3.2.3. Участь прокурора у спрощеному судовому провадженні

На вирішення завдань щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, чинним КПК України запроваджено нові та оновлені спрощені форми здійснення кримінального провадження:

– спрощене провадження щодо кримінальних проступків (ст.ст. 302, 381–382 КПК України);

– спрощена процедура судового розгляду при недоцільності дослідження обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються (ч.ч. 3 і 4 ст. 349 КПК України);

– особливий порядок кримінального провадження на підставі угод (ст.ст. 468–476 КПК України);

– письмове провадження в судах апеляційної та касаційної інстанцій (ст.ст. 406, 435 КПК України).

Основними завданнями цих проваджень є забезпечення права сторін на справедливе вирішення їхньої справи впродовж розумного строку.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор (слідчий суддя – в частині розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Зазначені процедури спрощення сприяють розвантаженню правоохоронних органів, судів від зайвої роботи, та надають можливість сконцентрувати увагу на розв’язання і розгляд більш тяжких, резонансних і латентних злочинів.

Більш детально розглянемо два випадки спрощення, а саме:

• спрощене провадження щодо кримінальних проступків;

• спрощену процедуру судового розгляду кримінального провадження при недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У Главі 25 КПК України передбачено особливості досудового розслідування кримінальних проступків, а в параграфі 1 Глави 30 КПК України – особливий порядок провадження щодо них у суді першої інстанції.

Головна особливість досудового розслідування кримінальних проступків – це надання законодавцем права прокурору на складання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні. Особливістю ж спрощеного провадження щодо кримінальних проступків у суді є об’єднання всіх стадій судового провадження в суді першої інстанції в єдину стадію й ухвалення вироку по суті обвинувачення без виклику учасників судового провадження на підставі наявних у нього матеріалів.

Перш ніж скористатися передбаченим у ст. 302 КПК України правом на звернення до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта щодо кримінальних проступків у спрощеному провадженні, прокурор повинен переконатися у відсутності підстав для закриття провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності, застосування до неї примусових заходів медичного або виховного характеру та продовження строку досудового розслідування. Адже за наявності підстав для вчинення перших з трьох перелічених дій суд не матиме можливості розглянути обвинувальний акт з клопотанням у спрощеному провадженні, а змушений буде призначити розгляд такого обвинувального акта у судовому засіданні. У такому випадку основної мети спрощеного провадження – скорочення строку судового розгляду – не буде досягнуто, а прокурор повинен буде взяти участь у судовому розгляді та надати суду необхідні документи для прийняття відповідних рішень.

Наступним кроком прокурора до скерування до суду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні повинно бути встановлення під час досудового розслідування (дізнання), що підозрюваний:

• беззаперечно визнав свою винуватість;

• не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини;

• згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Крім того, потерпілий не повинен заперечувати проти такого розгляду.

Прокурор, слідчий, з’ясувавши зазначені вище умови, необхідні для направлення до суду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку, зобов’язані роз’яснити підозрюваному, потерпілому:

• зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин;

• що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорення обставини, встановлених досудовим розслідуванням.

Крім того, прокурор, слідчий мають бути впевнені, що зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин та відмова від певних прав у кримінальному провадженні підозрюваному та потерпілому зрозумілі, а їх згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні є добровільною (ч. 2 ст. 302 КПК України), наданою за відсутності протиправного впливу сторонніх осіб на прийняття ними такого рішення.

Важливим наступним кроком для процесуального керівника в провадженнях щодо кримінальних проступків при прийнятті рішення про направлення обвинувального акта з клопотанням щодо спрощеного порядку його розгляду є забезпечення участі захисника. Це положення вбачається зі змісту ч. 3 ст. 302 КПК України, яка містить перелік документів, що повинні бути додані до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та ч. 1 ст. 381 КПК України. Невиконання цієї вимоги призведе до розгляду провадження в суді у звичайному порядку. Враховуючи зазначене, прокурор або слідчий зобов’язані роз’яснити підозрюваному про обов’язкову участь захисника саме при складанні письмової заяви про беззаперечне визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Обов’язок щодо забезпечення участі захисника у провадженні у визначених законом випадках покладено на слідчого, прокурора відповідно до ч. 1 ст. 49 КПК України. Підозрюваний також має право запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії. Саме таку можливість залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії для слідчого, прокурора та підозрюваного передбачено у ст. 53 КПК України.

Отже, прокурор як процесуальний керівник у провадженні щодо кримінальних проступків, переконавшись у наявності підстав та умов для складання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, за відсутності підстав для закриття провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності, застосування до неї примусових заходів медичного або виховного характеру та продовження строку досудового розслідування, виконавши всі необхідні дії, складає зазначений обвинувальний акт, в ньому безпосередньо викладає зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні (ч. 1 ст. 302 КПК України) та передає до суду.

