- •1. Основні підходи до визначення джерела кримінального права.
- •2. Конституція як джерело кримінального права.
- •3.Міжнародні нормативні-правові акти як джерело кримінального права.
- •4. Рішення Конституційного Суду України як джерело кримінального права.
- •6. Практика Верховного Суду як джерело кримінального права
- •7. Рішення Європейського Суду з прав людини, як джерело кримінального права.
- •8.Особливості тлумачення норм з бланкетними диспозиціями.
- •9.Оцінюючі ознаки у кримінальному праві
- •11. Казуальне тлумачення кримінального закону.
- •12.Законодавча техніка і лінгвітчне тлумачення кримінального закону.
- •10.Роль доктринального тлумачення у кримінальному праві України.
- •13.Кваліфікація злочинів і кримінально-правова кваліфікація: піввідношення понять.
- •14.Особливості побудови формули кваліфікації.
- •15.Стадії та етапи кваліфікації злочинів.
- •16.Поняття та види неправильної кваліфікації.
- •17. Правила кваліфікації при конкуренції кримінально-правових норм.
- •18.Поняття та система заходів кримінально-правового впливу.
- •19 Примусові заходи кримінально-правового впливу
- •20.Заохочувальні заходи кримінально-правового впливу Заохочувальні заходи
- •21. Місце судимості у системі заходів кримінально-правового впливу .
- •22. Кримінальна відповідальність поняття , види , форми реалізації
- •25. Тілесні ушкодження поняття , види , ознаки
- •27 Способи вчинення зґвалтування
- •29Предмет злочинів проти власності
- •32 Особливості кваліфікації самовільного заняття земельної ділянки
- •38.Поняття службової особи у кримінальному праві України.
- •39. Особа, яка надає публічні послуги, як суб’єкт злочину.
- •40.Зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади: проблеми співвідношення.
- •41.Неправомірна вигода як предмет злочину.
- •Стаття 368. Одержання хабара
- •42. Провокація підкупу.
- •43. Проблеми реформування кримінально-процескального законодавства України в контексті Європецських стандартів.
- •44. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементація норм міжнародного кримінального права в законодавство України
- •45.Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •46.Проблеми кримінального законодавства країн традиційно - формалізованої романо германської системи права та проблеми гармонізації з ним кримінального законодавства України.
38.Поняття службової особи у кримінальному праві України.
Службова особа - державні службовці (відповідно до ст. 18 ККУ), а також службовці громадських організацій, які мають право на офіційні дії. Законні вимоги службових осіб мають юридичне обов'язковий характер. До службових осіб належать керівники установ, міністерств, відомств та особи, які користуються правом наймати і звільняти працівників, а також особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків в установах і організаціях.
Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про державну службу", посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав, а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій, члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.
У пункті 1 та 2 Примітки до статті 364 Кримінального кодексу України міститься поняття службової особи. Так, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням
в кримінальному праві - особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
39. Особа, яка надає публічні послуги, як суб’єкт злочину.
Публічні послуги характеризуються наступними ознаками:
а) спрямованість на захист чи забезпечення умов для реалізації суспільних інтересів, прав та інтересів фізичних або юридичних осіб;
б) порядок та форма їх надання визначені державою чи органом місцевого самоврядування;
в) вони породжують наслідки правового характеру.
Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365² КК) Публічні послуги аудиторів, нотаріусів, оцінювачів та інших представників приватної сфери можна визначити як послуги, що надаються публічним сектором, а в окремих випадках - приватним сектором під відповідальність публічного сектору і за рахунок публічних коштів Публічними можуть вважатися послуги, виходячи з того що: а)вони є загальнодоступними і тому надаються на звернення будь-якої особи; б) правом надання таких послуг осіб, які здійснюють певну професійну діяльність, наділяють органи держави чи місцевого самоврядування; в) такі послуги, на відміну від суто професійних, мають юридично значущий характер; г) при наданні таких послуг зазначені особи також здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, але не належать при цьому до службових осіб чи найманих працівників юридичних осіб публічного і приватного права.
Публічні послуги поділяються на: соціальні, житлово-комунальні, медичні послуги та послуги з оздоровлення й відпочинку, освітні послуги, послуги з протипожежного захисту та рятування, транспортні послуги і послуги зв'язку, послуги з фізичної культури і спорту тощо. Переліки платних послуг, які не є адміністративними і які надають органи державної виконавчої влади, державні та комунальні підприємства, установи, організації, затверджує Кабінет Міністрів України. Надання таких послуг можуть здійснювати працівни-ки: державних та комунальних закладів охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних установ; закладів культури і мистецтв, заснованих на державній та комунальній формі власності; архівних установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів; установ і організацій телебачення і радіомовлення, заснованих на державній формі власності; науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції; державної пожежної охорони; аварійно-рятувальних служб; бюджетних установ природно-заповідного фонду; відділів державної реєстрації актів цивільного стану та ін..
Об‘єктивна сторона злочину містить такі ознаки:
1) діяння – використання особою своїх повноважень, наданих в зв‘язку зі здійсненням професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг, всупереч своїм повноваженням;
2) наслідки – заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави. Істотною шкодою у цій статті є шкода, яка полягає у завданні матеріальних збитків і вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зловживанням повноваженнями є протиправне використання особою наданих їй повноважень у зв‘язку зі здійсненням професійної діяльності з надання публічних послуг. Зловживанням визнається не будь-яке діяння, а лише таке, яке обумовлено: а) професійною діяльністю, пов‘язаною з наданням публічних послуг; в) наданими особі повноваженнями.
