1.5.1. Надання прокурором письмових доручень і вказівок слідчим та доручень працівникам оперативних підрозділів. Контроль за їх виконанням

Проведення досудового розслідування є творчим процесом. Від ініціативи слідчого багато в чому залежить швидке і повне розкриття злочину, а також всебічність і об’єктивність його розслідування. Надання слідчим процесуальної самостійності, зміцнення правових гарантій їх діяльності є однією з необхідних умов ефективності їх роботи. Водночас надання слідчому процесуальної самостійності сприяє підвищенню його відповідальності за доручену справу.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Надання слідчому можливості вибору процесуальних засобів при розкритті та розслідуванні злочинів, наділення його повнотою повноважень по застосуванню заходів процесуального примусу, обрання конкретної версії, визначення меж звинувачення, виду запобіжних заходів – все це дає йому можливість успішно виконувати покладені на нього функції. Кримінальний процесуальний закон, нормами якого керуються слідчі, не ставить у залежність виконання ними процесуальних дій від реалізації повноважень прокурора щодо здійснення нагляду у формі процесуального керівництва в кримінальному провадженні. Тобто закон, встановлюючи відповідні процесуальні повноваження слідчого, покладає безпосередньо на нього всю повноту відповідальності за правильність виконуваних ним процесуальних дій.

Беручи участь в огляді місця події, упізнанні, проведенні слідчого експерименту, присутня при допиті слідчим підозрюваного, потерпілого або свідка, прокурор не може і не повинен підміняти слідчого або приймати на себе виконання його функцій. Якщо у нього до допитуваної особи є запитання, крім тих, які ставить слідчий, він задає їх. Це має відображатися в протоколі допиту. Необхідно зауважити: участь прокурора у проведенні слідчої дії має бути зафіксовано в процесуальному документі про проведення такої слідчої дії.

Прокурор засвідчує це своїм підписом у процесуальному документі.

Разом з тим прокурор відповідно до положень ст. 36 КПК України у кримінальному провадженні забезпечує не тільки законність у діях слідчого, а й визначає обсяг обвинувачення, тому він зобов’язаний коригувати дії слідчого відповідно до свого бачення предмета та способів доказування у кримінальному провадженні.

Забезпечується ця діяльність прокурора шляхом надання доручень органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручень слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій; дорученням на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам або наданням вказівок щодо їх проведення чи безпосередньою участю у них, а в необхідних випадках  особистого проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій в порядку, визначеному КПК України.

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, визначеному в КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення, має право оскаржувати будь-які рішення (в тому числі доручення або вказівки прокурора у кримінальному провадженні), дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених у КПК України (ст.ст. 311–313 КПК України).

Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності. Скарга слідчого подається до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов’язана розглянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження і надіслати своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.

За результатами розгляду скарги можуть бути прийняті рішення про:

– залишення рішення чинним, визнання законними вчинених дії чи бездіяльності;

– зміну рішення в частині;

– скасування рішення і прийняття нового рішення, визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності і зобов’язання вчинити нову дію.

У разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня має право замінити одного прокурора на іншого зі службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність.

Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.

Під час виконання доручень прокурора працівник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Працівники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні з власної ініціативи або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Надання вказівок прокурором – це процесуальна дія. Вказівки можуть бути дані прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні. Прокурор, який не здійснює нагляд у кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва, не уповноважений згідно зі ст. 36 КПК України надавати в кримінальному провадженні письмові вказівки слідчому чи доручення працівнику оперативного підрозділу. При цьому вказівка може бути дана на будь-якому етапі досудового розслідування.

Прокурором можуть бути дані вказівки у кримінальному провадженні про перевірку версій, з’ясування тих чи інших обставин або щодо виконання конкретних слідчих дій, усунення допущених порушень закону тощо.

Прокурор самостійний у вирішенні всіх віднесених до його компетенції питань (зокрема і надання вказівок) і відповідає за організацію та здійснення нагляду на досудовому розслідуванні у формі процесуального керівництва.

Прокурор має право давати вказівки, не приймаючи рішення по суті кримінального провадження, а також формулювати вказівки щодо прийнятого ним рішення, зокрема, в постанові про її скасування про закриття кримінального провадження.

У такому випадку ці вказівки будуть складовою постанови прокурора.

Вказівки та доручення прокурора обов’язкові для виконання і керівником органу досудового розслідування, які даються у письмовій формі (ст. 39 КПК України). Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Дієвість вказівок прокурора забезпечується перевіркою їх виконання. Перевірка виконання вказівок прокурора у кримінальному провадженні проводиться не тільки відповідно до строку її виконання, а й щодо якості та обсягу досягнення мети. Така організаційна дія прокурора здійснюється як шляхом перевірки матеріалів кримінального провадження, так і заслуховуванням звіту слідчого щодо перебігу розслідування кримінального провадження та виконання вказівок прокурора на оперативній нараді при керівнику органу прокуратури. Встановивши, що вказівку не виконано, прокурор має право продовжити термін його виконання або прийняти інше рішення в межах своїх повноважень (наприклад, ініціювати перед керівником органу досудового розслідування відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування, внесення подання згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про притягнення слідчого, керівника органу досудового розслідування або працівника оперативного підрозділу до дисциплінарної відповідальності, або у разі умисного систематичного невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому КПК України порядку, при здійсненні кримінального провадження внести відомстві про це до ЄРДР і вирішити питання про притягнення слідчого до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 381-1 КК України).