2.4. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, утворюють окрему групу (ст.ст. 305–322 КК України), яка має специфічну криміналістичну характеристику, що й обумовлює особливості їх розслідування.

Предметом досліджуваної категорії злочинів є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, визначення та правовий порядок обігу яких передбачені у таких Законах України: «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року, «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року, а також у Постановах Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом» від 3 червня 2009 року, «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 6 травня 2000 року та «Про затвердження Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, вилучених із незаконного обігу» від 7 травня 2008 року.

Залежно від джерел походження наркотичні засоби поділяються на:

– рослинного походження, тобто отримані з натурального продукту – кокаїнового куща, конопель (гашиш), опійного маку (макова соломка), ефедри;

– напівсинтетичного походження – одержують шляхом хімічної, термічної чи іншої обробки природних речовин і виготовляються з природного алкалоїду шляхом простої транскрипції (героїн – похідний від опію, виготовляється шляхом ацетилування із діючої речовини опію – морфіну);

– синтетичного походження – виготовляються штучним способом. З використанням хімічних процесів (ЛСД, метадон, первітин та ін.).

Крім того, криміналістичне значення має класифікація наркотичних засобів і психотропних речовин за способом виготовлення, відповідно до якої існує кілька їх груп.

1. Лікарські засоби або препарати, виготовлені на державних фармацевтичних підприємствах:

– за встановленою технологією для легального використання (наприклад, психотропний лікарський препарат «Сибазон»);

– з порушенням технологій виробництва для нелегального використання (обігу).

2. Саморобні (кустарні) нелікарські засоби, виготовлені для нелегального обігу:

– виготовлення яких не потребує спеціальних знань у галузі хімії і фармації, а також спеціального обладнання (макова соломка);

– виготовлення яких потребує спеціального хімічного обладнання і спеціальних знань (героїн).

Способи вчинення злочинів цієї категорії досить різноманітні.

Незаконне виготовлення наркотиків здійснюватися за місцем проживання, на дачі, у гаражі, на вулиці у безлюдному місці тощо (кустарне виробництво). На ринку наркотиків з’являються й ті, що виготовляються в хімічних лабораторіях: легальних (які офіційно існують на державних чи недержавних підприємствах, в установах); нелегальних (на підприємствах, у приватному помешканні, гаражах, клунях тощо).

Незаконне зберігання наркотиків може здійснюється у житлових, підсобних приміщеннях, на підприємствах, організаціях, установах. Умови зберігання залежать від типу наркотичного засобу: наркотики із сильним запахом зберігають у спеціальному щільно закритому посуді або в упаковці з поліетилену та інших матеріалів; лікарські засоби та препарати – у темряві та прохолоді, для чого використовуються домашні холодильники, льохи тощо. У багатьох випадках вживаються заходи для конспірації: з ампул стирають написи, пакунки і пакети ховають, наприклад, у комірки камер зберігання багажу на вокзалах.

Незаконне перевезення наркотиків може здійснюватися морським, залізничним авто- та авіатранспортом. При перевезенні наркотики маскують під продукти харчування, корм для тварин або використовують різноманітні схованки (подвійне дно, іграшки, спеціально виготовлені контейнери тощо). Відомі випадки перевезення наркотиків на тілі та у порожнинах тіла людини, зокрема у шлунку (при упакуванні наркотиків певним чином).

Незаконне пересилання наркотиків здійснюється у посилках, бандеролях, листах (їх ховають під марками на конвертах, вимочують в них носові хустинки, папір, вату тощо). Відправники, як правило, свою зворотну адресу не вказують, а якщо і пишуть, то чужу. Для безпосереднього відправлення «товару» часто залучаються сторонні особи.

Незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів може бути як платник, та і безкоштовним. Способи одержання наркотиків можуть бути такі: скупка; збирання наркотико- та психотроповмісних культур; незаконна висівання і обробіток зазначених культур; отримання в дарунок; обмін; викрадення на переробних (фармацевтичних) підприємствах, у медичних закладах; отримання або погашення боргу; викрадення наркотичних лікарських препаратів у хворого або придбання останніх за підробленими рецептами тощо.

Незаконний збут наркотиків пов’язаний зі способами їх отримання і теж здійснюється різноманітними способами. Це зумовлено ризиком продавця та покупця бути затриманими правоохоронними органами, і саме тому способи збуту постійно удосконалюються. Виділяють відкриті способи збуту (передача наркотика і грошей) та замасковані (під видом передачі речей: газет, книг, іграшок тощо). Нерідко використовується «безконтактний» спосіб, під час якого і гроші за «товар», і сам наркотик залишають в обумовлених місцях.

Зі шляхами вчинення злочину тісно пов’язані і способи його приховування. Способи приховування злочину і його слідів поділяють на три групи: 1) дії, спрямовані на приховання та підготовку вчинення злочину (наприклад, розробка плану придбання «товару»); 2) дії, спрямовані на приховання, що виконуються і в момент учинення злочину (придбання або збут через посередників); 3) дії, спрямовані на приховання, що виконуються після вчинення злочину (знищення слідів злочину).

Місце, час і обстановка вчинення злочинів залежить від їх способів. Зокрема, для збуту наркотиків злочинці використовують стандартні місця розваг, зосередження школярів, студентської і так званої альтернативної молоді (дискотеки, нічні клуби, райони поруч із ними, кав’ярні, більярдні клуби, бари та ін.). Також їх збувають біля аптек, кінотеатрів, закусочних, у дворах приватних будинків, на ринках, у парках, на вокзалах, у будинках розпусти, наркопритонах, у медичних закладах, у місцях позбавлення волі та ін.

Час вчинення злочину означає пору року і період доби. Пора року пов’язана з періодом визрівання наркотиковмісних рослин, надходженням продукції на наркоринок тощо. Період доби, своєю чергою, пов’язаний з часом роботи місць розваг (вечірній та нічний час).

Загалом, на обстановку вчинення злочинів і, відповідно, їх виявлення та розслідування впливають об’єктивні та суб’єктивні умови. До перших належать: географічне положення України; сприятливі кліматичні умови; політична ситуація в сусідніх країнах; рівень боротьби у них з наркобізнесом; збільшення кількості наркоманів; наявність фармацевтичних підприємств та лікувальних закладів; наявність легальних посівів наркотичних культур; наявність хворих, що вживають за призначенням лікаря наркотичні медпрепарати; дотримання релігійних традицій (святкування Маковію); розвиток туризму тощо. До суб’єктивних умов відносять: утримання наркопритонів, конспірацію (вхід до квартири збувальника можливий лише для певного кола осіб за встановленим сигналом), певну систему сигналів між наркоманами, своєрідний жаргон тощо.

При незаконному виготовленні, зберіганні наркотичних засобів або схилянні до їх вживання сліди злочину найчастіше знаходять у таких приміщеннях: квартира, кімната у комунальній квартирі, кухня, коридор, клуня, гараж, лазня, погріб, горище та інші підсобні приміщення. У них можуть бути наведені нижче види слідів злочину – джерел доказів.

1. Речовини, які є предметом злочину:

– фармацевтичні препарати в ампулах, таблетках, порошках, настойках у фабричних упаковках або без них;

– наркотичні засоби кустарного виготовлення або напівфабрикати, а також хімічні реактиви.

2. Предмети, які використовувалися для виготовлення наркотичних засобів:

– м’ясорубки, кавомолки, ножі;

– посуд зі слідами-нашаруваннями, мікрочастинами нарковмісних та психотроповмісних рослин, лікарських препаратів та прекурсорів;

– сита зі слідами рослинного пилку або частин цих рослин;

– важкі предмети, які використовувалися як прес;

– ковдри, клейонки, поліетиленова плівка, над якими могли просіювати конопляну полову;

– бинти, марля або інша тканина з плямами жовтого, бурого кольорів;

– ваги;

– лабораторне обладнання.

3. Пристосування для вживання наркотиків та психотропів (пристосування для набивання гільз тютюном, шприци тощо).

4. Відходи виготовлення наркотичних засобів або їх вживання (головки маку, лушпиння від них, солома від конопель, ефедри, залишки в трубках, попіл, недопалки, порожні ампули, упаковки від наркотичних лікарських засобів та препаратів тощо).

5. Спеціалізована література з галузі хімії, фізики, фармації або чорнові записи аналогічного спрямування (схеми, хімічні формули тощо).

6. Цінні речі та гроші, які були платою за наркотичні засоби або за відвідування місць для незаконного їх вживання.

7. Поштово-телеграфна кореспонденція, записні і телефонні книжки та інші документи.

Ознаками наявності у підозрюваного мети збуту наркотичних засобів може бути встановлення таких обставин: виявлення великої кількості наркотичного засобу; виявлення наркотику, розфасованого на окремі «дози»; відсутність звички у допитуваного до вживання наркотиків; виявлення не тільки наркотичних засобів, але і великих сум грошей; наявність у затриманого попередньої судимості за збут наркотиків; виявлення під час розслідування (первинної перевірки) зв’язку затриманого з наркоманами.

