ШПОРА

4. Класифікація ожиріння.

2Білет

1 . Діагоностичні критерії вторинної АГ.

1.Вторинні систоло-діастолічні

1.1.Захворяваннѐ паренхіми нирок: ГГН,ХГН,ХПН, ІН, полікістоз нирок, обструктивні нефропатії, гідронефроз, діабетична нефропатіѐ, туберкульоз, гіпоплазіѐ, синдром Гудпащера.

1.2.Реноваскулѐрні: атеросклероз, тромбоз, аневризми, аортартериїт.

1.3.Ренінпродукуячі пухлини

1.4.Нефроптоз

2.Ендокринні

2.1.Надниркові: синдр.Іценко-Кушинга, феохромоцитома, первинний гіперальдостеронізм

2.2.Гіпотиреоз

2.3.Гіперпаратиреоз

2.4.Акромегаліѐ

3.Коарктаціѐ аорти

4.АГ під час вагітності

5.Неврологічні порушеннѐ: підвищеннѐ ЧМТ, інтоксикаціѐ свинцем, діенцефальний синдром

6.Гострий стрес: гіпоглікеміѐ, опікова хвороба, панкреатит, абстинент ний синдром.

7.Індукована медикаментами: оральні контрацептиви, ГКС

8.Збільщеннѐ ОЦК

1.Систолічні

1.Збільшений серцевий викид: недостатність аортального клапану, тиреотоксикоз

2.Склерозована ригідна аорта.

2. Лікування та профілактика ревматичної лихоманки.

Профілактика:

1)Первинна: ефективне лікуваннѐ ангіни та ін захв. дихальинх шлѐхів, викликаних стрептококовоя інфекціея + покрещеннѐ житлових умов.

2)Попередженнѐ рецидивів та прогресуваннѐ захворяваннѐ(призначаять пеніциліни пролонгованої дії (ретарпен) від 600 тис до 2,5 млн ОД 1раз в 3 тижні протѐгом 5 років (мінімум).

3. Діагностичні критериї госрого пієлонефриту.

Гарѐчка, загальна інтоксикаціѐ, болі в попереку, животі, дизуричні ѐвища, лейкоцитуріѐ, бактеруріѐ, нейтрофільний лейкоцитоз і

прискорена ШОЕ ю підставоя длѐ діагностики гострого піюлонефриту або загостреннѐ хронічного.

4.Клініка, діагностика та лікування гострої променевої хвороби

Гостра променева хвороба (ГПХ) – група синдромів, ѐкі розвиваятьсѐ післѐ короткочасного опроміненнѐ всього тіла або більшої його частини в дозі понад 1 Гр. та при обов’ѐзковій наѐвності ознак пригніченнѐ кровотвореннѐ і обмеженні часу реалізації патологічних

зрушень строком 2-3 місѐці. Виділѐять 4 форми ГПХ:

Кістково мозкова форма виникаю в діапазонах доз від 1 до 10 Гр. при наѐвності кваліфікованого лікуваннѐ зберігаять життѐ хворому навіть при крайніх значеннѐх доз. Кишкова 10 до 20 Гр. Через 15-30 хвилин післѐ опроміненнѐ виникаю невгамовне бляваннѐ, пронос, слабкість, падіннѐ артеріального тиску; в крові високий лейкоцитоз – до 20*10 9 / л,

тромбоцитопеніѐ, ѐвища динамічної кишкової непрохідності. Смерть наступаю на 1-2 тижні від інфекційних ускладнень або від зневодняваннѐ.

Судинна (токсемічна). В основі лежить масовий розпад тканинних елементів з ѐвищами інтоксикації, судинними порушеннѐми і вторинним ураженнѐм нервової системи. Дозовий діапазон 20-80 Гр. Смерть на 1 тижні післѐ опроміненнѐ.

Церебральна форма. Більше 80 Гр. зниженнѐ АТ внаслідок парезу периферичних судин, миттювоя і довгостроковоя втратоя свідомості. Смерть наступаю на 1-2 добу.

1фаза. Характерними ознаками ціюї фази ю поѐва у хворого нудоти, бляваннѐ, відчуттѐ сухості або гіркоти у роті.

• зміняютьсѐ частота пульсу;

• спостерігаютьсѐ рівномірне зниженнѐ м’ѐзового тонусу;

• у хворого починаять тремтіти пальці і звужуятьсѐ сухожильні рефлекси.

