§ 6. Захист авторських і суміжних прав

Положеннями ст. 51 Закону передбачено, що захист особистих не­майнових і майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, ци­вільним і кримінальним законодавством. Проте найбільше значення для правовласника має цивільно-правовий захист виключних прав, бо саме він дозволяє усунути шкідливі наслідки правопорушення, компенсувати майнові втрати та моральну шкоду, яких зазнала особа внаслідок порушення цих прав.

Цивільно-правовий захист здійсню­ється у судовому порядку шляхом подачі позовної заяви до суду або господарського суду, з позначенням сутності порушення, вимог про його припинення та відновлення прав інтелектуальної власності.

Право на захист належить будь-якому суб’єкту авторських або су­міжних прав, у тому числі спадкоємцям та правонаступникам автора, виконавця, виробника фонограм або відеограм та організації мовлен­ня.

Підставою для звернення особи до суду за захистом прав інтелек­туальної власності є порушення виключних авторських або суміжних прав, їх невизнання або оспорювання. Залежно від підстави особа обирає відповідний спосіб захисту цивільних прав з тих, що передба­чені ст. 16 ЦК, ст. 52 Закону.

Порушенням авторських та суміжних прав у загальному вигляді є невиконання особою обов’язку, що складає зміст абсолютного або відносного правовідношення між суб’єктом авторського або суміж­них прав та іншими особами.

Обов’язком в абсолютному правовідношенні, де зобов’язаною є будь-яка особа, є утримання від використан­ня об’єкта без дозволу правовласника та дій, що можуть зашкодити його честі та репутації.

Пору­шення виключного майнового права має місце у випадку використан­ня об’єкта охорони без дозволу правовласника. Подібні дії Закон називає піратством у сфері авторського права і суміжних прав.

Якщо особа правомірно використовує об’єкт без дозволу правов­ласника, коли це допускається законом як обмеження майнових прав, але не сплачує за це встановлену законодавством винагороду, у цьо­му разі також має місце порушення виключного майнового автор­ського або суміжного права.

Особисті немайнові права можуть бути порушені використанням об’єкта без зазначення імені (найменування) правовласника; шляхом забороненого правовласником розкриття його псевдоніму, розкриття дійсного імені автора чи виконавця, коли вони бажали залишитися невідомими; вчиненням дій, що спотворюють твір, його виконання, вносять недозволені зміни або порушують вимоги щодо належної якості запису виконання. Закон окремо вказує на порушення права авторства - плагіат, яке полягає в оприлюдненні (опублікуванні) пов­ністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору, тобто по суті є привласненням авторства іншою особою.

Порушення обов’язку у відносному правовідношенні полягає у не­виконанні умов договору між суб’єктом прав та користувачем його інтелектуальної власності щодо способу використання, його обсягу або території розповсюдження примірників, порядку, строку та роз­міру виплати винагороди та ін.

Звертаючись до суду, правовласник залежно від характеру пору­шення, завданих ним шкідливих наслідків та можливостей їх усунен­ня може застосувати один чи декілька з наступних способів захисту авторських та суміжних прав. Особа вправі вимагати:

• визнання своїх прав та їх поновлення;

• заборони та припинення дій, що порушують авторське право або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упу­щену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником вна­слідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або ви­плату компенсацій;

• публікації у засобах масової інформації даних про допущені по­рушення авторського права або суміжних прав та судові рішення що­до цих порушень;

• вилучення та передачі йому всіх контрафактних примірників творів;

• припинення підготовчих дій до порушення авторського права або суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур

Суб’єкти авторського або суміжних прав мають право вимагати у судовому порядку від осіб, які порушують авторське право або су­міжні права, надання інформації про третіх осіб, задіяних у вироб­ництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єк­тів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.