При незаконному посіві або вирощуванні заборонених до культивування культур, сліди – джерела доказів, як правило, можна знаходити на відкритих ділянках місцевості – у полі, городі, парнику, ділянці посіву серед сільськогосподарських культур, на закинутих берегах ярів, річок, каналів, на пустирях. Слідами є: культивовані наркотиковмісні рослини, їх стебла, листя, суцвіття, пилок; ознаки догляду за посівами наркотиковмісних рослин (зорана земля, прополений посів, надрізані головки маку); наявність сторонніх рослин, які маскують наркотиковмісні культури (наприклад, посів конопель серед кукурудзи); стан виявлених наркотиковмісних культур на момент огляду (стадія дозрівання, зібрані, частково зібрані, давність посіву, стан ґрунту, кількість кущів, приблизний розмір урожаю тощо); сліди ніг людини, тварин, транспортних засобів; залишені злочинцем предмети (коробки з-під сірників, недопалки, шматки газет, залишки продуктів, ганчірки тощо); ознаки зберігання наркотичного засобу (на території посівів або поблизу них, особливо вздовж під’їзних доріг, стежок).

При незаконному переміщенні наркотичних засобів, сліди злочину локалізуються: у місцях їх переховування в автомобілі (в подвійному дні, в салоні, у паливному баку, на шасі, у кузові; в декоративній панелі, в колесі, зокрема у запасному та ін.), поїздах, на аеро- та морському транспорті (використання їх конструктивних особливостей); в особистих речах злочинця та в місцях на або в його тілі.

Злочинці, що перевозять наркотики, ковтаючи їх, протягом тривалого часу не їдять, не користуються туалетом, перебувають у стані прострації. У випадку розгерметизації упаковки з наркотиком пасажир неприродно блідніє або червоніє, у нього з’являється сонний, «скляний» погляд.

При пересиланні поштою наркотичних засобів сліди треба шукати у приміщеннях відділень зв’язку у виді: документації на відправлення, одержання посилок, бандеролей, листів, телеграм; засобів нестандартної упаковки посилок, бандеролей; характерних слідів пакувальних матеріалів (плями, патьоки, запах). За місцем проживання відправника і отримувача можуть бути сліди листування, пакувальні матеріали, наркотичні засоби тощо.

Особливості початкового етапу розслідування та обставини, що підлягають встановленню у кримінальних провадженнях, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу підозрюваного, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Під час розслідування злочинів зазначеної категорії прокурору необхідно орієнтувати слідчого на встановлення таких обставин:

перша група обставин, пов’язана із доказуванням самої події злочину, способу і механізму його вчинення;

друга група обставин об’єднує факти, що підтверджують винуватість підозрюваної особи, – досліджуються дані, які її характеризують, а саме: чи перебуває вона на обліку в нарколога, можливий характер психічних розладів;

третя група – це умови, що сприяли вчиненню злочину.

Оскільки для встановлення виду, назви, властивостей наркотичного засобу, психотропної речовини або прекурсору, їх походження, способу виготовлення чи переробки необхідний висновок спеціаліста, то дані щодо вчинення кримінального правопорушення відповідно до ст. 214 КПК України вносяться до ЄРДР невідкладно (але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення), а потім рішення про подальший перебіг досудового розслідування приймається після одержання висновку експерта про те, що передана для дослідження речовина є наркотичним засобом, психотропною речовиною чи прекурсором, із зазначенням їхньої ваги.

При цьому слідчий не повинен планувати проведення першочергових слідчих дій винітково після отримання експертного висновку, оскільки в його розпорядженні, як правило, є висновок спеціаліста, отриманий одразу після виявлення кримінального правопорушення. Такий висновок дає спеціаліст відповідного органу внутрішніх справ після виявлення кримінального правопорушення, відомості про яке, відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, оперативний черговий реєструє в журналі Єдиного обліку, після чого вони вносяться до ЄРДР.

При кваліфікації злочинних дій винної особи слід мати на увазі, що дії, які визначають кваліфікацію того чи іншого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів мають різноманітний характер. Зокрема:

– виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин – дії, пов’язані з незаконним одержанням нарковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі – відокремлення макової соломи, опію від рослин, опійного маку або ж листя суцвіть пилку, смоли – від конопель;

• виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин – це всі протиправні дії, за винятком виробництва, в результаті яких їх одержують, а також перетворюють на інші готові до використання їх форми (незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів);

• придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів – це їх купівля, обмін на інші товари чи речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позика, подарунок, сплата боргу, привласнення знайденого, збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких рослин на пустирях.

Не визнається незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, якщо воно здійснено у відповідності до вимог ст. 27 Закону України від 15 лютого 1995 року № 60/35 «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а також згідно зі ст. 5 Закону України від 15 лютого 1995 року № 62/95 «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (під час оперативної закупівлі). У таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу злочину немає;

• незаконне зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів (при пересиланні наркотичних засобів злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами чи речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні);

• збут – це будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч чинному законодавству (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення ін’єкцій іншій особі за її згодою). Обопільне введення ін’єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогу особам, які їх придбали за спільні кошти, не є збутом.

Про намір збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. Дії особи, котра як наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини з метою заволодіння грошима чи майном, потрібно кваліфікувати як шахрайство, а за наявності підстав – і як підбурювання до замаху на незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, дії ж покупця – як замах на вчинення злочинів, передбачених у ст.ст. 307, 309, 311 КК України;

– викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин, обладнання, призначеного для їх виготовлення, або прекурсорів – умисне незаконне їх вилучення будь-яким із цих способів з підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності чи в окремих громадян. При цьому не має значення, правомірно чи незаконно особа володіла наркотичним засобом, психотропною речовиною, їх аналогом чи прекурсором або вирощувала нарковмісні рослини, які стали предметом незаконного вилучення;

– заволодіння наркотичними засобами або психотропними речовинами шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем;

– привласнення – дії, пов’язані з протиправним утриманням чи неповерненням наркотичних засобів, психотропних речовин або обладнання для їх виготовлення власнику особою, якій вони були довірені по службі або були вилучені в іншої особи, котра протиправно володіла ними тощо (якщо заволодіння обладнанням було здійснене без мети його використання для виготовлення наркотичних засобів, дії винного слід кваліфікувати як вчинення злочину проти власності);

– схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів будь-які умисні ненасильницькі дії, спрямовані на сприяння виникненню в іншої особи бажання вжити ці засоби або речовини хоча б один раз (пропозиція, умовляння, порада, переконування); відповідальність за вказаний злочин настає незалежно від того, чи піддалася особа на таке схиляння.

Схиляння до вживання наркотичних засобів необхідно відмежовувати від збуту, коли злочин вважається закінченим з моменту отримання наркотичного засобу споживачем. Якщо особа, яка схилила когось до вживання наркотичних засобів, водночас збувала ці засоби, її дії потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, як збут і як схиляння до вживання наркотиків, психотропних речовин та прекурсорів;

– посів та вирощування снотворного маку чи конопель – незаконне внесення у відкритий або тимчасовий ґрунт насіння снотворного маку чи конопель, висаджування придбаної розсади цих рослин; різні роботи з догляду за посівами (обробка міжрядь, боротьба зі шкідниками, знищення бур’яну, підживлення добривами, поливання тощо). Злочин вважається закінченим з моменту виконання будь-яких дій, спрямованих на посів або вирощування, незалежно від того, чи були вирощені ці рослини і чи був зібраний урожай.

Наявність незначної кількості незаконно вирощених рослин (кілька рослин) не може бути підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК України. Це утворює склад адміністративного правопорушення (необхідна кількість для притягнення до кримінальної відповідальності за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку становить від ста до п’ятисот рослин, конопель – від десяти до п’ятдесяти рослин);

• публічне вживання наркотичних засобів – вживання їх очевидним (відкритим для інших осіб) способом. До таких публічних місць належать місця, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та інші, де спостерігається масове скупчення громадян;

• організація місць для незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів – вчинення дій, що фактично призвели до створення такого місця або були на це спрямовані (злочин вважається закінченим з моменту створення такого місця, незалежно від того, почало воно функціонувати чи ні);

• надання приміщення для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів – надання можливості одній чи декільком особам використати його в такий спосіб хоча б один раз;

• контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів – переміщення цих засобів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від нього.

Для правильної кваліфікації дій осіб, які допустили порушення законів щодо обігу наркотичних засобів, прокурору слід використовувати роз’яснення, надані постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

Особливістю кваліфікації злочинів цієї категорії є виокремлення ознаки повторності. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті КК України.

При цьому відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК України вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного правопорушення. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожне з правопорушень, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

Якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до ч. 2 ст. 33 КК України повинні отримувати окрему кваліфікацію. Тобто якщо, наприклад, після початку здійснення стосовно особи досудового розслідування за ч. 1 ст. 309 КК України вона має аналогічний злочин, її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (за ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України).

У ч. 2 ст. 307–317 КК України та низкою інших передбачено особливий вид повторності – вчинення злочину особою, яка раніше вчинила одне із правопорушень, передбачених статтями КК України, що встановлюють кримінальну відповідальність за незаконний обіг наркотиків, психотропних речовин або їх аналогів.

У цьому випадку дії винної особи слід кваліфікувати таким чином: якщо було вчинено тотожні дії (наприклад, особа двічі збула наркотичні засоби), то її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК України з кваліфікуючою ознакою «повторно».

Якщо ж встановлено, що особа до збуту придбала цей засіб для особистого вживання, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту), та за ч. 2 ст. 307 КК України за ознакою повторності та «вчинення злочину особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених ст.ст. 308–310 КК України».

Загальні положення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням є ефективним способом забезпечення законності дій та рішень органів досудового розслідування та реалізації визначених Конституцією України відповідних наглядових повноважень.

Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва дозволяє прокурору за допомогою обов’язкових для виконання зазначеними органами вказівок, доручень, процесуальних дій та рішень безпосередньо спрямовувати хід кримінального провадження на його досудовій стадії, цілеспрямовано впливати на результат діяльності органів досудового розслідування та виконання ними завдань кримінального провадження, насамперед щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Слід зазначити, що прокурор повинен передусім не тільки зосереджувати увагу на законності прийнятих процесуальних рішень слідчим, але й зважати на правильність обрання ним тактики як у розслідуванні злочину в цілому, так і в проведенні окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, а також визначати обсяг доказової бази, яку необхідно добути під час досудового розслідування, і забезпечувати дотримання законності при збиранні доказів.

Частиною 3 ст. 223 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Процесуальним керівникам необхідно враховувати, що на відміну від положень КПК України 1960 року зараз рішення про виділення матеріалів із кримінального провадження приймається виключно прокурором. Тобто при дачі показань підозрюваним про придбання наркотичного засобу для власного вживання у невідомої особи підлягає обов’язковій перевірці достовірність таких даних безпосередньо слідчим або процесуальним керівником з метою внесення до ЄРДР відомостей про злочин, передбачений у ст. 307 КК України. Дані до ЄРДР про новий злочин вносяться реєстратором на підставі рапорту слідчого.

Про необхідність внесення даних в ЄРДР за нововиявленим злочином процесуальний керівник доповідає керівнику прокуратури та може самостійно вносити відомості до Реєстру (з подальшим їх підтвердженням керівником прокуратури). Він також уповноважений надавати відповідні доручення слідчому про проведення досудового розслідування.

Якщо у подальшому виникне необхідність здійснення досудового розслідування за цим кримінальним правопорушенням в одному провадженні, на підставі ст. 217 КПК України, рішення про їх об’єднання має право приймати винятково прокурор.

Процесуальним керівникам у кримінальних провадженнях щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів необхідно дотримуватися вимог про особливий режим доступу до проваджень цієї категорії. Так, наказом Генерального прокурора України від 25 квітня 2013 року № 54 внесено зміни до п. 4.7 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зокрема визначено, що доступ до внесених у Реєстр відомостей щодо кримінальних правопорушень про збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів відкривається з моменту оголошення підозри особі або прийняття рішення про закриття без оголошення підозри особі. Винятком із цього правила є слідчий та прокурор, який здійснює процесуальне керівництво, керівник слідчого підрозділу та керівник прокуратури, які, відповідно, проводять досудове розслідування та здійснюють нагляд у цьому кримінальному провадженні.

При здійсненні своїх повноважень процесуальний керівник повинен особисто досліджувати надані йому матеріали провадження та докази, отримані під час досудового розслідування. З метою недопущення фальсифікацій при провадженні слідчих дій, за наявності найменших сумнівів щодо об’єктивності їх проведення особисто допитувати підозрюваних, понятих, свідків, інших учасників процесу.

Необхідно забезпечити вжиття всіх можливих процесуальних дій для отримання інформації щодо каналів надходження до підозрюваних наркотичних засобів і припинення цих каналів. Відповідно, не можна задовольнятися отриманими протоколами допитів підозрюваних з формальними поясненнями про знайдення наркотиків чи про разове придбання їх у невідомих осіб. Шляхом надання відповідних вказівок слідчому та контролю за їх виконанням необхідно отримати вичерпну інформацію про коло знайомих підозрюваних та дослідити їх можливу причетність до незаконного обігу наркотичних засобів. Для викриття осіб, які системно займаються збутом наркотиків, їх поставками, втягнення осіб до вказаної злочинної діяльності, потрібно застосовувати угоду про визнання винуватості.

Особливості процесуального керівництва при організації проведення слідчих (розшукових) дій.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, прокурор наділений широким колом повноважень, спрямованих на забезпечення дотримання конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Статтею 36 КПК України процесуальному керівнику надано право починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України; на усіх етапах досудового розслідування прокурор реалізує свої повноваження шляхом погодження клопотань на проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених законом (п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України); особистої участі у досудовому розслідуванні (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України); надання письмових вказівок про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України); втілюючи у життя принцип незмінності прокурора у кримінальному провадженні, процесуальний керівник може підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове (п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України).

Через процесуальне керівництво прокурор допомагає слідчому професійно й ефективно виконувати постановлені перед ним завдання під час розслідування кримінального правопорушення.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» прокурори всіх рівнів повинні вживати заходів для покращення якості досудового розслідування та принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих (розшукових) дій.

Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше ніж двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи чи речі для впізнання, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше ніж двох понятих незалежно від того, чи застосовуються технічні засоби фіксування відповідної дії.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 36 КПК України прокурор уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений ним строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а у разі необхідності – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному у КПК України. Тому при вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій прокурор повинен ретельно перевіряти наявність відповідних підстав.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Особливості проведення обшуку та огляду.

Розслідування злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, передбачає використання пошукових дій, що сприяють виявленню джерел доказової й орієнтувальної інформації.

Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, розшуку знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

У разі необхідності проведення обшуку слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність; підстави для обшуку; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Згідно зі ст. 235 КПК України така ухвала надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз і строк її дії не може перевищувати одного місяця з дня постановлення.

Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором (ст. 236 КПК України). Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. Для допомоги в питаннях, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим майном, а за її відсутності – іншій присутній особі, повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають його проведенню.

Ураховуючи специфіку речей, предметів та засобів, які планується знайти та вилучити під час проведення обшуків, необхідно вжити всіх заходів, щоб поняті постійно спостерігали за діями осіб, які проводять обшук. Доцільно кожен такий обшук проводити із використанням засобів відеозапису для унеможливлення в подальшому визнання речових доказів незаконно отриманими.

Крім того, при вилученні наркотичних засобів, а також пристроїв для їх виготовлення, зважування, розфасовки необхідно вжити всіх заходів для збереження відповідних слідів (рештки наркотичних речовин тощо).

У разі відсутності осіб у житлі чи в іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці в перелічених місцях. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що там знаходиться, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в помешканні чи в іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують на собі предмети, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати всі приміщення, сховища, речі, навіть ті, які особа, присутня при обшуку, відмовляється відкрити.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії можуть робити заяви, що мають бути занесені до протоколу обшуку.

Процесуальні дії під час кримінального провадження повинні фіксуватися у протоколі та, за наявності, на носій інформації, за допомогою технічних засобів. Про фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів зазначається у протоколі. Від повноти та об’єктивності фіксації перебігу і результатів обшуку залежить доказове значення цієї дії. Протокол обшуку має відповідати загальним вимогам, передбаченим у ст.ст. 104–106 КПК України.

Протокол складається слідчим або прокурором, які проводили відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

У кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проведення відеозйомки є надзвичайно важливим, оскільки в подальшому дає можливість спростувати заяви підозрюваного (обвинуваченого) або його захисника про фальшування протоколів обшуку, підкинуті наркотичні засоби чи застосування недозволених методів роботи.

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (наприклад, незаконний посів та вирощування маку) слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами, передбаченими у КПК України, для обшуку житла чи іншого володіння особи.

До участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Для одержання допомоги в питаннях, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор до участі в огляді може запросити спеціалістів.

У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому виді доти, доки не буде здійснено їх остаточний огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишати місце огляду до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають цьому процесу. Невиконання зазначених вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. При огляді слідчий, прокурор або спеціаліст, залучений за їх дорученням, має право проводити вимірювання, фотографування, аудіо- чи відеозапис, складати плани і схеми, робити графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, а також відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, вилучені законом з обігу, мають бути вилучені незалежно від їх стосунку до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не належать до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Проведення допитів.

Тактика допиту при розслідуванні злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів, зумовлюється особливістю цієї слідчої (розшукової) дії та полягає насамперед у предметі допиту, колі осіб, що можуть бути підозрюваними або свідками у кримінальному провадженні, у способах їх виявлення, послідовності проведення допиту.

З точки зору тактики підозрюваного слід допитати одразу ж після затримання, оскільки раптове затримання i подальший допит не дають змоги допитуваному заздалегідь обміркувати відповіді, а отже, він нерідко в такій ситуації дає достовірні й повні показання. І хоча в майбутньому така особа може змінити свої показання або відмовитись від них, слідчий, прокурор матимуть точне уявлення про зміст її злочинної діяльності, що допоможе правильно вибудувати досудове розслідування.

Під час першого допиту слідчий не завжди знає кого він допитує –наркозалежну особу чи особу, яка вдається до немедичного вживання наркотиків, але не перебуває на обліку з діагнозом «наркоманія», особу, яка вживає психотропні або iншi речовини, що викликають ефект, аналогічний наркотичному сп’янінню. Тому, починаючи допит, необхідно з’ясувати, чи не перебуває допитуваний у стані наркотичного сп’яніння або абстинентного синдрому. Варто звернути увагу: ні чинне законодавство, ні практика його застосування не містять чітких вказівок про те, що повинен робити слідчий у таких ситуаціях.

Слідчий може зафіксувати у вiдповiдному протоколі виявлені сліди ін’єкцій або будь-що, що дасть підстави стверджувати про перебування перед ним споживача наркотиків. Порядок проведення освідування особи визначено у ст. 241 КПК України, і така дія проводиться лише за постановою прокурора, що в черговий раз вказує на необхідність постійної і своєчасної співпраці між слідчим і процесуальним керівником. За результатами освідування, за наявності підстав, рекомендується проведення експертизи для визначення психічного стану підозрюваного (п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України).