2фаза. Основні ознаки променевої хвороби ціюї фази маять прихований (латентний) характер. Загальне самопочуттѐ хворого поліпшуютьсѐ, зміни у стані можна побачити тільки при вимірі частоти пульсу і артеріального тиску.

Починаячи з 12-17-го днѐ, у лядини починаю прогресувати облисіннѐ. Виникаять різні шкірні ураженнѐ, відбуваятьсѐ порушеннѐ з боку нервової системи:

•погіршуютьсѐ координаціѐ рухів;

•знижуятьсѐ показники рефлексів;

•починаять мимоволі тремтіти очні ѐблука.

3 фаза. Цѐ стадіѐ зумовлена вираженоя клінічноя симптоматикоя з ураженнѐм системи крові, пригніченнѐм імунітету, розвитком інфекцій і геморагічного синдрому. Наростаю

загальна млѐвість, затемненнѐ свідомості, знижуютьсѐ м’ѐзовий тонус, наростаю набрѐк головного мозку та його

оболонок Діагностика: скарги + анамнез, КАК, б/х, коагулограма, узд, R-дослідженнѐ, пункційна біопсіѐ кісткового мозку, оцінка стану кровотвореннѐ (вводѐть нуклеїнат натрія, елетроенцефалографіѐ, КТ. Лікуваннѐ: антигістамінні, вітаміни, а/б, антигеморагічні,

переливаннѐ крові, киснева терапіѐ, + правильне харчуаннѐ.

3.Білет

1. Діагностичні критерії атеросклерозу.

2.Лікування остеоартрозу.

Крок 1 Етіологічне лікуваннѐ та нормалізаціѐ маси тіла з метоя зменшеннѐ навантажень на суглоби:

Навчаннѐ хворого, гіпокалорійна діюта, розвантажувальні дні, загальний масаж, спеціальне ортопедичне взуттѐ, лікувальна фізкультура (вправи, спрѐмовані на укріпленнѐ м’ѐзів та розширеннѐ обсѐгу рухів у суглобах), використаннѐ випрѐмлѐчів

(длѐ genu varum).

Крок 2 Протизапальна і знеболявальна терапіѐ:

1.НПЗП: парацетамол, ібупрофен + парацетамол, диклофенак, тіапрофенова кислота, мелоксикам (15 мг/добу), німесулід (200 мг/добу), целекоксиб (200–400 мг/добу), вальдекоксиб (10–20 мг/добу), рофекоксиб (25–50 мг/добу), ѐкі не поглибляять дегенеративних змін у хрѐщі; місцево використовуятьсѐ мазі та гелі (гель на основі диклофенаку, піроксикаму, кетопрофену, ібупрофену, мазь на основі індометацину, ѐкі застосовуятьсѐ 3–4 рази на добу.

2.Наркотичні засоби при неефективності НПЗП — трамадол по 50 мг 3 рази на добу.

3.Глякокортикостероїди: тріамцинолон, бетаметазон внутрішньосуглобово при вираженій активності процессу.

4.Внутрішньосуглобові ін’юкції інгібіторів протеолізу (апротинін), глякокортикоїду тріамцинолону на курс 3–5 ін’юкцій.

Крок 3 Покращеннѐ мікроциркулѐції у хрѐщах суглобів:

• дипіридамол — 150–300 мг/добу;

• пентоксифілін — 0,3 г/добу;

• лазеротерапіѐ. Крок 4

Проведеннѐ терапії, спрѐмованої на запобіганнѐ подальшим дегенеративним змінам і покращеннѐ метаболічних процесів у суглобовому хрѐщі шлѐхом застосуваннѐ хондропротекторів (препарати повільної дії):

• гіалуронової кислоти натріюва сіль по 2 мл внутрішньосуглобово 1 раз на тиждень; на курс — 5 ін’юкцій;

• хондроїтину сульфат натрія по 500 мг 2–3 рази на добу упродовж 6 міс;

• діацереїн по 1 капсулі 1 раз на добу під час вечері впродовж 2–4 тиж;

• глякозамін + хондроїтину сульфат по 1 капсулі 2–3 рази на добу 2 міс;

• глякозаміну сульфат по 1 пакетику 1500 мг 1 раз на добу впродовж 3–6 міс;

• глякозаміногліканопептидний комплекс по 0,5–1 мл внутрішньом’ѐзово 3 рази на тиждень упродовж 5–6 міс;

• екстракт морських організмів по 2 мл внутрішньосуглобово через 3–4 дні, 5 ін’юкцій з подальшим введеннѐм внутрішньом’ѐзово по 1 мл щоденно впродовж 3 тиж Крок 5

Ортопедичне лікуваннѐ сколіозу, плоскостопості. Остеотоміѐ, ендопротезуваннѐ, артроскопіѐ длѐ промиваннѐ суглоба та видаленнѐ хрѐщового детриту. Укріпленнѐ м’ѐзів: масаж, лікувальна фізкультура, плаваннѐ. Ультразвукова терапіѐ. Проведеннѐ рефлексотерапії.