Порядок направлення до суду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні є винятком із загального порядку, регламентованого у ч. 4 ст. 291 КПК України, відповідно до якої надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням повинні бути додані:

– письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

– письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

– матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Статті 381, 382 КПК України регламентують загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків як особливого порядку провадження в суді першої інстанції, а також порядок розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Як зазначалось вище, усі стадії судового провадження (підготовче судове засідання, судовий розгляд, ухвалення судового рішення) при спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків в суді першої інстанції об’єднуються в єдину стадію, й суд першої інстанції має право ухвалити вирок по суті обвинувачення без виклику учасників судового провадження на підставі наявних у нього матеріалів.

Розгляд судом обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 382 КПК України відбувається у 5-денний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні. Суд у зазначений строк повинен вивчити його та додані до нього матеріали та ухвалити вирок.

Право суду на розгляд обвинувального акта з клопотанням у спрощеному провадженні визначено у ч. 1 ст. 381 КПК України. Проте його реалізація, так само як і відмова від такого розгляду, повинні бути законними, обґрунтованими і вмотивованими.

Суд перед дослідженням обвинувального акта та доданих матеріалів для ухвалення вироку повинен переконатися, що:

– обвинувачений був представлений захисником;

– обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість;

– обвинувачений не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та погоджується з ними;

– обвинувачений згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності;

–  потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Перевіривши наявність зазначених умов, суд вирішує, чи може він застосувати спрощене провадження у конкретному випадку, чи обґрунтоване клопотання щодо застосування спрощеного провадження, чи відсутні підстави, що унеможливлюють розгляд обвинувального акта в такому провадженні.

За результатами спрощеного провадження щодо кримінальних проступків судом ухвалюється вирок на загальних підставах до порядку його ухвалення та його форми, передбаченими КПК України, але з урахуванням положень §1 Глави 30 КПК України.

Особливість обвинувального вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, полягає в тому, що замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються обставини, встановлені органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового розгляду (ч. 2 ст. 382 КПК України).

Прокурору необхідно звертати увагу на додержання цих вимог судом, а за наявності підстав – вирішувати питання про оскарження вироку в апеляційному порядку.

Водночас у ч. 3 ст. 382 КПК України наданоє суду право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, викликати для участі у ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. Така необхідність повинна обумовлюватися особливостями конкретного провадження.

Отже, за умови проведення судового розгляду проваджень щодо кримінальних проступків з викликом для участі в ньому учасників кримінального провадження суд має право ухвалити й інші передбачені відповідними нормами КПК України рішення. Це можуть бути ухвали про закриття провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, виправдувальний вирок тощо.

Положення ч. 4 ст. 382 КПК України зобов’язують суд надсилати учасникам судового провадження копії вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення. Таким чином, законодавець забезпечив реалізацію права учасників судового провадження на оскарження зазначеного вироку до суду вищої інстанції.

Особливості апеляційного оскарження такого вироку передбачені в ч. 1 ст. 394 КПК України. Він не може бути оскаржений з підстав:

– розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 КПК України;

– недослідження доказів у судовому засіданні;

– з метою оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Тому слідчий, прокурор як процесуальний керівник у провадженні щодо кримінальних проступків під час досудового розслідування зобов’язані роз’яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, і у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з наведених вище підстав.

Законом встановлено особливості щодо строку апеляційного оскарження вироків, ухвалених у спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків. У п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує згідно зі ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ч. 3 ст. 395 КПК України).

Вирок суду, ухвалений у спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків, після його перегляду в апеляційному порядку, а також постановлене щодо нього рішення суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку відповідно до ст. 424 КПК України. Жодних обмежень щодо підстав для оскарження таких рішень судів у цій нормі не встановлено, проте цілком логічно, що вони є таким самим обмеженням, встановленим у ч. 1 ст. 394 КПК України, щодо оскарження їх в апеляційному порядку.

Застосування цього нового інституту кримінального процесуального законодавства можна лише після прийняття закону України про кримінальні проступки.

Спрощена процедура судового розгляду кримінального провадження відповідає загальним вимогам, передбаченим Главою 28 КПК України, з деякими особливостями щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Якщо сторонами процесу не оспорюються встановлені досудовим розслідуванням обставини вчиненого діяння, то немає і спору щодо цих обставин, а тому дослідження доказів у повному обсязі стає формальністю, в якій взагалі відсутня будь-яка змагальність, що і дає можливість застосувати спрощену процедуру.

Судове засідання в даному випадку розпочинається в загальному порядку з його відкриття головуючим і виконання судом всіх необхідних підготовчих дій, оголошення прокурором обвинувального акта.

