- •Функції органів травлення засоби, що впливають на апетит
- •Засоби, що стимулюють апетит
- •Засоби, що пригнічують апетит (анорексигенні засоби)
- •Засоби, що впливають на функцію слинних залоз
- •Засоби, що використовуються при підвищеній секреторній функції слизової оболонки шлунка, порушеннях її трофіки та регенерації
- •Засоби, що зменшують секреторну активність залоз шлунка
- •Блокатори протонової помпи
- •Простагландини і їх синтетичні похідні
- •Блокатори гастринових рецепторів
- •Гастропротектори
- •Препарати, які створюють механічний захист на слизовій оболонці
- •Препарати, які підвищують захисну функцію слизового бар`єра і стійкість слизової оболонки
- •Антацидні засоби
- •Препарати, що використовують при гіпофункції підшлункової залози
- •Препарати, що пригнічують секрецію підшлункової залози
- •Препарати, що поліпшують функції печінки (гепатотропні препарати)
- •Засоби, які стимулюють утворення жовчі
- •Препарати, які сприяють виведенню жовчі
- •Гепатопротекторні засоби
- •Холелітичні препарати
- •Засоби, що впливають на моторику шлунка (прокінетичні засоби)
- •Блювотні засоби
- •Протиблювотні засоби
- •Засоби, що впливають на моторику кишечника Засоби, які стимулюють моторику кишечника (прокінетики)
- •Засоби, які пригнічують моторику і перистальтику та знижують спазм гладеньких м`язів кишечника
- •Протипроносні (антидіарейні) засоби
- •Вітрогінні засоби
- •Проносні засоби
- •Сольові проносні засоби
- •Рослинні олії
- •Рослинні препарати, що містять антраглікозиди
- •Синтетичні проносні засоби
- •Сечогінні засоби
- •Похідні бензаміду
- •Похідні бензотіадіазепіну
- •Похідні дихлорфеноксіоцтової кислоти
- •Інгібітори карбоангідрази
- •Засоби, що впливають на рівні апікальної мембрани Препарати, які блокують білки-переносники
- •Антагоністи альдостерону
- •Осмотичні діуретики
- •Засоби, що підвищують кровопостачання нирок
- •Сечогінні засоби рослинного походження
- •Принципи комбінованого застосування сечогінних препаратів
- •Лікарські засоби, що впливають на міометрій
- •Засоби, які стимулюють пологову діяльність
- •Препарати групи окситоцину
- •Препарати простагландинів
- •Препарати естрогенів
- •Різні препарати
- •Засоби, які зменшують тонус матки і її скоротливу активність (токолітичні засоби)
- •Препарати, які підвищують тонус міометрію і прискорюють його інволюцію у післяпологовому
- •Засоби, які зменшують тонус шийки матки
- •Лікарські засоби, що впливають на кровотворення
- •Засоби, які впливають на еритропоез
- •Препарати, які стимулюють еритропоез Препарати для лікування гіпохромних анемій
- •Препарати, які застосовують при гіперхромних анеміях
- •Фітотерапевтичні лікарські засоби та засоби тваринного походження, які використовують при анемічних станах
- •Засоби, які пригнічують еритропоез
- •Засоби, що впливають на лейкопоез Засоби, які стимулюють лейкопоез
- •Препарати, що впливають на зсідання крові
- •Препарати для профілактики і лікування тромбозів Засоби, які зменшують зсідання крові (антикоагулянти)
- •Антикоагулянти прямої дії
- •Антикоагулянти непрямої дії
- •Засоби, що активують фібриноліз
- •Засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (антиагреганти)
- •Препарати, які пригнічують активність системи тромбоксанів
- •Препарати, які підвищують активність простацикліну
- •Засоби, які пригнічують зв`язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів
- •Засоби різного типу дії
- •Засоби, які сприяють припиненню кровотеч (гемостатики)
- •Засоби, які підвищують зсідання крові (прокоагулянти)
- •Препарати вітаміну к
- •Фактори зсідання крові VIII I IX
- •Лікарські рослини з кровоспинними властивостями
- •Засоби, що інгібують фібриноліз
- •Засоби, які сприяють агрегації тромбоцитів
- •Венотропні лікарські засоби
- •Препарати з венопротекторними властивостями
- •Препарати, які одночасно проявляють венотонізуючий і венопротекторний ефекти
Простагландини і їх синтетичні похідні
Препарати цієї групи проявляють два ефекти залежно від дози. У малих дозах препарати проявляють гастропротекторну дію (стимулюють утворення бікарбонатів і слизу у шлунку, покращують мікроциркуляцію в шлунку і 12-палій кишці. У великих дозах препарати блокують секрецію соляної кислоти. Представником цієї групи є мізопростол (цитотек), який є аналогом простагландину Е1. Препарат блокує базальну і стимульовану секрецію соляної кислоти. Чинить гастропротекторну дію. Використовують препарат при ерозіях і виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Препарат також попереджує утворення ерозій та виразок. Застосовується в таблетках 3-4 рази на день під час їди і на ніч. Курс лікування 4-8 тижнів. При прийманні препарату можуть бути болі в животі, метеоризм, понос, алергічні реакції, зниження артеріального тиску.
