Засоби, що впливають на моторику кишечника Засоби, які стимулюють моторику кишечника (прокінетики)

До цієї групи препаратів відносять засоби, які усувають атонію кишечника. Механізм дії різних прокінетиків може бути зумовлений як впливом на еферентну та аферентну іннервацію, так і безпосереднім впливом на гладенькі м`язи.

До даної групи препаратів відносять препарати, які стимулюють М-холінорецептори в області закінчень парасимпатичних нервових волокон: М-холіноміметики (ацеклідин) і антихолінестеразні засоби (прозерин, піридостигмін, дистигмін). Також моторну функцію кишечника підвищують агоністи серотонінових 5-НТ₄-рецепторів (цизаприд) і агоністи мотилінових рецепторів (еритроміцин, олеандоміцин). Мотилінові рецептори розміщені в антральній частині шлунка і дванадцятипалої кишки. Вони активуються мотиліном – гастроінтестинальним пептидом, який стимулює моторику шлунково-кишкового тракту.

Крім того, такі препарати, як гормональний препарат вазопресин і проносні засоби, також активують гладенькі м`язи кишечника.

Засоби, які пригнічують моторику і перистальтику та знижують спазм гладеньких м`язів кишечника

При спастичних станах шлунково-кишкового тракту для зниження його тонусу і перистальтики використовують М-холіноблокувальні засоби (атропін, платифілін, метацин), гангліоблокатори (бензогексоній, пірилен) і міотропні спазмолітики (папаверин, но-шпа).

Деяке пригнічення моторики і перистальтики відмічається при введенні адреноміметиків (ізадрин).

Протипроносні (антидіарейні) засоби

До антидіарейних засобів належать симптоматичні препарати, які усувають пронос шляхом гальмування перистальтики кишечника і скорочення його сфінктерів або усувають подразнювальний вплив на слизову оболонку кишечника. Як патогенетичне лікування розглядається застосування препаратів, які ліквідують дисбактеріоз кишечника.

Причиною діареї можуть бути різні захворювання та інтоксикації (психогенна діарея, холера, дизентерія, отруєння солями важких металів і миш`яком, різка зміна характеру їжі, недостатність секреторної функції шлунка і підшлункової залози та ін.). Часте рідке випорожнення впродовж кількох днів небезпечне дегідратацією і втратою електролітів, що може супроводжуватися гіпотонією, порушеннями свідомості, судомами та іншими розладами.

Ліквідація діареї при кожному захворюванні потребує специфічного лікування. Так, при інфекційних ентероколітах необхідно призначити хіміотерапію. При проносах, зумовлених недостатністю секреторної функції шлунка або підшлункової залози, призначають препарати замісної терапії (пепсин, шлунковий сік та ін.). У випадку дисбактеріозу знищується патогенна флора, і проводиться замісна терапія за допомогою кисломолочних продуктів та препаратів, які містять біфідобактерії.

Крім зазначеної терапії, застосовують засоби з неспецифічною протизапальною дією. До цієї групи відносять обволікаючі, в`яжучі, адсорбуючі засоби.

В`яжучі засоби здатні утворювати на поверхні слизових оболонок, ерозій або виразок плівку, яка захищає пошкоджену шкіру або слизову від подразнення і зменшує запалення. Як результат – зменшується моторика кишечника, прискорюється епітелізація виразок і ерозій. Із групи в`яжучих препаратів для лікування діареї використовують органічний препарат танальбін, відвари і настої трави звіробою, кори дуба, плоди чорниці і черемхи, а також неорганічний препарат – бісмуту нітрат основний.

Танальбін – сполука таніну з білком казеїном. Він проявляє в`яжучий ефект лише в кишечнику, оскільки перетравлюється білковий компонент препарату і вивільняється танін, який і викликає в`яжучий ефект. Захищаючи слизову оболонку від подразнення і ослабляючи запалення, танін зменшує перистальтику кишечника і ліквідує пронос. Танальбін призначається всередину по 1-2 таблетки 3-4 рази на день.

Бісмуту нітрат основний має в`яжучий і протимікробний ефекти.

Усі перелічені в`яжучі засоби використовують при запальних процесах тонкого і товстого кишечника самостійно або в комбінації з протимікробними, спазмолітичними та обволікаючими засобами.

Обволікаючі засоби – це високомолекулярні сполуки, які утворюють з водою колоїдні сполуки, здатні механічно захищати слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від подразнення. У результаті цього зменшується рефлекторна перистальтика кишечника, створюються умови для зниження запального процесу. Як обволікаючі засоби використовують слиз із крохмалю та аравійської камеді; відвар насіння льону; настій, екстракт і порошок кореня алтеї.

Як адсорбуючі засоби застосовують активоване вугілля (кар-болен). Препарат використовують при гастритах, метеоризмі, інфек-ційних захворюваннях, харчових інтоксикаціях, отруєннях.

При диспепсіях, метеоризмі призначають активоване вугілля по 1-2 грами 3-4 рази на день. При гострих отруєннях – по 20-30 грамів з подальшим введенням сольового послаблюючого засобу.

Із синтетичних протипроносних засобів широко застосовують лопераміду гідрохлорид (імодіум), який за структурою нагадує опіоїдні аналгетики. Препарат знижує тонус і перистальтику кишечника за рахунок зв`язування з опіоїдними -рецепторами кишечника. Підвищує тонус сфінктера воротаря. Препарат чинить слабку болезаспокійливу дію. Протипроносний ефект розвивається швидко і триває до 4-6 годин.