Ііі Збудники анаеробної газової інфекції

Анаеробна ранова інф (газова гангрена) - полімікробне захв., основними збудниками якого є клостридії - С. perfringens, C. novyi, C. septicum. Значно рідше зустрічаються C. histolyticum, C. sordellii, C. fallax, С. difficile та ін. Дуже часто до них приєднуються й аеробні мікроорганізми: стафіло- і стрептококи, протей, кишкова паличка тощо. Отже, це захворювання належить до змішаних інфекцій. Морфологія і фізіологія. Усі названі вище основні види клостридій є великими грампозитивними паличками із субтермінальни-ми або центральними спорами. Палички зі спорами за своєю формою нагадують веретено, звідки походить назва роду цих бактерій (closter - веретено). С. perfringens має капсулу, але нерухома. Усі ж інші види мають перитрихіально розташовані джгутики й позбавлені капсул. С. novyi найбільша з усіх клостридій, С. septicum - поліморфні палички, які в культурах можуть утворювати ниткоподібні форми. Решта клостридій мають значно менші розміри.

Вирощують анаеробні клостридії на середовищі Кітта-Тароцці та цукрово-кров’яному агарі. На рідкому середов. вони утворюють каламуть, потім осідають пластівцями на дно пробірки. С. perfringens і С. septicum на середов. Кітта-Тароцці ростуть із бурхливим газоутворенням. Дуже характерний ріст С. perfringes на молоці: через 4-6 годин воно інтенсивно згортається, утворюється дірчастий згусток, просочений газом, який часто підкидає його до ватної пробки. Таку характерну зміну молока використовують у лабораторіях для експрес-діагностики анаеробної інф, спричиненої С. perfringens.

На цукрово-кров’яному агарі С. perfringens утворює гладенькі сіруваті колонії з рівними краями й піднятим центром; С. novyi - шорсткі колонії із зоною гемолізу; С. septicum - суцільний наліт у вигляді сплетених ниток на фоні гемолізу.

Ферментативна активність різних видів клостридій неоднакова, що використовують для їх ідентифікації. С. perfringens і C. septicum ферментують багато вуглеводів до кислоти й газу, виділяють протеолітичні ензими.

Токсиноутворення. Усі клостридії продукують складні екзотоксини. Так, С. perfringens виділяє токсин, який включає понад 10 фракцій. Серед них найбільше значення мають a-гемолізин, q-гемолізин, b-токсин (некротоксин),e -токсин (нейротоксин), ентеротоксин тощо. Цей вид продукує також велику кількість ферментів агресії: лецитиназу С, протеїназу, колагеназу, гіалуронідазу, фібриназу, ДНК-азу, нейрамінідазу. Вони відіграють велику роль у р-тку гангренозного процесу. Ще більш сильний токсин утворює С. novyi. Токсична активність С. septicum дещо слабкіша. Токсини інших збудників анаеробної газової інф вивчені ще недостатньо. С. difficilе утворює ентеротоксин і цитотоксин, які викликають геморагічне запалення товстого кишечника при харчових токсиноінфекціях.

Антигенна структура. У практичних бактеріологічних лабораторіях антигени різних видів клостридій для їх диференціації не використовують. Інколи визначають тільки серовари С. perfringens А, В, С, D, E, F, які продукують різні токсини, в окремих випадках - чотири біовари С. novyi.

Екологія. Природним біотопом майже всіх видів клостридій є кишечник тварин, особливо травоїдних та свиней. Знаходяться вони і в товстих кишках людини. Виділяючись із випорожненням у зовнішнє середовище й переходячи в спорову форму, можуть зберігатися роками, наприклад, у грунті. Інфікування ран спорами клостридій частіше всього відбувається при забрудненні їх землею. Інколи анаеробна інф виникає після хірургічних операцій.

Резистентність вегетативних форм клостридій така ж, як і інших бактерій. Спорові форми значно стійкіші. Так, спори С. perfringens витримують кип’ятіння до 30 хв; спори С. novyi - 1-2 год, менш стійкі спори С. septicum. Усі збудники анаеробних інфекцій чутливі до дії кисню, дезинфікуючих розчинів та антибіотиків.

Захворювання людини. Захворювання може виникнути тоді, коли є травма, рана, інфікована анаеробними клостридіями. На ранову поверхню вони потрапляють при забрудненні її землею, обривками тканин тощо. Особливо небезпечними є тяжкі рвані поранення з розтрощенням кісток, м’язових тканин, які виникають при розривах бомб, снарядів, мін, або при залізничних, авіаційних та автомобільних катастрофах. Захворювання характеризуюється швидким омертвінням і розпадом тканин із утворенням газів та явищами тяжкої загальної інтоксикації. Так як анаеробна інфекція є поліетіологічним захворюванням, в рані одночасно розмножуються й виділяють токсини декілька видів анаеробів, часто в асоціації з аеробними бактеріями. Отже, в організм проникає одночасно декілька токсинів. При цьому один токсин може значно підсилювати отруйну дію іншого (ефект потенціювання). Можливо, саме цим можна пояснити блискавичні форми анаеробної інф, коли хворий гине через кілька годин при явищах надзвичайно тяжкої інтоксикації організму.

Крім анаеробної газової інфекції, окремі види клостридій, особливо

С. perfringens і C. difficile, можуть викликати харчові токсикоінфекції.

Імунітет. Після перенесеного захворювання виробляється нестійкий і недовготривалий імунітет.

Лабораторна діагностика. Для дослідження необхідно брати шматочки ушкоджених м’язів, особливо на межі із здоровою тканиною, рановий ексудат, кров, перев’язувальні і шовні матеріали, обривки одягу, грунт. Його проводять декількома етапами: мікроскопія - виявлення клостридій і капсул С. perfringens; бактеріологічне дослідження - виділення чистих культур і мікробних асоціацій, визначення їх видового складу й отримання токсинів; встановлення виду токсину в біологічних пробах на мишах за допомогою тесту нейтралізації відповідною антитоксичною сироваткою. Використовують і експрес-методи діагностики: посів матеріалів на молоко й середовище Вільсона-Блера (агар із хлорним Fe і сульфітом Na). Якщо в досліджуваному матеріалі є С. perfringens, уже ч/з 4-6 годин відбувається характерна зміна молока - бурхливе згортання й утворення губчатого згустку, а середов. Вільсона-Блера за цей час почорніє. До прискорених методів діагностики належить і газорідинна хроматографія, за допомогою якої за кілька хвилин можна виявити в рановому вмісті наявність специфічних жирних кислот клостридій, але їх види цим способом не визначають. Профілактика і лікування. Для попередження виникнення анаеробної газової інфекції важливе значення мають своєчасна й повноцінна первинна хірургічна обробка рани й раннє профілактичне в/м введення антитоксичних сироваток (по 10000 МО сироваток проти С. perfringens, C. novyi, C. septicum - основних збудників захв.).

Для лікування анаеробної інф використовують ті ж самі антитоксичні сироватки, але в значно більших дозах (50-100 тис МО). До визначення видів клостридій (токсинів) вводять усі три сироватки, після встановлення збудника вводять гомологічну сироватку. В разі виявлення стафілококів - антистафілококовий гамма-глобулін або гіперімунну протистафілококову плазму. Якщо така терапія виявиться неефективною, проводять хірургічне лікування, аж до ампутації кінцівок.

Досить ефективним для лікування анаеробної газової інфекції виявився метод гіпербаричної оксигенації в спеціальних барокамерах, у яких створюють атмосферу з підвищеним парціальним тиском кисню.