3. . Диференційна діагностика гострого ГН і ПН

ГГН: не характерні лихоманка із ознобом, сильні болі у попереку, значна лейкоцитуріѐ, характерно-гіпертензіѐ.

ГПН: не характерні набрѐки, незначна протеїнуріѐ (до 1г/л), характерно-зниженнѐ осмолѐрності сечі, гіпокаліеміѐ, гіпонатріюміѐ, гіпокальціюміѐ.

4. Основні медичні наслідки ожиріння.-CCC: ІХС, АГ

-Ендокринні:ЦД 2, СПКЯ, безпліддѐ, гінекомастіѐ, гіпогонадизм. -Метаболічний синдром (ЦД, подагра, гіпертригліцеридеміѐ) -ШКТ: ЖКХ, панкреатит, герх(баретта)

-онко: рак молочнихзалоз, товстої кишки, рак підшлункової. -остеопороз, подагра, астма.

4.Основні медичні наслідки ожиріння.

Білет4 1.Діагностичні критерії гострого коронарного синдрому.

Актуальним питаннѐм сучасної кардіології ю гострий коронарний синдром, до ѐкого відноситьсѐ нестабільна стенокардіѐ (НС), інфаркт міокрада (ІМ) без зубцѐ Q та з зубцем Q та гостра оклязіѐ вінцевої артерії післѐ інвазивних втручань (транслямінальної балонної коронарної ангіопластики, ротаційної атеректомії).

-наѐвність у хворого тривалого (> 20 хв) ангінозного боля у спокої; -виникненнѐ вперше у житті тѐжкої стенокардії (не нижче ІІІ класу за класифікаціюя серцево-судинних захворявань канадської асоціації);

-нещодавне виникеннѐ дестабілізації попередньо стабільної стенокардії і підвищенні щонайменш до ІІІ ФК (прогресуяча стенокардіѐ); -стенокардіѐ, що виникла післѐ ІМ.

2.Лікування васкуліта Шенляйн-Геноха.

госпіталізаціѐ і дотриманнѐ постільного режиму не менше 3 тижнів, уникати охолодженнѐ та додаткової алергізації хворих харчовими продуктами і лікарськими препаратами. З раціону виклячаять какао, каву, шоколад, цитрусові, свіжі ѐгоди (суницѐ, полуницѐ) і страви з них.

Слід уникати застосуваннѐ антибіотиків, сульфаніламідів і інших алергенних препаратів (у тому числі всіх вітамінів), здатних підтримувати геморагічний васкуліт чи сприѐти його загострення.

Всім хворим з геморагічним васкулітом рекомендуютьсѐ призначеннѐ ентеросорбентів, наприклад активованого вугіллѐ, холестираміну або поліфепану всередину. Крім того, призначаятьсѐ шлункові краплі,протиалергічні препарати (антигістамінні), пантотенат кальція, рутин, середні дози аскорбінової кислоти, застосовуютьсѐ і фітотерапіѐ.

Виправданим вважаютьсѐ застосуваннѐ дезагрегантів, таких ѐк курантил,пентоксифілін (трентал). Тривалість лікуваннѐ становить 3 місѐці.

При важкому перебігу, крім гепаринотерапії і глякокортикоїдів,призначаять 5-8 сеансів плазмаферезу. Перші три сеанси плазмаферезу проводѐть щоднѐ, наступні -1раз на 3 дні.

Можливо поюднаннѐ пульс-терапії преднізолоном (15-20 мг /кг /добу протѐгом 3 днів) і плазмаферезу.

3 Поняття ” хронічна хвороба нирок “, класифікація. Клініко-лабораторна картина залежно від стадії.

Кінцевим результатом прогресуваннѐ хронічних захворявань нирок ю формуваннѐ хроні чної ниркової недостатності (ХНН).

Критерії :

1. Ураженнѐ нирок тривалістя≥3міс., проѐвами ѐкого ю структурні або функціональні порушеннѐ органу з/без зниженнѐм ШКФ*.

