ШПОРА

Білет 40 1.Ускладненні гіпертинзивні кризи. Невідкладна допомога при ГК ускладненому набряком легень

• ускладнені кризи (з гострим або прогресуячим ураженнѐм органівмішеней, становлѐть прѐму загрозу життя хворого, потребуять негайного, протѐгом одніюї години, зниженнѐ АТ);

Ускладнені гіпертензивні кризи. ознаки гострого або прогресуячого ураженнѐ органівмішеней. Незворотні (інфаркт міокарда, інсульт, розшаруваннѐ аорти) або зворотним (нестабільна стенокардіѐ, гостра недостатність лівого шлуночка). Поѐва або посиленнѐм симптомів з боку органів-мішеней. Вони загрозливі длѐ життѐ хворого і потребуять зниженнѐ тиску у проміжок часу від кількох хвилин до одніюї години.. Загроза життя через ураженнѐ органів-мішеней, або через кровотечу, найчастіше – в післѐопераційному періоді.

Лікування: Лікуваннѐ -палата інтенсивної терапії із застосуваннѐм парентерального введеннѐ антигіпертензивних Нітропрусид натріюв/в, крапельно -0,25-10 мкг/кг/хв

(Нітрогліцерин в/в, крапельно 50-100 мкг/хв, Верапаміл в/в 5-10 мг, Еналаприл в/в

1,25- 5 мг Німодипін в/в крапельно, 15 мкг/кг/год. Антиадренергічні препарати Лабеталол в/в болясно 20-80мг Пропранолол в/в крапельно 2-5 мг зі швидкістя 0,1

мг/хв. Есмолол80 мг боляс ФуросемідТорасемід в/в, 40-80 мг болясно Магнію сульфат в/в, болясно 5-20 мл 25 % розчину У разі неможливості негайно здійснити внутрішньовенну інфузія до її початку можна застосувати сублінгвальний прийом деѐких ліків: нітратів, ніфедипіну, клонідину, каптоприлу, бета-блокаторів та/чи внутрішньом'язову ін'єкцію клонідину, фентоламіну або дибазолу. Перевагу слід надавати препаратам з короткоя тривалістя дії (нітропрусид натрія, нітрогліцерин), оскільки вони даять керований антигіпертензивний ефект. Препарати тривалої дії небезпечні можливим розвитком некерованої гіпотензії. Оптимальне зниженнѐ АТ – на 25% від початкового рівнѐ. Більш різке зниженнѐ АТ підвищую ризик ускладнень: зменшеннѐ мозкового кровообігу (аж до розвитку коми), коронарного кровообігу (виникаю стенокардіѐ, аритміѐ, інколи інфаркт міокарда). Особливо великий ризик ускладнень при раптовому зниженні АТ у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом судин мозку.

2 Анкілозуючий спондилоартрит. Діагностичні критерії.

Анкілозивний спондилоартрит – хронічне системне запальне захворяваннѐ хребта та суглобів.

Діагностичні критерії анкілозивного спондилоартриту Римські критерії.

1.Біль у крижах протѐгом не менше 3-х місѐців, у спокої постійний.

2.Біль і скутість у грудній клітці.

3.Обмеженнѐ рухливості поперекового відділу хребта.

4.Обмеженнѐ екскурсії грудної клітки.

5.Ірит гострий або в анамнезі.

6.Двобічний сакроілеїт при рентгенологічному дослідженні.

Діагноз достовірний при наѐвності двобічного сакроілеїту й одного з клінічних критеріїв або при наѐвності 4 з 5 критеріїв.

Модифіковані Нья-Йоркські критерії.

1.Біль у крижах протѐгом 3 місѐців, що зменшуютьсѐ при фізичних вправах; у спокої

– постійний.

2.Обмеженнѐ рухливості поперекового відділу хребта в сагітальній та фронтальній площинах.

3.Зменшеннѐ екскурсії грудної клітки відносно норми, що відповідаю вікові та статі.

4.Рентгенологічні дані:

двобічний сакроілеїт II-IV стадії або однобічний – III-IV стадії.

Діагноз достовірний при наѐвності однобічного сакроілеїту III-IV стадії або двобічного – II-IV стадії й одного з клінічних критеріїв

3.Лікування нефротичного синдрому діагностичні критерії.

Діагностичні критерії Щоденна втрата білка з сечея >3,5 г/1,73 м2, а також гіпоальбумінеміѐ, гіперліпідеміѐ і набрѐки.

Клінічні критерії: набрѐки Параклінічні критерії: гіподиспротеїнеміѐ гіпопротеїнеміѐ гіпоальбумінеміѐ <25 г/л

гіпер-альфа-2-глобулінеміѐ гіперхолестерінеміѐ збільшеннѐ рівнѐ загальних ліпідів крові добова екскреціѐ білку із сечея >2-5 г або 50 мг/кг, або 1 г/кв.м Базисна терапіѐ, діюти (стіл 7, 7а, 5 із зменшеннѐм кількості білка в разі необхідності),

протимікробних чи противірусних препаратів протѐгом 2 тижнів; діуретичних препаратів до досѐгненнѐ ефекту.Лікуваннѐ набрѐкового синдрому: в/в декстрин 40-10 мл/кг або реогляман або поліглякін або реосорбілакт або 20-50% альбумін разом із введеннѐм лаз ікса 5 мг/кг і гіпотіазиду 1-2 мг/кг під контролем гематокриту.

