Іі Неспецифічні та специфічні фактори захисту

Фактори імунітету можуть бути специфічні та неспецифічні. Реакції захисту здійснюються як гуморальними, так і клітинними механізмами в обох випадках.

Анатомо-фізіологічні фактори захисту

Захисні функції шкіри. Непошкоджена шкіра є бар’єром, через який більшість мікробів проникнути не може. Це пов’язано із пагубною дією на них виділень потових та сальних залоз, які містять молочну та жирні кислоти.

Захисні функції слизових оболонок. Слизові оболонки мають ще більш виражені захисні властивості. Це обумовлено вмістом у секретах залоз певних речовин, що загубливо діють на мікроби. Наприклад: лізоцим розчиняє багато сапрофітних мікробів та деякі патогенні.

Перешкоджанню проникненню мікробів у дихальні шляхи сприяє епітелій слизових оболонок, рух вічок епітелію. Найдрібніші часточки, що потрапляють у альвеоли захоплюються фагоцитами та переносяться до лімфатичних вузлів, де підлягають подальшому знешкодженню.

У шлунково-кишковому тракті на мікроби впливає дія шлункового соку, що містить соляну кислоту.

Захисні функції нормальної мікрофлори людини. Склад мікрофлори людини постійний. Ці мікроорганізми знаходяться у антагоністичних відношеннях з патогенними мікробами. Наприклад, кишкова паличка виділяє молочну кислоту, яка робить середовище кислим, що перешкоджає розмноженню гнилісних та патогенних мікробів у кишечнику.

І Клітинні неспефифічні фактори захисту

Запалення – захисна функція організму, яка виникає у відповідь на проникнення мікробів по лімфатичних шляхах та осіданні їх у тканинах.

Захисна функція запалення полягає у тому, що мікроорганізм фіксується на місці та не поширюється далі, а знищується клітинами – фагоцитами.

Фагоцитоз – процес активного поглинання клітинами організму проникаючих у нього чужорідних частичок, в тому числі мікробів.

Клітини організму, які приймають участь у фагоцитозі називаються фагоцитами.

Фагоцитарною активністю володіють різні клітини, які широко розповсюдженні по всьому організму, але діють як єдина система. Їх називають ретикулоендотеліальна система.

Фіксовані фагоцити – це макрофаги та гістіоцити, які знаходяться у особливих ділянках судинного та лімфатичного ендотелію печінки, селезінки та лімфатичних вузлах.

Рухливі фагоцити – це макрофаги, що блукають в різних тканинах та крові, мікрофаги-лейкоцити, які фагоцитують клітини (нейтрофіли, моноцити).

Механізм фагоцитозу.

Фагоцити мають здатність активно рухатися до мікробів – це позитивний хемотаксис, та від них – негативний хемотаксис.

Фагоцитоз має декілька стадій:

1. рух фагоциту до об’єкту – позитивний хемотаксис;

2. адсорбція – прилипання об’єкту до фагоциту;

3. поглинання об’єкту;

4. перетравлення мікробу та його знищення ферментами фагоциту.

Розрізняють фагоцитоз завершений (виникає лізис бактерії) та незавершений (бактерії зберігають життєздатність всередині фагоциту - гонококи).

На фагоцитарний процес впливає багато речовин та факторів, які можуть пригнічувати або прискорювати фагоцитоз.

Пригнічують – апресини, антифагіни, лейкоцидіни, які виділяються мікробами, а також стан авітамінозу макроорганізму.

Прискорюють – гістамін, речовини сироватки (комплімент), опсоніни (антитіла).

Захисні функції лімфоїдної тканини полягають у затримці, фагоцитуванні та перетравленні мікробів. Однак, досить вірулентні мікроби все ж таки можуть потрапляти у кров.

ІІ Неспецифічні гуморальні фактори захисту – білкові речовини, що знаходяться у крові та рідинах організму.

• комплімент (алексін) – знайдений майже у всіх рідинах організму, окрім ліквору та рідини передньої камери ока. Комплімент має здатність лізувати, розчиняти деякі бактерії. Його дія активізується при наявності іонів магнію, кальцію, антитіл.

Комплімент приєднується до комплексу еритроцит-антитіло та гемолізує еритроцити. Комплімент нестійкий, руйнується при нагріванні до 55град. На протязі 30хв. під дією кислот та УФО.

• пропердін – білок-глобулін, який в поєднані з комплементом та іонами магнію пагубно діє на бактерії та інактивує деякі віруси.

• С-реактивний білок виявлений у сироватці хворих людей. Збільшення його кількості свідчить про наявність патологічного процесу в організмі.

Крім того, існують лейкіни (виділені з лейкоцитів),плакуни ( з тромбоцитів),В-лізіни (з сироватки крові людини).

• лізини – мають бактерицидну дію на грампозитивні та грам негативні мікроорганізми

• еритрин – має бактерицидну дію на збудника дифтерії

• лейкіни – виробляються лейкоцитами.

• плакіни – виділяються тромбоцитами.

• лізоцим – фермент, що руйнує оболонку мікробних клітин.

Також існують інгібітори (інтерферон) – речовини, що пригнічують ріст та розвиток мікробів.

ІІІ Специфічні клітинні фактори імунітету.

Т-лімфоцти зріють та диференціюються у тимусі.

Т-клітини (хелпери) відповідають за розпізнавання своє-чуже та оцінюють чужорідність антигену за допомогою своїх рецепторів. А потім за рахунок виділення гуморальних медіаторів допомагають В-клітинам диференціюватися в антитіло, утворюючі клітини.

Крім Т-хелперів існують такі Т-лімфоцити:

Т-кілери – руйнують клітини при трансплантації, протипухлинному імунітетах.

Т-супрессори – регулюють імунну відповідь, координуючи вироблення антитіл.

Т-ефектори – виробляють гуморальні фактори, подавляючи міграцію макрофагів, які накопичуються у місці введення антигену.

В – лімфоцити зріють в ембріональному періоді у клітинах печінки, а потім у кістковому мозку. В-лімфоцити розпізнають антигені детермінанти, однак для виробленя антитіла необхідна кооперація Т- і В-клітин. В-лімфоцити – це клітини імунологічної пам’яті.

ІV Специфічними гуморальними факторами імунітету є антитіла (імуноглобуліни), які утворюються шляхом приєднання тваринного білка глобуліну до В-лімфоциту.