Тема 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

§ 1. Поняття фізичної особи як людини

Термін «фізична особа» закріплено вперше в ЦК і його викорис­тання позбавить у подальшому необхідності вказувати на те, що ци­вільні права та обов’язки можуть мати не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства.

Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке нада­ється при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обо­в’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є грома­дянином України, складається з прізвища, власного імені та по бать­кові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної мен­шини, до якої вона належить (ст. 28 ЦК). При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.

Фізичні особи, які досягли 16-річного віку, мають право змінити прізвище, ім’я та по батькові. У разі зміни імені фізична особа по­винна повідомити про це своїх кредиторів та боржників.

§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи

Цивільна правоздатність - це здатність фізичної особи мати ци­вільні права і обов’язки (ст. 25 ЦК). Правоздатність визнається рів­ною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і при­пиняється із смертю. Хоча за загальним правилом правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, у випадках, встанов­лених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини; а здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може по­в’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Протягом життя обсяг правоздатності може змінюватися. Так, юридична можливість бути власником вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї виникає у фізичної особи при досягненні 21 -річно­го віку.

ЦК визначає обсяг цивільної правоздатності фізичної особи неви­черпним чином.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обо­в’язки.

Правоздатність як суспільне явище характеризується такими озна­ками: незалежністю від раси, національності, віку, статі та інших ознак фізичної особи (ст. 24 Конституції, ст. 25 ЦК); виникненням у момент народження і припиненням із смертю; здатністю мати не тіль­ки права, а й обов’язки (статті 25,26 ЦК); виникнення правоздатності законом не пов’язується з волею окремих осіб або держави в цілому; невідчуженістю від особистості фізичної особи; неможливістю обме­ження фізичної особи у правоздатності інакше, як у випадках і у по­рядку, передбачених законом. ЦК встановлює, що правочин, який об­межує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним. Правовий акт органу дер­жавної влади АРК, органу місцевого самоврядування, а також їх по­садових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є незаконним (ст. 27).

Обмеження правоздатності можливе лише у вигляді санкції за ско­єння адміністративного правопорушення чи злочину і передбачено відповідно адміністративним чи кримінальним законом.

Здійснення цивільних прав та свобод невіддільне від виконання цивільних обов’язків, які фізична особа здатна мати як учасник ци­вільних правовідносин (ч. 5 ст. 26 ЦК). Причому при здійсненні своїх прав особа, включаючи і фізичну особу, зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди до­вкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК)

Правоздатність не можна ототожнювати з наявними суб’єктивни­ми правами фізичних осіб. Як слушно зазначав С. Братусь, правоздат­ність як самостійна категорія має значення і цінність лише як вира­ження абстрактної, тобто загальної можливості бути носієм прав і обов’язків..

Використання у ЦК узагальненого терміна «фізична особа» дозво­ляє відмовитися від перерахування кожен раз осіб залежно від ознаки громадянства. Між тим це не означає, що немає різниці в обсязі тих прав, які можуть мати фізичні особи.

Обмеження цивільної правоздатності іноземних громадян можли­ве лише за рішенням Кабінету Міністрів України у порядку відповід­ного реагування на дії тих держав, у яких є спеціальні обмеження що­до реалізації прав і свобод громадянами України. Такий захід нази­вається реторсією.