Подальші дії головуючого відповідно до ст. 348 КПК України полягають у встановленні особи обвинуваченого та роз’ясненні йому суті обвинувачення. Суд з’ясовує, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним, якщо визнає частково, то в якій саме частині, і чи хоче давати показання.

Після виконання перелічених дій суд згідно з вимогами ч.ч. 1 та 2 ст. 349 КПК України з’ясовує думку учасників судового провадження щодо доказів, які потрібно дослідити, визначає їх обсяг та порядок дослідження. Якщо учасники судового провадження не заперечують з приводу недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд має право відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України постановити таке рішення.

Ініціатором спрощеного розгляду кримінального провадження, враховуючи принцип диспозитивності, передбаченого у ст. 26 КПК України, є сторони кримінального провадження, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та належать до його повноважень цим Кодексом. Таким чином, з боку обвинувачення це буде прокурор та потерпілий, його представник та законний представник, а з боку захисту – обвинувачений, його захисник та законний представник.

Отже, прокурору в судовому засіданні за наявності підстав необхідно першому заявляти клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які сторони кримінального провадження не оспорюють. В даному клопотанні прокурор має конкретизувати, які саме докази та обставини не потребують дослідження в судовому засіданні.

Враховуючи, що повноваження прокурора у кримінальному провадженні він здійснює з його початку до завершення відповідно до ч. 2 ст. 37 КПК України, то і спрогнозувати судовий розгляд провадження за скороченою процедурою він може ще до направлення до суду обвинувального акта. Прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, відоме ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Процесуальний керівник повинен скористатися такою можливістю та проаналізувати результати досудового розслідування, переконатися в обґрунтованості обвинувачення, достатності і допустимості доказів. За відсутності суперечностей (повністю або частково) між сторонами обвинувачення і захисту щодо фактичних обставин справи, розміру цивільного позову та при визнанні вини обвинуваченим, яке є добровільним і істинним, прокурор повинен бути готовим клопотати в суді стосовно спрощеної процедури розгляду кримінального провадження.

Отже, за наявності підстав вважати, що провадження може бути розглянуто судом за спрощеною процедурою, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, прокурор повинен:

• заявляти про виклик лише окремих осіб та дослідження окремих речей і документів, якщо обвинувачений визнає вину, проте оспорює докази щодо обставин, які не входять до предмета доказування;

• пропонувати суду обмежитись лише допитом обвинуваченого, якщо той повністю визнав вину та не оспорює докази щодо обставин обвинувачення. Проте, якщо під час допиту обвинуваченого у прокурора виникли сумніви щодо деяких фактичних обставин справи, то він може клопотати про дослідження окремих доказів, що стосуються цих обставин. За неможливості усунення сумнівів клопотати про повний порядок дослідження доказів;

• в разі обвинувачення особи в кількох кримінальних правопорушеннях, заявляти про виклик осіб та дослідження речей щодо тих правопорушень, за якими обвинувачений вину не визнає, тобто орієнтувати суд на повний порядок дослідження доказів, в решті – скорочений порядок, обмежений допитом обвинуваченого.

Враховуючи, що обвинувачений у суді може змінити своє ставлення до визнання вини та зібраних під час досудового розслідування доказів, не виключена можливість заявити таке клопотання після допиту обвинуваченого, якщо для цього будуть підстави. Це дасть змогу прокурору з’ясувати правильність розуміння обвинуваченим змісту і суті висунутого обвинувачення, чи відповідають його показання обставинам правопорушення, що викладені в обвинувальному акті. Окрім того, прокурору слід звернути увагу, що допит обвинуваченого здійснюється обов’язково незалежно від обсягу доказів, які досліджуватимуться судом, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань (ч. 4 ст. 349 КПК України) та при спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків (ч. 1 ст. 381 КПК України).

Заявляючи таке клопотання іншими учасниками судового провадження, прокурор має висловити обґрунтовану думку щодо нього.

Суд, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог закону зобов’язаний з’ясувати:

• чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються;

• чи немає сумнівів щодо добровільності їх позиції;

• чи погоджуються вони на таке провадження після роз’яснення обмеження підстав для апеляційного оскарження рішення суду.

Необхідно зазначити, якщо при визнанні обвинуваченим вини та його згоди на недослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, якщо він (або цивільний відповідач) може з будь-яких підстав бути не згоден з вимогами цивільного позову, розмір якого не входить в обставини кримінального правопорушення, суд має право, з’ясувавши думку інших учасників кримінального провадження, прийняти рішення про дослідження лише тих доказів, які стосуються позову (наприклад, доказів що стосуються відшкодування витрат на похорон, розміру моральної шкоди).

