§ 3. Види цивільних правовідносин

Залежно від особливостей суб’єктного складу виокремлюють абсолютні та відносні правовідносини. Прикладом абсолютних є речові правовідносини. Особливістю цього роду відносин є те, що управомочена особа у них завжди чітко визначена (наприклад, влас­ник майна). Що ж до зобов’язаної особи, то нею виступає будь-який і кожний, хто так чи інакше взаємодіє з власником майна і в силу цього має обов’язок утримуватися від будь-яких дій, які порушують інтере­си власника.

На відміну від цього відносні правовідносини встановлюються між чітко визначеними суб’єктами, коли управомоченій особі проти­стоять не всі особи, а лише визначений, конкретний суб’єкт.

Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій особі, виділяють речові та зобов’язальні правовідносини. У речових правовідносинах управомочена особа має права, об’єктом яких вис­тупає безпосередньо річ, а у зобов’язальних таким об’єктом будуть дії боржника.

Залежно від об’єкта правовідносини класифікуються на осо­бисті немайнові та майнові. Особисті немайнові правовідносини утворюються з приводу нематеріальних благ. Об’єктом майнових правовідносин є предмети матеріального світу, майнові права та обо­в’язки..

За функціональним призначенням виокремлюють регулятивні і охоронні правовідносини. До першого виду належать правовідноси­ни, які виникають при позитивному розвитку взаємодії сторін і здій­снюються у правомірних діях суб’єктів. На відміну від цього, охоронні правовідносини виникають лише внаслідок скоєння правопорушення.

.

§ 4. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин

Серед фактів реальної дійсно­сті юридичними фактами є лише ті з них, з якими саме норми пра­ва пов’язують виникнення, зміну або припинення цивільних право­відносин. Таким чином, юри­дичний факт - головна умова виникнення і динаміки (зміни та припинення) цивільних правовідносин.

Виходячи з визначення юридичних фактів, а також з тих правових наслідків, які вони за собою тягнуть, юридичні факти поділяються на правоутворюючі, провозмінюючі та правоприпиняючі.

З урахуванням цього юридичні факти класифіковані на певні види:

за вольовою ознакою вони поділяються на юридичні дії та юридичні події. Юридичні дії - це факти, які породжують, змінюють або при­пиняють юридичні правовідносини на основі волевиявлення осіб.

За правилом, цивільні правовідносини пов’язані з активними діями їх учасників (укладення договору, передача майна, видача довіреності то­що). Однак в окремих випадках цивільні правовідносини можуть бути пов’язані не тільки з активними діями, а саме з пасивною поведінкою їх учасників, тобто фактом утримання від вчинення певної дії.

Звідси юри­дичні дії поділяються на правомірні та неправомірні, причому обидва види вказаних дій можуть бути підставою виникнення, зміни або припи­нення цивільних правовідносин.

Правомірні дії поділяються на юридичні акти - дії, спрямовані на динаміку цивільних правовідносин, і юридичні вчинки - дії, які тяг­нуть правові наслідки, незалежно від їх спрямованості.

Договори, безумовно, є найпоширенішим видом правомірних юридичних дій. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 202 ЦК). Вчиняючи правочин, учасники правовідношення діють для до­сягнення певної юридичної мети (наприклад, для отримання майна у власність або користування).

Акти органів державної влади України, органів влади АРК та ор­ганів місцевого самоврядування - це владні розпорядження уповно­важених органів, які спричиняють виникнення, зміну і припинення цивільних правовідносин та є обов’язковими для відповідних суб’єк­тів.

Рішення суду, як правило, є підставою виникнення, зміни чи при­пинення цивільних правовідносин тільки у сукупності з іншими юри­дичними фактами. При цьому рішення суду стає одним з найважли­віших фактів, що породжує правові наслідки.

Юридичні вчинки - це правомірні дії, що спричиняють виникнен­ня, зміну та припинення цивільних правовідносин незалежно від волі осіб, які їх вчинили. Так, автор відкриття або винаходу не обов’язко­во усвідомлює юридичні наслідки такого вчинку.

Неправомірними визнаються дії, які суперечать нормам права, до­говору, порушують права учасників цивільних відносин, тобто ци­вільні правопорушення. Найбільш поширеним прикладом неправо­мірних дій є дії із заподіяння шкоди.

Події - це обставини, настання яких не залежить від волі та свідомо­сті людини. У дану групу включаються найрізноманітніші види юри­дичних фактів, як такі, що повністю не підпадають під контроль людини (стихійні лиха - повені, землетруси, смерчі, зсуви тощо), так і ті, котрі тією чи іншою мірою пов’язані з людською діяльністю.

Вище було розглянуто окремі види юридичних фактів (дії та по­дії), які є підставою виникнення юридичних наслідків. Але у деяких випадках для виникнення, зміни та припинення цивільних правовід­носин необхідна наявність не одного, а декількох юридичних фактів, їх сукупності. В цьому разі мова йде про юридичний склад.

У праві розрізняють три види юридичних складів відповідно до того, яким чином пов’язані між собою юридичні факти, що до них входять:

а) склад з незалежним накопиченням елементів;

б) склад з послідовним нагромадженням елементів;

в) альтернативний склад.

Склад, який моделюється за альтернативним типом зв’язку юридич­них фактів, передбачає наявність низки юридичних фактів, кожен із яких може стати підставою настання юридичних наслідків.

У юридичній літературі зазначається, що у праві існує особлива категорія юридичних фактів - ті, які мають складну структуру (складні юридичні факти) і характеризуються за допомогою не од­нієї, а декількох ознак. Такі складні факти слід відрізняти від юри­дичного складу як сукупності юридичних фактів. У той же час заподіяння шкоди характеризується сукупність наступних елементів:

а) протиправна поведінка;

б) шкода;

в) причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіянням шкоди;

г) вина особи, яка заподіяла шкоду. Але всі ці елементи становлять не окремі юри­дичні факти, а ознаки єдиного складного юридичного факту - факту заподіяння шкоди потерпілому.