Кортикостероїдна терапіѐ: преднізолон (метіпред) протѐгом 4-8 місѐців в максимальній дозі 2-3 мг/кг і підтримуяча протѐгом 2-8 місѐців. У випадку рецидиву, частковій або повній гормонорезистентності доцільниим ю призначеннѐ цитостатиків (лейкеран, хлорамбуцил в максимальній дозі 0,2 мг/кг на добу 8-12 тижнів, циклофосфамід 3 мг/кг і підтримуячій половинній протѐгом 8-10 місѐців).

Альтернативна терапіѐ: циклоспорин А (неорал) 5-6 мг/кг в монотерапії, мофетилу мікофенолат (60 мг/м2 або 2-3 мг/кг), іАПФ, АРА, блокатори кальціювих каналів (дилтіазем, фелодипін), низькомолекулѐрні гепарини (фраксіпарін, клексан).

діюта

1)препарати з групи агніотензинперетворяячого ферменту (капотен, раміприл, фозиноприл тощо), ѐкі, крім того, ю нефропротекторами

2)гіполіпідемічні препарати (мевакор, ендурацин та ін.).

3)дистильовану воду; сечогінні засоби необхідно приймати з урахуваннѐм об’юму циркуляячої крові (ОЦК).

4)інфузійну терапія: внутрішньовенне введеннѐ фізіологічного розчину хлориду натрія, альбуміну, реополіглякіну длѐ зменшеннѐ показника гематокриту, а потім призначати сечогінні засоби.

5)гіперволемії необхідно відразу застосовувати гіпотіазид, фуросемід тощо.

6)верошпірон і/або еуфілін.

7)прѐмими антикоагулѐнтами (гепарин), антиагрегантами (курантил та ін.). Використаннѐ глякокортикостероїдів і/або цитостатиків залежить від особливостей нефропатії, на фоні ѐкої виник НС.

4.Поняття про променеву травму, надання медичної допомоги на етапах медичної евакуації.

Променева травма. Виникаю в результаті дії на організм іонізуячого випроміняваннѐ або ж, простіше кажучи - радіації.

Цѐ травма на відміну від попередніх у більшості випадків не викликаю у моментальної захисної реакції і не розпізнаютьсѐ безпосередньо післѐ її нанесеннѐ, за винѐтком, впливу на організм потужних доз. Лікуваннѐ(не найшла(((()При опроміненні в дозі менше 100 рад говорѐть про променеву травму. Променева травма без розвитку хвороби не вимагаю спеціального лікарського спостереженнѐ в стаціонарі. Токо хвороба:

1)необходимы немедленнаѐ эвакуациѐ пострадавших

2)удаление радиоактивных изотопов с кожных покровов и слизистых оболочек при наличии радиоактивного загрѐзнениѐ (обмывание с применением специальных поверхностноактивных моящих средств под обѐзательным дозиметрическим контролем, промывание глаз 2% раствором гидрокарбоната натриѐ, промывание желудка через зонд с использованием активированного углѐ).

3)Раневаѐ поверхность в этих случаѐх должна быть временно закрыта полиэтиленовой пленкой; сначала промываят кожу в окружности раны, а затем (дистиллированной водой) и саму рану.

4)При поступлении в организм радиоактивных веществ и нестойком их депонировании терапевтическое действие оказывает внутримышечное введение — 10 мл 5% раствора унитиола (при попадании внутрь полониѐ) или очень медленное, в течение 3 — 4 ч, внутривенное капельное введение комплексообразователей: 20 мл 10% раствора тетацинкальциѐ — кальций-динатриевой соли ЭДТА или 20 мл 10% раствора динатриевой соли ЭДТА — трилона Б, или 20 — 40 мл 5% раствора пентацина в 500 мл 5% раствора глякозы при инкорпорации тѐжелых и редкоземельных металлов и их солей.

5) трансфузии кровезаменителей (200 мл неокомпенсана или 400 мл гемодеза), внутривенное введение антигистаминных средств (1 — 2 мл 1% раствора димедрола или 2% раствора супрастина), аскорбиновой кислоты (10 мл 5% раствора), гипертонического раствора глякозы (20 — 60 мл 40% раствора), хлорида кальциѐ (10 мл 10% раствора). 6)При динамической кишечной непроходимости нарѐду с использованием сифонных клизм проводѐт паранефральнуя блокаду 0,25% раствором новокаина (до 100 мл с каждой стороны).

7)Длѐ подавлениѐ рвоты внутривенно вводѐт 1 мл 0,1% раствора атропина в сочетании с 1 мл 0,5% раствора галоперидола и 30 — 50 мл 10% раствора хлорида натриѐ.

8)При сочетании острой лучевой болезни с травматическими поражениѐми необходимы новокаиновые блокады поврежденных областей. Иммобилизация поврежденных конечностей надо производить только под наркозом закисья азота в комбинации с местной анестезией 0,25% или 0,5% раствором новокаина. 9)Поскольку при сочетании радиационных и травматических повреждений резко возрастает частота развитиѐ шока, рекомендуетсѐ раннее переливание крови, кровезаменителей и гемостатических средств (в первуя очередь 5% раствора аминокапроновой кислоты в количестве 100 — 200 мл).