32. Закони грошового обігу

Грошовий обіг - це процес руху грошей в готівковій та без­готівковій формах, що обслуговує реалізацію суспільного про­дукту. Обіг грошей, що здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає к-сть грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між к-стю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Сутність закону грошового обігу. Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб'єкта економіки до іншого. Такий рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом.

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв'язок можна виразити формулою:

Мгр = Т*Ц / Ш

де Мгр -- кількість грошей, які перебувають в обігу; Т -- кількість товарів; Ц -- ціни товарів; Ш -- швидкість обігу грошової одиниці.

К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, увівши в неї нові показники: К -- сума цін товарів, проданих у кредит цього року; П -- сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов'язаннями; ВВ -- сума взаємопогашених платежів. У результаті формула набула вигляду:

Мгр =Т * Ц - К+П – ВВ

33. Сутність грошової системи та методи її регулювання

Грошова система - це сукупність елементів грошового обігу, приведених до певної єдності на основі законодавчих актів країни. Грошова система складається історично в кожній країні.

Грошова система повинна забезпечити:

сталість та єдність грошового обороту;

сталість грошової одиниці;

еластичність грошового обігу (грошова маса повинна звужуватися або - розширюватися відповідно до змін товарного обороту).

Елементи грошової системи:

1. Найменування грошової одиниці. 2. Масштаб цін (товарне наповнення грошової одиниці). 3. Валютний курс. 4. Види готівкових грошових знаків, що мають законну платіжну силу (казначейські білети, банкноти, монети). 4.1. Визначення порядку емісії грошей; 4.2. Порядок обігу готівкових грошей; 4.3. Купюрна будова грошової маси; 4.4. Порядок вилучення готівкових грошових одиниць. 5.Організація платіжного або безготівкового обороту. 5.1 Розмежування сфер застосування готівкових і безготівкових грошей; 5.2 Визначення порядку функціонування грошей на рахунках. 6. Визначення форм та способів безготівкових розрахунків (платіжна вимога-доручення, платіжне доручення, акредитив, інкасо) 7. Апарат, що регулює грошовий обіг.

Методи регулювання грошового обороту.

До цілей державної економічної політики відносять: забезпечення певного рівня економічного зростання; забезпечення зайнятості; стабілізацію цін; рівновагу платіжного балансу. Заходи, що впливають на досягнення вказаних цілей групуються таким чином:

Структурна політика – передбачає надання субсидій чи інших стимулів активізації розвитку певних регіонів, галузей, секторів виробництва,

Політика конкуренції – передбачає заходи антимонопольного характеру, вільного ціноутворення, доступу на ринки всім підприємствам, встановлення вільної конкуренції навіть для т. з. «природних» монополій.

Соціальна політика – передбачає заходи, спрямовані на забезпечення соціальної рівності.

Кон’юнктурна політика – реалізується через регулятивний вплив держави на ринкову кон’юнктуру , на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі у процесі формування, розподілу і використання національного доходу, то кон’юнктурна політика забезпечується державним регулюванням грошового обороту.

Можливості ефективної реалізації основних завдань, аргументованих монетарною політикою, визна­чаються напрацьованим у тій чи іншій країні інстру­ментарієм управління грошовим обігом і кредитного регулювання. Теорія та практика вирізняють дві групи ін­струментів, за допомогою яких здійснюється необхідний комплекс заходів в реалізації головних цілей монетарної політики. Йдеться про інструменти прямого (директивно­го) та опосередкованого (економічного) впливу на основні параметри грошового обігу.

До найважливіших засобів першої групи можна віднести:

-          заходи фіскально-бюджетної політики;

-          заходи, що регулюють безготівкові платежі;

-          заходи, що регулюють готівкові платежі;

-          заходи грошово-кредитної політики;

-          заходи валютної політики.