Препарати, що використовують при гіпофункції підшлункової залози

Підшлункова залоза впродовж доби виділяє 1,5-2 л соку, у якому міститься більше десяти ферментів. Підшлунковий сік містить також значну кількість бікарбонатів і має лужну реакцію. Це забезпечує нейтралізацію соляної кислоти, яка надходить із шлунка у кишечник, і нормальну роботу панкреатичних ферментів. Останні відіграють надзвичайно важливу роль у травленні білків, жирів та вуглеводів.

Трипсин, хемотрипсин, карбоксипептидази А і В та еластаза завершують розпочатий пепсином протеоліз білків до амінокислот. Амілаза підшлункового соку забезпечує розщеплення полісахаридів. Ліпаза і фосфоліпаза гідролізують жирні кислоти з довгими ланцюгами і фосфоліпіди. Для подальшого розщеплення жирів необхідна жовч, яка забезпечує їх емульгацію. Також жовч необхідна для всмоктування простих, у тому числі незамінних, амінокислот.

Недостатність функції підшлункової залози розвивається в результаті перенесених гострих і хронічних панкреатитів, при хронічних гастритах, холангітах, виразковій хворобі та ін.

До складу препаратів панкреатичних ферментів часто вводять пепсин або компоненти жовчі для посилення функціонального взаємозв`язку органів травлення. Такі комбінації найбільш ефективні при хронічних розладах травлення, у тому числі у людей похилого та старечого віку. Панкреатичні ферменти отримують із залоз забитої худоби, окремі ферменти - із мікроорганізмів і навіть із рослин.

При недостатності функції підшлункової залози для замісної терапії часто застосовується панкреатин (порошок із висушених підшлункових залоз забитої худоби), який містить переважно ферменти – трипсин і амілазу. Недостатність підшлункової залози часто поєднується з недостатністю травної функції шлунка і всього кишечника. Тому часто використовують комплексні препарати: мезим форте (містить панкреатин, включає амілазу, ліпазу і протеазу), панзинорм форте (містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт жовчі, панкреатин, амінокислоти), фестал (містить ліпазу, амілазу, компонент жовчі), дигестал (містить панкреатин, екстракт жовчі, геміцелюлозу), солізим, нігеразу, сомілазу, креон та ін. Усі препарати діють у лужному середовищі та інактивуються у кислому. У зв`язку з цим їх випускають у вигляді драже, капсул, дражированих таблеток. Препарати доцільно запивати лужною водою – боржомі та ін. Лікування препаратами проводять курсами від 2 до 4-6 тижнів. При позитивному результаті зникають здуття живота, проноси; поліпшується загальний стан хворого.

Показання до застосування препаратів: хронічний панкреатит, ахілія, хронічні гіпо- і анацидний гастрити, хронічний гепатит, гепатоцистит та ін.

Препарати добре переносяться. Необхідно враховувати, що вони містять значну кількість пуринів і можуть стати причиною загострення порушень пуринового обміну (подагра, утворення “уратних” каменів у нирках).

Препарати, що пригнічують секрецію підшлункової залози

У деяких випадках, наприклад при гострому панкреатиті, використовують препарати, які пригнічують секрецію підшлункової залози.

У нормі у підшлунковій залозі утворюється неактивний трипсин, який лише після надходження у дванадцятипалу кишку активується ентерокіназою і перетворюється у трипсин. При гострому панкреатиті активація трипсиногену відбувається безпосередньо у підшлунковій залозі під дією цитокінази та інших факторів. Активний трипсин активує й інші протеолітичні ферменти підшлункової залози. Це призводить до некрозу підшлункової залози, відбувається «самоперетравлювання» залози. Одночасно утворюється брадикінін, який розширює судини і спричиняє гіпотензію.

Метою лікування цього стану є зменшення секреції підшлункової залози та інактивація протеолітичних ферментів: трипсину і калікреїну. Це досягається застосуванням таких препаратів:

• М-холіноблокаторів (атропін та ін.);

• інгібіторів протеолітичних ферментів (контрикал, трасилол, гордокс, амінокапронова кислота та ін.).

Найчастіше застосовують контрикал, який одержують із тканини легенів забитої худоби. Препарат дозують у одиницях дії і вводять внутрішньовенно крапельно. Лікування гострого панкреатиту включає також застосування антибіотиків, плазмозамінних засобів, антацидних препаратів, електролітів та ін.