32 Особливості кваліфікації самовільного заняття земельної ділянки

Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197¹ КК). Цей злочин передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки (частини 1 і 2 ст. 197¹ КК) та за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (частини 3 і 4 ст. 197¹КК).

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини власності на землю, які забезпечують власникові можливість володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, а землекористувачеві – можливість використовувати земельну ділянку на власний розсуд та у своїх інтересах. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину виступають управлінські земельні відносини.

Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 197¹ КК, є земельні ділянки як найбільш деталізовані частини різних категорій земель (з позиції конкретних земельних відносин вони виступають об’єктами, на які спрямовується інтерес відповідної фізичної та юридичної особи і стосовно яких встановлюється їх земельна правосуб’єктність та оформлюється відповідний юридичний титул – право власності чи використання), а злочину, передбаченого частинами 3 і 4 цієї ж статті – будівлі та споруди, що самовільно побудовані на самовільно занятій земельній ділянці. Конкретна земельна ділянка – це, згідно зі ст. 79 ЗК, частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Будівля – це об’єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа,

33проникнення у житло , сховище чи інше приміщення як кваліфікуюча ознака злочинів проти власності Кримінальну відповідальність за злочини проти власності передбачено розділом VI КК. Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, електрична та теплова енергія, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру.Якщо за викрадення, заволодіння, привласнення, знищення, пошкодження та інші діяння щодо певного майна, предметів або засобів (наприклад, вогнепальна зброя, наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, радіоактивні матеріали тощо) відповідальність передбачено за статтями, які містяться в інших розділах ЮС, то такі діяння мають кваліфікуватися за цими статтями і додаткової кваліфікації за відповідними статтями розділу VI КК не потребують.Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб (ст. 185 КК).

Пит. 34Система злочинів у сфері господарської діяльності

Злочини у сфері господарської діяльності -— це передбачені нормами КК суспільно небезпечні, винні діяння, які посягають на суспільні відносини, що складаються у процесі господарської діяльності.

усі злочини у сфері господарської діяльності можна систематизувати наступним чином:

+злочини у сфері фінансової, банківської та бюджетної систем злочини у сфері підприємництва, конкуренції, банкрутства і обігу цінних паперів); +злочини у сфері обслуговування споживачів); +злочини у сфері приватизації державного та комунального майна). Безпосередніми об'єктами даних злочинів виступають конкретні охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, які складаються у певній сфері господарської діяльності. Господарські злочини - це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на господарську діяльність за відсутністю цілі послаблення чи підриву економічної основи України.В Кримінальному кодексі України господарські злочини виокремлені в окремий розділ "Злочини у сфері господарської діяльності", який охоплює 41 злочин.Загальна характеристика цих злочинів пов'язана з юридичним аналізом і визначенням властивостей цих злочинів з точки зору об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони господарського злочину.Родовим об'єктом всіх господарських злочинів є економічна система господарства України.Безпосереднім об'єктом є нормальна діяльність та інтереси окремих галузей народного господарства України. Залежно від безпосереднього об'єкта господарські злочини поділяються на групи: і,- злочини, які посягають на встановлений законом порядок формування іфункціонування грошової і банківської системи (ст. 199-200 ККУ);- злочини, які посягають на різні форми господарської діяльності і діяльність підприємництва (ст. 202-206 ККУ);- злочини, які посягають на відносини фінансово-кредитної системи України (ст. 207-212 ККУ);- злочини, які посягають на економічну систему України (ст. 214-217 ККУ);- злочини, які посягають на відносини торгівлі і сфери побутового обслуговування населення (ст. 225-227 ККУ);- злочини, які посягають на встановлений порядок приватизації державного і комунального майна (ст. 233-235 ККУ), тощо

Пит. 35 особливості кваліфікації виготовлення , придбання , зберігання , перевезення , або збуту підроблених грошей , цінних паперів або білетів державної лотереї 1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи. білетів державної лотереї -караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою. змовою групою осіб чи у великому розмірі,-караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі,-караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер. Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачене міжнародно-правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна. Тому особа, винна у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні з метою збуту та збуті підроблених грошей, у разі притягнення її до кримінальної відповідальності в Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежновід місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України і чи проживає постійно на й території.2. Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України - грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України;б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Пит. 36. Ухилення від сплати податків , відмежування від суміжних злочинів

Ухилення від сплати податків — використання незаконних прийомів зменшення розміру податкового зобов'язання.Ухилення від сплати податків здійснюється платником податків, як правило, шляхом скорочення доходу чи іншого предмету оподаткування, неподання чи не повного подання документів, необхідних для обчислення податку чи подання не достовірних документів, незаконного отримання податкових пільг та інших преференцій, здійснення інших дій, що суперечать закону. Незаконне зменшення суми податків може бути наслідком заниження податкової бази з того чи іншого податку (податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб…). В даному випадку сума нарахованого податку буде нижчою ніж повинна бути насправді. В кінцевому результаті платник податків подає до податкової інспекції декларацію з завідомо неправдивими даними. За такі дії передбачена податкова, адміністративна, кримінальна відповідальність.Головною відмінністю податкової оптимізації від ухилення від сплати податків є використання платником податків дозволених чи незаборонених законодавством способів зменшення суми податкових платежів, не порушуючи при цьому законодавство

Пит. 37особливості кваліфікації легалізації відмивання доходів , одержаних злочинним шляхом Основною причиною труднощів та помилок при кваліфікації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є недостатньо чіткі критерії відмежування змісту положень, закріплених у ст. 209 Кримінального кодексу (далі – КК) України, від кримінально-правових норм, які мають схожі ознаки. У свою чергу неоднозначне тлумачення ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України призводить до численних помилок при розслідуванні справи та невиконанні основної мети при запобіганні цьому злочину та боротьби з ним – забезпечення економічної безпеки держави.Метою роботи є: відмежування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, від суміжних складів злочинів, виявлення основних відмінностей складів злочинів. 38.Поняття службової особи у кримінальному праві України.

Службова особа - державні службовці (відповідно до ст. 18 ККУ), а також службовці громадських організацій, які мають право на офіційні дії. Законні вимоги службових осіб мають юридичне обов'язковий характер. До службових осіб належать керівники установ, міністерств, відомств та особи, які користуються правом наймати і звільняти працівників, а також особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків в установах і організаціях.

Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про державну службу", посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органівта їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав, а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій, члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Упункті 1 та 2 Примітки до статті 364 Кримінального кодексу України міститься поняття службової особи. Так, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням

в кримінальному праві - особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.