Контрольні питання

1 Що вивчає генетика мікроорганізмів?

2 Які бувають форми мінливості?

3 Що таке фенотипові мінливість? Як вона проявляється?

4 Що таке генотипові мінливість? Як вона проявляється?

5 Які прояви генетичних рекомбінацій існують?

6 Що таке бактеріальні плазміни, транспозони, їх функція?

7. Що таке бактеріофаг?

8. Яке практичне застосування бактеріофагу?

9. Яка структура та хімічний склад вібріону фага?

10. Де застосовують фаги?

Тестові питання

1 Для лікування інфекційних хвороб використовують фаги:

А вірулентні;

Б помірні;

В неінфекційні;

Г всі відповіді правильні

2 Передача генів від однієї бактеріальної клітини до іншої при безпосередньому контакті між ними називається :

А трансформація;

Б трансдукція;

В кон’югація;

Г мутація

3 Передача генів від однієї бактеріальної клітини до іншої за участі фагів називається:

А трансформація;

Б трансдукція;

В кон’югація;

Г мутація

4 Для виявлення джерела інфекції використовують фаги:

А видові;

Б полівалентні;

В типові;

Г всі відповіді вірні

Антибіотики. Хіміопрепарати План лекції

1 Поняття про антибіотики, принципи класифікації.

2 Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.

3 Побічна дія антибіотиків

4 Хіміотерапевтичні препарати. Принципи класифікації. Застосування.

Актуальність теми

Посиленню процесів мінливості та виникненню нових властивостей серед мікроорганізмів сприяє активне та неконтрольоване використання антибіотиків в нашій країні.

Кожного року виявляють близько 20 нових антибіотиків і зараз їх кількість перевищує 6 000. У клінічній практиці використовують 2-3% антибіотиків, отриманих із природних джерел. Це пояснюється тим, що деякі з них виявилися надто токсичними для макроорганізму або малоефективними.

Викладена інформація допоможе медичним сестрам зрозуміти причини механізми та виникнення нових штамів збудників, а також вміти попереджати цьому при використанні антибіотиків для лікування інфекційних хворих.

І Поняття про антибіотики, принципи класифікації.

Антибіотики (від грец. апtі — проти, bіоs — життя) — це речовини біологічного походження, а також їх похідні синтетичні і напівсинтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів. Термін "антибіотики" був запропонований 3. Ваксманом у 1942 році.

Явище антагонізму між різними живими істотами було відоме давно і використовувалося в народній медицині.

Науково обґрунтував явище антагонізму серед мікробів видатний український вчений І.І. Мечников. Вивчаючи роль гнилісних бактерій кишечнику в інтоксикації і старінні організму людини, він виявив антагоністичну дію до них молочнокислих бактерій.

Пріоритет у відкритті антибіотиків належить видатному англійському мікробіологу А. Флемінгу. У 1929 році у фільтраті бульйонної культури зеленого плісеневого гриба Реnісіllіum notatun він виявив антибіотик, який знищував культуру золотистого стафілокока. Цей антибіотик був названий "пеніциліном" від імені гриба-продуцента. У чистому вигляді пеніцилін виявився нестійким, тому А. Флемінгу не вдалося виділити його з фільтрату.

Кожного року виявляють близько 20 нових антибіотиків і зараз їх кількість перевищує 6 000. У клінічній практиці використовують 2-3% антибіотиків, отриманих із природних джерел. Це пояснюється тим, що деякі з них виявилися надто токсичними для макроорганізму або малоефективними.

Джерелами антибіотиків природного походження є плісеневі гриби (пеніцилін, цефалоспорини), актиноміцети (стрептоміцин, циклосерин, тетрациклін), бактерії (граміцидин, коліформін, поліміксини).

Деякі бактерії здатні синтезувати специфічні білки, які пригнічують ріст бактеріальних клітин інших штамів цього виду або генетично близьких видів. Ці білки називають бактеріоцинами. Молекули бактеріоцинів здатні адсорбуватися на специфічних рецепторах оболонки бактеріальної клітини і пошкоджувати мембрану клітин, а також порушувати процеси метаболізму, синтез ДНК, білків. Часто гинуть і ті клітини, які виробляють бактеріоцини. Бактеріоцини виявлені у ешерихій (коліцини), вібріонів (вібріоцини), стафілококів (стафілоцини). Штами деяких бактерій, що здатні синтезувати бактеріоцини, використовують для вироблення еубіотиків (колібактерин, біфікол).

Тканини тварин також містять речовини, які вибірково уражають певні види мікробів (інтерферони, інтерлейкіни, лізоцим).

Антибіотики, що містяться в рослинах названі фітонцидами. За хімічним складом переважна більшість фітонцидів належить до складних ефірів, тому вони леткі і нестійкі, що утруднює їх виділення в чистому вигляді.

До антибіотиків рослинного походження відносять: аліцин (часник), іманін (звіробій), хлорофіліпт (листя евкаліпта), рафанін (зерна редису), хлорелін (хлорелла), уролесан (комбінований рослинний препарат).

Біологічну активність антибіотиків вимірюють у міліграмах г), а також у міжнародних одиницях (ОД — одиниця дії). Для більшості антибіотиків 1 ОД — це 1 мкг чистого препарату, для пеніциліну — 0,6 мкг. 1 ОД пеніциліну — це мінімальна його кількість, яка затримує ріст стандартного штаму стафілокока в 50 см³ поживного середовища.

Принципи класифікації.

І За спектром дії розрізняють антибіотики вузького і широкого спектра.

Антибіотики вузького спектра дії активні щодо певної групи мікроорганізмів. Бензилпеніцилін, еритроміцин, олеандоміцин активні переважно щодо грампозитивних мікроорганізмів.

Антибіотики широкого спектра дії (цефалоспорини, фторхінолони, карбапенеми) пригнічують ріст і розмноження грампозитивних та грамнегативних типових та нетипових форм бактерій. Найбільш широкий спектр дії характерний для п'яти груп антибіотиків: бєта-лактамних, фторхінолонів, аміноглікозидів, тетрациклінів, хлорамфінеколу.

ІІ За ефектом протимікробної дії антибіотики поділяють на:

бактерицидні (від лат. саеdо — вбиваю), що згубно діють на мікроорганізми в концентраціях, які можна створити в макроорганізмі,

бактеріостатичні (від грец. statos — той, що стоїть), які в аналогічних концентраціях пригнічують ріст і розмноження мікроорганізмів, є не знищують їх.