Водночас питання про те, яким є фізичний чи психічний стан допитуваного, не належить до компетенції слідчого, і це може бути встановлено у результаті судово-медичного огляду. Його здійснює спеціаліст-нарколог або психіатр у формі своєрідного тестування за допомогою комплексу прийомів i манiпуляцiй, а також спостереження за особою. Тільки лiкар-нарколог або психіатр може вiрогiдно й об’єктивно, на основі здобутих теоретичних знань i практики їх використання в кожній конкретній ситуації дійти висновку щодо фактичного стану обстежуваної особи й того, протягом якого часу її не можна допитувати. В останньому випадку слідчому необхідно обмежитися бесідою, а в разі отримання якихось відомостей – передати їх оперативним пiдроздiлам для перевірки.

Допит наркоманів ускладнюється двома обставинами. З одного боку, існує реальна можливість порушення законності. Наприклад, посадова особа, скориставшись станом допитуваного, може примусити його «зізнатися» у вчиненні інших злочинів. Можливі також i варіанти, коли та сама особа з жалю до мук наркомана, який перебуває у стані абстиненції, дозволить ужити наркотики, а в подальшому ця гуманність обернеться цілком обґрунтованою скаргою на слідчого за те, що той умисно, за допомогою наркотику, привів до потрібного стану допитувану особу й у такий спосіб отримав необхідну iнформацiю.

При розслідуванні будь-якого злочину виникає потреба у допиті свідків. Відповідно до ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для надання показань. Права, обов’язки та відповідальність свідка визначені у ст.ст. 66–67 КПК України.

Згідно з кримінальним процесуальним законодавством (ст.ст. 133, 135–137 КПК України) слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених КПК України випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Також слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.

Свідка викликають до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, вручаючи повістку про виклик, надсилаючи її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснюючи виклик телефоном або телеграмою, допитуючи за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати.

Кожен зі свідків має бути допитаний окремо, без присутності інших свідків. При цьому слідчий повинен ужити заходів для того, щоб особи, викликані в одному кримінальному провадженні, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту, оскільки вони можуть розповісти один одному про відомі їм обставини справи, у результаті чого їх показання можуть стати однотипними.

У разі допиту свідка його попереджають про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за надання завідомо неправдивих показань. Допит має відбуватися з дотриманням належних умов і відповідної поведінки слідчого, тому що це має на хід допиту великий вплив. Кожна людина (в особі свідка у кримінальному провадженні) потребує індивідуального підходу, тому завданням слідчого є створення сприятливої атмосфери допиту.

Процесуальним керівникам слід звертати увагу на те, що не можуть бути допитані як свідки окремі категорії громадян, серед яких: захисник, представник потерпілого – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника; адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю; нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю; медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя – всі відомості, які становлять лікарську таємницю; священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді; журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; особи, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особу; особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних.

Проведення експертиз у процесі розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Умовою успішного досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є використання спеціальних знань у формі судової експертизи, що є обов’язковою. Завдяки впровадженню у судочинство сучасних досягнень науки та техніки, значною мірою підвищується надійність і доказова сила зібраних у кримінальному провадженні матеріалів, забезпечується встановлення об’єктивної істини.

Правовий порядок проведення судових експертиз в Україні регламентований КПК України, Законом України від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ «Про судову експертизу» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза визначається як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Кримінально-процесуальне законодавство дозволяє проведення судової експертизи одразу після внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому вказується, що кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях (ч. 2 ст. 101 КПК України). Підставами для проведення судової експертизи, є звернення сторони кримінального провадження або доручення слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання (ч. 1 ст. 242 КПК України).

У Кримінальному процесуальному кодексі України серед обов’язкових підстав призначення судової експертизи, перелічених у ч. 2 ст. 242, не названо випадків, пов’язаних зі встановленням природи предметів та речовин (належність речовин до наркотичних, психотропних, їх аналогів або прекурсорів). Водночас у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» закріплено обов’язкове проведення судової експертизи у справах цієї категорії, коли предметом правопорушення є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори. Зокрема, в ній зазначено, що оскільки для встановлення виду, назви і властивостей наркотичного засобу, психотропної речовини, аналога такого засобу, речовини або прекурсора, їх походження, способу виготовлення чи переробки, а також належності до наркотиковмісних рослин необхідні спеціальні знання, у справах цієї категорії обов’язково має додаватися висновок експерта з цих питань. Цей висновок є доказом та сприяє всебічному, повному й об’єктивному дослідженню всіх обставин події.

Наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори досліджуються в рамках різноманітних самостійних видів та груп судових експертиз, які проводяться у різних відомствах та установах залежно від характеру та природи об’єктів. Найбільший практичний інтерес у розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів становить блок експертиз, призначених для виявлення предмета кримінального правопорушення.

Так, наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори досліджуються під час експертизи, що має назву «криміналістична експертиза матеріалів, речовин та виробів». Підвид цього дослідження в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5) називається «експертиза наркотичних засобів та сильнодіючих речовин».

Основним завданням цього дослідження є класифікація або ідентифікація наданих речовин. Поява великої кількості раніше невідомих хімічних речовин та їх сполук, нових синтетичних та напівсинтетичних наркотичних засобів, психотропних речовин, та їх аналогів, збільшення їх видів та кількості на території нашої держави, зокрема й за рахунок контрабандного ввезення з інших країн, викликають труднощі, пов’язані зі встановленням їх групової належності та визначенням законності їх використання. Відтак, за допомогою досліджень, крім зазначеного, виявляють наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги у різних рідинах, продуктах, інших середовищах, а також мікрочастинки або мікросліди зазначених речовин на тілі та одязі людини, предметах обстановки.

Чітке найменування конкретного виду експертизи визначається її завданнями, які конкретизуються у вигляді запитань, об’єктами і методами (методиками) їх дослідження, що і визначає обсяг спеціальних експертних знань. Чим вужче коло злочинів, що виділяються як об’єкт криміналістичного дослідження тим більш точними і цінними будуть наукові рекомендації стосовно призначення щодо них судових експертиз. Тому в рамках цього дослідження, на основі аналізу судової та слідчої практики у групі «базових» злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, доречно виділити такі блоки експертних досліджень:

– судові експертизи для визначення предмета кримінального правопорушення: експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у складі криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів; судово-біологічна експертиза (судово-ботанічна та судово-біологічна); судово-агротехнічна; судово-фармакологічна;

– судові експертизи, які пов’язані з дослідженням особи підозрюваного: судово-медична, судово-наркологічна експертиза, судово-психіатрична та судово-психологічна експертизи;

– судові експертизи, пов’язані з дослідженням інших речових доказів, це: трасологічна, дактилоскопічна та інші криміналістичні експертизи.

Блок судових експертиз, які призначаються для визначення (встановлення) предмета злочину, становлять:

• експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у складі: а) судово-хімічної (фізико-хімічної) експертизи, що призначається у випадку вилучення будь-яких речовин (порошок, рідина, тверда маса тощо), походження яких при огляді встановити неможливо, але є підстави вважати, що вони можуть належати до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. б) судової хіміко-фармацевтичної експертизи речовин, зокрема й рослинного походження, з метою дослідження рослин, отримання фактичних даних про їх ідентифікацію, властивості й зарахування до відповідної класифікаційної групи;

• судово-біологічна експертиза у складі: а) судово-ботанічної експертизи для встановлення природи рослинних об’єктів, їх родової, групової (таксономічної) належності, джерел походження; б) судово-біологічної експертизи для встановлення природи речових доказів, які є об’єктами рослинного походження, а також вирішення питання про їх однорідність або неоднорідність;

• судово-агротехнічна експертиза у випадках, коли є підстави вважати, що наркотичний засіб виготовлений з рослин, які культивуються тільки у конкретній місцевості.

Блок судових експертиз, які призначаються з метою дослідження особи підозрюваного:

– судово-медична експертиза;

– судово-наркологічна експертиза у випадках отримання інформації про те, що особа, яку затримано, або якій повідомлено про підозру, вчинила кримінальне правопорушення у стані наркотичного сп’яніння або вживає наркотичні засоби, затримання особи у стані наркотичного сп’яніння, проходження нею курсу лікування від наркотичної залежності, вилучення наркотичних засобів;

– судово-психіатрична експертиза призначається обов’язково лише для визначення психічного стану особи, якій повідомлено про підозру, за наявності у справі даних, що викликають сумнів щодо її осудності на момент вчинення кримінального правопорушення;

– судово-психологічна експертиза.

Блок судових експертиз, які призначаються для дослідження інших речових доказів:

• криміналістичні експертизи: дактилоскопічна призначається з метою дослідження слідів пальців рук, що можуть бути виявлені на предметах пакування, посуді, обладнанні, устаткуванні, предметах інтер’єру тощо, які використовувалися або яких могли торкатися підозрювані особи під час вчинення кримінальних правопорушень; почеркознавча експертиза проводиться для дослідження текстів записок, які вилучаються у підозрюваних, а також інших рукописів, що мають стосунок до злочину, який розслідується, та інші;

• фоноскопічна експертиза з дослідження записів телефонних розмов збувальників наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів з покупцями, між учасниками групи, або аудіозаписів, здійснених під час оперативних закупівель, для встановлення дослівного змісту розмов та ідентифікації особи;

• судово-медична експертиза трупа призначається у випадку настання смерті особи внаслідок передозування наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами.

Необхідність проведення судових експертиз у кожному конкретному випадку буде залежати від виду вчиненого кримінального правопорушення, предмета протиправного поводження та ситуації розслідування.

Призначення та проведення експертиз у кримінальних провадженнях за фактами вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів має свої особливості, що обумовлює необхідність їх розгляду з урахуванням завдань досудового розслідування.

