VI Внутрішньолікарняна інфекція

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) – інфекції, які виникають у хворих під час перебування, лікування, обстеження в ЛПЗ чи зверненні за медичною допомогою або у медичного персоналу через їх професійну діяльність.

Найбільш поширеними шляхами передачі ВЛІ небез­підставно прийнято важати аерозольний (повітряно-крапель­ний та повітряно-пиловий), а також дещо меншою мірою кон­тактно-побутовий та фекально-оральний шляхи. Особливістю ВЛІ є те, що її спричиняють умовно-патогенні або слабо патогенні мікроорганізми у людей зі зниженою резистентністю, тому їх клінічна картина дуже різноманітна і неспецифічна.

Основні причини виникнення внутрішньошпитальних інфекцій:

1) у приміщеннях лікарень сконцентрована велика кількість людей з пониженою резистентністю організму;

2) різко зросла кількість парентеральних лікувальних і діагностичних процедур;

3) широке і нерідко необгрунтоване призначення антибіотиків й інших хіміопрепаратів призводить до частого формування антибіотикорезистентних штамів збудників;

4) дальше погіршання екологічної ситуації, що призводить до ослаблення імунної системи людей. 5) погіршання матеріальної бази лікувальних закладів унаслідок інфляційних процесів.

За незадовільного санітарно-епідеміологічного режиму в лікувальних закладах можуть виникати спалахи гострих кишкових інфекцій, корости, епідермофітії, гепатитів В, С, Б, ВІЛ-інфекції, правця новонароджених та ін.

У разі виникнення внутрішньолікарняних інфекцій найчастіше виявляють бактерії (стафілококи, стрептококи, синьо гнійна паличка, ентеробактерії, легіонери, мікоплазми, хламідії), віруси (грип, ГРВІ, гепатиту, кору, краснухи), найпростіші (пневмоцисти, криптоспоридії), а також гриби роду Саndida.

Першорядне значення у профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій має суворе дотримання закладами санітарно-гігієнічних, протиепідемічних норм і правил.

Досягти належного санітарно-протиепідемічного рівня дозволяє регулярне проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізації у кожному відділенні

стаціонару.

VII Експериментальний метод діагностики

До цього методу відноситься дослідження патологічного матеріалу на лабораторних тваринах. Найчастіше використовують білих мишей, щурів, морських свинок, кролів. Для проведення відбирають здорових тварин певного виду, віку, маси тіла, іноді однієї статі. Цей метод дослідження використовують у тих випадках, коли потрібно виділити з патологічного матеріалу збудників, які не ростуть на поживних середовищах (віруси, рикетсії), виділити чисту культуру збудника з патологічного матеріалу, забрудненного сторонньою мікрофлорою, вивчити властивості збудника або його токсину. В останньому випадку на тваринах проводять паралельно біопробу та реакцію нейтралізації.

Контрольні питання

1 Що таке «інфекція»?

2 Що таке «інфекційний процес»?

3 Що таке «інфекційна хвороба»?

4 Які фактори впливають на виникнення інфекції?

5 Що таке патогенність?

6Що таке вірулентність, чим вона обумовлюється?

7 Які особливості макроорганізму впливають на інфекційний процес?

8 Які розрізняють форми інфекційного процесу?

9 Які розрізняють механізми передачі інфекції?

10 Що таке ВЛІ, в чому їх особливість?