§ 6. Акти цивільного стану

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або при­пиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків (ст. 49 ЦК).

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встанов­лення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження такої дієздатності, визнання особи недієздат­ною, шлюб, його розірвання, усиновлення, зміна імені, смерть тощо.

За законодавством України державній реєстрації підлягають: на­родження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, ро­зірвання останнього, зміна імені, смерть. Детальна регламентація по­рядку реєстрації актів цивільного стану і компетенція органів, які її здійснюють, буде закріплена у спеціальному законі, прийняття якого передбачено ЦК України.

§ 7. Фізична особа — підприємець

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фі­зичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти під­приємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством (ст. 1 Закону України «Про підприємництво»).

Таким чином, право на здійснення підприємницької діяльності ма­ють юридичні і фізичні особи, причому це стосується фізичних осіб тільки з повною цивільною дієздатністю за умови їх державної реєс­трації в порядку, встановленому законом (ст. 50 ЦК). На сьогодні державна реєстрація фізичних осіб-підприємців здійснюється на під­ставі Закону України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». Якщо фізична особа почала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати останні на тій під­ставі, що вона не є підприємцем.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нор­мативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК).

Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності - юри­дичної особи, а також володіння корпоративним правом не є підприєм­ницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

В силу ст. 52 ЦК фізична особа-підприємець відповідає за зобов’я­заннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, крім того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, не тільки усім своїм особистим майном, а й часткою у праві спільної су­місної власності подружжя, що належатиме їй при його поділі (ч. 2 ст. 52 ЦК).

Тема 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

§ 1. Сутність юридичної особи

До учасників цивільних правовідносин ст. 2 ЦК відносить юри­дичних осіб. Інститут юридичної особи вводиться для того, щоб його норми за­кріпили організаційно-структурну, майнову і функціональну єдність відмінного від фізичної особи учасника цивільних правовідносин, встановили межі його цивільної правоздатності і дієздатності, визна­чили порядок створення і припинення, врегулювали також низку пи­тань, що загалом дають можливість визначити правове становище та­кого учасника.

Якщо брати майнову сферу, то юридична особа з’явилась як форма задоволення суспіль­них потреб в механізмі централізації капіталу, який був потрібним для реалізації великих господарських проектів. У нематеріальній сфері поява юридичної особи пов’язувалась зовсім з іншою метою - із захистом інтересів окремих прошарків і верств населення.

Така категорія як юридична особа постійно трансформується.Таким чином, юридична особа, як учасник цивільних правовідно­син, «живе» за певними законами, постійно удосконалюючись у зв’яз­ку із зміною соціально-економічних формацій.