Правильно організована підготовка до призначення судової експертизи – це одна з умов ефективності експертних досліджень. Запорукою цього є визначення обставин, які необхідно встановити за допомогою спеціальних знань, та значення для кримінального провадження фактів, встановлених експертним шляхом.

Особливості об’єктів дослідження та їх кількість обумовлюють певну специфіку підготовки матеріалів на експертизу та певні вимоги, які пред’являються до цього процесу. Важливе значення для успішного проведення експертизи мають повнота та якість матеріалів, які направляються на дослідження, що, на жаль, не завжди реалізується.

Призначення експертизи – це комплексна процесуальна дія, яка охоплює виконання таких дій: виокремлення обставин кримінального провадження, які підлягатимуть дослідженню; пошук та збирання необхідних об’єктів з дотриманням рекомендацій щодо їх виявлення, належної фіксації та вилучення; співвідношення доцільності проведення експертизи з можливістю отримання необхідної доказової інформації з інших джерел; вибір моменту призначення експертизи; визначення об’єктів та предмета дослідження, роду (виду) судової експертизи, завдань, формулювання питань експерту; підготовка матеріалів, що належать до предмета експертизи (у разі необхідності – отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження або збирання додаткових матеріалів); вибір експерта та експертної установи; з) винесення постанови про призначення експертизи та її направлення разом з об’єктами дослідження й іншими необхідними матеріалами до експертної установи чи експерта.

Процесуальний порядок підготовки та призначення судової експертизи повинен складатись із таких етапів: звернення слідчого до експерта шляхом винесення постанови про призначення судової експертизи (ст.ст. 110, 242 КПК України); направлення керівнику експертної установи, яку обрано для проведення дослідження, постанови про її призначення та матеріалів, необхідних для її проведення (ст. 242 КПК України); при проведенні судової експертизи в експертній установі призначення її керівником одного або кількох експертів з числа працівників цієї установи; роз’яснення експертові керівником експертної установи його прав і відповідальності.

У необхідних випадках слідчий складає постанову про отримання зразків, необхідних для проведення експертного дослідження, і проводить відповідну процесуальну дію (ст.ст. 40, 104, 110, 223, 242, 245 КПК України).

Слід також розрізняти фактичні та юридичні підстави призначення судової експертизи. Фактичними підставами є необхідність у спеціальних знаннях для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження. Юридичними вважаються положення закону, що передбачають можливість, умови й порядок її призначення. Називаючи фактичні підстави призначення судової експертизи, слідчий, прокурор вказує в постанові, а слідчий суддя – ухвалі суду, для з’ясування яких саме обставин необхідні спеціальні знання. Юридичні підстави для призначення судової експертизи вказуються з посиланням на ст.ст. 101–102, 242, 243 КПК України.

Спеціальною процесуальною формою призначення експертизи і юридичною підставою для її проведення на досудовому слідстві є постанова про її призначення, винесена слідчим, прокурором або ухвала слідчого судді. Ця постанова повинна виноситися невідкладно, щойно слідчий, прокурор або слідчий суддя отримали у всі необхідні матеріали.

Під час призначення судових експертиз особливого значення набуває врахування ймовірності вчинення протидії розслідуванню з боку фігурантів кримінального провадження й прогнозування можливих способів її здійснення. Для цього потрібно поставити перед експертом завдання, висновки щодо яких мінімізують ймовірність чинення опору, що дасть можливість уникнути призначення додаткових експертиз і проведення інших слідчих дій.

Крім цього, важливого значення набуває врахування організаційних особливостей підготовки та призначення судової експертизи, наведених нижче.

Оптимізація техніко-криміналістичного забезпечення. Вказаний напрям діяльності спрямований на дотримання принципу повноти матеріалів, наданих для дослідження, всебічного урахування й аналізу всіх можливих альтернативних експертних рішень та версій у межах питань, поставлених під час експертного дослідження для отримання об’єктивної інформації щодо умов та обставин, які потребують вирішення. Це можливо здійснити за наступних умов: додержуватися розроблених правил виявлення, фіксація та вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та запобіжних заходів з метою збереження доказового значення об’єктів; направляти на дослідження не тільки матеріали та речовини, які можуть належати до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, інших речовин або рослин, які їх містять, але й видимі сліди поводження з ними, у тому числі зосереджені на різних об’єктах-носіях; надавати експерту всю можливу інформацію, пов’язану з особливостями виявлення та вилучення досліджуваних об’єктів (включно з поясненнями підозрюваних, свідків з цього приводу); дотримуватися вимог, що пред’являються до порівняльних матеріалів: безсумнівність походження, репрезентативність та можливість порівняння.

Оптимізація тактичного забезпечення з метою мінімізації тактичного ризику, що виникає в різних слідчих ситуаціях, яка досягається завдяки використанню комплексу тактичних прийомів, комбінацій, правил, а також систем слідчих дій.

Комплекс виконуваних дій дає змогу: провести якісний аналіз слідчої ситуації, визначити дії, які утворювали спосіб вчинення кримінального правопорушення, сукупність характерних для нього слідів та слідових комплексів, на основі яких здійснити орієнтовне планування проведення спеціальних та криміналістичних судових експертиз, визначити та відібрати зразки для порівняльного дослідження, підготувати та провести необхідні слідчі (розшукові) та негласні слідчі розшукові дії.

Представлена послідовність виконуваних операцій може утворювати базовий алгоритм дій слідчого, властивий криміналістичній природі незаконних діянь з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами або прекурсорами та характерними для них ситуаціями розслідування, зумовленими необхідністю вирішення конкретних завдань та обрання криміналістичних методів їх розв’язання.

З огляду на викладене вище схема підготовки експертного дослідження може складатися з таких елементів.

Ухвалення рішення про проведення експертизи. При розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ухвалення рішення про необхідність призначення конкретної експертизи відбувається одразу після проведення першочергових та невідкладних слідчих (розшукових) дій: оглядів (ст. 237 КПК України), обшуків (ст. 234 КПК України), освідувань осіб (ст. 241 КПК України), під час провадження яких виявлені та вилучені предмети злочину, знаряддя та засоби протиправної діяльності сліди кримінального правопорушення, які можуть бути використані як об’єкти експертного дослідження. Після цього визначаються завдання дослідження (ідентифікаційні, класифікаційні або діагностичні). Експертне завдання, що реалізується стосовно конкретного кримінального провадження, формується шляхом постановки питань експерту. Питання повинні бути чіткими та конкретними, складеними на основі експертного дослідження та завдань розслідування. Для проведення таких досліджень потрібна досить значна кількість речовини, а не мікрокількість слідів нашарувань на внутрішній поверхні певного об’єкта. Не варто також ставити перед експертом питання, вирішення яких не пов’язане зі встановленням обставин конкретного кримінального провадження.

Доцільно з’ясувати у експерта, чи зрозумілі йому поставлені питання, чи належать вони до його компетенції та чи зможе він на них відповісти, чи достатньо даних для проведення експертизи тощо. Після цього складається перспективний план проведення дослідження, до якого входять: перелік об’єктів та слідів, що підлягатимуть дослідженню; вид експертизи; завдання, які необхідно вирішити експертним шляхом, тощо.

Визначення об’єктів, для дослідження та порівняльних матеріалів. За участю спеціалістів різних галузей знань, які залучаються до участі в проведенні та оцінці результатів слідчих (розшукових) дій, здійснюється моделювання ситуації, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, для визначення об’єктів, які потенційно могли бути використані злочинцями, встановлення їх місцезнаходження.

Крім того, повинен бути дотриманий відповідний порядок підготовки матеріалів, які представляються для дослідження. Він повинен містити:

– матеріальні об’єкти: матеріали та речовини, природа яких не встановлена, але є обґрунтоване припущення, що вони належать до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; предмети-носії зі слідами наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів зокрема ті, які безпосередньо були використані під час незаконних операцій з названими речовинами та іншими слідами (наприклад, рук); зразки для проведення експертизи.

Надаючи різноманітні об’єкти на експертизу, слідчому необхідно враховувати специфічні особливості наркотичних засобів, що полягають у можливій зміні їх ваги (усихання) та хімічного складу (нестійкості деяких органічних компонентів наркотичних засобів, особливо канабіноїдів, за умови тривалого або неналежного їх зберігання).

Для того, щоб представлені на дослідження об’єкти були прийняті до виконання, вони мають бути належним чином упаковані та не забруднені. У кожного окремого зразка повинна бути супровідна документація, яка має містити достатню інформацію для визначення необхідних досліджень. Кожен зразок повинен бути укомплектований етикеткою з описом та інформацією, достатньою для його однозначної ідентифікації;

– документальні дані: протоколи огляду місця події, обшуку та інших слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками (план-схеми, фотознімки, пояснення спеціалістів); протоколи допиту спеціалістів різних профілів знань (спеціаліста-криміналіста, хіміка, агротехніка), які залучалися до участі в слідчих (розшукових) діях та сприяли виявленню, вилученню і пакуванню об’єктів дослідження. Протоколи допиту підозрюваного та свідків з відображенням об’єктивної інформації про: характер матеріалів та речовин, які використовувалися; особливості й послідовність дій із ними; предмети, обладнання, устаткування, яке використовувалося для виготовлення (синтезу), перетворення або переробки матеріалів і речовин; матеріали та речовини, які залишилися після різноманітних операцій з ними; локалізацію слідів та слідових комплексів; особливості розфасовки, зберігання тощо.

Якщо під час розслідування планується проведення декількох різних експертиз, визначається послідовність їх здійснення. Суттєву допомогу у вирішенні цього питання має надати спеціаліст.

