1017

Г ЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ

КЕРІВНИЦТВО ПРОКУРОРОМ ДОСУДОВИМ РОЗСЛІДУВАННЯМ:

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ

ТА КРИМІНАЛІСТИЧНІ ОСНОВИ

Науково-практичне видання

За загальною редакцією

Генерального прокурора України

В.Г. Яреми

Київ

2014

УДК 343.13

ББК 67.99

Н 31

Рекомендовано до друку Вченою радою

Національної академії прокуратури України

(протокол № … від ……………2014 року )

ISBN

Рецензенти:

Н.С. Карпов – професор кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор;

О.М. Литвак – старший помічник Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії прокуратури України, державний радник юстиції України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України;

М.А. Погорецький – завідувач кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.

КАТАЛОЖНА КАРТКА БУДЕ

Видання є практичним керівництвом для прокурорів з організації та здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Зокрема, висвітлено питання організації роботи процесуального керівника, планування прокурором процесу досудового розслідування кримінальних правопорушень, визначення його напрямів і координації діяльності слідчих органів досудового розслідування та співробітників оперативних підрозділів.

Особливу увагу приділено прокурорському нагляду за додержанням вимог законів на окремих стадіях кримінального провадження, в тому числі щодо підстав і порядку повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, зупиненні та закінченні досудового розслідування.

З метою науково-методичного забезпечення діяльності прокурорів розроблено наукові рекомендації стосовно питань криміналістичної тактики та методики процесуального керівництва розслідуванням окремих груп кримінальних правопорушень: проти життя та здоров’я особи, виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина, власності, господарської та службової діяльності тощо.

Виокремлено особливості участі прокурора у судовому кримінальному провадженні за вказаними групами злочинів.

Видання розраховане на працівників прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

УДК 343.13

ББК 67.99

ISBN © Генеральна прокуратура України, 2014

© Національна академія прокуратури України, 2014

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ

ЗАКОНІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

У ФОРМІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ДОСУДОВИМ

РОЗСЛІДУВАННЯМ………………………………………………………………

1.1. Сутність прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням………………………………………………………….

1.2. Організація щоденної роботи прокурора – процесуального керівника досудового розслідування………………………………………………………….

1.3. Організація прокурорського нагляду на початку досудового розслідування з метою забезпечення своєчасного, повного та достовірного внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань……………..

1.4. Організація планування досудового розслідування та висунення слідчих версій на початковому етапі досудового розслідування……………….

1.5. Організація прокурором процесу досудового розслідування та координація діяльності слідчих органів досудового розслідування і співробітників оперативних підрозділів………………………………………….

1.5.1. Надання прокурором письмових доручень і вказівок слідчим та доручень співробітникам оперативних підрозділів. Контроль за їх виконанням.................................................................................................................

1.5.2. Процесуальні і тактичні основи організації і проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій…......................……..

1.5.3. Організація взаємодії прокурора, слідчого та оперативних підрозділів під час проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій……………………………………………………………………

1.5.4. Особливості організації прокурором роботи слідчої групи……….

1.5.5. Нагляд прокурора за досудовим розслідуванням багатоепізодних кримінальних правопорушень……………………………………………………..

1.6. Нагляд прокурора за додержанням вимог законів у формі процесуального керівництва щодо підстав та порядку повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення……………………………………...

1.7. Нагляд прокурора за додержанням вимог законів при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження……………………………...

1.8. Прокурорський нагляд за додержанням вимог законів при затриманні підозрюваного та застосуванні запобіжних заходів під час досудового розслідування……………………………………………………………………...

1.9. Нагляд прокурора за законністю зупинення досудового розслідування……………………………………………………………………...

1.10. Організація діяльності прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, та слідчого із забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням………...…

1.11. Реалізація повноважень прокурора, пов’язаних із міжнародним співробітництвом під час кримінального провадження…………………..……

1.12. Реалізація повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час закінчення досудового розслідування………………………………………………………………...……

Список використаної та рекомендованої літератури до Розділу 1……...

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ДОСУДОВИМ РОЗСЛІДУВАННЯМ...261

2.1. Теоретичні засади формування криміналістичної методики процесуального керівництва досудовим розслідуванням……………………...261

2.2. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів проти життя та здоров’я…………………………......287

2.3. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів проти власності..……………………………………..350

2.4. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів……………………………………………365

2.5. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав

і свобод людини і громадянина……………………………………………..........420

2.6. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності……………………......489

2.7. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів у сфері господарської діяльності……………………529

2.8. Криміналістична методика процесуального керівництва прокурором розслідуванням злочинів щодо неповнолітніх……………………………….....568

Список використаної та рекомендованої літератури до Розділу 2……...586

РОЗДІЛ 3.  УЧАСТЬ ПРОКУРОРА У СУДОВОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ…………………………………………………………………

3.1. Повноваження прокурора у судовому провадженні………………...