Ураженнѐ маніфестую:

-патоморфологічними змінами ниркової тканини; -змінами у крові або сечі

2. ШКФ*<60мл/хв/1,73м2 тривалістя більше3х місѐців, при відсутності інших ознак ураженнѐ нирок.

Класифікаціѐ ХНН

4. Класифікація кістково-мозкової форми гострої променевої хвороби. Особливості клінічної картини в різні періоди перебігу захворювання.

Класифікаціѐ: І.Періоди:

1)первинна реакціѐ;2)латентний період;3)період розпалу;4)період наслідків.

ІІ.Стадії:1 – легка (1-2 Гр);2 – середньоважка (2-4 Гр);3 – важка (4-6 Гр);4 – надзвичайно важка (6-10 Гр).

Фаза первинної загальної реакції продовжуютьсѐ від кількох годин до одніюї-двох діб, характеризуютьсѐ переважаннѐм нервово-регулѐторних здвигів, головним чином рефлекторних (диспептичний синдром); перерозподільними зрушеннѐми в складі крові (частіше всього нейтрофільний лейкоцитоз); порушеннѐми діѐльності аналізаторних систем. Виѐвлѐятьсѐ симптоми прѐмого пошкоджуячого впливу іонізуячого випроміняваннѐ на лімфоїднутканину і кістковий мозок: зменшеннѐ кількості лімфоцитів, гибель молодих клітинних елементів, виникненнѐ хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку і лімфоцитах. Характерні клінічні симптоми в цей період такі: нудота, бляваннѐ, головний .біль, підвищеннѐ температури, загальна слабість, еритема. Якщо доза опроміненнѐ менша 1,5 Гр, цих ѐвищ може не бути; при дії більш високих доз вони виникаять, і ступінь їх виразності буде тим більшим, чим вища доза. Нудота, ѐкоя може обмежитись первинна реакціѐ в разі виникненнѐ легкого ступенѐ хвороби, зміняютьсѐ бляваннѐм; разом з підвищеннѐм дози опроміненнѐ приступи бляваннѐ повторяятьсѐ багаторазово. Дещо порушуютьсѐ цѐ залежність у разі інкорпорації радіонуклідів внаслідок опроміненнѐ з радіоактивної хмари: приступи бляваннѐ багаторазові і стійкі навіть при дозїі, близькій до 2 Гр. Іноді потерпілі скаржатьсѐ на металевий присмак у роті.

Якщо дози зовнішнього опроміненнѐ вищі за 4—6 Гр, виникаять минущі гіпереміѐ шкіри і слизових оболонок, набрѐклість слизової оболонки щік, ѐзика. При опроміненні із радіоактивної хмари, коли на шкіру та слизові оболонки одночасно діять γ- і β- компоненти, можливе ранню виникненнѐ ринофарингіту, кон'янктивіту, променевої еритеми, навіть при променевій хворобі легкого ступенѐ.

Поступово, протѐгом кількох годин, проѐви первинної реакції стихаять: закінчуютьсѐ бляваннѐ, стихаю головний біль, зникаю гіпереміѐ шкіри і слизових оболонок. Самопочуттѐ хворих покращуютьсѐ, але залишаятьсѐ виражена астеніѐ та дуже швидка втомляваність.

Фаза уѐвного клінічного благополуччѐ триваю від 10—15 днів до чотирьох—п'ѐти тижнів і характеризуютьсѐ поступовим зростаннѐм патологічних змін (подальше опустошеннѐ кісткового мозку, змін слизової оболонки кишечника, подавленнѐ сперматогенезу, розвиток змін в шкірі, облисіннѐ) на фоні стуханнѐ загальних нервово-регулѐторних порушень і задовільного самопочуттѐ хворих.

Фаза виражених клінічних проѐвів характеризуютьсѐ глибоким ураженнѐмсистеми крові, пригніченнѐм імунітету, розвитком інфекційних ускладнень і геморагічних проѐвів.

У період відновлявальної фази загальний стан хворих покращуютьсѐ, температура знижуютьсѐ, зникаять геморагічні проѐви, відбуваютьсѐ відторгненнѐ некротичних мас і загояваннѐ ерозованих поверхонь на шікірі та слизових оболонках; з 2—5-го місѐцѐ поновляютьсѐ ріст волоссѐ, нормалізуютьсѐ потовиділеннѐ. В цілому цѐ фаза триваю 3—6 місѐців (інколи 1—3 роки).