Доцільно дотримуватися загальних правил при визначенні послідовності призначення експертизи, якими є: призначення і проведення експертизи насамперед тих об’єктів, слідів, нашарувань і часток, які зазнають швидких змін (передусім зразки біологічного походження у суміші з наркотичними засобами тощо) чи склад яких може змінитися в процесі неналежного зберігання, транспортування і експертних досліджень (невисушені зразки конопель); експерт, якому доручено першим провести дослідження, має бути першим сповіщений про експертизи, призначені щодо визначених об’єктів надалі; експерт, якому доручається проведення чергового дослідження, повинен мати дані про проведені раніше експертизи, а також про застосовані при цьому методи.

У випадках, коли вирішення питання про належність часток певних речовин яким-небудь об’єктам передбачає вивчення їх властивостей (зовнішньої морфології та внутрішньої будови та/або складу), необхідно призначати комплексні експертизи.

Стадія призначення експертизи передбачає і вирішення таких питань, як необхідність і достатність матеріалів, що направляються на експертне дослідження. Необхідні матеріали – це така кількість об’єктів, що направляються на дослідження, і такий їх обсяг, який дає змогу вирішити поставлені перед експертом завдання. Достатність матеріалів – це не тільки питання максимально можливої кількості об’єктів, що направляються на експертизу, але й питання строків їх дослідження в рамках експертизи. Воно вирішується слідчим з огляду на відповідні цілі і засоби встановлення конкретних обставин, необхідних для завершення кримінального провадження.

До типових завдань експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів слід зараховувати: 1) класифікаційні, спрямовані на встановлення належності об’єктів до стандартизованого (універсального), довільного (спеціального) класу; 2) ідентифікаційні, пов’язані з ототожненням: цілого об’єкта за розділеними частинами (одиничні фізичні тіла, порошок, об’єми рідини, маси спресованих наркотичних засобів тощо); загального джерела походження різних наркотиків (природних, антропогенних). Як правило, експертне дослідження завершується встановленням загальної родової або групової належності наркотичних засобів, психотропних речовин, що порівнюються; 3) діагностичні, спрямовані на виявлення слідів наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на об’єктах-носіях; установлення стану об’єктів; наявність факту і його особливостей та встановлення причинно-наслідкових зв’язків, часу факту.

До основних завдань, що можуть бути вирішені при проведенні цього виду експертного дослідження, варто зарахувати: дослідження речовин, природа яких невідома, на предмет встановлення їх хімічного складу; встановлення належності речовини до наркотичного засобу, психотропної речовини, прекурсору; визначення їх виду та належності до конкретного роду (групи), способу виготовлення; виявлення слідів (часток або мікрочасток) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів на різних предметах-носіях; визначення кількості (ваги) наркотичного засобу, психотропної речовини, їх аналогу або прекурсору в складі сумішей або в чистому вигляді; виділення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів з харчових продуктів, рідин, сумішей; порівняльне дослідження речовин, вилучених у різних місцях або в різних осіб, для встановлення єдиного джерела їх походження (виробника) за індивідуальними ознаками (домішками).

Залежно від установи, підрозділами якої проводиться експертне дослідження (НДЕКЦ, НІІСЕ, МОЗ), обладнання та наявності певних спеціалістів може змінюватися перелік об’єктів, наданих для дослідження, та, відповідно, характер завдань. У зв’язку із цим бажано перед призначенням експертного дослідження проконсультуватися з фахівцями установи, в якій планується його проведення.

Відтак, експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів покликана дати відповідь на типові питання, наведені нижче.

Питання, що стосуються дослідження вилучених речовин:

• чи містять представлені на дослідження об’єкти наркотичні, психотропні речовини або прекурсори, якщо так, то які, яка їх вага, об’єм;

• чи мають вилучені у різних місцях або у різних осіб наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори загальне джерело походження;

• чи виготовлені представлені на дослідження наркотичні засоби або психотропні речовини за єдиною технологією;

• чи використовувалася представлена на дослідження рослинна маса для виготовлення наркотиків; чи є в ній сліди наркотичних засобів; якщо так, то яких;

• чи є представлені на дослідження речовини (рідини) відходами виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин; якщо так, то яких;

• який вміст наркотикоактивних компонентів у речовинах;

• чи є серед представлених об’єктів хімічні речовини, що використовуються під час виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин; якщо так, то які саме та на яких стадіях вони використовуються;

• чи містяться на представлених об’єктах (предметах, змивах з поверхонь обличчя, рук особи) сліди (мікрочастини) наркотичних засобів або психотропних речовин; якщо так, то яких саме та яка їх вага.

Питання, що стосуються дослідження вилученого обладнання:

• чи мають представлені на дослідження об’єкти (предмети) спеціальне хіміко-технологічне призначення, якщо так, то яке;

• чи можуть представлені на дослідження об’єкти (предмети) використовуватися для рафінування, екстракції або інших дій, у наслідок яких відбувається перетворення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на готові до використання (вживання) форми наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів;

• чи є на представлених об’єктах (предметах) сліди (залишки, нашарування) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів або інших речовин; якщо так, то яких саме, та яка їх вага.

Питання, що стосуються аналізу вилучених рукописів (записів), роздруківок:

• чи зазначені у вилучених записах описи методик виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів, психотропних речовин; якщо так, то яких саме;

• чи можливе виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів або психотропних речовин згідно з представленим описом.

Питання, що стосуються дослідження показань затриманої особи, зафіксованих у протоколі:

• чи можливе виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів або психотропних речовин, згідно зі схемами та описами їх отримання, які зафіксовані в протоколі допиту затриманої особи; якщо так, то яких саме.

Оскільки експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів належать до криміналістичних експертиз, проводити її згідно з чинним законодавством можна винятково в державних спеціалізованих експертних установах (ст. 7 Закону «Про судову експертизу») Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Судово-біологічна експертиза. Виділяють такі різновиди біологічної експертизи: дослідження об’єктів рослинного походження та об’єктів тваринного походження. ЇЇ предмет – це встановлення природи об’єктів рослинного походження, які є речовими доказами, а також вирішення питання про їх однорідність або неоднорідність. Об’єктами найчастіше є: листя, стебла, квіти, солома, плоди, насіння, спори, пилок тощо, які потрапили до сфери кримінального провадження.

За допомогою біологічного дослідження об’єктів рослинного походження можна встановити:

• належність об’єктів рослинного походження до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду тощо), а також виявити мікрооб’єкти зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях);

• спільну родову (групову) належність декількох порівнюваних об’єктів;

• належність об’єктів біологічного походження до одного цілого;

• біологічні характеристики стану об’єкта (стадії розвитку рослини, причини та час зміни їх стану, механізм пошкодження тощо);

• належність об’єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Судово-медична експертиза призначається з метою встановлення факту споживання наркотичного засобу, психотропної речовини та констатації наркотичного сп’яніння особи, визначення виду та кількості вжитого засобу, способу його введення в організм, наявності тілесних ушкоджень та можливості їх отримання внаслідок введення наркотиків.

На вирішення судово-медичної експертизи можуть бути винесені такі типові питання: чи наявні у суб’єкта ознаки, які вказують на споживання ним наркотичного засобу або психотропної речовини та якої саме; яким способом наркотичний засіб було введено в організм; як давно здійснено останній прийом наркотичного засобу; як довго особа, що обстежується, вживає наркотики.

З метою проведення в рамках вказаної експертизи хіміко-токсикологічного дослідження експертам надаються зразки слини, крові, сечі, волосся, отримані під час освідування винної особи.

Судово-наркологічна експертиза призначається для визначення, чи є підозрювана особа наркозалежною та чи потребує вона застосування заходів медичного характеру.

Наведемо приблизний перелік питань, які можуть порушуватись при призначенні експертиз.

Судово-хімічна експертиза щодо вилучених речовин:

• чи містять представлені на дослідження об’єкти наркотичні речовини, якщо так, то які, яка їх вага, об’єм;

• чи мають вилучені у різних місцях або в різних осіб наркотичні засоби загальне джерело походження (однакові фізико-хімічні показники, якісний та кількісний склад);

• чи виготовлені представлені на дослідження наркотичні засоби за єдиною технологією;

• чи використовувалася представлена на дослідження рослинна маса для виготовлення наркотичних засобів; чи є у ній сліди наркотичних засобів; якщо так, то яких;

• чи є представлені на дослідження речовини (рідини) відходами виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин; якщо так, то яких;

• який вміст наркотикоактивних компонентів у речовинах;

• чи є серед представлених об’єктів хімічні речовини, що використовуються під час виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (яких саме), якщо так, то які й на яких стадіях їх використовують.

Щодо вилученого обладнання:

• чи мають представлені на дослідження об’єкти (предмети) спеціальне хіміко-технологічне призначення, якщо так, то яке; 

• чи можуть представлені на дослідження об’єкти (предмети) використовуватися для рафінування, екстракції або інших дій, внаслідок яких відбувається перетворення наркотичних засобів, на готові до використання форми наркотичних засобів;

• чи є на представлених об’єктах (предметах) сліди (залишки, нашарування) наркотичних засобів, якщо так, то яких і яка їх вага;

• чи є вилучене обладнання лінією з виготовлення наркотичних засобів;

• чи можливо на зазначеній лінії здійснювати виготовлення наркотичних засобів, якщо так, то скільки наркотичних засобів було виготовлено.

Щодо вилучених рукописів:

• чи є в рукописах описи методики виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів, якщо так, то яких;

• чи можливе виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів згідно з описом.

