Тема 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власно­сті від 20 березня 1883 р. об’єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні зна­ки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення похо­дження чи найменування місця походження, а також припинення не­добросовісної конкуренції.

§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

Поняття комерційного найменування. Відповідно до ст. 489 ЦК правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вво­дить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Таким чи­ном, комерційне найменування - це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Принцип істинності полягає у тому, що найменування повинно від­повідати виду діяльності особи і не вводити в оману споживачів. Відпо­відно до принципу виключності найменування повинно відрізнятися від інших, щоб не допускати змішування. Постійність комерційного найменування по­лягає у тому, що право на нього строком не обмежене.

Майнові права на комерційне найменування. На відміну від ін­ших правових засобів індивідуалізації, для набуття права інтелекту­альної власності на комерційне найменування не вимагається вико­нання формальних дій. Право на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов’язко­вого подання заявки на нього чи його реєстрації.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найме­нування є:

• право на використання комерційного найменування;

• право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерцій­не найменування, у тому числі забороняти таке використання;

• інші май­нові права інтелектуальної власності, передбачені законом.

Законодавство встановлює обмеження щодо розпорядження майновими правами на комерційне найменування, вони можуть бу­ти передані іншій особі лише разом з єдиним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Це по­яснюється недопустимістю введення споживачів у оману. Тому у разі ліквідації юридичної особи чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється (ст. 491 ЦК).

§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Поняття та види торговельних марок. За допомогою торговельних марок відбувається зв’язок між виробником і спожива­чем, вони виступають невід’ємними елементами ринкових відносин та добросовісної конкуренції.

Відповід­но до Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак для товарів та послуг - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

ЦК на відміну від вказаного Закону вводить нове поняття для по­значення об’єкта інтелектуальної власності у сфері індивідуалізації товарів і послуг - «торговельна марка», однак зміна назви не вплину­ла на суть самого об’єкта.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення това­рів та послуг, що виробляються та надаються однією особою, від товарів та послуг, що виробляються та надаються іншими осо­бами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ст. 492 ЦК).

Найбільш широкого поширення набула класифікація торговель­них марок в залежності від використовуваних позначень.

Словесні марки - це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз. Основна вимога до цього виду марок - легка вимова на різних мовах. Вони набули найбільшої популярності, оскільки легко запам’я­товуються і зручні у рекламі. Це можуть бути як існуючі, так і штучно створені слова (наприклад, «Sony»). Для реєстрації торговельної мар­ки разом із зображенням подається опис позначення.

Серед словесних марок можна виділити два різновиди: у першому випадку охороняється саме слово, у другому - словесне позначення, виконане у особливій шрифтовій манері, тобто охороні підлягає шрифт, характер розташування букв, їх відносний розмір, фон та інші візуальні інформативні елементи.

Зображувальні марки - це позначення у вигляді графічних ком­позицій будь-яких форм на площині. Сама назва свідчить про те, що вони втілюються в малюнок, креслення тощо. У цьому випадку мо­жуть бути використані як існуючі об’єкти, так і абстрактні зображен­ня та всілякі символи.

Об’ємні марки - це марки у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах - довжині, висоті і ширині. Предметом може бути, зокрема, оригінальна форма виробу або його упаковка.

Нетрадиційні торговельні марки - світлові, звукові, ароматич­ні та інші марки. За­значені марки реєструються Установою при наявності технічної мож­ливості внесення їх до Реєстру та оприлюднення інформації стосовно їх реєстрації.

Умови надання правової охорони торговельним маркам. Марці може бути надана правова охорона у випадку додержання таких ос­новних вимог:

• вона не повинна суперечити суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі

• на неї не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони.

Підстави для відмови у наданні правової охорони сформульо­вані у ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» шляхом перерахування тих, які не підлягають правовій охороні як торговельна марка. Так, не можуть отримати правову охорону позна­чення, які,

по-перше, не можуть бути у винятковому використанні окремих осіб: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми), офіційні назви держав, емблеми, скоро­чені чи повні найменування міжнародних міжурядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки;

по-друге, в силу об’єктивних причин не зможуть ви­конувати функції торговельної марки, оскільки звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

по-третє, тотожні або схожі на­стільки, що їх можна сплутати, наприклад, з марками, раніше зареє­строваними чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої осо­би;

по-четверте, від­творюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізви­ща, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відо­мих в Україні осіб без їх згоди.