Блокатори гастринових рецепторів
Препарати цієї групи є перспективними для зниження секреції залоз шлунка. Зараз іде пошук ефективних засобів цієї групи і отримані перші засоби такого типу: проглумід. Практичного застосування препарат поки що не знайшов.
Гастропротектори
Ця нечисленна група об`єднує засоби різної хімічної будови і з різними механізмами дії, які забезпечують захист слизової оболонки від агресивних впливів і створюють умови для загоювання дефектів або стимулюють цей процес. До даної групи відносять такі препарати, як де-нол, карбеноксолон, мізопростол, сукральфат та ін. В основному ці препарати використовуються для лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.
Усі гастропротектори можуть бути поділені на дві основні групи:
-
препарати, які створюють механічний захист слизової оболонки: сукральфат, де-нол (вісмуту субцитрат);
-
препарати, які підвищують захисні функції слизового бар`єра: карбеноксолон, мізопростол.
Препарати, які створюють механічний захист на слизовій оболонці
Сукральфат (вентер) - це сульфатований дисахарид (сахароза) у комплексі з гідроокисом алюмінію. У кислому середовищі шлунка він полімеризується. Полімерні молекули мають значний негативний заряд (1 молекула має 8 негативних зарядів), завдяки чому препарат утворює досить міцні зв`язки з позитивно зарядженими радикалами білків пошкодженої поверхні. Найбільш міцно препарат зв`язується з ерозивною поверхнею слизової - кількість речовини на дні виразкового кратера в 5-7 разів вища, ніж на здорових ділянках слизової оболонки. Захисна плівка утримується на поверхні шлунка близько 8 годин, а у дванадцятипалій кишці - до 4 годин.
Сукральфат не зменшує секрецію соляної кислоти і пепсину, але вони можуть сорбуватися на його поверхні. Препарат добре переноситься хворими. Іноді можуть спостерігатися дискомфорт в епігастральній ділянці, сухість у роті, свербіння і почервоніння шкіри. Сукральфат може порушувати всмоктування із кишечника фосфору і фтору. Не можна призначати препарат вагітним, матерям, які годують, та дітям до 4 років. Приймають сукральфат за 30 хвилин до їди тричі на день і ще один раз - на ніч. Курс лікування - 4-6 тижнів.
Де-нол - це колоїд вісмуту субцитрату, який у кислому середовищі утворює комплекс із протеїнами. Незначна кількість препарату осідає на нормальній слизовій оболонці, а основна маса концентрується в ерозивних ділянках. Крім того, гастропротективна активність де-нолу пов`язана з його здатністю підсилювати локальний синтез простагландину Е2 слизовими оболонками антрального відділу шлунка і дванадцятипалої кишки, підвищувати секрецію гідрокарбонату та поліпшувати мікроциркуляцію. Де-нолу властива виражена бактерицидна дія стосовно Helicobacter pylori. Збудник зникає з поверхні слизової оболонки шлунка через 30-90 хвилин після приймання препарату. Після тритижневого курсу лікування де-нолом збудник не виявляється зовсім, однак відміна препарату може супроводжуватися реколонізацією мікроба. Тому більш раціональною вважається комбінація де-нолу з антибактеріальними хіміотерапевтичними засобами. Препарат призначають за 30 хвилин до їжі і додатково - на ніч. Курс лікування триває 4-6 тижнів. Де-нол добре переноситься хворими. Іноді можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення. Вісмуту сульфід, який утворюється у кишечнику, забарвлює язик та екскременти у чорний колір.