Щодо показань затриманого, зафіксованих у протоколі:

• чи можливе виготовлення (здійснення синтезу) наркотичних засобів, згідно зі схемами та описами їх отримання, зафіксованими у протоколі допиту затриманого (підозрюваного).

Дактилоскопічна експертиза щодо слідів рук на вилучених предметах:

• чи є на представлених об’єктах придатні для ідентифікації сліди рук; якщо сліди рук є, то чи належать вони підозрюваним особам.

Трасологічна експертиза:

щодо перепаяних головок ампул із наркотиками:

• яким шляхом (промисловим чи кустарним) запаяні головки представлених ампул;

• чи здійснювалася перепайка, якщо так, то в який спосіб вона проводилась;

щодо вилучених упаковок наркотичних засобів та невикористаних частин із такого ж матеріалу:

• чи утворювали раніше поліетиленові (паперові) упаковки для наркотичних засобів, заготовки для цих упаковок, а також відрізки з аналогічних матеріалів єдине ціле.

Судово-фармакологічна експертиза:

• чи є цей засіб лікарським, якщо так, то яким саме;

• чи є на (в) аналізованому предметі (флакон, шприц тощо) залишки (сліди) фармацевтичних засобів, якщо так, то яких саме;

• чи є в наданих ліках які-небудь домішки, якщо так, то які саме й у яких кількостях;

• чи можуть ці ліки застосовуватися без призначення лікаря;

• якщо аналізована речовина є лікарським засобом, який порядок його відпуску в лікувальних цілях, чи може він видаватися аптеками без рецепта лікаря, у яких формах і яка гранична кількість відпуску за одним рецептом (в одні руки).

Агротехнічна експертиза:

• чи це культурні насадження рослин, що містять наркотичні засоби, чи дикі посіви, про що свідчить розташування, відстань між кущами, доглянутість, щільність посівів, висота кущів, відсоток зайнятої під рослини площі присадибної ділянки та інші чинники;

• на якій фазі вегетації перебувають рослини, виявлені на цій ділянці; який очікується врожай.

Судово-ботанічна експертиза:

• чи є ця рослина (частини рослини) нарковмісною, якщо так, то до якого виду вона належить;

• чи аналогічні ці рослини зразкам тих, що вилучені з місця посіву.

Де знаходиться зона зростання цієї рослини.

Хіміко-технологічна експертиза:

• чи можна на виявленому устаткуванні та з використанням виявленої сировини і реактивів одержати речовину з певною структурною формулою;

• якщо так, то який хімізм цього процесу, які реактиви і сировина необхідні для його здійснення, які відходи можуть бути при цьому; 

• яка продуктивність установки для одержання речовини з певною структурною формулою.

Медико-наркологічна експертиза:

• чи не перебуває ця особа в стані наркотичного сп’яніння;

• чи є ознаки недавнього вживання наркотичних (психотропних) засобів і як давно це було;

• який наркотичний засіб було вжито;

• яким способом вводився в організм наркотичний засіб і в якій кількості;

• чи є на тілі цієї особи сліди у вигляді тілесних ушкоджень, що свідчать про введення в організм наркотичних засобів, якщо так, то який їх характер, локалізація, кількість.

Судово-психіатрична експертиза:

• встановлює наявність ознак наркоманії або токсикоманії (хворобливий потяг до лікарських засобів), необхідність примусового лікування суб’єкта, з якого часу існує наркотична залежність та чи перебуває особа в стані гострого наркопсихозу або патологічного афекту.

Почеркознавча експертиза:

• призначається щодо рукописів текстів, авторство яких слід встановити. Йдеться, приміром, про схеми синтезу наркотичних засобів, хімічні формули тощо.

Біологічна експертиза:

• чи є біологічні сліди на наданих для дослідження предметах (протигазах, респіраторах), якщо так, то яка їх групова належність.

Здійснення нагляду за додержанням законодавства при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Під час досудового розслідування кримінального провадження про збут наркотичних засобів одним із найбільш результативних засобів документування та закріплення доказової бази залишається проведення оперативної закупки, яка в умовах дії нового КПК України належить до одного із видів негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД) – контролю за вчиненням злочину.

Відповідно до ст. 271 КПК України контроль за вчиненням правопорушення полягає у перевірці за рішенням прокурора відомостей про підготовку вчинення або вчиняється тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Частиною 4 ст. 246 КПК України визначено, що рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину має право прийняти винятково прокурор.

Прокурор у своїй постанові про проведення контролю за вчиненням злочину, крім іншого, зобов’язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової дії) провокування особи на вчинення злочину, а також зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Несправжні (імітаційні) засоби (термін «імітація» походить від латинського imitatio – наслідування, переймання) – це спеціально виготовлені речі та документи, що повністю або частково мають ознаки та властивості матеріальних об’єктів, які вони заміщують; спеціально утворені підприємства, установи, організації, що використовуються для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

У разі здійснення кримінального провадження, у рамках якого контроль за вчиненням злочинів проводиться у формі контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товару, зазначені заходи є негласними слідчими (розшуковими) діями, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених у КПК України.

У рамках кримінального провадження проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товару покладається на слідчого, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням на оперативні підрозділи, відповідно до ст. 41 КПК України.

Необхідними умовами проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки є:

– відсутність ризиків посягання на життя або заподіяння особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень, поширення речовин, небезпечних для життя багатьох людей, втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини, та екологічної або техногенної катастрофи;

– відсутність заборон та обмежень у законодавстві та перешкод з боку правоохоронних органів країн, через території яких буде здійснюватися контрольоване переміщення товару;

– забезпечення належного контролю за товаром та недопущення його втрати.

Під час підготовки та проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товару забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину, який би вона за інших обставин не вчинила, або з цією ж метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем.

При проведенні контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки необхідно забезпечити нерозголошення інформації щодо її проведення та збереження товару.

Фіксація здійснення і результатів контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим у КПК України, з урахуванням особливостей, зазначених у ч. 2 ст. 8 Закону України від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Після закінчення проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки результати повідомляють прокурору, який прийняв рішення про здійснення заходу.

Закупка передбачає передачу особою в будь-який спосіб коштів, майна, надання послуг в обмін на наркотичний засіб.

Завданням проведення оперативної закупки є виявлення джерел незаконного обігу товару, встановлення контролю, оперативного нагляду за його реалізацією, забезпечення суспільної безпеки таких діянь.

Безпосередньо перед початком закупки без участі покупця складається протокол огляду майна, цінностей, коштів, які будуть використані під час проведення заходу. У протоколі зазначаються їх індивідуальні особливості та ідентифікаційні ознаки. Купюри, цінності, майно, виділені для проведення закупки, можуть позначатися для контролю за їх рухом спецзасобами, про що вносяться відомості в протокол, який підписується спеціалістом.

Покупець підлягає огляду за участю працівників (співробітників) уповноваженого підрозділу, про що складається протокол. У протоколі перераховуються всі речі та предмети, наявні у покупця (його одяг, взуття), а також зазначаються індивідуальні особливості та ідентифікаційні ознаки виданих цінностей, купюр, іншого майна, які передаватимуться продавцю в обмін на товар.

Застосування спеціальних технічних засобів під час проведення закупки здійснюється відповідно до вимог, передбачених у КПК України та в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні. Так, відповідно до п. 2.3.1 Інструкції у разі прийняття рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, під час якої необхідно провести іншу негласну слідчу (розшукову) дію, що вимагає постановлення ухвали слідчого судді, слідчий прокурор звертається до нього з клопотанням у порядку, передбаченому в ст. 248 КПК України.

Придбаний наркотичний засіб вилучається у покупця й детально вивчається, про що складається протокол, який підписують учасники та покупець. Вилучений товар упаковують, опечатують, скріплюють підписами учасників, покупця та відправляють на дослідження. Також у покупця беруть пояснення щодо обставин закупки.

При затриманні продавця в присутності не менше ніж двох понятих у нього вилучаються речі, предмети (кошти, майно, одяг), які можуть підтверджувати причетність до злочинної діяльності, про що складається протокол.

Протокол про перебіг і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках – уповноваженим працівником оперативного підрозділу. При цьому документ повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Кожен протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше 24 годин після його складання передається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується в цьому кримінальному провадженні, слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом невідкладно складається протокол, що не пізніше 24 годин з моменту виявлення ознак зазначеного кримінального правопорушення надається прокурору, котрий здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

До протоколу долучаються додатки, якими можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів, письмові пояснення спеціалістів, котрі брали участь у проведенні відповідної дії, стенограма, аудіо-, відеозаписи, фототаблиці, схеми, зліпки, носії електронної інформації та інші матеріали, що пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію (ст. 105 КПК України).

Прокурор або слідчий за його вказівкою досліджує отриману під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформацію. У разі необхідності залучається спеціаліст (ст.ст. 36, 266 КПК України).

При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий негайно складає протокол, у якому відтворює відповідну частину інформації (ст.ст. 71. 266 КПК України).

За відсутності відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий також про це складає протокол.

Більшість кримінальних проваджень про злочини, пов’язані зі збутом наркотичних засобів, ґрунтуються на матеріалах проведеної дії – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Проте ця негласна слідча (розшукова) дія досить складна і нерідко відбувається в умовах, наближених до провокації з боку оперативного закупника (покупця).

Тому постає питання про розмежування провокації злочину й правомірної поведінки під час проведення контрою за вчиненням злочину. Найчастіше таке питання виникає, коли підозрюваний разом із захисником обирають тактику захисту, спрямовану на вилучення із переліку доказів результатів негласної слідчої (розшукової) дії.