Законодавство закріплює принцип не абсолютної, а відносної но­визни позначень, що заявляються як торговельні марки, тобто новиз­на позначення обмежується територією України. Це, зокрема, озна­чає, що реєстрація того чи іншого позначення як марки у інших країнах не перешкоджає визнанню даного чи подібного позначення маркою в Україні, якщо тільки інше не випливає з міжнародних угод, учасницею яких є Україна.

Ознака новизни тісно пов’язана з поняттям пріоритету. Новизна марки визначається на дату пріоритету, яка, у свою чергу, встанов­люється за загальним правилом за датою надходження правильно оформленої заявки на реєстрацію марки до Установи. Виставочний пріоритет може встановлюватися за датою початку відкритого показу експоната на виставці, якщо в Установу України заявка на марку надійшла протягом шести місяців від зазначеної дати.

Обсяг правової охорони торговельної марки. Позначення розгля­дається як торговельна марка тільки у взаємозв’язку з товарами і по­слугами, для розрізнення яких вона використовується. Тому обсяг на­даної правової охорони торговельної марки визначається наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком товарів і послуг, внесених до реєстру, якщо інше не встановлено законом. Отже, якщо особа за­реєструвала марку для певної групи товарів і послуг, то її виключні права поширюються лише на використання цієї марки стосовно за­значених товарів та послуг. Що стосується інших груп товарів і по­слуг, то таке позначення вправі використовувати будь-яка особа.

Правова охорона добре відомих торговельних марок. У світі існує два принципи надання правової охорони товарному знаку: реє­страційний принцип і принцип першого використання. Україна нале­жить до країн, що використовують реєстраційний принцип.

Умови охорони прав на добре відому марку передбачені ст. 25 За­кону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Насамперед необхідно, щоб компетентний орган визнав марку добре відомою. Вирішити це питання може Апеляційна палата Установи або суд. До того ж рішення Апеляційної палати може бути оскаржено у судовому порядку.

При визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: сту­пінь відомості чи визнання марки у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання марки чи її просування, включаючи рекламування чи оприлюднення.

З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду марка стала добре відомою в Україні, їй надається правова охорона така са­ма, якби вона була заявлена на реєстрацію в Україні. Таким чином, у випадку визнання марки добре відомою можливе розширення обсягу її правової охорони.

Суб’єкти права на торговельну марку. Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у ч. 5 ст. 5 передбачає, що право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об’єднання осіб або їх пра­вонаступники. Відповідно до ч. 1 ст. 493 ЦК, суб’єктами права інте­лектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Таким чином, виникнення права на торговельну марку не по­в’язується з зайняттям підприємницькою діяльністю.

Не існує обмеження і стосовно кількості осіб, які можуть мати пра­ва на марку - право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридич­ним особам.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну мар­ку та строки їх чинності. Відповідно до ст. 495 ЦК, майновими пра­вами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

• право на ви­користання торговельної марки;

• виключне право дозволяти вико­ристання торговельної марки;

• виключне право перешкоджати непра­вомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороня­ти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Зазначені права належать володільцю відповідного свідоцтва; во­лодільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої ви­знано у встановленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об’єкти інтелек­туальної власності, носять строковий характер: вони є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Однак, на відміну від прав на інші об'єкти інтелектуальної власності, зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, передбаченому законом.

Законодавець передбачає випадки дострокового припинення чин­ності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну мар­ку,

• по-перше, у зв’язку з перетворенням торговельної марки у загаль­новживане позначення певного виду товарів чи послуг, або,

• по-друге, за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умо­вам договору, а також у інших випадках, передбачених законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бу­ти визнані недійсними з підстав та у порядку, встановлених законом. Так, відповідно до ст. 19 Закону «Про охорону прав на знаки для то­варів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку не­дійсним повністю або частково у разі:

• невідповідності зареєстрова­ного знака умовам надання правової охорони;

• наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

• видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з пору­шенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійс­ними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Право попереднього користувача на торговельну марку. Відпо­відно до ст. 500 ЦК, будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріо­ритету заявки, в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підго­товку для такого використання, має право на безоплатне продовжен­ня такого використання або використання, яке передбачалося зазна­ченою підготовкою (право попереднього користувача). Право попе­реднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було вико­ристано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготов­ку для такого використання.