3.2. Участь прокурора в судовому провадженні у першій інстанції…....

3.2.1. Участь прокурора у підготовчому судовому засіданні…………..

3.2.2. Тактика подання прокурором доказів у судовому розгляді кримінального провадження………………………………………………..……

3.2.3. Участь прокурора у спрощеному судовому провадженні………...

3.2.4. Повноваження прокурора щодо визначення меж судового розгляду....................................................................................................................

3.2.5. Участь прокурора у кримінальному провадженні

на підставі угод..........................................................................................................

3.2.6. Повноваження прокурора щодо застосування заходів безпеки

до учасників кримінального провадження………………………………….........

3.2.7. Промова прокурора у судових дебатах………………………….…

3.2.8. Участь прокурора у судовому провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру………………………………………

3.2.9. Особливості участі прокурора в суді присяжних………………….

3.2.10. Особливості участі групи прокурорів у судовому провадженні……………………………………………………………...………..

3.2.11. Особливості участі прокурора у судовому провадженні з розгляду багатоепізодних кримінальних проваджень…………………………………….

3.3. Повноваження прокурора у провадженні з перегляду судових рішень…………………………………………………………………………..…

3.4. Особливості участі прокурора у кримінальних провадженнях

про злочини:...............................................................................................................

3.4.1. Проти життя та здоров’я………………………………………….....

3.4.2. Проти власності……………………………………………………...

3.4.3. У сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин,

їх аналогів або прекурсорів……………………………………………………...….

3.4.4. Проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина………………………………………….…………………

3.4.5. У сфері службової діяльності……………………………………….

3.4.6. У сфері господарської діяльності………………………………..…

3.4.7. Особливості участі прокурора у кримінальних провадженнях

щодо неповнолітніх………………………………………………………………...

Список використаної та рекомендованої літератури до Розділу 3…….

ДОДАТОК. СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ……………………………………….

Перелік умовних скорочень

КК України – Кримінальний кодекс України

КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

ЦК України – Цивільний кодекс України

Закон України «Про прокуратуру» – Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII

Закон України «Про міліцію» – Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII

наказ № 4гн – наказ Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні»

наказ № 5гн – наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 5гн «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення»

наказ № 8гн – наказ Генерального прокурора України від 11 лютого 2013 року № 8гн «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародно-правового співробітництва»

наказ № 16гн – наказ Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» від 1 листопада 2012 року № 16 гн

ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань

ЕЗК – електронні засоби контролю

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ У ФОРМІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ДОСУДОВИМ РОЗСЛІДУВАННЯМ

1.1. Сутність прокурорського нагляду за додержанням законів

під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням

Відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) прокурор, здійснюючи свої повноваження згідно з вимогами цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Характеризуючи процесуальний статус прокурора відповідно до КПК України, передусім необхідно зазначити, що участь прокурора у кримінальному процесі визначається закріпленими у ст. 121 Конституції України фундаментальними положеннями щодо основних напрямів діяльності або функцій органів прокуратури України.

Серед них, зокрема: підтримання державного обвинувачення в суді; нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Концептуальною новелою чинного КПК України є передбачене параграфом 2 Глави 3 положення щодо участі прокурора на стороні обвинувачення на всіх стадіях кримінального провадження. Віднесення прокурора до сторони обвинувачення, у тому числі й на стадії досудового провадження, є втіленням у процес таких загальних засад кримінального провадження, визначених у КПК України, як змагальність та диспозитивність.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 22, 26 КПК України змагальність – це самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, означених у цьому Кодексі. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених у КПК України. Диспозитивність передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених Кодексом.

Реалізовуючи принцип змагальності, саме прокурор як сторона обвинувачення повідомляє особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звертається з обвинувальним актом до суду та підтримує державне обвинувачення в суді. У випадках, визначених у КПК України, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, зазначених у КПК України.

Другою концептуальною новелою КПК України, що системно пов’язана із вказаною вище, є визначена у ч. 2 ст. 36 КПК України основоположна норма про те, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Досудове розслідування за ст. 3 КПК України визначається як стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням є ефективним засобом реалізації визначених Конституцією України наглядових повноважень та забезпечення законності дій і рішень органів досудового розслідування.

Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням надає прокурору реальну можливість, застосовуючи визначені КПК України правові засоби (обов’язкові для виконання зазначеними вище органами вказівки, доручення, процесуальні дії та рішення), безпосередньо спрямовувати перебіг кримінального провадження на його досудових стадіях, цілеспрямовано впливати на результат діяльності органів досудового розслідування та виконання ними завдань кримінального провадження насамперед щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Відтак, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням – це організація прокурором (процесуальним керівником) процесу досудового розслідування конкретного кримінального правопорушення, визначення його оптимальних напрямів, координація процесуальних дій, забезпечення при розслідуванні кримінальних правопорушень додержання законів України іншими учасниками сторони обвинувачення. Адже здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням полягає в тому, що прокурор, на відміну від виконання суто наглядових повноважень, здійснює також діяльність, пов’язану із визначенням низки доказів та способів їх отримання у конкретному кримінальному провадженні, проведенням із зазначеною метою певних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпеченням при цьому законності дій слідчого.

Таким чином, КПК України у визначений вище спосіб конкретизує форму реалізації конституційної функції прокурора щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Зміщуючи акцент із суто наглядової діяльності прокурора на безпосереднє керівництво процесуальною діяльністю органу досудового розслідування щодо проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, КПК України істотно посилює статус прокурора саме як сторони кримінального провадження з боку обвинувачення.

Безперечно, зазначене положення також суттєво впливає на загальну спрямованість, конкретний зміст та характер повноважень прокурора у кримінальному провадженні.

За змістом відповідних статей чинного КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, безпосередньо керує діями слідчого. Прокурор уповноважений брати участь у проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи положення КПК України, можна констатувати наступну характерну ознаку: прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, не лише організовує процес досудового розслідування, а й безпосередньо керує діями слідчого щодо проведення певних процесуальних дій, бере активну участь у проведенні будь-якої процесуальної, слідчої (розшукової) дії або особисто їх проводить.

Важливою ознакою є те, що, здійснюючи процесуальне керівництво, прокурор несе відповідальність за своєчасність та законність прийняття органами досудового розслідування процесуальних рішень, а також проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення та перевірку доказів у кримінальному провадженні, отримання таких доказів з підстав та в порядку, передбаченому КПК України, дотримання правил їх належності та допустимості. Порушення встановленого законом порядку проведення слідчих (розшукових) дій та отримання за їх результатами доказів, наявність недопустимих доказів негативно впливають на можливість їх використання прокурором під час судового розгляду, звужує доказову базу прокурора у процесі як сторони кримінального провадження.

Відповідно до КПК України саме прокурор (або слідчий за погодженням з прокурором) в порядку реалізації наданих законом повноважень щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням складає та в цей день вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Перед цим прокурор самостійно оцінює наявність відповідних підстав для письмового повідомлення про підозру. Зокрема, законність затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; законність обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 276 КПК України).

Згідно зі ст. 283 КПК України прокурор після повідомлення особі про підозру зобов’язаний у найкоротший строк здійснити одну з таких дій:

• закрити кримінальне провадження;

• звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

• звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Про закінчення досудового розслідування прокурором вносяться відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, саме прокурор, здійснюючи свої повноваження, за наявності підстав, визначених у ст. 284 КПК України, закриває кримінальне провадження під час досудового розслідування, ухвалюючи відповідну постанову. Винятком із цієї норми є можливість слідчого приймати постанову про закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення, встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення або набрання чинності закону, яким скасовується кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, якщо в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру (відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 284 КПК України).

У всіх інших випадках за наявності підстав, передбачених у зазначеній статті КПК України, рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного приймає виключно прокурор. Стосовно постанов слідчого про закриття кримінального провадження прокурор упродовж двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого може бути скасована прокурором і за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Таким чином, відповідно до чинного КПК України прокурор наділений виключними повноваженнями владно-розпорядчого характеру щодо прийняття основних, ключових процесуальних рішень на досудових стадіях кримінального провадження. Прикладом, що ілюструє спрямованість кримінального процесуального закону на забезпечення загальнообов’язкового (імперативного) характеру повноважень прокурора щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням, є передбачений КПК України порядок оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності. При цьому скарга слідчого подається до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня за результатом розгляду скарги є остаточним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб (ст.ст. 312, 313 КПК України).

Загальна характеристика процесуального керівництва досудовим розслідуванням була б неповною без виокремлення повноважень прокурора, передбачених у ст. 36 та інших статтях КПК України. Важливо, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений: починати досудове розслідування; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування, відповідним оперативним підрозділам проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а за потреби особисто проводити слідчі (розшукові) дії; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо продовження строків досудового розслідування; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; використовувати інші повноваження у випадках та в порядку, передбаченому у цьому Кодексі.

Керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані виконувати письмові доручення та вказівки прокурора, а оперативні підрозділи – доручення прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому в КПК України, тягне за собою визначену законом відповідальність (ч. 3 ст. 39, ч. 5 ст. 40 КПК України).

Третьою новелою є вказане у ст. 37 КПК України поняття «прокурор», а також визначення окремого поняття «керівник органу прокуратури». Крім того, у КПК України у зв’язку з реалізацією прокурором зазначених вище процесуальних повноважень використовується поняття «прокурор у конкретному кримінальному провадженні», закріплюються чітко визначені процесуальні взаємовідносини між прокурором у конкретному кримінальному провадженні та керівником органу прокуратури.

Відповідно до ст. 3 КПК України поняття «прокурор» включає – Генерального прокурора України, першого заступника, заступників Генерального прокурора України, їх старших помічників, помічників, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурорів міст і районів, районів у містах, міжрайонних та спеціалізованих прокурорів, їх перших заступників, заступників прокурорів, начальників головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перших заступників, заступників, старших прокурорів та прокурорів прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених у Кодексі.

До «керівників органів прокуратури» належать Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, призначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. За потреби керівник органу прокуратури може призначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який даватиме вказівки іншим прокурорам.

Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники, тобто керівники органів прокуратури, при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених у Кодексі. Про скасування таких постанов повідомляють прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування (ч. 6 ст. 36 КПК України).

Варто наголосити, що згідно зі змістом відповідних норм КПК України, прокурори у конкретному кримінальному провадженні можуть використовувати весь комплекс зазначених вище повноважень, передбачених у КПК України, у тому числі владного характеру – з нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. При цьому процесуальними керівниками можуть бути прокурори, посади яких визначено у переліку п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Прокурор у кримінальному провадженні реалізує визначені законом повноваження самостійно і повністю несе відповідальність за правильність, законність та обґрунтованість прийнятих рішень і проведених процесуальних дій. Насамперед це стосується початку досудового розслідування; надання органам досудового розслідування обов’язкових для виконання вказівок та доручень; складання та вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; погодженні або відмові у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення слідчих, процесуальних дій чи самостійного подання слідчому судді таких клопотань у випадках, передбачених у Кодексі; прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій; закриття кримінального провадження; затвердження чи відмови у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, самостійного складання чи внесення змін до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань.

У КПК України застосовуються також поняття «прокурор вищого рівня» та «службова особа органу прокуратури вищого рівня», які під час досудового розслідування у визначених у КПК України випадках розглядають скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих та підпорядкованих прокурорів.

Прокурор вищого рівня погоджує відповідні процесуальні документи керівника органу прокуратури, який брав участь у судовому засіданні і переконаний, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення (ст. 341 КПК України). Крім того, прокурор вищого рівня розглядає скарги підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування (ст. 308 КПК України).

Четвертою новелою КПК України, що пов’язана з попередньою й також стосується статусу і повноважень прокурора, є передбачене у ч. 2 ст. 37 зазначеного Кодексу концептуальне положення про те, що прокурор здійснює повноваження у кримінальному провадженні з його початку і до завершення. Тим самим КПК України закріплюється принцип «одного прокурора» або «незмінності прокурора», який здійснює повноваження у конкретному кримінальному провадженні з початку досудового розслідування і до його завершення в суді, у тому числі до прийняття рішень судами вищих інстанцій. Тож визначений у Кодексі перелік підстав для заміни прокурора у конкретному кримінальному провадженні є обмеженим.

Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у кількох визначених КПК України випадках. Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 37 КПК України керівником органу прокуратури покладаються повноваження прокурора у відповідному кримінальному провадженні на іншого прокурора, якщо прокурор не може здійснювати свої повноваження у кримінальному провадженні через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні. В інших випадках, що визначені як виняткові, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Заміна прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором під час досудового розслідування можлива, якщо Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою доручають здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування (ч. 5 ст. 36 КПК України); службова особа органу прокуратури вищого рівня за результатами розгляду скарги слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, у разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності підпорядкованих прокурорів має право здійснити заміну одного прокурора на іншого зі службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийнято або вчинено незаконне рішення, дія чи бездіяльність (ч. 3 ст. 313 КПК України).

Прийняття КПК України докорінно змінило всю систему кримінального провадження в державі. Як наслідок – з об’єктивною необхідністю змінюється процесуальний статус та наглядові повноваження прокурора як гаранта додержання законів під час проведення досудового розслідування.