При цьому підозрюваний наполягає на тому, що працівник органу внутрішніх справ, який брав участь в оперативній закупівлі як покупець, наполегливо вимагав у нього продати наркотик, пояснюючи свої дії поінформованістю про його наявність.

У свою чергу, допитуваний як свідок про обставини незаконного збуту наркотиків покупець зазвичай наполягає на власній версії, стверджуючи, що наркоторговець сам запропонував придбати в нього наркотик. Під час досудового розслідування або судового слухання цю суперечність намагаються усунути шляхом проведення одночасного допиту покупця і підозрюваного. Однак у таких випадках кожен з учасників слідчої дії наполягає на своїх показаннях, у результаті чого істотні протиріччя залишаються не усунутими.

Такого роду помилки працівників оперативних підрозділів на стадії досудового розслідування найчастіше призводять до припинення кримінального переслідування щодо продавця, а на стадії судового розгляду – постановлення виправдувального вироку.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що суд вважає порушенням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року, проведення контрольної закупки. Вони характеризують це як провокацію скоєння злочину за відсутності інших, крім результатів контрольної закупки, доказів причетності особи до злочинної діяльності, пов’язаної зі збутом наркотичних засобів (правова позиція суду в справах «Тейксейра де Касто проти Португалії», «Корнєв і Карпенко проти України», «Ваньян проти Росії»).

Національні суди, покладаючи в основу своїх рішень практику Європейського суду з прав людини, також виносять виправдувальні вироки або касують обвинувальні вироки, спрямовуючи справи на новий розгляд.

Уникнути такої ситуації цілком можливо, якщо виконувати певні рекомендації:

• запровадити практику неухильного дотримування тактики проведення цього заходу, одним із обов’язкових елементів якої є уникнення дій, рухів, жестів і слів покупця, які можна оцінити як провокаційні;

• обов’язкове застосування аудіо- й відеозапису для фіксації обставин незаконного збуту наркотиків, насамперед змісту розмови між покупцем і наркоторговцем, що свідчить про ініціативу незаконного збуту, яка надходить від останнього;

• унеможливити факти повторних закупівель (понад 2), оскільки це зазвичай розцінюється як провокаційні дії;

• при проведенні НСРД – контролю за вчиненням злочину (оперативної закупки) залучати понятих з чмсла сторонніх осіб (у жодному разі не залучати як понятих працівників ОВС, навіть техперсонал та співробітників канцелярії; осіб, які в цей час перебували в ОВС як адмінзатримані; наркозалежних осіб, котрі негласно співспрацюють з оперативними підрозділами);

• не використовувати «постійних» понятих, які фігурують у різних справах, не пов’язаних між собою, при проведенні аналогічних слідчих дій протягом тривалого часу. Поняті мають спостерігати за покупцем, врученням йому коштів та подальшою передачею їх продавцю.

Згідно з вимогами, передбаченими у КПК України, за результатами проведення НСРД повинен складатися відповідний протокол з дотриманням вимог таємного діловодства. Ураховуючи, що поняті не мають допуску до доступу до документів указаної категорії, вони не можуть знайомитися з цим протоколом. З метою дотримання вимог КПК України щодо залучення понятих при проведенні слідчих (розшукових) дій доцільно складати окремий протокол про роз’яснення прав понятого при проведенні слідчої (розшукової) дії без зазначення її конкретного виду, який не підлягає засекречуванню. Крім того, перед проведенням НСРД понятих доцільно попереджати про кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

У протоколі оперативної закупки, який підлягає засекречуванню, констатується факт передачі-отримання наркотичних речовин та отриманих за них коштів.

Факт вилучення наркотичних речовин у покупця фіксується у протоколі огляду (в ньому не зазначається про факт проведення оперативної закупки), який підписується понятими та іншими учасниками події (цей протокол не є таємним).

Після зняття грифу таємності з усіх матеріалів НСРД необхідно допитати осіб, які брали участь у проведенні оперативної закупки як поняті.

Для здобуття інших доказів вини особи, стосовно якої проводився контроль за вчиненням злочину, а також для встановлення можливих співучасників та свідків злочинної діяльності необхідно проведення додаткових видів НСРД, дозвіл на які надається слідчим суддею (аудіо-, відеоконтроль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; спостереження за особою, річчю або місцем тощо). Ці дії бажано здійснювати до проведення контрольної закупки.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КПК України особи, які проводили НСРД або були залучені до її проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит вказаних осіб може відбуватися зі збереженням таємниці відомостей про них та із застосуванням відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

Нерозголошення відомостей про зазначених осіб у такому випадку може забезпечуватися невнесенням справжніх даних до матеріалів кримінального провадження. Зокрема, це досягається винесенням слідчими, прокурором мотивованої постанови про зміну в матеріалах провадження прізвища, імені, по батькові особи, яка проводила або брала участь у проведенні НСРД, на псевдонім. Така постанова не долучається до матеріалів кримінального провадження, а зберігається окремо в органах внутрішніх справ.

Закриття кримінального провадження.

Варто розглядати закриття кримінального провадження як одну з форм закінчення досудового розслідування, аналогічну за своїм процесуальним значенням зверненню до суду з обвинувальним актом, клопотанню про застосування примусових заходів медичного характеру. ЇЇ не слід вважати результатом невдало проведеного досудового розслідування.

Підстави, за якими кримінальне провадження закривається слідчим та прокурором, виокремлено і докладно описано у ч. 1 ст. 284 КПК України.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора обов’язково виготовляється на офіційному бланку.

У ч. 5 ст. 284 КПК України вказано, що слідчий повинен надати копію постанови про закриття кримінального провадження заявнику, прокурору, який здійснював повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання від слідчого копії постанови має право погодитись із прийнятим рішенням або скасувати постанову у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором, який здійснював повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, за скаргою заявника, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

У випадку, якщо особі повідомлялось про підозру, рішення про закриття кримінального провадження за всіма підставами, наведеними у ч.1 ст. 284 КПК України, приймається прокурором.

У ч. 4 ст. 284 КПК України передбачено, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення. Таким чином, законодавчо розмежовується закриття усього кримінального провадження та щодо конкретного підозрюваного.

У нормах зазначеної статті не прописано можливості скасування постанови прокурора у порядку підпорядкованості, але відповідь на це питання є у ч. 6 ст. 36 КПК України, де зазначено, що Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За загальними положеннями ч. 4 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Насамперед це статті Загальної частини КК України (ст.ст. 45–49), а також Особливої частини КК України.

Отримавши на стадії досудового розслідування згоду підозрюваного на звільнення від кримінальної відповідальності, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду (ч. 2 ст. 286 КПК України).

Форма і зміст клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності визначені у ст. 287 КПК України. В обов’язковому порядку до клопотання повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 ст. 307 і ч. 4 ст. 309 КК України передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Слід зазначити, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 307 КК за злочини, передбачені ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, допускається лише за умови, що винна особа добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних із їх незаконним обігом.

Здача наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів визнається добровільною, якщо відбулася за обставин, коли особа мала й усвідомлювала можливість продовжувати протиправну діяльність, але не скористалася цим. За змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового розгляду.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України, необхідно з’ясувати чи дійсно вона страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до відповідного закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Вирішуючи питання про можливість закриття справи у зв’язку зі спеціальним звільненням від кримінальної відповідальності, потрібно звертати увагу на висновок експерта щодо необхідності лікування особи від наркоманії чи відсутність такої потреби. Варто зважати на дату видачі довідок, перевіряти їх достовірність. Крім того, треба давати оцінку й тому факту, що бажання лікуватись у підсудних виникає безпосередньо перед судовим засіданням.

Угоди в кримінальних провадженнях у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може укладатися угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним. Цей вид угоди може бути укладений у провадженнях щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Слід зауважити, що злочинами, пов’язаними із незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів (за винятком ст.ст. 314, 315 КК України), завдається шкода суспільним інтересам.

Обов’язковою умовою угоди про визнання винуватості є беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язку підозрюваного викрити інших осіб, причетних до вчинення цього злочину, за їх наявності.

Загальним наслідком укладення та затвердження угоди для учасників є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України.

Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з угодою, підписаною сторонами, невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які з часом можуть бути втрачені або які неможливо буде провести пізніше без істотного викривлення їх результатів у разі відмови суду в затвердженні угоди.

Пунктом 19.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» передбачено обов’язок попереднього узгодження угоди про визнання винуватості з керівником органу прокуратури.

Усупереч завданням кримінального провадження невеликою залишається кількість угод про визнання винуватості з умовою про співпрацю підозрюваного (обвинуваченого) у викритті пов’язаного кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою. Насамперед це стосується ст. 309 КК України, де умова викриття осіб, що займаються збутом наркотичних засобів, є вкрай необхідною.

Як засвідчує практика, більшість угод мотивується лише беззастережним визнанням винуватості. При цьому укладення угод тільки за умови беззастережного визнання винуватості не відповідає інтересам суспільства та спрямоване здебільшого на задоволення приватного інтересу підозрюваних щодо пом’якшення їм покарання та зменшення обсягу роботи з підтримання державного обвинувачення і здійснення судочинства.

Неприпустимим є зазначення в угодах про визнання винуватості зобов’язань, які неможливо виконати. Зокрема, співпрацювати з правоохоронними органами у викритті та виявленні осіб, які вчиняють злочини, що фактично є обов’язком подальшого конфіденційного співробітництва.