- •Функції органів травлення засоби, що впливають на апетит
- •Засоби, що стимулюють апетит
- •Засоби, що пригнічують апетит (анорексигенні засоби)
- •Засоби, що впливають на функцію слинних залоз
- •Засоби, що використовуються при підвищеній секреторній функції слизової оболонки шлунка, порушеннях її трофіки та регенерації
- •Засоби, що зменшують секреторну активність залоз шлунка
- •Блокатори протонової помпи
- •Простагландини і їх синтетичні похідні
- •Блокатори гастринових рецепторів
- •Гастропротектори
- •Препарати, які створюють механічний захист на слизовій оболонці
- •Препарати, які підвищують захисну функцію слизового бар`єра і стійкість слизової оболонки
- •Антацидні засоби
- •Препарати, що використовують при гіпофункції підшлункової залози
- •Препарати, що пригнічують секрецію підшлункової залози
- •Препарати, що поліпшують функції печінки (гепатотропні препарати)
- •Засоби, які стимулюють утворення жовчі
- •Препарати, які сприяють виведенню жовчі
- •Гепатопротекторні засоби
- •Холелітичні препарати
- •Засоби, що впливають на моторику шлунка (прокінетичні засоби)
- •Блювотні засоби
- •Протиблювотні засоби
- •Засоби, що впливають на моторику кишечника Засоби, які стимулюють моторику кишечника (прокінетики)
- •Засоби, які пригнічують моторику і перистальтику та знижують спазм гладеньких м`язів кишечника
- •Протипроносні (антидіарейні) засоби
- •Вітрогінні засоби
- •Проносні засоби
- •Сольові проносні засоби
- •Рослинні олії
- •Рослинні препарати, що містять антраглікозиди
- •Синтетичні проносні засоби
- •Сечогінні засоби
- •Похідні бензаміду
- •Похідні бензотіадіазепіну
- •Похідні дихлорфеноксіоцтової кислоти
- •Інгібітори карбоангідрази
- •Засоби, що впливають на рівні апікальної мембрани Препарати, які блокують білки-переносники
- •Антагоністи альдостерону
- •Осмотичні діуретики
- •Засоби, що підвищують кровопостачання нирок
- •Сечогінні засоби рослинного походження
- •Принципи комбінованого застосування сечогінних препаратів
- •Лікарські засоби, що впливають на міометрій
- •Засоби, які стимулюють пологову діяльність
- •Препарати групи окситоцину
- •Препарати простагландинів
- •Препарати естрогенів
- •Різні препарати
- •Засоби, які зменшують тонус матки і її скоротливу активність (токолітичні засоби)
- •Препарати, які підвищують тонус міометрію і прискорюють його інволюцію у післяпологовому
- •Засоби, які зменшують тонус шийки матки
- •Лікарські засоби, що впливають на кровотворення
- •Засоби, які впливають на еритропоез
- •Препарати, які стимулюють еритропоез Препарати для лікування гіпохромних анемій
- •Препарати, які застосовують при гіперхромних анеміях
- •Фітотерапевтичні лікарські засоби та засоби тваринного походження, які використовують при анемічних станах
- •Засоби, які пригнічують еритропоез
- •Засоби, що впливають на лейкопоез Засоби, які стимулюють лейкопоез
- •Препарати, що впливають на зсідання крові
- •Препарати для профілактики і лікування тромбозів Засоби, які зменшують зсідання крові (антикоагулянти)
- •Антикоагулянти прямої дії
- •Антикоагулянти непрямої дії
- •Засоби, що активують фібриноліз
- •Засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (антиагреганти)
- •Препарати, які пригнічують активність системи тромбоксанів
- •Препарати, які підвищують активність простацикліну
- •Засоби, які пригнічують зв`язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів
- •Засоби різного типу дії
- •Засоби, які сприяють припиненню кровотеч (гемостатики)
- •Засоби, які підвищують зсідання крові (прокоагулянти)
- •Препарати вітаміну к
- •Фактори зсідання крові VIII I IX
- •Лікарські рослини з кровоспинними властивостями
- •Засоби, що інгібують фібриноліз
- •Засоби, які сприяють агрегації тромбоцитів
- •Венотропні лікарські засоби
- •Препарати з венопротекторними властивостями
- •Препарати, які одночасно проявляють венотонізуючий і венопротекторний ефекти
Засоби, які сприяють агрегації тромбоцитів
До цієї групи препаратів належать адроксон, серотонін, препарати кальцію, етамзилат.
Серотонін - ендогенний амін, який утворюється з амінокислоти триптофану у тканинах організму. Препарат активує серотонінові S1- i S2-рецептори на поверхні тромбоцитів, що сприяє їх агрегації. Крім того, серотонін стимулює відповідні рецептори у судинах, що супроводжується спазмом судин і підвищенням проникності судинної стінки для рідкої частини плазми. Вводять препарат внутрішньовенно і внутрішньом’язово при геморагіях, гіпо- та апластичних анеміях. Як побічні ефекти можливі тромбофлебіти, спазми гладеньких м`язів (бронхів, кишечника, судин та ін.).
Адроксон є метаболітом адреналіну, у якого втрачена здатність стимулювати адренорецептори клітин гладеньких м`язів судин і серця. Препарат активує -адренорецептори на поверхні тромбоцитів і зв`язану з ними фосфоліпазу С, що супроводжується вивільненням факторів, які підвищують агрегацію тромбоцитів. Застосовують адроксон місцево, всередину, іноді вводять підшкірно або внутрішньом`язово 3-4 рази на день.