Однак скорочений судовий розгляд за такої позиції обвинуваченого можливий не у всіх випадках. Так, не можна застосувати спрощений розгляд, якщо обвинувачений заперечує розмір цивільного позову, який входить до об’єктивної сторони складу злочину, (наприклад, обвинувачений не погоджується з вартістю викраденого ним майна, оскільки потерпілий її завищив. В даному випадку сума викраденого входить в обставини кримінального правопорушення, що визначають його кримінально-правову кваліфікацію і є предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України).

Необхідність дослідження доказів в повному обсязі виникає, якщо:

• обвинувачений повністю не визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті фактичних обставин;

• обвинувачений частково не визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: в частині, що впливає на правову кваліфікацію кримінального правопорушення (наприклад, визнаючи вину та обставини вчиненого злочину, не визнає мотиву злочину або прямого умислу на його вчинення);

• обвинувачений вину визнає повністю, проте надає показання, які суттєво відрізняються від обставин інкримінованого йому правопорушення (наприклад, обвинувачений визнав вину у злісному ухиленні від сплати аліментів на утримання дитини, але під час допиту пояснив, що заборгував визначену суму виплат у зв’язку з тимчасовим скрутним матеріальним становищем, тому що хворів і не влаштувався на роботу, тобто вбачається відсутність складу злочину в його діях);

• декілька обвинувачених у провадженні визнають себе винними, але по-різному викладають обставини кримінального правопорушення, ніж в обвинувальному акті, внаслідок чого виникає сумнів щодо ролі кожного з них у його вчиненні;

• під час скороченого судового розгляду при дослідженні лише окремих доказів встановлено нові фактичні обставини кримінального правопорушення, які тягнуть за собою необхідність зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення в бік погіршення становища обвинуваченого.

Проте в будь-якому випадку доцільно дослідити під час судового розгляду за спрощеною процедурою дані, що характеризують обвинуваченого, оскільки вони в подальшому враховуються як прокурором в дебатах при висловленні власної позиції щодо виду та розміру покарання, так і судом при вирішенні цього питання в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.

Як зазначалось, клопотання щодо спрощеного розгляду кримінального провадження вирішується судом після з’ясування думки всіх учасників судового провадження, тобто за їх присутності у судовому засіданні. Однак за відсутності в судовому засіданні потерпілого до цього питання треба підходити виважено. За попереднім Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року суд вирішував це питання, вислухавши думку учасників судового розгляду, з позиції «чи можливо за відсутності потерпілого з’ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси».

Чинний КПК України зобов’язує суд впевнитися у належному повідомленні потерпілого про дату, час і місце судового засідання, з’ясувати думку решти учасників судового провадження щодо можливості за його відсутності з’ясувати всі обставини провадження під час судового розгляду. І вже з урахуванням зазначеного суд може визнати можливим проведення судового розгляду без потерпілого (ст. 325 КПК України), в тому числі і в скороченому порядку. Однак доречно було б прокурору в даному випадку переконати суд, що права та законні інтереси потерпілого, який не з’явився до суду, під час скороченого судового розгляду будуть захищені.

На практиці прокурорам необхідно враховувати, що в деяких кримінальних провадженнях, вирішуючи питання про можливість скорочення обсягу дослідження доказів або обмеження цього обсягу лише допитом обвинуваченого, треба зважувати на низку чинників, а саме:

• вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (неповнолітній);

• психічні чи фізичні вади (німі, глухі, сліпі тощо), внаслідок яких особи не здатні повною мірою реалізувати свої права;

• неволодіння особою мовою, якою ведеться кримінальне провадження, та її відмову від перекладача і захисника;

• передбачену за кримінальне правопорушення міру покарання у виді довічного позбавлення волі.

Судові рішення, в тому числі і вироки, ухвалені судами першої інстанції за результатами спрощеного судового розгляду, та які не набрали законної сили, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ч. 1 ст. 392 КПК України). Водночас у ст. 394 КПК України передбачено особливості апеляційного оскарження таких вироків, які є результатом саме такого порядку їх ухвалення.

У частині 2 ст. 394 КПК України зазначено, що не може бути оскаржене в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Посилання у вироку на докази, які не досліджувалися в судовому засіданні, може бути визнано судом вищої інстанції порушенням вимог кримінального процесуального закону. В зв’язку з цим, якщо немає інших порушень, посилання на ці докази можуть бути виключені з вироку.

Вирок суду, ухвалений за результатами судового розгляду провадження за спрощеною процедурою, з підстав недоцільності дослідження доказів, які ніким не оспорювалися, після його перегляду в апеляційному порядку, а також постановлене щодо нього рішення суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку відповідно до ст. 424 КПК України. Обмежень щодо підстав для оскарження таких рішень судів у зазначеній нормі не встановлено, проте зрозуміло, що вони є аналогічними обмеженнями, встановленими у ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо оскарження в апеляційному порядку.