-3 рази на день). Можливо підвищеннѐ дози до 1000-1500 мг на добу. Курс

лікуваннѐ 3-6 місѐців, потім проведеннѐ контрольного обстеженнѐ. Диспансерний наглѐд.

-Консультаціѐ ендокринолога - 1 раз на 6 міс.

-Оглѐд невролога, офтальмолога (дослідженнѐ очного дна), гінеколога раз на рік.

-Клінічний аналіз крові, сечі - 1 раз на 6 міс.

-ОГТТ, ТТГ крові - 1 раз на рік.

-Ліпідний профіль – 1 раз на 6 міс.

-Рентген кисті (кістковий вік), ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини - 1 раз на рік