Препарати кальцію (кальцію хлорид та глюконат) посилюють агрегацію тромбоцитів, активують утворення тромбіну, зменшують проникність судинної стінки. Кальцію глюконат вводять внутрішньовенно, внутрішньом`язово і призначають всередину перед їдою, а кальцію хлорид - тільки внутрішньовенно або всередину після їди. Кратність призначення обох препаратів 3-4 рази на день. Показані кальцію хлорид і глюконат при кровотечах, зумовлених зниженням рівня кальцію в крові, тромбоцитопеніями, тромбоцитопатіями, ламкістю судин.
Етамзилат блокує ефекти простацикліну, стимулюючи агрегацію тромбоцитів. Сьогодні це один із найефективніших агрегантів. Крім того, препарат сприяє ущільненню базальної мембрани капілярів, збільшуючи полімеризацію гіалуронової кислоти. Вводять етамзилат внутрішньом`язово, внутрішньовенно і призначають всередину 3-4 рази на день. Препарат виявляє високу ефективність при паренхіматозних і капілярних кровотечах, при зниженні кількості тромбоцитів.
До препаратів, які знижують проникність судин, крім препаратів кальцію та етамзилату, також належать глюкокортикоїди, вітаміни С (аскорбінова кислота ) і Р (рутин).
Венотропні лікарські засоби
Вени, як і артерії, контролюються переважно симпатичною нервовою системою. У гладеньких м`язах вен виявлені 1-, 2-, 2-адрено-рецептори. Активація -адренорецепторів супроводжується звуженням вен, активація 2-адренорецепторів - їх розширенням. Гуморальна регуляція тонусу венозних судин має значно менше значення, на відміну від аналогічної регуляції артеріального тонусу. Вона здійснюється за участі біологічно активних речовин: адреналіну, серотоніну, гістаміну, простагландинів, кінінів, вазопресину, ангіотензину ІІ та ін. Вплив перелічених речовин може бути різноспрямованим залежно від концентрації регулятора, виду судин, їх тонусу і щільності відповідних рецепторів у мембранах клітин гладеньких м`язів. Конкретні механізми дії гуморальних речовин на стінку вен не встановлені.
За фармакологічним ефектом лікарські засоби, що впливають на тонус вен поділяються на венодилятатори і веноконстриктори.
Венодилятатори – це препарати, які зменшують тонус вен. Як правило, ці препарати здатні розширювати не тільки вени, але й артерії. Але їхня дія на ємнісні і резистивні судини не однакова. Як венодилятатори використовують препарати, що діють переважно на вени, або препарати, що розширюють вени та артерії в однаковій мірі. Ці препарати знижують переднавантаження на серце і використовуються для лікування ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної серцевої недостатності.
До препаратів, які розширюють переважно вени, відносять такі групи та препарати.
1 Донатори оксиду азоту (NO): нітрогліцерин, нітросорбіт, ізосорбіт мононітрат, молсидомін.
2 α-Адреноблокатори: празозин, доксазозин.
3 Симпатолітики: октадин.
4 Діуретики: фуросемід.
Ці препарати переважно використовуються для лікування ішемічної хвороби серця і гіпертонії. До препаратів, що проявляють здатність розширювати в однаковій мірі артеріоли і вени, відносять:
1 Донатори оксиду азоту (NO): натрію нітропрусид.
2 Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту: каптоприл, еналаприл, лізиноприл.
3 Блокатори ангіотензинових рецепторів: лозартан, валзартан.
4 Гіпотензивні α2-адреноміметики центральної дії: клофелін, гуанфацин.
5 Гангліоблокатори: пентамін, бензогексоній.
6 α1,2-Адреноблокатори: фентоламін.
7 α,β-Адреноблокатори: лабеталол.
8 β-Адреноміметики: ізадрин.
9 Інгібітори фосфодіестерази: мілринон.
Препарати цієї групи переважно використовуються для лікування гіпертонічної хвороби, а також гострої і хронічної серцевої недостатності (інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту, натрію нітропрусид, мілринон та ін.).
До препаратів, які мають венозвужувальну дію, відносять:
1 α-Адреноміметики: фетанол (етилефрин), мідодрин (гутрон).
2 Алкалоїди маткових ріжків: дигідроерготоксин, дигідроерготамін, дигідроергокриптин, вазобрал (α-дигідроергокриптин + кофеїн).
Ці препарати використовують для лікування гіпотонічних станів і ортостатичного колапсу.
α-Адреноміметики – це синтетичні препарати. Фетанол спричиняє тривалу активацію α-адренорецепторів судин . Призначають препарат всередину і парентерально при гіпотоніях різного ступеня вираженості.
Мідодрин також препарат цієї групи з великою тривалістю дії. Вводять його всередину і внутрішньовенно. В організмі із нього утворюється метаболіт (дисглімідодрин), активність якого вища, ніж у самого препарату. Застосовують препарат при гіпотоніях і ортостатичному колапсі.
Алкалоїди маткових ріжків є агоністами-антагоністами α-адренорецепторів. Стосовно артерій препарати є антагоністами. Вони розширюють їх. А стосовно вен препарати є агоністами, вони тонізують вени. Тому препарат дигідроерготаміну мезилат та інші алкалоїди маткових ріжків використовують при гіпотензії. Їх вводять всередину або парентерально.
Для лікування хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок, яка є поширеним захворюванням у людей (10-40% населення), використовують препарати з венопротекторними властивостями і препарати, що одночасно проявляють венотонізуючий і венопротекторний ефекти.