20.Заохочувальні заходи кримінально-правового впливу Заохочувальні заходи

Заохочувальними заходами кримінально-правового впливу є такі, що спонукають особу до поведінки, яка дозволяє вирішити кримінально-правовий конфлікт без державного примусу, «з найменшими втратами» для особи та інших суб’єктів відповідних правовідносин. Це своєрідний «пряник», якщо «батогом» вважати примусові заходи кримінально-правового впливу.

Як правило, заохочувальні заходи застосовуються у випадках, коли не йдеться про тяжкі та особливо тяжкі злочини. Хоча бувають і винятки, коли необхідно зважено підходити до питання про те, що важливіше: реалізація принципу невідворотності покарання стосовно певної особи чи запобігання тяжкої шкоди, яка може бути завдана різноманітним цінностям. Саме для таких випадків передбачена, скажімо, норма ч. 2 ст. 255 КК, згідно з якою звільняється від кримінальної відповідальності учасник злочинної організації, який активно сприяв її розкриттю.

Ознаками цих заходів є те, що:– вони застосовуються за ухвалою суду або постановою слідчого чи прокурора;– відсутні негативна реакція держави на правопорушення і на суб’єкта правопорушення, а тим більше примусове обмеження прав і свобод особи та покладання на неї додаткових обов’язків;– правопорушник не мусить ані терпіти жодних обмежень прав і свобод, ані виконувати жодних додаткових обов’язків. Є лише незначні винятки з цього правила. Наприклад, згідно із ст. 47 КК остаточно питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішується, якщо вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдала довіру колективу, не ухилялась від заходів виховного характеру та не порушувала громадського порядку.

21. Місце судимості у системі заходів кримінально-правового впливу .

Судимість — це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання. Судимість відіграє роль сприятливого правового засобу досягнення й закріплення цілей кримінальної відповідальності. З нею законодавець пов'язує можливість обмеження суб'єктивних прав особи, тобто загально-правові наслідки, або настання певних кримінально-правових обтяжень, тобто наслідки кримінально-правового характеру. Факт наявності судимості сам по собі ще не створює підстав для обмеження суб'єктивних прав особи. Судимість тягне загально-правові та кримінально-правові наслідки для особи тільки за волею законодавця, який їх передбачає в законі.Загально-правові наслідки судимості полягають у різного роду обмеженнях, що встановлено законом для осіб, які мають непогашену або незняту судимість. Вони різноманітні за обсягом і порядком настання часткових обмежень прав і свобод судимої особи, які передбачені нормами різних галузей права і застосовуються протягом усього або часткового строку стану судимості, але не входять до змісту конкретного призначеного виду покарання